Економічна ефективність використання виробничих ресурсів тваринництва та фінансове забезпечення господарської діяльності підприємства

Підвищення рівня інтенсивності  сільськогосподарського виробництва  має не тільки збільшити вихід  продукції на одну голову худоби, а й скоротити затрати праці і коштів на її одиницю. В цьому виражається суть процес показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, інтенсифікації, який передбачає не тільки сукупні додаткові вкладення в сільське господарство, а й підвищення його ефективності[4].

Економічна ефективність інтенсифікації сільського господарства характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, розмір валового, чистого доходу і прибутку на один га земельної площі, рівень рентабельності виробництва.

 

Таблиця.2.8.  Показники рівня  інтенсивності сільськогосподарського  виробництва в підприємстві СВК «Розсішки»
Показники	Роки			2009 у % до 2007
	2007	2008	2009
1.Площа сільськогосподарських  угідь,га	2185	2189	2146	87
2. Витрати на виробництво  сільськогосподарської продукції,  тис.грн.	4005	3961	7180	217,3
3.Вартість основних  виробничих фондів,тис.грн.	7414	5247	5406	73
3.Середньорічна вартість  основних і оборотних фондів, тис.грн.	8665,5	9028	11064,5	127,6
4.Прямі затрати праці  на виробництво с/г продукції,  тис. люд/год	85	87	83	97,6
5.Середньорічне поголів'я,  гол.  у тому числі:
великої рогатої худоби	572	734	888	155,2
Свині	1856	1919	1562	84,1
7.Припадає на 1га сільськогосподарських  угідь:
витрат на виробництво  сільськогосподарської продукції, тис.грн	1,84	1,8	3,34	181,5
вартість основних виробничих фондів,тис.грн.	3,39	2,4	2,52	74,3
середньорічної вартості основних і оборотних фондів, тис.грн.	3,96	4,12	5,2	130,2
прямих затрат праці, тис. люд/год	0,04	0,04	0,03	75
8.Щільність поголів'я  на 100га сільськогосподарських угідь
в тому числі:
великої рогатої худоби	26,1	33,5	41,37	158,5
свиней	84,5	87,6	72,8	86,1

 

У тваринництві підвищення продуктивності і ефективності додаткових витрати базується на поліпшенні племінної роботи, розведенні більш  продуктивних порід худоби і птиці  та впровадженні прогресивних форм організації  і оплати праці.

Використовуючи запропоновану методику, проаналізуємо процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в аналізованому підприємстві. Дані табл. 9 свідчать, що сільськогосподарське виробництво  розвивалось в умовах підвищення рівня його інтенсивності. Так, за період з 2007 по 2009р. середньорічне поголів’я ВРХ збільшилось  на 55,2%, а свиней зменшилось на 15,9%. Поголів’я ВРХ збільшується завдяки впровадженню комплексної механізації. Витрати на виробництво сільськогосподарської продукції з  розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь зросли 1,84 до 3,34 тис.грн., або на 81,5%. Фондозабезпеченість підприємства зменшилась на 26,3%. Середньорічна вартість основних і оборотних фондів з  розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь зросла на 30,2%. В результаті впровадження комплексної механізації виробництва продукції прямі затрати праці на 1га сільськогосподарських угідь зменшилась з 0,04 до 0,03 люд/год, або на 25%. Щільність поголів'я на 100га сільськогосподарських угідь великої рогатої худоби зросла на 58,5%, а свиней зменшилась на 15,9%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

Таблиця 2.9 Показники економічної  ефективності інтенсифікації в підприємстві СВК «Розсішки»
Показники	Роки			2009 у % до 2007
	2007	2008	2009
1. Вартість валової  продукції, грн:
	3411	3294	3298	96,6
на 1 середньорічного працівника	24,36	26,78	27,04	111
на 1 люд/год	40,1	37,8	39,7	99
2.Вартість валової  продукції на 1 люд/год:
у рослинництві	227,4	205,8	253,7	111,5
у тваринництві	48,7	46,4	47,1	96,7
3.Собівартість 1ц, грн:
зернових та зернобобових	1,52	2,3	3,8	250
пшениця	1,4	2,8	3,9	278,5
цукрові буряки	3,3	2,4	-	-
велика рогата худоба	70,5	56	62,3	88,5
Свині	36,5	131	67,2	184,1
Молоко	8,1	8,6	13,5	166,6
мед	4	-	-	-
4. Вартість валової  продукції на 1 грн. витрат виробництва:
у рослинництві	1,74	1,88	0,9	51,7
у тваринництві	1,66	1,70	0,93	56
5.Прибуток з розрахунку  на 1га сільськогосподарських угідь,  грн	63	142	467	741
6.Рівень рентабельності, %	2	5	10	500

 

      Процес інтенсифікації сільськогосподарського   виробництва в підприємстві СВК АПФ “Крупець” здійснювався в умовах підвищення його економічної ефективності. Як видно з табл.11 вартість валової продукції з розрахунку на 1 середньорічного працівника зросла з 24,36 до 27,04 тис. грн., або на 11%. Вартість валової продукції на 1 люд/год в рослинництві збільшилась на 11,5%, а у тваринництві зменшилась на 3,3%. Собівартість 1ц зернових та зернобобових збільшилась на 150пшениці на 178,5%, цукрові буряки взагалі припинили виробляти. Собівартість ВРХ зменшилась на 11,5%, свиней збільшилась на 84,1%, молока на 66,6%. Припинили виробництву меду. Вартість валової продукції на 1 грн. витрат виробництва в рослинництві зменшилась на 48,3%, в тваринництві на 44%. Значно підвищилась доходність аналізованого підприємства. Розмір прибутку збільшився з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь на 641%. При цьому рівень рентабельності підприємства збільшився з 2 до 10%.

 

 

 

Розділ 3 . Фінансове забезпечення господарської діяльності та його вплив  на фінансовий стан

                             

3.1. Аналіз джерел фінансування 

 

Внутрішній аналіз структури  джерел фінансування пов'язаний з оцінкою  альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикових ресурсів, їх "ціна", ступінь ризику, можливі напрямки використання і т.д.

У загальному випадку  поза залежністю від організаційно-правових типів і форм власності джерелами  формування майна будь-якого підприємства є власні і позикові ресурси.

У цілому інформація про розмір власних джерел подана в I розділі пасиву балансу (див. Додатки). До них, у першу чергу, відносяться:

статутний капітал - вартісний відбиток сукупного внеску засновників (власників) у майно підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства і внесенню відповідних змін в установчі документи.

резервний фонд - джерело власних ресурсів, створюваний підприємством, відповідно до  законодавства, шляхом відрахувань від прибутку. Резервний фонд має строго цільове призначення - використовується на виплату прибутків засновникам при відсутності або недостатності прибутку звітного року, на покриття збитків підприємства за звітний рік і ін.

фонди спеціального призначення - джерела власних ресурсів підприємства, утворені за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розподілена підприємством за станом на дату упорядкування звіту[5].

Дані про склад і  динаміку позикових ресурсів відбиваються в II розділі пасиву. Аналіз власних  джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу за даними балансу і розшифровок до нього. Варто вивчити, чим подані джерела власних ресурсів, обсяг фондів спеціального призначення, інформацію про нерозподілений прибуток.

Потім переходять до поелементного  вивчення кожного джерела, маючи  у вигляді їхню різноманітну роль у функціонуванні підприємства.

Так, при аналізі статутного капіталу насамперед оцінюють повноту його формування, з'ясовуючи, у разі потреби, хто з засновників не виконав (частково виконав) свої зобов'язання по внеску в статутний капітал.  Далі варто переконатися в стабільності величини статутного капіталу протягом звітного періоду й відповідності даним, зафіксованим в установчих документах. Очевидно, що аналіз статутного капіталу має свою специфіку в залежності від організаційно-правової форми створення підприємства.

Важливе значення для  оцінки ефективності діяльності підприємства має динаміка розміру фондів спеціального призначення (нагромадження і споживання). При цьому аналіз повинний враховувати різноманітну функціональну роль зазначених фондів у механіці фінансування діяльності підприємства. Тому аналіз випливає з відомості роздільно в частині ресурсів, що спрямовуються на виробничі потреби (інвестування і поповнення оборотних ресурсів) і потреби споживання[12]. Важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка самофінансування підприємства і раціональності співвідношення власних і позикових коштів.

Рівень самофінансування розраховується за допомого нуступних  коефіціентів:

1.Коефіціент фінансової  стійкості (Кс) - це співвідношення  власних і запозичених коштів:

,

де М - власні кошти, К - позикові кошти, З - кредиторська заборгованість.

Чим вища величина даного коефіціента, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

2.Коефіціент самофінансування (Ксф) :

,

де П - прибуток, направлений  у фонд нагромадження, А - амортизаційні відрахування.

Даний коефіціент показує  співвідношення джерел фінансових ресурсів, тобто у скільки разів власні джерела перевищують запозичені кошти.

Коефіціент самофінансування характеризує деякий запас фінансової міцності підприємства. Чим більша величина цього коефіціента, тим вище рівень самофінансування.

3.Коефіціент стійкості  процесу самофінансування (К):

Цей кофіціент показує  частку власних коштів, направлених  на розширене фінансування. Чим вища величина даного кофіціента, тим сталіший процес самофінансування на підприємстві. У 2007р. частка власних коштів складала 15%, а в 2009р. - 23%. Це означає, що частка власних коштів, направлена на розширення виробництва зросла на 8%, процес  самофінансування став більш стійким.

4.Рентабельність процеса  самофінансування (Р):

,

де ЧП - чистий прибуток.

Рентабельність процеса  самофінансування є не що інше, як рентабельність використання власних коштів. Рівень рентабельності показує величину сукупного чистого дохода, отриманого з 1 грн вкладених власних фінансових ресурсів, котра потім може бути використана на самофінансування.

5. Коефіцієнт незалежності (Кн):

Коефіціент незалежності характеризує частку власних джерел у загальному обсязі джерела.

6. Коефіцієнт інвестування (власних джерел) (Кі):

Коефіцієнт інвестування показує, у якій степені джерела  власних коштів покривають проведені  інвестиції.

7. Іншим показником, що  характеризує використання власних  коштів підприємства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має оборотний капітал доти, доки поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідно).

У цьому зв'язку корисно  визначити, яка частина власних  джерел коштів вкладений у найбільше  мобільні активи. Для цього розраховується так називаний коефіцієнт маневреності.

 

Залучення позикових  коштів дозволяє підприємству оплатити термінові зобов'язання, а також є засобом розширення своєї діяльності. При цьому варто мати на увазі, що використання окремих видів позикових коштів (позички банку, позики, кредиторська заборгованість постачальникам і т.д.) мають для підприємства різноманітну вартість. У обов'язковому порядку відсотки за користування позиковими засобами виплачуються по позичках банку[7]. Плата по банківських відсотках ставиться на собівартість продукції і на чистий прибуток.

При розрахунках із постачальниками  і підрядчиками плата за тимчасове користування коштами кредиторів, як правило, не береться, хоча у випадку невчасної оплати підприємству доведеться заплатити пеню (у відсотках від суми договору) за кожний день прострочення. У умовах широко поширеного в нашій країні порядку попередньої оплати продукції додатковим безкоштовним джерелом фінансування багатьох підприємств-товаровиробників стали сума коштів, що надходить від їхніх покупців. При цьому практика показує, що період між часом надходження грошей на розрахунковий рахунок підприємства і часом відвантаження в багатьох випадках вимірюються місяцями.