Економічна ефективність використання виробничих ресурсів тваринництва та фінансове забезпечення господарської діяльності підприємства

 

Аналізуючи економічну ефективність діяльності СВК «Розсішки» за 2007-2009 рр., з таблиці бачимо, що прослідковується наступна тенденція:  рівень рентабельності у 2008 році порівняно з 2007 роком зріс з 2% до 5%, у 2009 році він зуже становив  10 % в загальному на протязі звітного періоду рентабельність зросл на 500%. Дана тенденція пояснюється тим, що прибуток за зі період з 2007 по 2009 р а згальному зріс майже у 7 раза, дана тенденція свідчить про наявність добре спланованої довготермінової стратегії розвитку господарства.

Хоча аналізуючи дані 2009 р., можна прийти до думки, що підприємство все ж таки покращило свої позиції, оскільки всі розраховані показники за цей період значно виросли в порівнянні з попередніми. Як ми бачимо, зросло виробництво валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь та виробництво валової продукції на одного середньорічного працівника більш ніж у 7 разів, а виробництво валової продукції на 1 гривню ОВФ  - у 9 раз. Якщо підприємство і надалі буде розвиватись такими темпами, то воно стане високоприбутковим і високорентабельним підприємством, яке буде достойно конкурувати на сільськогосподарському ринку Укріїни!

 

2.2. Динаміка  розвитку  виробництва продукції  тваринництва

 

Найважливішою галуззю  продуктивного тваринництва України  є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими харчовими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. З продуктами скотарства населення споживає понад 2/3 тваринного білка[1].

 В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я ВРХ та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємcтву сільського господарства, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище.

 

 

 

 

 

 

Динаміка розвитку  виробництва продукції тваринництва на СВК «Розсішки»

Таблиця 2.6

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Поголів’я	246	219	215
Продуктивність	26,9	27,45	38,8
Валова продукція	6627	6013	8343
Реалізовано	5394	5323	7178

 

      Аналізуючи табл.6 можна зроби висновок, що поголів’я дійних корів знизилось на 13%, але за рахунок підвищення продуктивності, валова продукція молока збільшилась на 126%, що позитивно відображається на дохідності підприємства. Реалізація продукції в свою чергу збільшилась на 133%, що говорить про те, що продукція СВК «Розсішки» почала більше цікавити покупців.

 

2.3. Економічна     ефективність     виробництва    продукції

тваринництва

 

Проблема підвищення економічної ефективності агарного виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку країни. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання певної кількості продукції з 1 га земельної площі, від 1 голови худоби, при найменших затратах праці і площі на виробництво одиниці продукції.

Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних  та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній  так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

Потім аналізують собівартість продукції по кожному виду продукції, що дасть змогу установити рівень тенденції, зміни собівартості продукції  та виявити невикористані резерви.

Вся вироблена продукція  в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводять аналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності в галузі тваринництва значно більш ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснити тим, що більшість продукції рослинництва використовують на внутрішньогосподарські потреби.

 

Таблиця 2.7

Економічна ефективність виробництва молока на СВК «Розсішки»

 

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009/ 2007%
Надій молока від однієї корови, ц.	3718,93	6013	8343	224.3
Затрати праці молока, люд.год.         - на 1 ц.         - на 1 га.	1,8 48.7	3,2 80.3	4,1 91.2	227.7 187.2
Собівартість 1 ц. молока грн.	83,6	86.6	135,6	162.2
Ціна реалізації 1 ц. Молока грн.	68,1	150,6	176,00	258.4
Прибуток грн.            - на 1 ц.          - на 1 га.	-13,1 -353,6	46,7   1283,1	15.8   613.9	120.6   173.6
Рівень рентабельності, %	-16,1	53,9	11,6

 

Висновок: Розрахувавши показники економічної ефективності виробництва молока ми бачимо, що рівень рентабельності у 2009 році змінився із -16,1 до 11,6 порівняно із 2007 р. Це означає, що підприємство почало отримувати прибутки від виробництва даної продукції. На підвищення рівня рентабельності вплинуло збільшення прибутку підприємства: на 1 ц. – на 120,6%, на 1 га – на 173,6 %. Це відбулось завдяки зміні таких показників: надій молока збільшився на 124%, на 158% збільшилась ціна реалізації 1 ц. молока, що допомогло перекрити збільшення собівартості (на 62,2%). 

 

Визначення  точки беззбитковості виробництва

 

Істотним недоліком  традиційного планування є одноваріантність планів. У реальній практиці, як правило, існує кілька варіантів розвитку подій. Тому на особливу увагу заслуговують методи планування, що дозволяють реалізувати один із важливих принципів планування — його гнучкість[2]. Таким є метод «витрати — обсяг — прибуток», що його частіше називають аналізом беззбитковості, або «break-even-point» аналізом (аналізом точки розриву). Він дозволяє:

• визначити планові обсяги виробництва і продажу товару з погляду їх беззбитковості;
• прийняти рішення щодо цільових розмірів прибутку;
• збільшувати гнучкість фінансового планування, ураховуючи можливі зміни в ціні реалізації, обсягу продажу, постійних і змінних витрат.

Суть методу аналізу  беззбитковості полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків. Це можна визначити одним із двох способів — графічним чи за допомогою формули норми беззбитковості[10].

Для визначення планової величини продажу, яка відповідає беззбитковому  станові підприємства (продукту), необхідно знати три величини:

1) ціну реалізації одиниці товаруг.

2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, які в короткий період часу не пов’язані безпосередньо з обсягом виробництва і продажу продукції та змінами їх. До них належать амортизаційні відрахування, підтримувальний корм, засоби захисту тварин і рослин, орендна плата, проценти за користування кредитом, витрати на утримання апарату управління та ін.

3) обсяг змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягові виробництва. Це витрати на продуктивний корм, оплату праці основного виробничого персоналу, пальне і мастильні матеріали, транспортні витрати (у рослинництві — витрати на насіння, добрива)

Для однопродуктової  моделі точку беззбитковості, яка  означає, що виручка від продажу продукції підприємства дорівнює сукупним витратам (О ´ Ц = Пв + Зв ´ О), можна визначити за формулою:

,

де О — обсяг продажу, Ц — ціна реалізації одиниці продукції, Пв — величина постійних (фіксованих) витрат; Зв — величина змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.

Точку беззбитковості можна  розрахувати не тільки у фізичних, але й у грошових одиницях — гривнях.    Тоді формула визначення точки беззбитковості буде такою:

.

Методика аналізу беззбитковості може застосовуватись також для  визначення обсягу виробництва і  продажу, необхідного для одержання  цільової величини прибутку, а також для пошуку раціонального співвідношення між постійними і змінними витратами

      ТБ =  Постійні витрати*1000 / (Ціна – змінні витрати);

 

      ТБ = 622*1000/(151,5-101,8)=12515грн

 

Розрапхувавши точку  беззбитковості ми бачимо, що за даного обсягу реалізації продукції витрати дорівнюють прибутку.

 

Розрахунок точки беззбитковості — трудомістка і складна робота. Тому в країнах з розвиненою економікою фермери широко використовують результати розрахунків, виконаних науковцями для конкретних природно-економічних умов .

 

2.4. Інтенсифікація виробництва продукції тваринництва

 

      Інтенсифікація  тваринництва — соціально-економічний процес збільшення обсягу, підвищення ефективності виробництва і якості продукції тваринництва на основі застосування найновішої техніки, прогресивної технології, більш досконалих форм організації праці, виробництва і управління. Вона виступає як форма розширеного відтворення. Основні напрями інтенсифікації тваринництва такі:

      підвищення  продуктивно-племінних якостей тварин на основі виведення нових і вдосконалення існуючих типів, ліній, кросів тварин і птиці в планових породах з використанням сучасних досягнень генетики і біотехнології;

      розробка  і впровадження більш досконалих  форм організації племінної роботи і відтворення стада в племінних і товарних формах;

      вдосконалення  і впровадження зональних потоково-цехових  технологій виробництва тваринницької  продукції на принципах колективного, сімейного та інших форм підряду;

      розробка і впровадження високопродуктивної техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, широке використання комп'ютерів, програмування годівлі і продуктивності тварин.

 

      Інтенсифікація тваринництва висуває ряд принципово нових завдань і проблем його механізації і автоматизації. Найбільша з них — це скорочення затрат ручної праці на виробництво продукції, створення нової техніки, яка б забезпечувала впровадження безвідходних технологій, раціональне використання кормів, охорону навколишнього середовища.

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне і  ефективне використання продуктивної худоби як засобів і предметів  праці, вдосконалення способів її утримання  і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки у збільшенні поголів’я, скільки в поліпшенні його якості, заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовані на поліпшення племінної роботи, виведення нових, більш продуктивних порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту, скорочення строків годівлі молодняка. Підвищення продуктивності тваринництва відбувається в певних межах в залежності від біологічних можливостей тварин. Тому так важливо визначити економічну доцільність і ефективний рівень додаткових виробничих витрат та найбільш раціональну структуру[11].

В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки господарств.

Інтенсифікація як об’єктивний  процес розвитку сільського господарства має багатогранний і комплексний  характер. Вона включає всі напрями  розвитку економіки сільськогосподарських  підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва[3].

Мета інтенсифікації тваринництва – збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одну голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв’язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одну голову худоби.

Вивчення інтенсифікації сільського господарства здійснюють у три етапи н основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства.

Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на одну голову худоби. Річні витрати сільськогосподарського виробництва включають частину вартості основних фондів у розмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитих оборотних засобів, у тому числі оплату праці. Цей показник залежно від об’єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності всього сільського господарства[8].

Основні результативні  показники інтенсифікації сільського господарства– це врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність окремих видів тварин, вартість валової продукції на 1га сільськогосподарських угідь.