Безробіття

Безробіття —  складне економічне, соціальне і  психологічне явище. Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної  незайнятості працездатного населення. 

Факторами формування безробіття можуть бути такі: 

• нестача сукупного  ефективного попиту; 

• негнучкість системи  відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією; 

• недостатня мобільність  робочої сили; 

• структурні зрушення в економіці; 

• дискримінація  на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості; 

• демографічні зміни  в чисельності та складі робочої  сили; 

• сезонні коливання  в рівнях виробництва окремих  галузей економіки. 

Досвід переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими  сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися. 

Розрізняють відкрите й приховане безробіття. 

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого  населення, приховане — наявність  формально зайнятого населення. 

Можна виділити такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституціональне. 

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей  з однієї роботи на іншу, а також  із однієї місцевості в іншу. Фрикційне  безробіття означає, що існують постійний  зв'язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників  іншими організаціями, заміщення одних  професій іншими, рух працівників  з одних галузей в інші тощо. 

В умовах ринкової економіки  цей вид безробіття завжди існує. Одні змінюють роботу добровільно, інші — у зв'язку зі звільненням або  втратою сезонної зайнятості. Дехто  шукає роботу вперше. Таке безробіття може поєднуватися з рівновагою на ринку праці. Наприклад, в США  наприкінці 80-х років близько 49% безробітних  не працювали менше п'яти тижнів. Це свідчить про нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів відповідно до потреб виробництва, а також про  високу ефективність ринку праці. 

Виникнення структурного безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям  застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції  у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих підприємств. 

Структурне безробіття відрізняється від фрикційного  передусім тим, що працівники, які  втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть бути використані  на тих робочих місцях, які пропонуються в інших секторах. Окрім того, структурне безробіття є тривалим і  має, як правило, хронічний характер. 

Причиною структурного безробіття є територіальна і  кваліфікаційна невідповідність між  вільними робочими місцями і безробітними. 

У структурному безробітті можна виокремити технологічне й  конверсійне безробіття. 

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової  техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що (супроводжується  вивільненням робочої сили і найманням  праців принципово нових спеціальностей та кваліфікації. 

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності  армії і зайнятих у галузях  оборонної промисловості. Розміри  цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих. 

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і  в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво  тощо). 

Циклічне — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і  складом, що пов'язано з циклом ділової  кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму  під час спаду (кризи) виробництва  і мінімуму — під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються  разом з коливаннями циклу  ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою  від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і  некорінне населення. 

Інституціональне  безробіття — це безробіття, яке  породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної  заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати  знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять  їх порівнянними із сумами виплат за соціальними  програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили). 

На ринку праці  розрізняють також застійне і  хронічне безробіття. 

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних  — бідних, бродяг, бомжів та ін. 

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням  і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових  робочих місць відстають від  темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим  і постійним, вражаючи насамперед найменш  розвинуті регіони. Серед безробітних  переважають жінки, спеціалісти  з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь. 

Згідно із Законом  України “Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні  громадяни працездатного віку, які  з незалежних від них причин не мають заробітку або інших  передбачених чинним законодавством доходів  через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді  шукають роботу та здатні приступити до праці. 

Не можуть бути визнані  безробітними громадяни: 

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і  були вивільнені у зв'язку зі змінами  в організації виробництва і  праці; реорганізацією перепрофілюванням  і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням  чисельності (штату); 

б) які вперше шукають  роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від  проходження професійної підготовки або від оплачуванної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру; 

в) які відмовилися  від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають  роботу. При цьому вони втрачають  право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою  реєстрацією; 

г) які мають право  на пенсію відповідно до законодавства  України. Рівень зареєстрованого безробіття розраховується як відношення кількості  офіційно зареєстрованих безробітних  до працездатного населення у  працездатному віці. 

Останнім часом  в Україні значно зріс рівень зареєстрованого  безробіття. На 1 січня 1999 р. 

він встановив 3,69% працездатного  населення працездатного віку. 

Серед безробітних, які перебували на обліку, жінки  становили 48,4%, молодь у віці до 28 років  — 31%. 

У табл. 2.1 наводяться дані, що характеризують причини незайнятості у 1998 р. Основну частку безробітних (41,8%) становили вивільнені у зв'язку зі змінами у виробництві та скороченням  штатів. 

Основні причини  незайнятості населення відбиває наведена нижіте діаграма (рис. 2.1). 

Значно поширюється  і приховане безробіття. Починаючи  з 1992 р. цей процес набув масового характеру в усіх галузях економіки  України. 

Приховане безробіття характерне для ситуації економічної  кризи. Воно зумовлене неповним завантаженням  потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням  продуктивності праці, наданням працівникам  неоплачуваних відпусток, Неповною зайнятістю протягом робочого тижня. Згідно з розрахунками в народному господарстві прихованим безробіттям охоплено 16—20% зайнятих працівників. Така ситуація пов'язана  з наслідками сировинної, енергетичної і платіжної криз, з відсутністю  послідовності в реформуванні економіки. 

Наявність значної  чисельності працездатних осіб, які  лише формально зайняті, а фактично не працюють і одержують низьку заробітну  плату (або зовсім не одержують її), сприяє збільшенню чисельності зайнятих у нерегламентованій діяльності, ускладненню криміногенної ситуації, загостренню соціальних конфліктів. 

Проведені дослідження  чисельності й складу незайнятого  працездатного населення дають  змогу припустити, що у сфері нерегламентованої  зайнятості основні доходи одержують  приблизно 8—8,5 млн осіб, тобто майже третина працездатного населення в працездатному віці. Нині незареєстрована зайнятість — це неформальний сектор економіки, проте виключений зі сфери цивілізованих соціально-трудових, равових відносин і норм. 
 
 
 

Рис. 2.1. Причини незайнятості безробітних у 1998 році 

Зарубіжний досвід свідчить, що і в країнах з розвинутою економіцею відбувається зростання вимушеної неповної зайнятості. 

Проте перехід на скорочений робочий день (тиждень) розглядається  як ефективний захід щодо запобігання  безробіття. Масштаби не-Вовної зайнятості в США, Німеччині, Франції, Португалії за останні роки збільшилися в десятки разів. При цьому активно використовуються державні дотації (субсидії) підприємствам на заробітну плату працівникам для компенсацій витрат у разі скорочення збиткових і нерентабельних робочих місць. 

Отже, проблема неповної зайнятості і прихованого безробіття і згодом виявлятиметься як проблема часткового (тимчасового зменшення  або установлення законом скороченої тривалості робочого дня) або тимчасового  повного безробіття (перерви в  одержанні заробітної плати або  зменшення її розміру з причини  тимчасового Припинення виробництва  без розірвання трудових відносин). 
 
 

Види безробіття

Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки.

Сезонне безробіття — результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.

Панельне безробіття (у розумінні монетаристів — природне безробіття): відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це та група безробітних, які не можуть знайти роботу в зв'язку з кваліфікацією, віком, станом здоров'я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці.

Фрикційне безробіття виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.

Структурне безробіття — виникає в результаті зміни структури економіки, наприклад, внаслідок технологічної революції.