Вдосконалення особливостей сучасного стану боротьби органів зі злочинністю,пов'язаних з екологічними злочинами

Щоб виступати підставою юридичної відповідальності, екологічне правопорушення повинно бути належним чином виявлено і зафіксовано. Цю функцію здійснюють уповноважені державні органи і посадові особи.

Чинним законодавством екологічні правопорушення фактично розглядаються як посягання на права власників природних ресурсів, як порушення громадського правопорядку і т. ін. Проте всі вони об'єднуються однією суттєво важливою ознакою - негативним впливом на стан природного середовища, тобто мають екологічну спрямованість. Саме в цьому і полягає особливість екологічних правопорушень.

За своїм складом екологічні правопорушення є неоднорідними і можуть бути класифіковані. Так, якщо в основу класифікації екологічних правопорушень буде покладено вид відповідальності, характер застосованих санкцій, то можна розрізняти кримінальні злочини, адміністративні проступки, дисциплінарні і цивільно-правові правопорушення. Наявність такої класифікації пов'язана з тим, що екологічне право як самостійна галузь права не містить усього комплексу правових санкцій, які застосовуються до суб'єктів екологічних правопорушень. Тому для боротьби з цими правопорушеннями воно використовує ті санкції, які містяться в інших галузях сучасного права, зокрема у кримінальному, цивільному, адміністративному, трудовому та ін. Проте для застосування зазначених санкцій необхідно, щоб порушення екологічного законодавства одночасно виступало і як порушення правових норм відповідних галузей права.

Перелік екологічних правопорушень досить широкий. В узагальненій формі екологічні правопорушення сформульовані і закріплені в ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також у галузевому поресурсовому законодавстві. Але цей перелік не вичерпує усієї різноманітності екологічних правопорушень, які трапляються на практиці або потенційно можливі.

Кожен вид екологічних правопорушень характеризується притаманними йому специфічними ознаками і властивостями. Так, з урахуванням суб'єктного складу можна виокремити три види екологічних правопорушень:

1) вчинені власниками природних ресурсів;

2) вчинені природокористувачами;

3) вчинені особами, які не є власниками природних ресурсів або природокористувачами.

Окреме місце належить екологічним правопорушенням, пов'язаним, наприклад, з порушенням суб'єктивних прав власників природних ресурсів (права володіння, права користування і права розпорядження) і із завданням шкоди, збитків самим об'єктам права власності. Найпоширенішим правопорушенням першого різновиду є незаконні угоди з природними ресурсами, а також самовільне їх використання. Серед другого різновиду екологічних правопорушень перше місце як критерій має посісти стан об'єкта природи (його знищення, псування, погіршення).

Класифікувати екологічні правопорушення можна за об'єктом посягання на земельні, водні, гірничі, лісові та ін. Ця класифікація має практичну спрямованість і використовується, наприклад, для розробки збірників нормативних актів, характеристики напрямків правової охорони навколишнього середовища тощо.

У випадку ж виділення за об'єктом посягання групи однорідних екологічних правопорушень і конкретизації видів правової поведінки має місце подальша класифікація. Такий поділ, доповнений іншими ознаками, наприклад предметом посягання, дає змогу виокремити такі узагальнені екологічні правопорушення:

1) протиправне знищення і пошкодження природних ресурсів (наприклад, забруднення і засмічення вод, знищення або пошкодження лісу, лісових культур, пошкодження сільськогосподарських та інших земель);

2) погіршення об'єктів навколишнього природного середовища (наприклад, вибіркова розробка багатих родовищ корисних копалин, яка призводить до необгрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин тощо);

3) порушення правил передачі у власність, надання в користування природних об'єктів, пов'язаних з можливим заподіянням шкоди довкіллю (наприклад, введення в експлуатацію підприємств та інших об'єктів без споруд, які запобігають забрудненню і засміченню вод);

4) бездіяльність, невиконання правил (скажімо, невиконання правил охорони надр);

5) використання природних ресурсів з корисливих мотивів (незаконне збирання дикорослих рослин тощо).

1.3. Види правопорушень

Правопорушеннями в галузі охорони і використання землі за КпАП є: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст.52); порушення правил використання земель (ст.53); самовільне зайняття земельної ділянки (ст.531); приховування або перекручення даних земельного кадастру (ст.532); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст.54).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання надр є: порушення права державної власності на надра (ст.47); порушення вимог щодо охорони надр (ст.57); порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр (ст.58).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання вод є: порушення права державної власності на води (ст.48); порушення правил охорони водних ресурсів (ст.59); порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (591); порушення правил водокористування (ст.60); пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв (ст.61); невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами і сумішами (ст.62).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання лісу є: порушення права державної власності на ліси (ст.49); незаконне використання земель державного лісового фонду (ст.63); порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці (ст.64); незаконна порубка пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст.65); знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень (ст.651); знищення або пошкодження підросту в лісах (ст.66); здійснення лісових користувань не у відповідності з метою та вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст.67); порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини (ст.68); пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст.69); самовільне сінокосіння і пасіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід (ст.70); введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст.71); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст.72); засмічення лісу відходами (ст.73); знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст.74); знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст.75); знищення корисної для лісу фауни (ст.76); порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст.77); самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст.771).

Правопорушеннями в галузі охорони атмосферного повітря є: порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст.78); порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ (ст.781); недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст.79); випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст.80); експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст.81).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання тваринного та рослинного світу є: (статті 85,851,861,87,88,881); види тварин та рослин, занесених до Червоної книги України (ст.901); території та об'єкти природно-заповідного фонду (ст.91).

Інша група екологічних правопорушень пов'язана з порушеннями вимог екологічної безпеки у процесі:

а) створення, виробництва, використання, знешкодження, зберігання, транспортування, ліквідації, захоронення мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій (ст.901);

б) впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст.911), порушення правил і норм з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання (ст.95).

До цієї групи слід також віднести допущення наднормативних викидів і скидів забруднюючих речовин (статті 591,78), а також порушення вимог щодо зберігання, транспортування, використання, знешкодження і захоронения хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних, радіоактивних речовин, у тому числі відходів (статті 821-826,83).

Окрему групу проступків становлять проступки, що стосуються екологічних прав громадян. Це, зокрема, відмова від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації (ст.914).

Суб'єктами адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення відповідно до КпАП є тільки фізичні особи. Це громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та посадові особи, наділені адміністративною дієздатністю.

При цьому відповідно до ст.12 кодексу адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення адміністративного проступку досягли 16 років і є осудними. До неповнолітніх, які вчинили адміністративні проступки, можуть бути застосовані примусові заходи, які не є адміністративними стягненнями: зобов'язання публічно вибачитися; застереження; догана або сувора догана; передача під нагляд батькам або особам, що їх заміняють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремими громадянам на їх прохання (ст.241).

У юридичній літературі дискусійними є питання про адміністративну відповідальність юридичних осіб. Помітною при цьому є тенденція від повного заперечення такої відповідальності до її повного визнання.

У руслі цієї тенденції розвиваються й законодавство адміністративну відповідальність за адміністративні правопорушення. Адміністративні санкції до юридичних осіб передбачені багатьма законами України: «Про відповідальність підприємців, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину»; «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»; «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про виключну (морську) економічну зону» та іншими.

Відповідно до останнього з зазначених законів, наприклад, незаконна розвідка чи розробка юридичною особою природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України, а так само створення штучних островів, будівництво установок і споруд, встановлення навколо них зон безпеки без дозволу спеціально уповноваженого органу України зумовлює накладення штрафу від чотирьохсот сорока до тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію засобів і знарядь, із застосуванням яких вчинено правопорушення. Такі дії, якщо вони вчинені повторно протягом року або призвели до аварії, загибелі суден, втрати майна чи значного забруднення морського середовища, зумовлюють накладення штрафу від тисячі чотирьохсот до чотирьох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією засобів і знарядь, із застосуванням яких вчинено порушення, або без такої (ст.22). Попри те, що законодавець у даному випадку не називає відповідальність юридичних осіб адміністративною, вона за всіма ознаками належить до такої.

РОЗДІЛ II. Правове забезпечення здійснення боротьби з ЕКОЛОГІЧНИМИ ЗЛОЧИНАМИ в Україні

2.1. Конституційні основи боротьби з екологічними злочинами в Україні

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

     ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 )( Офіційне тлумачення до Конституції див. в Рішеннях

                      Конституційного Суду

         N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97

         N 4-зп ( v004p710-97 ) від 03.10.97

         N 6-зп ( v006p710-97 ) від 25.11.97

         N 9-зп ( v009p710-97 ) від 25.12.97

         N 8-рп/98 ( v008p710-98 ) від 09.06.98

         N 12-рп/2003 ( v012p710-03 ) від 26.06.2003

        ( Із змінами, внесеними згідно із Законом

   N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.44 )

       ( Офіційне тлумачення до Конституції див. в Рішеннях

                                       Конституційного Суду

         N 11-рп/2007 ( va11p710-07 ) від 11.12.2007

         N 12-рп/2007 ( va12p710-07 ) від 11.12.2007

         N  5-рп/2008 ( v005p710-08 ) від 02.04.2008

         N  6-рп/2008 ( v006p710-08 ) від 16.04.2008

         N 12-рп/2008 ( v012p710-08 ) від 25.06.2008

         N 16-рп/2008 ( v016p710-08 ) від 17.09.2008

         N 23-рп/2008 ( v023p710-08 ) від 15.10.2008

         N 26-рп/2008 ( v026p710-08 ) від 27.11.2008

         N  6-рп/2009 ( v006p710-09 ) від 26.02.2009

         N  8-рп/2009 ( v008p710-09 ) від 28.04.2009)

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності.

України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Стаття 41. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються:

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки.

Стаття 106. Президент України:

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в

Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;