Лекции по "Екологічна токсикорогія"

 
 

     57. КЛАСИФІКАЦІЯ КЛІНІЧНИХ ОТРУЄНЬ.

     1) За особливостями  клінічного перебігу.

     - гострі отруєння – виникають при одноразовому надходженні в організм токсичної дози речовини і характеризується гострим початком та вираженими симптомами перебігу хворобами

     - хронічні отруєння – обумовлені довгостроковим часто переривчастим надходженням токсиканта у невеликих субтоксичних дозах. Захворювання в даному випадку проявляється мало вираженими симптомами, які відображають первинні порушення у функціонуванні нервової та ендокринної системи.

     - підгострі отруєння проявляється після одноразового проникнення токсиканта до організму. Хвороба має повільний характер, довгий час спостерігається порушення стану здоров’я. 

     2) За клінічним наслідком  є:

     - легкого ступеня

     - середнього ступеня

     - важкого ступеня

     - дуже важкі отруєння

     - отруєння зі смертним наслідком. 

     3) За важкістю захворювання

     4) за наявністю ускладнень

     5) за періодом закінчення  захворювання. 

     58. ШЛЯХИ ВИДІЛЕННЯ ТОКСИКАНТІВ З ОРГАНІЗМУ.

     Виділення хімічних речовин чи їх метаболітів з організму виконується всіма органами, яким притаманна зовнішньосекреторна функція: через дихальну, травну системи, шкіру. Головні шляхи видалення - легені, нирки та кишечник.

     Виділення отрути через легеніл. як правило, найбільш швидким шляхом виділення і хімічних речовин. Як правило, з видихуваним повітрям виділяються незмінні речовини самі по собі або разом зі своїми близькими метаболітами. Летючі сполуки (бензол, анілін, окис вуглецю, спирти) виділяються, як правило в незмінному вигляді. Найбільш швидко виділяються через дихальні шляхи пари та гази з малим коефіцієнтом розчинності у воді: бензин, бензол,  хлороформ  і  ін.  Навпаки,  речовини,  що характеризуються  високим значенням цього коефіцієнта, наприклад, ацетон чи спирт виділяються повільно.

     Добре розчинні у воді сполуки виділяються  переважно через нирки. Як вже І зазначалось, в основному перетворення отрут веде до утворення більш розчинних речовин, шо визначає збільшення можливостей їх видалення із сечею.

     Значно  меншу роль відіграє видалення через  шлунково-кишковий тракт; практичне значення   даний   шлях   має   тільки   для   важких   металів.   Через   товстий   кишечник виділяються миш'як, ртуть, свинець та деякі інші отрути. Багато сполук метиловий спирт, анілін, нікотин виділяються в шлунково-кишковий тракт через слизову оболонку шлунка.

     Хімічні речовини в незначній кількості  виводяться з потом та слиною. Але  для деяких, наприклад, нітритів виділення зі слиною є одним з основних^

     Біологічно    активні    речовини    (фармакологічні    препарати,    алкогольні    напої, наркотики, нітрати) виділяються з молоком матерів, які годують немовлят, і можуть викликати отруєння у них.

     Досить  часто  токсичні   сполуки   і  їх   метаболіти  виділяються   зразу декількома шляхами, причому переважне значення має який-небудь один із них. Прикладом може бути етиловий спирт. Більша частина спирту піддається в організмі перетворенням. Інша частина,  приблизно   10% від загальної кількості,  виділяється  в  незмікеному  вигляді переважно із видихуваним повітрям, а потім - з сечею і в невеликій кількості з калом, в слині, з потом, а також із молоком.

     Згідно  із сучасними поглядами, характер перебігу інтоксикації тісно пов'язаний з індивідуальними особливостями метаболізму і виділеннями хімічних речовин, через що в значній мірі і виникають розбіжності в оцінці токсичності. На швидкість реакцій утворення метаболітів впливають різні фактори, такі як фізіологічні, генетичні, фактори навколишнього середовища. 
 

     59. ЗА МЕТОЮ ВИКОРИСТАННЯ ОТРУТИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

• промислові, які використовують У промисловому середовищі;
• отрутохімікати, шо використовують у сільському господарстві;
• лікарські засоби, які мають свою фармакологічну класифікацію;
• побутові хімікалії, що використовуються >' побуті:
• біологічні рослинні та тваринні отрут, які містяться в різних рослинах, тваринах та грибах;
• бойові отруюючі речовини (БОР).

 
 

     60. КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ВОДИ. 

     Якість  води - характеристика складу і властивостей води, що визначає придатність її для конкретних видів водокористування. 

     Критерій  якості води - ознаки, по яким оцінюється якість води по видам водокористувачів. 

     Гігієнічними  критеріями води - це обмеження водокористування, обумовлені забрудненням, шкідливим для здоров'я чи погіршення санітарних умов життя населення. 

     Для господарського-питного водозабезпечення, культурно-комунальних потреб населення  і для рибогосподарських цілей  використовуються ріки, водосховища, озера, штучні канали. Згідно "Правилам охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами" (1974) водоймища і водотоки (водні об'єкти) рахуються забрудненими, якщо показники складу і властивості води в ній змінились під прямим чи побічним впливом промислової діяльності і комунального використання населенням і частково чи повністю є непридатними для одного з видів водокористування. 

     Критерієм забруднення води є погіршення її якості в наслідок зміни її органолептичних властивостей і появи шкідливих для людини, тварин, пташок, риб речовин, а також підвищення температури води, зміна умов нормальної життєдіяльності водних організмів. Придатність складу і якості поверхневих вод, які використовуються для господарсько-питного водопостачання і культурально-комунальних потреб населення, а також для рибогосподарських цілей визначається їх відповідністю вимогам і нормативам, викладених в "Правилах охорони поверхневих вод від забруднень стічними водами". 

     Розрізняють водокористування по категоріям:

     1.) використання водного об'єкту в якості джерела централізованого чи нецентралізованого господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості;

     2.) використання водного об'єкту для купання, спорту і відпочинку населення, а також використання водних об'єктів, які знаходяться в межі міста. 

     По  Цілям водокористування поділяються на:

     -  господарсько-питні і комунальні потреби населення;

     - лікарняно курортні і оздоровчі цілі;

     -  потреби сільського господарства (без зрошення і обводнення);

     -  потреби теплоенергетики;

     -  на територіальне  перероспреділення  стоку  поверхневих  вод  і   поповнення підземних вод;

     -  потреби гідроенергетики;

     -  потреби водного транспорту і лісосплава;

     -  потреби рибного господарства;

     -  скидання стічних вод,

     -  інші потреби;

     -  багато цільове водокористування. 

     По  об'єктам водокористування поділяються на:

     -  користування поверхневими водами;

     -  користування підземними водами;

     -  користування внутрішніми і територіальними морськими водами.  

     По  технічним умовам водокористування поділяються на:

     -  загальне;

     -  спеціальне. 

     По  умовам надання водних об'єктів у водокористування:

     -  сумісне;

     -  особисте. 

     По  характеру використання води як речовини з  певними властивостями:

     -  використання маси і енергетичного потенціалу води;

     -  використання води як місця проживання.  

     По  способу використання водних об'єктів:

     -  з вилученням води (з повертанням її і без повертанням);

     -  без вилучення. 

     По  впливу водокористування на водні об'єкти:

     -  на кількісні характеристики водного об'єкту;

     -  на якісні характеристики водного об'єкту;

     -  на кількісні та якісні характеристики водного об'єкту;

     -  без впливу на кількісні та якісні характеристики водного об'єкту. 
 
 

     61. ВІДБІР ЗРАЗКІВ ГРУНТУ НА АНАЛІЗ.

     Методика  відбору ґрунту для аналізів і  характер їх дослідження Залежить Уд поставленого завдання..

     Відібрані у суху погоду з різних шарів проби  ґрунтів (1-2 кг) зберігають у чистих скляних банках з притертими пробками, брезентових чи поліетиленових торбинках, о'кремо. На пробу наклеюють етикетку, вказуючи місце, час відбору. У супровідному документі вказують місце, час відбору проби, глибину, метеорологічні умови, Ф.І.Б. людини, а також місце і ціль аналізу.

     Для фізико-хімічного аналізу проби  беруть з площі 25 м. по принципу "конверту" в 5 точках.

     Для звичайного санітарного аналізу проби беруть не глибше 25 см, а для спец, аналізу - і до 20 м. Проби забирають лопатами чи свердлами слецконструкції.

     Проби для бактеріологічного дослідження  відбирають стерильними інструментами  в стерильний посуд. Аналізи проводять  зразу, як виняток, на протязі 24 г, зберігають при ( 4-5°С)..

     Для гельмінтологічного дослідження проби  ґрунту збирають з площі 50 м на глибині 2-3 см. 10 проб масою не менше 100 г відбирають з 2 горизонтів, потім змішують отримують  середню пробу вагою до ' кг з  горизонту. На аналіз беруть 200-300 г ґрунту, проводять аналіз зразу.

     Для ряду аналізів ґрунт висушують на повітрі 2-3 доби. Повітряно сухий  ґрунт зберігається у скляних  банка;; з притертими пробками - для  вивчення зернистості і отримання  водних витяжок.

     Підготовка  водяних витяжок з грунту                

     В наслідок біологічних процесів самоочищення ґрунту органічні речовини, які в  неї попадають, поступово розкладаються, окислюються, мінералізуються в  мінеральні солі. Велике значення при  цьому мають аерація, вологість грунту,життєздатність бактерій, простіших у ґрунті. Мінеральні соли в більшості розчинні у воді, тому їх визначають у водних витяжках ґрунту.

     Для визначення вмісту у ґрунті азоту, аміаку, нітратів, нітритів, хлоридів і окислювального водню витяжку готують у день проведення аналізів, змішуючи наважку (50-100'г) з 5-кратним об'ємом дистильованої води. Суміш збовтують на протязі 3-5 хв і фільтрують декілька разів через щільний фільтр. Якщо проведення аналізу переноситься на наступний день, то приготовлену витяжку консервують додаючи 0,2 г оксиду ртуті, зберігають у темному місці з закритим посудом.