Лекции по "Екологічна токсикорогія"

        Величина шкідливих викидів в атмосферу автотранспортом залежить від щільності транспортного потоку і кількості газів, викидів кожного автомобіля. Так як транспортний потік на вулицях міст зростає, тому виникає потреба в установленні норм викидів токсичних речовин з вихлопних газів.

        В нашій державі існують два види стандартів на норми та методи визначення шкідливих речовин у відпрацьованих газах автомобілю і двигуні.

        До першого відносять державні стандарти. Вони поширюються на автомобілі, які знаходяться в експлуатації, тобто на весь автомобільний транспорт. Це ГОСТ 17.2.2.03 - 77 "Охорона природи. Атмосфера. Вміст окису вуглеводню, у відпрацьованих газах автомобіля з бензиновим двигуном. Норми та методи визначення" і ГОСТ 21393 - 75 "'Автомобілі з дизелями. Димність відпрацьованих газів. Норми та методи визначення".

        Другий вид - промислові стандарти Мінавтопрому на нову продукцію. Вони передбачають перевірку токсичності відпрацьованих газів автомобілів з іскровим запалюванням на приймальних і контрольних дослідницьких станціях підприємств-виробників.. 
 
 

        48. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ВОДИ.

     Найважливішими  фізичними властивостями води, які  мають екологічне значення, є: -^температура; кількість розчинених і нерозчинених речовин; колір; прозорість.

     ТЕМПЕРАТУРА ВОДИ - важливий  показник фізичних  властивостей  води,  від якого залежить кількість розчинних у воді газів (кисню, вуглекислоти і ін.). Розчинність О у воді можна визначити по таблиці 1. 

     Таблиця 1. Розчинність Р2 у воді в залежності від її температури

     Примітка: частинок на мільйон.

     Примітка: Повітря, яке межує з водою, містить 21% кисню при нормальному тиску.

     Промислові  підприємства, які скидають в природні водоймища теплу воду, викликають Теплове забруднення водоймищ. ТЕС, АЕС часто скидають воду, нагріту до 45°С.

     Температуру води визначають термометрами (спиртовими, ртутними, термісторними). При глибині водоймищ більше 1 м температуру вимірюють через кожний метр глибини.

     Дослідження температури води часто поєднують  з іншими дослідженнями.

     Мешканці  водоймищ не переносять значного підвищення [ води, так як при цьому збільшується токсична (отруйна) дія різних хімічних забруднювачів.

     ТВЕРДІ  НЕРОЗЧИННІ ЧАСТИНКИ, суспензовані у воді, складаються головним'чином, з глини, живих і мертвих організмів фіто-і зоопланктону, частинок порушених тіл рослин та тварин, екскрементів тварин, комунальних і промислових відходів.

     Загальна  кількість твердих нерозчинних  частинок визначається в мг/л.

     Цей показник води визначають нефелометром (англ. турбідітиметр, "вимірювач мутності"). Принцип дії нефелометру оснований на вимірюванні інтенсивності поглинання променя світла, яка пропорційна кількості суспензованих у воді частинок.

     Осадок  суспензії для досліджень отримують  шляхом фільтрації - паперовий фільтр:

     Хід роботи: зважують на аналітичних вагах лист фільтрованого паперу необхідного розміру. Фільтрують 1л досліджуваної вОди. Висушують фільтр, зважують, по різницям ваги до і після фільтрування розраховують сумарну кількість зважених частинок. Різницю у вазі фільтру до і після досліду, рівну кількості суспензії, виражають в мг/л чи чим.

     Кількість розчинних у воді речовин може бути визначено двома способами:

     1, з допомогою зарубіжних "кондуктивпих-тесторів" (прилад для визначення провідності). Принцип дії оснований на прямій залежності електропровідності від кількості розчинених солей.

     2. при випарюванні (висушуванні) фільтру в хімічному стакані. По різниці ваги стакану до і після висушування розраховують кількість розчинених речовин."

     Хід роботи: в 3 сухі хімічні стакани, зважених на аналітичних вагах з точністю до 0,0001 г, вносять з допомогою піпетки по 100 мл фільтрату. Фільтрат в кожному стакані обережно випарюють і висушують на електричній плитці, не доводячи до кипіння. Стакан охолоджують і повторно зважують на аналітичних вагах. Вираховують вагу сухого залишку в кожному стакані і беруть середнє з трьох. При перерахунку на чнм середній результат множать на 10.

     КОЛІР ВОДИ в джерелі водозабору визначають з допомогою кольорового компаратору з шкалою еталонних кольорів. Часто використовують диск Секчі (мал. І).

     Металевий диск діаметром 20 см розділений на чотири сектори, два з яких окрашені чорною краскою і два білою, і надіти на мірний тросик з поділками.

     Хід роботи:   пробірки   з   розчинами   компаратору поміщають на білі сектори диску Секчі і опускають у воду на  глибину   1   м   в тіньовій   частині  водоймища.   Номер пробірки компаратору, колір якої зливається з кольором води, і буде показовим кольором води. При  відсутності   компаратора   і  диску  Секчі  колір  води визначають    "на    око",    для    чого    пробірку    з    водою розміщують на фоні білого листка паперу ("без кольору" _{ясн0 жов}та", "темно-коричнева", "блідо-голубий" і ін.).

     ПРОЗОРІСТЬ  ВОДИ також є показником кількості нерозчинних частинок у в воді. Вона може бути визначена у джерелі з допомогою турбідометру чи диску Секчі (рис. 1.).

     Хід роботи: дискСекчі опускають у воду, поки він не перестане бути видимим. Вимірювання проводять в тіні чи коли сонце сховається за хмари. Потім диск піднімають і вимірюють глибину, на якій він стає видимим. Беруть середнє з трьох вимірювань, що і буде показником прозорості води у водоймищі.

     Прозорість  питної води. Досліджену воду наливають з циліндру з плоским дном до висоти 30 см. Циліндр встановлюють на підставку над шрифтом Снелена (з висотою шрифту 2 мм і товщиною 0,5 мм) відстань між шрифтом і дном циліндра 4см. Потім читають шрифт через шар води; "визначають максимальну товщу шару води (см), через яку видно чіткий шрифт. Вода рахується прозорою, якщо шрифт читається через шар води товщиною 30см.          

     ЗАПАХ ВОДИ, залежить від хімічного складу її домішок і від розчинених у ній/газів. Розрізняють запахи природного походження (від живучих і відмираючих у воді організмів, впливу навколишніх ґрунтів, зрубів колодязів та ін.) і штучного походження (промислових або стічних вод, від реагентів, використовуваних для обробки води та ін.).

     Хід роботи:  100 мл досліджуваної води наливають в колбу ємкістю 250 мл, закривають притертою   пробкою,   декілька   разів   збовтують,   відкривають    і   аналізують   запах   і   його інтенсивність. Інтенсивність запаху визначають при 20 і 60°С, оцінюють по 5-бальній системі. Інтенсивність запаху питної води при 20 і 60°С не повинна перевищувати 2 бали (табл. 2).  

     Таблиця 2. Оцінка інтенсивності  запаху води

     Звичайно виділяють такі види запахів: ароматний (квітковий, огірковий), землистий, болотний, гнилий, деревинний, запах цвілі, хлорний, нафтовий, фенольний, _г сірководневий, невизначений. Запах води, підданої хлоруванню, визначають через ЗОхв після введення хлору.

     СМАК  і ПРИВКУС ВОДИ. Розрізняють 4 основні види смаку - солоний, кислий, солодкий і гіркий. Всі інші називаються присмаками. Невелика кількість води при 20°С набирають (не глотаючи) в рот на 3-5 с, рот полощуть дистильованою водою, повторюють 3 рази (табл. 3).

Таб/шня 3. Гранична концентрацій солей, що викликають смакові відчуття

     Інтенсивність смаку оцінюють по 5-бальній системі. Вона не повинна перевищувати 2 бали (Госстандарт 2874-82).

     Нерідко неприємний присмак і запах надають  воді продукти розкладання тваринних  і рослинних організмів, наприклад  сірководень. Навпроти, кисень, діоксид  вуглецю, невелика кількість гідрокарбонату кальцію, розчинені у воді, додають  їй приємний, освіжаючий смак.

     КОЛЬОРОВІСТЬ  ВОДИ, визначають колориметрично, порівнюючи її з еталонною шкалою, що імітує цю кольоровість; при цьому використовують платинокобальтову або кобальто-біхроматну шкалу. Забарвлення питної води не повинно перевищувати по цих шкалах 20 умов, градусів. (В окремих випадках допускається до 35°). Колір води зрівнюють з кольором розчинів хлорплатинового калію і хлориду кобальту чи біхромату калію і сульфату кобальту.

     За 1° кольоровості приймають окраску  контрольного зразку води, в 1 мл якого  розчинено 0,1 мг платини. Один градус кольоровості відповідає вмісту в 1 л розчину 2,49 мг хлорплатинату калію і 2,018 мг хлориду кобальту.

     Більш точним і об'єктивним методом оцінки кольоровості є спектри поглинання води. 
 

     49. ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ТОКСИЧНИХ ВИКИДІВ ПРОМИСЛОВОСТІ.

     До  міроприємств направлених на зменшення  викидів шкідливих речовин в  атмосферу можна віднести:

     - удосконалення технологічних процесів, створення безвідходних та малоєідходних технологій;

     - розробка і установка на підприємствах високоефективних газопиловловлювальних електрофільтрів або інших фільтрів різних конструкцій, високих труб;

     - створення санітарно-захистні зони. 
 
 

50. ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ АТМОСФЕРИ ПІДПРИЄМСТВАМИ.

Одними з основних забрудників атмосфери є підприємства.