Лекции по "Екологічна токсикорогія"

     62. КЛАСИФІКАЦІЯ НОЗОЛОГІЧНИХ ОТРУЄНЬ.

     Ці  отруєння викликаються хімічними речовинами, які різні за своєю структурою, але мають єдиний патогенез, токсичну дію та ідентичні клінічні прояви.

     Наслідки  дії токсикантів поділяються  на групи:

     1) Бластомогенна дія  (канцерогенна дія)  це дія токсиканта, яка веде до утворення пухлини. Канцерогени – це речовини, які сприяють виникненню пухлин.

     Канцерогени бувають:

     - екзогенні – ззовні

     - ендогенні – утворюються в  середині організма.

     За  канцерогенною активністю канцерогени бувають:

     - явно канцерогені – від яких  відомі випадки виникнення пухлин  у людей.

     - сильні канцерогени - - спричиняють  утворення пухлин у різних  видів тварин, але їх канцерогенна дія на людину не доведена.

     - слабкі бластогени (канцерогени)  – які ведуть до виникнення  пухлин у певної кількості  тварин мають віддалений ефект.

     - сумнівні канцерогени - про їх бластомогенну дію немає достовірних даних.

     - проканцерогени - речовини які не мають канцерогенних властивостей, але можуть проявляти її при зміні факторів н.с.

     2) Мутагенна дія - властивість хімічних речовин спричинювати зміни в генетичному апараті соматичних та статевих клітин.            <—

     Розрізняють такі види мутагенної дії:

     - бластомо генна - супроводжується пухлинними трансформаціями

     - гаметична - передається у спадщину, виникає в статевих клітинах

     - генна - зміна послідовності нуклеотидів у межах одного гену

     - геномна - зміна кількості чи набору хромосом

     - індукована - обумовлена впливом токсиканта з мутагенними властивостями

     - головна - супроводжується вираженими змінами морфологічних і фізіологічних ознак

     - летальна - супроводжується загибеллю мутанта до появи нащадків

     Токсиканти, які спричиняють мутагенну дію на організм можна поділити на З основні групи:

     - природні неорганічні (нітрати і нітрити і т.ін.) і органічні сполуки (алкалоїди, гормони і т.ін.);

     - перероблені природні речовини (продукти нафти і т.ін.);

     - хімічні продукти, що не зустрічаються в природі (деякі пестициди та лікарські препарати т.ін.).

     3) Ембріотоксична дія - властивість речовини при попаданні у організм матері викликати загибель чи патологічні зміни зародку чи ембріону. Різні речовини мають відмінну одна від одної здатність впливати на ембріон – ембріотропність. Найбільш сприятливими для прояву токсичної ембріотропної дії спочатку на клітину, а згодом на ембріон є перші два тижні від запліднення

     4) Тератогенна дія - це властивість токсикантів викликати порушення процесів ембріогенезу шляхом спонукання до аномалій розвитку. До тератогенів належать цитостатики, вітаміни А, Д, К та антибіотики, що вживаються тривалий час. Структурні і функціональні ефекти в ембріональний період виникають у перші 3 місяці вагітності

     5) Гонадотоксична дія - вплив хімічних речовин (хлорорганічні пестициди, кароамати і т.ін.) на статеві клітини (негативні зміни в яєчниках та сім'яниках). 
 

     63. ТИПИ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ

     Харчові отруєння - гострі або хронічні захворювання, які виникають внаслідок вживання значно забрудненої їжі, яка містить токсичні для організму речовини мікробного або немікробного походження. 

     Забруднення продуктів харчування зумовлюють харчові  отруєння, які поділяють  на три групи:

     -мікробні

     -немікробні

     -не установленої етіології. 

     Мікробні  харчові отруєння за патогенетичними ознаками поділяють на токсикоінфекцїї, токсикози та міксти (змішаної етіології). В підгрупі токсикозів розрізняють бактеріо- і мікотоксикози. Харчові отруєння бактеріального походження є захворюваннями, які виникають тільки після вживання їжі, яка містить живі мікроорганізми або продукти їх життєдіяльності (токсини) і клінічно перебігають з вираженими певною мірою явищами токсикозу організму. До бактеріальних належать отруєння, які виникають у результаті споживання заражених сальмонелами - м'ясних, молочних, рибних та рослинних продуктів, качаних і гусячих яєць тощо; та стафілококами при вживанні недоброякісних продуктів - молока, сиру, консервів, кондитерських виробів, морозива тощо. 
 
 

     Харчові токсикоінфекції

     Токсикоінфекції - гострі, інколи масові захворювання, які виникають при вживанні їжі, яка містить значні кількості (105-106 і більше на 1 г або 1 мл продукту) живих збудників і їх токсинів, що виділяються при загибелі мікроорганізмів. 

     Для харчових токсикоінфекцій  характерні такі ознаки:

     -несподіваний початок захворювання з коротким інкубаційним періодом (6-24 год.);

     -майже одночасне захворювання всіх осіб, які вживали забруднену мікробами їжу;

     -зв'язок захворювання із вживанням їжі, яка була приготовлена з тими чи іншими санітарними порушеннями;

     - територіальна обмеженість захворювань, обумовлена ореолом реалізації забрудненого мікроорганізмами продукту;

     -    швидке зникнення спалаху захворювань після вилучення епідеміологічно небезпечного продукту;

     -   масовий характер виникнення захворювань в тих випадках, коли забруднений мікроорганізмами продукт реалізовувався через торговельну мережу і т. ін. 

     Немікробні харчові отруєння включають отруєння продуктами, які стали отруйними при певних умовах, і отруєння домішками хімічних речовин. В основу вказаної класифікації харчових отруєнь покладені етіологічні та патогенетичні принципи.

     Численні  отруєння небактеріальної природи  пов'язані з потраплянням у харчові  продукти хімічних отруйних речовин  та радіонуклідів.

     Шкідливі  речовини можуть попадати в продукти харчування (і далі - в організм людини) різними шляхами: з ґрунту - через кореневі системи рослин, з повітря - через наземний асиміляційний апарат (листи), а також в результаті контакту при проведенні захисних хімічних обробок рослин проти шкідників і захворювань. В усіх випадках ці речовини далі включаються в харчові ланцюги, наприкінці яких і знаходиться людина.

     Тому  вихідні продукти і готові продукти харчування повинні піддаватися  контролю й аналізу на вміст шкідливих  речовин, щоб якість цих продуктів не викликала сумнівів. 
 

     64. ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ТОКСИЧНИХ ВИКИДІВ У ГІДРОСФЕРУ.

     Самоочищення  води це – сукупність  фізичних, гідродинамічних, фізичних, хімічних та біохімічних процесів, які сприяють зниження забруднення води. 

     Методи очищення води є:

      - фіз.

     - хім..

     - біохім. 

     Фізичні – газообмін між атмосферою та водою. В результаті газообміну токсичні речовини переходячи з одного стану в ін.. змінюють свої властивості, що може сприяти утв. речовин менш токсичними.

     •  фізичні способи полягають у сорбції, виморожуванні, ультрафільтрації, зворотньому осмосі. обробці ультразвуком, УФ-опроміненням:

     *  фізико-.хімічні способи очищення стічних вод це хемосорбція, електроді}, електродіаліз. коагуляція, електро-коагуляція. електрофлотація. екстракція. флокуляція адсорбція, флотація, знесолювання та ін..

     •  хімічні способи очищення •■ це осадження у вигляді маюрозчиннпх сполук, озонування, і хлорування (окисиення). відновлення.

     *  термічнімеішнін очищення -■ це дистиляція, спалювання:

     * радіаційними метолами очищають поверхневі та стічні води.

     Використовують:

     -  радіаційно-флотаційний метод застосовують для очищення вод від поверхнево-активних речовин:

     - радіаційно-полімеризаційний  - для     видалення     мономерів,     які     при     опроміненні полімеризуються і осаджуються:

     - радіаційно-коагуляційний - для очищення від барвників: органічних сполук;

     - біологічним способом очищення стічних вод називається  мінералізація  мікроорганізмами органічних речовин. 

     Механічні .методи очистки стічних вод використовують для видалення зависей. Видалення здійснюють відстоюванням у відстійниках різного типу - вертикальних, горизонтальних, радіальних; фільтруванням через різні фільтруючі матеріали, ультрафільтрацією. Внаслідок чого з них видаляються до 60% нерозчинних домішок - плаваючі й завислі речовини, пісок. нафтопродукти, жири, масла. 

     Фізико-хімічні  методи слугують для видалення колоїдних часточок. Дія цього проводять коагуляцією з використанням коагулянтів - солей алюмінію і форуму (III), гідроксохлоридів і гідроксосудьфатів алюмінію: і електрокоагуляцією із застосуванням розчинних анодів: флокуляцією. Зараз застосовують олігодинамію. що базується на дії благородних мегалів (срібла, золота) - сильних окисників (нині з метою зниження вартості очищення стічні води обробляють Міддю ): ще військо Александра Македонського вживало воду, що зберігалася в срібному посуді. Флотаційні уловлювачі--очистка від жирів та масел, які плавають на поверхні. 

     Хімічне очищення стічних  вод від розчинених речовин проводять різними способами залежно від цінності, токсичності, концентрації, фізичних та хімічних властивостей і забрудників. які перебувають у розчиненому стані у вигляді молекул чи йонів. 

     Органічні речовини можна знешкодити окисненням хлором чи озоном: екстрагувати якщо вони становлять значний інтерес, органічним розчинником.

     Дані  способи грунтуються головним чином  на хімічній взаємодії між введеними  в очищувану воду реагентами і  домішками в ній. що й зумовлює інтенсивне видалення забруднюючих домішок, перетворення шкідливих токсичних домішок на нешкідливі, зміну реакції стічних вод тощо. При хімічному очищенні відбуваються реакції нейтралізації, окисиення - відновлення, конденсації, осадження тощо.

     Сьогодні  в очищенні стічних побутових  вод перевага надається не хлоруванню, а озонуванню де залучають дня знезараження озон (О3). Цей хімічний метод використовують для доочищення та знешкодження органічних домішок і неорганічних речовин, які мають неприємний запах. Озон мас низку переваг над іншими окисниками: окислює органічні домішки до СО2 і Н2О: вуглеводні - до альдегідів і кетонів; неорганічні сполуки - до вищих ступенів окисиення хімічних елементів; дезодорує, знебарвлює, знезаражує та збагачує киснем стічну воду. 

     Термічний метод очистки стічних вод застосовують за високих концентрацій органічних сполук. Стічні води піддають спалюванню з додаванням горючих речовин чи без них.

     Якщо  забрудником стічних вод виступає електроліт, що дисоціює на йони, вилучають із води шляхом осадження малорозчинних сполук (важкі метали видаляють у вигляді гідроксидів. сульфідів, карбонатів, фосфатів тошо): використовують сорбцію, йонний обмін на катіонітах. аніонітах чи амфолітах (широко застосовують для пом'якшення вод): коагуляцію, дистиляцію, заморожування (останні два методи застосовують для опріснення .морської води). 

     Дегазацію   стічних   вод,   тобто   видалення   газоподібних   сполук,   проводять   кількома способами:    нагріванням,    хімічними   способами,    зокрема,    для    видалення    токсичного більшості металів цей газ може осаджувати катіони важких металів у вигляді малорозчинних сульфідів, знижуючи тим самим їх токсичність і доступність для гідробіонтів.