Банк як елемент ринкової економіки

       Крім того, особливу увагу звертає  на себе сучана нераціональна структура  кредитних вкладень в економіку, що найбільшою мірою виражається  у незначній питомій вазі довгострокових позик у загальному обсязі кредитів, наданих комерційними банками суб’єктами господарювання (мал.,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,).

      У 1991 році комерційні банки надавали суб’єктам господарювання кредити  лише в національній валюті, а з 1992 року до них додалися й кредити і в іноземній валюті. При чому відбувалося постійне збельшення частини останніх у загальному залишку заборгованості з 16% у 1992 році до 27,9% у 1995 році.

      Протягом  усіх п’яти останніх років частка наданих кредитів суб’єктам господрювання припадала на короткострокові кредити, які в свою чергу, поділилися, як показано в табл.,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,. 

Короткострокові кредити в національній валюті, надані суб’єктам господарювання України ¹ (млрд.крб.) 

      Розрахував  темпи зростання короткострокових кредитів, які були надані суб’єктам  господарювання і зобразити результати у вигляді графіку, то ця крива  буде поступово рухатись вниз. Накриклад: порявняємо дані за 1992 та 1995 в промисловості. Темп зростання за 1992 – 3586%, а за 1995 – 414%. Різниця очевидна.

      У цілому за останні роки приблизно 2/3 загального обсягу короткострокових кредитів комерційних банків спрямовувалося в сферу матеріального виробництва.

      Розподіл  довгострокових кредитів комерційних  банків у національній валюті зображено  у табл.,,,,,,,,,,,,,,,,,,, 

Довгострокові кредити в національній валюті, надані комерційними банками суб’єктам  господарювання України¹ 

      Темпи зростання довгострокових кредитів у національній валюті не були однорідними  протягом минулого п’ятиріччя. Як у  цілому, так і за основними напрямками темпи зростання на кцнець терміну, що налізується, були нижчими, ніж на його початок. Найбільше зростання при цьому зафіковано в кредитуванні житлово-будівельної кооперації в 1993 році – 44 рази, а також підприємствам та організаціям окремих міністерств та відомств у 1994 році – 23 рази. У 1995 році темпи зростання загальної маси довгострокових кредитів, у тому числі наданих підприємствам і організаціям окремих підприємствам і організаціям окремих відомств та міністерств, житлово-будівельній кооперації, орендарям, становили 2 рази порівняно з попереднім роком. І лише довгострокові кредити переселенцям у 1995 році зросли в 12 разів.

      Повноцінному  розвитку нацональної банківської  системи перевшкоджає те, що немає  досконалого банківського законодаства і надмірний рівень оподаткування банківских установ, нерівнозначне становлення різних верств населення до банків та відсутність фінансової дисципліни.

      Незалежність  грошово-кредитної політики центрального банку забезпечує розв’язання трьох  основних питань: довіри до грошово-кредитної політики, ефективності досягнення центральним банком цілей його діяльності, встановлення грошової стабільності. Крім того, на НБУ покладено також функцію забезпечення купівельної спроможності гривні на споживчому ринку. Тобто тепер Начцональний банк відповідає не лише за стабільність національної валюти відносно інишх валют, а й  за стабільність споживчих цін. Але найголовніше, що повинен зробити НБУ в перехідний період – замінити практику прямого розподілу кредитних ресурсі гршово-кредитним регулюванням з використанням ринкових інструментів – передбачає реформування організаційно-управлінських структур, їхню адаптацію як на верхньому, так і на нижньому “поверхах” банківської системи до роботи в режимі реального ринку.

       Висновки.

      Я впевнена, що майже кожна людина знає, що у державі, економіка якої перебуває в кризовому сатні, не може бути абсолютного здорової банківської системи. Саме тому національний банк пропонує вжити таких заходів.

1. Створити незалежне відомство, яке б визначало рейтинги комерційних банків. Можливо, таку службу було б доцільно створити при Асоціації українських банків.
2. З метою захисту комерційних банків та недопущення надання позик недобросовісним клієнтам.
3. Організувати в комерційних банках підрозділи з управління кредитними ризиками.
4. Вжити зміни заходів щодо подальшого інтенсивного розвитку внутрішнього аудиту банку.
5. Внести зміни в управління підрозділами банків, їх філій, запровадити прогнозування і планування роботи з залучення та розміщення ресурсів.
6. Переорієнтувати діяльність банків  на розширення банківських послуг та операцій клієнтам. Проводити політику збільшення доходів банку за рахунок розширення банківських послуг та операцій, у тому числі за рахунок здійснення розрахунків як найменше ризикових операцій.
7. Сприяти усуненню законодавчих обмежень участі банків у створенні інших банків і промислово-фінансових груп шляхом злиття банківського, фінансового та промислового капіталу, створення дочірніх банків.

      Мені  здається, що у процесі подальшого розвитку банківської системи України необхідно як можна ширше використовувати закордонний досвід, але й не забувати історичні особливості країни.

      На  сьогодні українські банки перейшли на міжнародні стандарти ведення  обліку і звітності, однак робота в цьому напрямку не закінчилась. Застосування сучасних норм бухгалтерського обліку і складання балансів, а також регулярне публікування балансів, звітів про прибутки і збитки сприятимуть більшій прозорості діяльності банківської системи і поступово збільшать довіру клієнтів до банків. Отже, можно зробити висновок, що реформування банківської системи України на сьогодні дало відчутні результати для національної економіки та перебудови суспільства. Водночас злагодженої взаємодії усіх галузей економіки можна досягти тільки за умови економічного зростання. Тоді й банки зможуть ефективно виконувати свої завдання, які постали перед ними на етапі трансформації.

       Список літератури.

1. А.Андреєв. Особливості становлення ринку банківських послуг в Україні. Банківська справа. – 1999 - № 4, с. 85
2. Н.І.Версаль. Передумови та проблеми регулювання банківською діяльністю. Фінанси України. – 1999 - № 9, с. 60-62
3. О.Д.Вовчак. Роль банків в економіці України. Фінанси України. – 1999 -       № 10, с. 96-112
4. І.Гуцал Банківська система України. Банківська справа. – 1998 - № 2, с. 16-18
5. О.В.Дзюблюк. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин. Тернопіль. – 1996, ст. 81-102
6. Е.Ф.Жуков. Банки и банковские операции. Москва. – 1997, с. 5-10
7. О.Е. Колосов. Інвестиційні банки. Фінанси України. – 1999 - № 5, с. 15
8. А.Н.Мороз. Посібник “Гроші та кредит”. Київ. – 1992, с. 123-140.
9. И.Я. Носкова. Денежно-кредитноые регулирования. Финансы. – 1992 - № 12,    с. 39
10. В.Сусіденко. Практичні аспекти забезпечення банківських кредитів. Економіки України. – 1998 - № 7, с. 35
11. Н.Сушко, Т.Плісак. Проблеми становелння банківської системи. Банківська справа. – 1999 - № 3, с. 30-33
12. Е.Ф.Сысоева. Деньги, банки и банковские операции. Воронеж. – 1995,               с. 117-119
13. В.М. Усоснин. Современный комерческий банк. Москва. – 1994, с. 134-150.