Лекции по "Екологічна токсикорогія"

     ВИЗНАЧЕННЯ  У ВОДІ СПОЛУК ФОСФОРУ

     Сполуки фосфору у воді представлені його неорганічними солями (ортофосфатамн чи просто "фосфатами") і органічними сполуками в складі живих і мертвих організмів.

     Вміст фосфору у воді є головним лімітуючим фактором процесів евтрофікації. При  високому вмісті азотистих сполук, але малому - фосфору евтрофікація не спостерігається.

     Забруднення водоймищ фосфором відбувається стічними водами с/г. господарств, гниючі залишки  рослинного і тваринного походження, промислові стоки, миючі комунальні засоби, більшість яких містять сполуки  фосфору, які повільно розкладаються в оточуючому середовищі і накопичуються у водоймищах, викликають швидкий ріст водоростей і ін. негативні явища.

     Принцип визначення оснований на здатності Р утворювати з рядом реагентів забарвленні розчини. Порівнюючи їх колір з еталонами, визначають вміст РО? у воді. При цьому можна використовувати фотоелектроколориметри.

     Обладнання  і реактиви: олов'яна паличка довжиною 5 см і товщиною 5 мм; мірні колби ємністю 100мл; пробірки; піпетки, банка 500мл темного скла з пробкою; хімічний стакан - 500мл.

     Молібденові реактиви А і Б; вихідний показовий  розчин фосфорно-кислого кальцію; соляна кислота; 0,1 н. розчин соляної кислоти (8,2 мл концентрованої кислоти доводять водою до 1 л).

     Хід роботи. Готують молібденові розчини А и Б. В хімічному стакані нагрівають до кипіння 100мл дистильованої води і додають 10 гмолібденово-кислрго амонію, помішуючиїдо розчинення.

     Гарячий розчин фільтрують і осаджують. До фільтрату  при помішуванні добавляють 200 мл соляної кислоти (удільна вага 1,19) и 100 мл дистильованої води. Перед визначенням фосфору необхідну кількість реактиву А розбавляють в 5 раз і отримують реактив Б, який використовують при визначенні фосфору. Визначають вміст Р2О5 по шкалі еталонів розчинів фосфатів. 

     ВИЗНАЧЕННЯ  КІЛЬКОСТІ ХЛОРИДІВ У ВОДІ

     Хлориди попадають у воду з природних  відкладів кухонної солі, при довготривалому багаторазовому випаровуванні озер в пустелях, а також є антропогенним  фактором (стоки комунальних і  промислових м'ясокомбінати, консервні  цехи)7 В залежності від джерела хлору у воді хлориди відносять до природних складових чи до антропогенних факторів засолення воли.

     Принцип визначення кількості хлоридів оснований на осадженні іонів хлору азотнокислим сріблом в присутності хромовокислого калію шляхом титрування. Хромовокислйй калій в присутності іонііз хлору дає жовте забарвлення води, після повного осадження хлоридів її колір стає оранжево-жовтим в наслідок утворення хромовокислого срібла.

     Обладнаний  і реактиви: колориметричні пробірки; конічні колби на 200 мл; бюретка, 10% розчин азотнокислого срібла; 5% розчин хромовокислого калію, розчин азотнокислого срібла, І мл якого еквівалентне 0,5 млСГ.         .

     Хід роботи, При якісному визначенні СГ у воді в колориметричну пробірку наливають 5 мл досліджуваної води, добавляють З каплі 10% розчину азотнокислого срібла. Про вміст хлоридів судять по характеру осаду (чи мутності), користуючись таблицею еталонів (табл. .6).  

     Таблиця 6. Вміст СГ в залежності від характеру  осаду

     При кількісному визначенні хлоридів до 100 мл завчасно профільтрованої води, взятої в конічну колбу, добавляють І мл 5%о розчину хромово-кислого калііо, потім титрують розчином азотнокислого срібла, до появи блідо-оранжевого кольору. При значному вмісті хлоридів, щоб запобігти утворення осаду А§СІ, досліджувану воду розводять дистильованою водою таким чином, щоб в досліджуваному зразку приблизний вміст хлоридів не перевищував 100 мг/л.

     Вміст хлорч'она (мг/л) розраховують по формулі: 

     А = а*к*0,5*1000/V

     де  а - кількість азотнокислого срібла, використане на титрування; ',

     к - поправочний коефіцієнт до титру розчину срібла (0,5 мг хлору);

     0,5 - кількість хлор-іону, яка відповідає 1 мл розчину срібла (після введення к), в мг,

     V-об'єм води, взятої на дослідження, в мл                                                      ;■

     Вміст хлоридів у питній воді не повинно  перевищувати 350 мг/л (Госстандарт 2874-82).

     Нормування  вмісту ряду інших хімічних речовин  у воді пов'язане з їх негативним впливом на органолептичні властивості  води. Сюди відносяться хлориди, сульфати, залізо, мідь, цинк, які зустрічаються  у природних водах, а також  поліфосфати які добавляють до води при її очищенні.

     Нормативи (ГДК) хімічних речовин, які є промисловими чи с/г. забруднювачами водоймищ, приводяться  в СанПиІ-І "Охорона поверхневих  вод від забруднень" (М., 1988).           
 

     52. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНИХ ОТРУЄНЬ.

     І. Етіопатологічні отруєння за принципом розвитку є:

     1. випадкові – виникають незалежно від бажання потерпілого (нещасні випадки на виробництві, результати самолікування, передозування ліками, алкогольні і наркотичні інтоксикації)

     2. з наміром – пов’язані з усвідомленням використання отрут

     - кримінальні отруєння – з метою вбивства, а також не смертельні отруєння пов’язані з розвитком у потерпілого безпомічного стану.

     - суєцидні – з метою самогубства. (істинні, демонстраційні).

     - поліцейські отруєння – пов’язані з використанням спеціальних отруєнь для розгону демонстрацій

     - бойові – використання хімічної зброї. 

     ІІ. За умовами та місцем розвитку бувають:

     1. Промислові або  професійні –  виникають під дією промислових отрут, які використовують на підприємствах, в лабораторіях, такі отруєння виникають при порушенні техніки безпеки.

     2. Побутові отруєння – виникають при неправильному зберіганні чи використанні лікарських засобів та домашніх хімічних засобів.

     3. Ятрогенні – виникають у медичних закладах при передозуванні ліками. 

     IІІ. За шляхом надходження отруєння поділяються на:

     - екзогенні – при надходження токсиканта в н.с.

     - ендогенні – виникають в наслідок дії токсичних метаболітів. 

     VI. За шляхом проходження.

     - пероральні – через рот

     - інгаляційні – ВДШ

     - перкутальні – через шкіру

     - ін’єкційні – при укусі змій, комах

     - порожнинні – через пряму кишку. 

     53. ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТОКСИКОЛОГІЇ.

      Предметом вивчення екологічної  токсикології є:

      1) властивості отруйних чинників(токсикантів)

      2) рівень впливу токсикантів на живі організми

      3) характер патологічних змін тканинах, органах в довкіллі, які викликаються  токсикантами. 

      Екологічна  токсикологія вирішує дві групи завдань:

      Невідкладні завдання - визначення властивостей екотоксикантів, дослідження екотоксикометричних показників гострої та хронічної дії. розробка першочергових заходів запобігання несприятливому розвитку ураження біогеоценозу.

      Завданням поглибленого вивчення є складання прогнозу впливу екотоксиканту. розрахунок ситуаційних наслідків застосування заходів ефективної протидії ураженню біогеоценозу, технічної корекції, а в разі необхідності лікарської допомоги, попередження аналогічних ушкоджень в майбутньому тощо.

      ЗАДАЧІ  екологічної токсикології складаються з вирішення загальних (теоретичних) та прикладних (спеціальних) питань.

      До  кола задач загальної екологічної токсикології входять:

      -  Визначення, зміст, завдання, місце серед медико-біологічних наук та зв'язок з екогігієною, екофармакологіею.

      - Основні поняття: екотоксикант, токсичність,  шкідливість, параметри токсичності.

      - Класифікація речовин за екотоксичністю  та ступенем небезпеки.

      - З'ясування екотоксикокінетики (шляхи  проникнення, розподіл, знешкодження).

      - Комбінована дія екотоксикантів. Типи сполучної і послідовної  дії екотоксикантів.

      Прикладна екологічна токсикологія з екотокеикохімією розглядає:

      -   Механізми екотоксикологічного  ураження в залежності від  аплікації впливу (аерозоль, дигестивний,  комбінований тощо) відходів виробничої  та побутової діяльності.

      -  Професіональні особливості розвитку екотоксикологічних процесів (промисловість, транспорт, сільське господарство).

      -    Екотоксикологічні питання при  надзвичайних обставинах та поліцейських  заходах.

      - Критерії шкідливості екотоксичного  впливу.

      - Методи розрахунку та оцінки  екотоксичної дії. Проблеми нормування у екологічній токсикології.

      - Екофармакологічні заходи, шляхи  корекції шкідливого впливу екотоксикантів.

      - Поняття антидот в екологічній  токсикології.

      - Хімічна будова і екотоксичний  вплив.

      - Екологічний моніторинг та принципи його використання.

      -    Природні та хімічні способи  детоксикації (нейтралізації). Основні  методи знешкодження екотоксикантів  в залежності від обставин, терміну  з моменту виникнення екотоксикохімічного  ураження.

      - Екотоксикологічні наслідки пожеж.

      - Сільськогосподарська екологічна токсикологія.

      - Екотоксикологія води.

      - Екологічна зброя. Протидія екотероризму. 
 

     54. МЕТОДИ ОЧИЩЕННЯ ПОВІТРЯ АТМОСФЕРИ.

     Очищення  газів повітря здійснюють сухим та мокрим методами. До сухих методів відносять: 1) гравітаційне осадженння; 2) інерційне осадження; 3) фільтрування.

     Мокре очищення газів від аерозолів здійснюють, промиваючи газ рідиною (частіше водою). Електростатичне очищення газів є універсальним для багатьох аерозолів, включаючи тумани кислот, що важко вловлюються.

За методами очистки, які ми розглядали раніше, газоочисні та пиловловлюючі установки  розділяють на 6 груп: