Соціальний капітал

    Керівник проекту «Нові лідери України» Володимир Чеповий у статті «Від кризи світ врятує не фінансовий, а соціальний капітал» («Українська правда», 14 січня 2010 року) назвав «одним із найяскравіших прикладів використання соціального капіталу» індійський проект «Lead India» («стань лідером Індії»), реалізований у 2007-2008 роках. – «Люди, втомлені від бюрократії та неефективних керманичів, почали шукати нових лідерів», проект «здивував цілий світ».

     В Україні теж відбувається інтенсивний пошук нових лідерів. Це підтвердили й нинішні президентські перегони. Що заважає з’яві якісно нових лідерів негайно – «тут і вже»? Чому їх пошук нагадує Діогенові потуги, який зі свічкою вдень ходив, вигукуючи: «Шукаю людину!»? І чи проблема в потенціальній з’яві нових лідерів, чи – у самому соціальному капіталі?

     Соціальний капітал в Україні був – і в історичних часах, і в часи недавні. Найпримітнішим виявом такого капіталу в дії був помаранчевий Майдан. Коли мільйони людей виявили активність, довіру одне одному і лідерам, високу здатність до самоорганізації. Через п’ять років маємо шокуючий стан тотальної апатії і недовіри кожного до кожного і всіх до всіх. Чому?

     Причини занепаду

     Існує соціопсихологічна константа: чим вищий рівень очікування, тим болючіше переживання невдач. В Україні було скомпрометовано ледь не все, про що на Майдані мріялося. Суспільство відчуло себе обдуреним у сокровенних сподіваннях. І воно дуже важко це переживає. Це – перша з причин занепаду соціального капіталу в Україні.

     Друга стосується елітних груп. Які в країні склалися здебільшого з антисоціальних елементів, не відчувають себе членами суспільства, дивляться на нього, як на поживу. Внаслідок дій елітних груп руйнуються початки громадянського суспільства, спроби самоорганізації громадян. Намагання організуватися в антикорупційні громадські структури закінчилися тим, що ці структури були перетворені олігархатом в інструменти своєрідних міжусобиць. (Робота фонду «Антикорупція» тощо).

     Третя причина. Соціально-економічна практика соціал-дарвінізму, яка в пострадянському суспільстві трансформується в легендарну солженіцинську формулу «умри ти нині, а я – завтра», не була обмежена ні морально-етичною константою суспільства, ні правовими нормами. Аморальність, помножена на правовий нігілізм, – ось алгоритм існування українського суспільства сьогодні.

Наслідки 

      В Україні, кажуть фахівці, відбувається процес накопичення негативного соціального капіталу, що проявляється у корупції, злочинності тощо. Подібні явища існують у кожній посткомуністичній країні, за винятком, очевидно, країн постсоціалістичних західних, які великою мірою подолали місництво, злочинність і корупцію.

      Індивідуми не усвідомлюють себе в Україні громадянами, інакше – чому вони «ковтають» усе, що їм пропонує влада? Соціологічні опитування останніх років показують: понад 80 відсотків респондентів не відносять себе до жодної громадської організації. Цей найнижчий показник, навіть у порівнянні з Латинською Америкою, означає, що довіри до інститутів, які формують і акумулюють соціальний капітал, в Україні немає.

      Занепад соціального капіталу виключає формування громадянського суспільства, веде до деградації демократичних інституцій і процедур. Одна з показових ілюстрацій – масове голосування «за гречку небесну» на минулих виборах мера Києва. Показовий і наслідок – те, у що перетворена столиця України.

     Країни, де практично відсутній соціальний капітал, не здатні ні до модернізації, ні до розвитку. «Держави, що не відбулися» (тропічна Африка) мають спільну рису: відсутність соціального капіталу. Про це думаєш, їдучи в будь-якому напрямі зі столиці України у «провінцію» і на виїзді минаєш елітні поселення. Дорога тут взимку не чищена від снігу і льоду, а в інші пори року – «географічний напрямок». – Розбита, вибоїста, з викинутим на узбіччя сміттям. По ній назустріч і в обгін мчать «майбахи», «роллс-ройси» й «феррарі»… Господарям цих фешенебельних, як на бідну Україну, авто на думку не спадає вкласти мінімальні кошти в дорогу до власних домівок. Це, напевно, – жива «епітафія» соціальному капіталові в Україні?

    Перспективи

    Чи можливо розірвати замкнене коло соціальної деградації в Україні? – Цю місію мала б узяти на себе державницька і державна еліта. Бодай з інстинкту самозбереження. Залишається знайти цю еліту…

    В умовах грядущих перетурбацій після завершення президентських виборів і надій на те, що вони будуть змінами на краще, пошук такої еліти – одна з ключових проблем. У її розв’язанні (або ні) – ключ до перспектив. Або – ні… 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

     Сьогодні вся соціальна тканина  українського суспільства та  державного управління пронизана трансформаціями, які нерідко відбуваються без врахування особливостей соціальної структури і соціальних відносин. Це викликає соціальну напругу, кризи, девальвацію моральних цінностей. В таких умовах першочергового значення набуває пошук механізмів узгодження інтересів більшості членів суспільства, формування громадянського суспільства. З набуттям незалежності Україна вступила в якісно новий стан, який пов’язаний з кардинальними змінами в політичній, економічній, соціальній сферах.

     Незважаючи на потужний економічний та інтелектуальний потенціал, Україна не змогла його реалізувати за роки незалежності. Продовжуються економічні та політичні негаразди, викликані низькою ефективністю управління, а також недосконалістю, а часом і відсутністю механізмів державного управління, занепадом моральних цінностей, соціальних норм.

     Переважно люди оцінюють успішність та заможність держави за допомогою економічних показників і не звертають увагу на моральні цінності, рівень культури та довіри. За умов стрімких змін, невизначеності і нестабільності дедалі більшого значення набуває питання ціннісних орієнтацій суспільства, виявлення довіри та дотримання соціальних норм, які є основними складовими соціального капіталу. У гонитві за матеріальним благополуччям часто люди переходять ці межі, і тому на сьогодні все більше науковців порушують проблему відтворення соціального капіталу та його складових.

     Незважаючи на деякі розбіжності у тлумаченні поняття “соціальний капітал” спільним є те, що соціальний капітал підтримує здатність індивідів одержувати “прибуток” у межах колективу, в соціальних структурах.

     Отже, соціальний капітал є продуктом  соціальних відносин та включає  громадянську культуру довіри  до людей та інститутів, соціальні  норми та цінності, соціальну єдність суспільства.

     Соціальний капітал дозволяє індивідам, групам і суспільству легше вирішувати колективні проблеми. Норми взаємної відповідальності і взаємозв’язку допомагають забезпечувати відповідну до вимог колективу поведінку. За відсутності довіри і взаємозв’язків, що забезпечують взаємні поступки, індивіди не будуть співпрацювати, тому що не буде впевненості в аналогічній поведінці інших учасників. Отже, соціальний капітал створює позитивні екстерналії, тобто багато людей отримують користь від інвестицій окремого індивіда чи групи в соціальний капітал (доступ до інформації, соціальні гарантії, формування корпоративної культури).

     Попри очевидність та актуальність, тема соціального капіталу ще не отримала адекватного відображення в науковій літературі, що пов’язано з низкою причин: з одного боку, така ситуація зумовлена існуванням різних підходів до концепції соціального капіталу, що ускладнює розуміння цієї категорії; з другого - серед науковців нема одностайності щодо основних складових соціального капіталу, джерел та умов його виникнення.

     В Україні лише розпочинається дослідження соціального капіталу, що підтверджує значна кількість видань цієї проблематики. 
 
 
 
 
 
 
 

      
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список літератури

1. Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні / Тези наук. Конфер. ЛНУ ім. І. Франка, філософський факультет, кафедра філософії. 13-15 груд. 2001р. – Львів, 2001. – С. 54-55.
2. Замятіна Н.В. Соціальний капітал як каталізатор сільського розвитку // Вісник Сумського національного аграр. Ун-ту. – 2005. - №2. – С. 345-353.
3. Шпикуляк О.Г. Динаміка становлення соціального капіталу на селі // Економіка АПК. – 2006. -№ 6.-С. 140-148.
4. Валентинов В.Л. Теоретичні аспекти розвитку форм господарювання в аграрному секторі: роль соціального капіталу. Наук. вісн. НАУ // Редкол.: Д.О.Мельничук (відп.ред.) та ін.. – К., 2003. – Вип. 72 – С. 307-311.
5. Якубенко В.Д. Базисні інститути у трансформаційній економиці: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 252с.

     6. Бурдье, П. Социология политики / П. Бурдье. – М., 1993. – C. 39.

     7. Fukuyama, F. Social capital and the global economy / F. Fukuyama // Foreing Affairs. – 1995. – № 74. – P. 52 – 58.

     8. Coleman, J. Foundations of Social Theory / J. Coleman. – Cambridge (MA), 1990. –P. 307.

     9. Schiff, M. Social capital labor mobility and welfare / M. Schiff // Ration. Soc. –1995. – Vol. 4. – P.161.

    10. Burt, R. Structural Holes  the Social Structure of Competition  / R. Burt. –Cambridge (MA), 1992. – P. 9.

    11. Fukuyama, F. Trust : The social virtues and creation of prosperity / F. Fukuyama. –London, 1995. – P. 26.

    12. Бусова, Н. А. Культурные корни социального капитала / Н. А. Бусова // Социс. –1999. – № 8. – 21 – 35.

    13. Loury, G. A. A dynamic theory of racial income differences / G. A. Loury // Women Minorities and Employment Discrimination. – Lexington (MA), 1977. – P. 153 – 186.

    14. La Porta et al. (1997), “Trust in Large Organizations”, American Economic Review, Papers and Proceedings, Vol. 87(2), pp. 333-338.

    15. Levy-Garboua, L., "Determinants of demand on Higher Education", Paris, 1987.

    17. Захарченко О., Головатенко В. Життєздатність сільських НДО в Україні.—   К.: Фундація відповідальної демократії, 2005.- 56 с.

    18.Данилишин Б., Чижова В. Науково-інноваційне забезпечення сталого

економічного  розвитку України // Економіка України. – 2004. - №3. – с.4-11.

    19.Амоша О.І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та

рішення // Економіст. – 2005. - №6. – с.28-32.

    20.Янсен Ф. Эпоха инноваций (Об интеллектуальных моделях и

нелинейных  механизмах): Пер. с англ. – М.:ИНФРА-М, 2002. – 308 с.

    21.Мусіна Л.О. Основні засади переходу до економіки знань:

перспективи для України // Економіка і прогнозування. – 2003. - №3. – с.87-103.

    22. ГонціажЯ., ГнидюкН. Реформа системи державного управління: можливості та загрози для розвитку громадянського суспільства // Громадянське суспільство,- К., 2001.- 28 с

   23. Колодій А. «Соціальний капітал»: зміст та евристична цінність концепції // Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні. Тезинаук.конф.ЛНУім. І. Франка. 13-15 грудня 2001 p.-Львів, 2001.-C. 54-55.

   24.Савко Ю. Громадське суспільство, соціальний капітал і політична участь.

   25. Климансъка Л. Про громаду та її соціальний капітал.

   26. Inglehart, R. (1997), Modernization and Postmodernization: Cultural, Economic and Political Change in 43 Societies, Princeton University Press, Princeton.

   27. Крупник А. С. Потреби та інтереси населення як основа для побудови пріоритетів діяльності місцевої влади // Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку. Матріали щорічної науково-практичної конференції 18 жовтня 2005 року. – Вид-во ОРІДУ НАДУ: 2005. – С. 257–259.

    28. Крупник А. С. Як розв'язаті проблему нестачі ресурсів для соціального захисту в Україні / Рік Російської Федерації в Україні. Науково-презентаційний альманах. – К.: „Загальновоїнська спілка України”, 2003. – С. 322–337.

    29. Woolcock, M. (1999), “Social Capital: The State of  the Notion”, Paper presented at a multidisciplinary seminar on Social Capital: Global and Local Perspectives, Helsinki, April 15.

    30. Knack, S. (1999), “Social Capital, Growth and Poverty: A Survey of Cross-Country Evidence”, Social Capital Initiative, Working Paper No. 7, World Bank; Portes, A. and Landolt, P. (1996), “The Downside to Social Capital”, The American Prospect, No. 26, pp. 18-21, 94, May-June.

    31. Olson, M. (1982), The Rise and Decline of Nations, Yale University Press, New Haven; Knack, S. (1999), “Social Capital, Growth and Poverty: A Survey of Cross-Country Evidence”, Social Capital Initiative, Working Paper No. 7, World Bank..

    32. Kern, H. (1998), “Lack of Trust, Surfeit of Trust: Some Causes of the Innovation Crisis in Germany Industry”, in C.Land and R.Bachmann (eds.), Trust within and between Organizations, Oxford University Press, New York, pp. 203-213; Uzzi, B. (1997), “Social Structure and Competition in Inter-firm Networks: The Paradox of Embeddedness”, Administrative Science Quarterly, 42(1), pp. 35-67.

    33. Coleman, J.S. (1990), The Foundations of Social Theory, Harvard University Press, Cambridge, p. 317; Bourdieu, P., (1985),  “The Forms of the Capital”, in  J.E.Richardson (ed.), Handbook of Theory of Research for the Sociology of Education, Greenwood Press, New York, pp. 241-258; (1979), “Les trois etats du capital culturel”, Actes de la recherche en sciences sociales, No. 30 (“L’institution scolaire”), pp. S.3-6.