Лекции по "Екологічна токсикорогія"

     Фізіологічна  відносна вологість - це процентне відношення абсолютної вологості при даній температурі повітря до максимальної вологості при температурі 37°С. Степінь випаровування води з  поверхні тіла людини залежить від фізіологічної відносної вологості.

     Дефіцит насичення - різниця між максимальною і абсолютною вологістю при даній температурі повітря.

     Фізіологічний дефіцит насичення - різниця між максимальною вологістю при 37°С і абсолютною при даній температурі.

     Точка роси - температура, при якій водяна пара, яка знаходиться у повітрі, починає насичувати простір (вода переходить в капілярно-рідинний стан, тобто осаджується роса).   ;

     Вологість повітря визначають психрометрами і гігрометрами (в тому числі гігрографами). 

     Психрометри діляться па:

     о     стаціонарні (психрометр Августа);

     о     аспіраційпий (психрометр Лссмана) та ін. 

     Психрометр  Августа має два однакових термометра, закріплених на підставці на відстані 5 см один від одного в футлярі (чи на штативі). Кінець одного обмотаний тканиною і опущений в дистильовану воду (вологий термометр). З вологого термометру випаровується вода і він охолоджується. Це дає різницю показників сухого і вологого термометрів.

     Абсолютну вологість вираховують по формулі;

     А = В – а (t – t₁,) H,

     Де  А - абсолютна вологість, яку шукають (мм рт.ст.);

     В - максимальний тиск (мм рт.ст.) водяної пари у повітрі при температурі вологого термометру (приведено в таблиці - прикладеній до психрометру);

     а - психрометричний коефіцієнт, рівний 0,00128 при визначенні вологості в  нерухомому кімнатному повітрі і 0,0010 - в приміщенні з невеликим рухом повітря; 0,0009 - в атмосфері при безвітряній погоді і 0,0007 - при невеликому вітрі.

     t  - температура сухого термометру (°С); t₁ - температура вологого термометру (°С);

     Н - атмосферний тиск (мм рт.ст.). 

     Аспіраційний  психрометр Ассмапа також включає два термометра сухий і вологий. Два термометра розташовують в металеву оправу. У верхній частині проби розміщений аспіраційпий вентилятор, який створює постійний потік повітря з усіх сторін резервуарів термометрів. Після встановлення приладу на місце де проводиться вимірювання вологості повітря резервуар вологого термометру змочують дистильованою водою, потім спеціальним ключем заводять аспірацій ний вентилятор і літом через 5 хв, а зимою через 15 хв фіксують температуру обох термометрів.

     До  приборів додаються спеціальна таблиці, якими постійно користуються.

     Для визначення змін вологості повітря  за певний період часу застосовують гігрографи. Принцип роботи гігрографа побудований на здатності обезжиреного волоску видовжуватись при збільшенні вологості та укорочуватися в сухому повітрі. Ці зміни передаються на ричажок, з допомогою якого креслиться крива змін вологості. Показники гігрографу калібрують по аспіраційному психрометру.

     Відносну  вологість вимірюють гігрометром. Він також побудований на принципі видовження та укорочення людського обезжиреного волосу при зміні вологості повітря. Є плівчасті гігрометри, в яких детектор вологості є біологічна плівка.

     В жилих, медичних та ін. приміщеннях нормально відносна вологість повітря повинна бути 30-60%. При фізичній праці і температурі повітря вище 20 чи нижче 15°С відносна вологість не повинна перевищувати 30-40%, а при температурі біля 25"С бажано знижувати її до 20-40%.

     Ефективна температура - це показник тепла (комфорту), яке відчуває людина при різних комбінаціях температури і вологості. Вона визначається по спец. таблицям і графікам. 
 

     АТМОСФЕРНИЙ ТИСК

     Барометрія. Атмосферний тиск визначають в різних величинах.

     Тиск  в 1 атм рівно 1,0333 кг/см³, що відповідає тиску стовпчика ртуті висотою 760 мм при 0°С па рівні моря і широті 45°. Мілібар - одиниця тиску повітря, яка рівна 0,7501 мм рт.ст. (мбар).

     Тиск  повітря в мм рт.ст., помножене  на 4/3, рівно мбар; навпаки, тиск мбар х 3/4 = мм рт.ст.

     Одиниця тиску (СИ) - паскаль (Па).

     1 Па створюється силою 1 Н(1 Н = 0,102 г), рівномірно роспреділеною на площі 1 м².

     Атмосферний тиск в різних районах коливається  в межах 100000 Па, в зв'язку з чим  необхідно гектопаскаль: 1 мм рт.ст. = 1,333 гГІа.

     Атмосферний тиск вимірюється барометрами.

     Ртутний сифонний барометр представляє собою довгу вертикальну трубку, верхній кінець якої запаяний, а нижній, загнутий, відкритий. Атмосферний тиск рівний сумі показників в довгому та короткому стовпчиках.

     Ртутно-чашечний барометр: його вертикальна скляна трубка заповнена ртуттю, запаяна зверху, а нижній кінець опущений в чашку з ртуттю. Па шкалі є ноніус, який дозволяє вимірювані тиск з точністю до 0,1 мм рт.ст.

     Металевий барометр - анероїд. Основною його частиною є підковоподібний металевий резервуар; при зміні тиску він міняє форму і через систему ричагів тягне стрілку-вказувач поділок па шкалі. Друга стрілка встановлюється вручну ("стрілка пам'яті тиску"), напрямок руху робочої стрілки від нерухомої дозволяє судити про переміну тиску.

     Барографи - прилади, які записують атмосферний тиск на протязі певного часу. їх періодично звіряють з ртутним барометром. Барометрами вимірюють висоту над рівнем моря.

     Зниження  барометричного тиску спостерігається  перед дощем, при хмарній погоді, підвищення -до ясної сухої погоди. 
 
 

     40. ТОКСИКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДХОДІВ ТА ЗА АГРЕГАТНИМ СТАНОМ.

     За  агрегатним станом відходи  поділяються на тверді, рідкі та газоподібні.

     Тверді  відходи. Найістотнішими джерелами твердих відходів є гірничо-збагачувальні комплекси, вугільна, металургійна, хімічні промисловість, ТЕС. Пусті породи, металургійні шлаки, золи тощо займають величезні території, з яких під дією вітру чи атмосферних опадів потрапляють у ґрунт, поверхневі й ґрунтові води, забруднюючи значні території і роблячи їх малопридатними для землеробства. Наприклад, терикони шахт постійно димлять виділяючи в атмосферу токсичні газі.

     Рідкі відходи - це здебільшого стічні юди промислових підприємств. Вони містять широкий спектр забрудників. Стічні води металургійних підприємств містять у великих концентраціях важкі метали, нафтопродукти; керамічні заводи - глинисті часточки, барвники, метали; заводи з обробки шкір - хром, таніни, сульфіди, барвники. Рідкі відходи утворюються і з атомній енергетиці.

     Газоподібні відходи - викиди підприємств, які через димові труби надходять в атмосферу. Основними забрудниками повітря є оксиди нітрогену, сеульфуру, ксарбону, вуглеводні, озон. Значний внесок у забруднення повітря роблять металургійна промисловість, енергетика (ТЕС вигадають в атмосферу до 29% загальної кількості всіх шкідливих відходів промисловості), транспорт.

     Каналізаційні відходи - це шлам, який утворюється в процесі очищення стічних побутових водн на станціях водоочищення. Він збагачений органічними речовинами, біогенними елементами; нітрогеном, фосфором, калієм, кальцієм тощо. 

     41. ЗАДАЧІ, ЯКІ СТАВЛЯТЬСЯ ПРИ ОЦІНЦІ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ. 

     Питна вода, в тому числі та, що подається  центральними системами (водопровід) господарсько-питного  водозабезпечення, повинна відповідати  відповідним вимогам Госстандарту 2874-82 "Вода питна". Якість води повинна обов'язково бути оцінена по трьох групах показників:

     I - мікробіологічна;

     II -токсикологічна;

     III-органолептична.                                                                                                       Вода - один з важливіших факторів (після повітря) зовнішнього середовища існування людини   і   всього   живого   на   планеті  Земля.   Вода   приймає  участь   в  усіх  фізико-хімічних, біоімічних, фізіологічних і ін. процесах життєзабезпечення організмів.

     Крім того, воду використовують для господарсько-побутових, санітарно-гігієнічних, виробничих, с/г. і промислових потреб.

     Від води та її якості залежить стан здоров'я  людини.

     Дослідження води починається з санітарної характеристики джерел водозабору, якості води.

     Санітарне дослідження джерел води включає  санітарно-топографічні характеристики, епідеміологічну їх ситуацію, санітарно-технічне дослідження з відборами проб води на відповідність їх гігієнічним  вимогам. Звертають при цьому  увагу на бактеріоносність серед населення і інфекційні захворювання серед людей й і тварин, які можуть передаватись через воду.

     Екологічні  дослідження джерел забору води (річки, озера, ставка, криниці, підземного _джерела і ін.) проводять безпосередньо біля джерела. При цьому можна визначити ряд показників якості і фізико-Хімічних властивостей води (смак, колір, запах, прозорість, рН і ін.).

     При повному досліджені вивчають склад  біоти у воді (набір рослинних  і тваринних організмів).

     Найбільш  важливими екологічними параметрами  водного джерела і води в ньому є:

     -  смак, колір, запах води;

     - температура, °С;                                                                                         .  - загальна кількість чи розчинність нерозчинних частинок (суспензованих в воді), чнм;

     - загальна кількість розчинних у воді речовин, чим;

     ^- прозорість, в нефелометричних од.;

     - розчинений кисень, чим;

     - хімічна потреба в кисні, чнм;

     - біохімічна потреба в кисні, чнм;

     - вуглекислий газ, чим;

     - рН;

     - лужність, чим;                                                                                       '

     - кислотність, чнм;

     - жорсткість води (СаСО,), чнм;

     - антропогенні забруднювачі води - сполуки азоту (аміак, нітрати, нітрити), чнм;

     - фосфати, чнм;

     - інші забруднення (по показникам), чнм;

     -  бактеріальне забруднення (колітитр), шт. на 100 млн.

     Примітка: частинок на мільйон. 
 

     42. Самоочищення атмосфери

     Самоочищення  атмосфери, або властивість збереження рівноваги в її складі,— часткове або повне відновлення природного складу атмосфери внаслідок видалення домішок під впливом природних процесів [6, 49]. До таких процесів ставляться вимивання домішок опадами, гравітаційне осадження аерозолів на землю, взаємодію домішок з поверхнею, що підстилає, і др.

     Атмосферні  домішки поглинаються хмарними краплями й з опадами випадають на землю. Значну частину домішок опади захоплюють і з підхмарного шару, як би промиваючи його. Ступінь вимивання домішок залежить від їхньої інтенсивності, мікроструктури й т.п. Вона характеризується коефіцієнтом захоплення, що представляє собою величину зворотну періоду часу, протягом якого концентрація домішки зменшується в е раз. За даними спостережень за радіоактивними домішками, коефіцієнт захоплення змінюється приблизно від 2-10"'4 до 8- 10 ~4 з ~1 при зміні інтенсивності опадів від 0,1 до 10 мм/ч. Внаслідок більшої поверхні й меншої швидкості падіння сніжинки захоплюють аерозоль ефективніше, ніж краплі дощу. Виміру показали, що в снігу при одній і тій же інтенсивності опадів сульфатів і нітритів утримується в кілька разів більше, ніж у дощовій воді. На поширення газових домішок сніг впливає слабкіше, оскільки їхнє поглинання крижаними кристалами менш інтенсивно, чим водяниками краплями