Вдосконалення особливостей сучасного стану боротьби органів зі злочинністю,пов'язаних з екологічними злочинами

Ознакою об'єктивної сторони злочину є наявність наслідків - загибелі людей, екологічного забруднення значних територій або інших тяжких наслідків.

Екологічне забруднення значних територій може бути пов'язане із забрудненням землі, водних ресурсів, атмосферного повітря або продуктів харчування в цьому регіоні, радіоактивними, хімічними та іншими речовинами, ідо створюють реальну загрозу життю і здоров'ю людей.

Інші тяжкі наслідки - це заподіяння шкоди здоров'ю людей або інший збиток, наприклад, зруйнування або пошкодження заповід-них територій.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується склад-ною (подвійною) формою вини: щодо дії (бездіяльності) - умисел або необережність, щодо наслідків - тільки необережність.

Суб'єкт злочину - службова особа, відповідальна за проведен-ня екологічної експертизи, а так само за порушення вказаних пра-вил проектування, будівництва, експлуатації підприємств, споруд та Інших об'єктів.

Покарання за злочин: за ст. 236 - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні поса-ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Розробка криміналістичної характеристики екологіч­них злочинів (злочинів проти довкілля) тісно пов'язана з їх класифікацією та базується на широкій системі екологіч­ного законодавства.

Відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні регулюються Законом України «Про охорону нав­колишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про над­ра, охорону атмосферного повітря, охорону та використан­ня рослинного та тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Під час розслідування екологічних злочи­нів необхідно враховувати низку важливих положень, що містяться в законах України «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про природно-заповід­ний фонд України», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про використання ядерної енергії та радіа­ційну безпеку».

Законом України «Про охорону навколишнього приро­дного середовища» (ст. 70) встановлено, що визначення складу екологічних правопорушень та злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюється відповідно Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

Для розробки та використання окремих методик роз­слідування екологічних злочинів необхідно враховувати класифікацію та систему адміністративних екологічних деліктів, що передбачені відповідними нормами глави «Ад­міністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток істо­рії та культури» КпАП. Стосовно цього великого значення набуває той факт, що низка екологічних норм криміналь­ного закону містить адміністративну преюдицію (наприк­лад, ст. 85 КпАП «Порушення правил використання об'єк­тів тваринного світу» та ст. 248 КК «Незаконне полювання»).

Криміналістична характеристика будується з ураху­ванням особливостей екологічних злочинів, які виявляють­ся в тому, що:

1) злочинні дії (бездіяльність) службових осіб (керівни­ків підприємств, установ, організацій), а також інших осіб, які безпосередньо відповідають за встановлення та експ­луатацію очисних споруд або виконують іншу роботу, по­в'язану з транспортуванням відходів, викидів та їх зне­шкодженням, мають наслідком утворення певних комплек­сів - слідів у широкому та вузькому розумінні;

2) факти про вчинення вказаних злочинів відбивають­ся у розпорядженнях (письмових та усних) про зміну ро­боти очисних установок, про доручення обслуговування механізмів некомпетентним працівникам тощо, виявлення і аналіз яких дають змогу встановити безпосередні причи­ни порушення екологічних правил;

3)  процес забруднення та його наслідки, що містяться у зміні фізичних, хімічних, біологічних властивостей вод, атмосферного повітря, забруднення їх шкідливими для здоров'я людей відходами промислового виробництва, приз­водить до утворення слідів - наслідків забруднення, по­в'язаних з порушенням екологічного балансу, захворюван­нями тощо;

4) своєрідність сфери створення і знаходження слідів (водної, повітряної) відбивається на їх стійкості, сприяє їх пересуванню, значному поширенню тощо.

Серед екологічних злочинів вирізняються ті, безпосеред­нім об'єктом яких є відносини у сфері охорони водних ре­сурсів, атмосферного повітря, передбачені ст. 241 КК («Заб­руднення атмосферного повітря»), ст. 242 КК («Порушення правил охорони вод»), ст. 243 («Забруднення моря»). Вка­зані злочини відрізняються специфікою, яку необхідно враховувати під час аналізу їх криміналістичної характе­ристики.

Початковий етап розслідування.

Вирішуючи питання про порушення кримінальної справи, необхідно враховувати, що ці злочини вважаються закінченими з моменту забруднення водойм, водних джерел та підземних вод неочищеними та незнешкодженими стічними водами, викидами та відходами промислових, сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств, установ, організацій за умови, що це забруднення створювало реальну можливість заподіяння шкоди здоров’ю людей або сільськогосподарському виробництву чи рибним запасам. Аналогічно вирішується питання щодо випадків забруднення атмосферного повітря шкідливими для здоров’я людей відходами промислового виробництва.

При вирішенні питання про достатність підстав для порушення кримінальної справи та під час розслідування необхідним є знання стандартів якості навколишнього природного середовища. Екологічні стандарти встановлюють гранично допустимі нормативи шкідливого антропогенного впливу на навколишнє середовище, перевищення яких створює загрозу збереженню оптимальних умов існування людини та її зовнішнього оточення.

Встановлено нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в атмосфері, водоймах, ґрунті; ступені шкідливих фізичних впливів на атмосферне повітря, шуму, вібрації, інших хімічних, фізичних, біологічних чинників; нормативи гранично допустимого навантаження (ГДН) на природне середовище, що використовується в сільськогосподарських, рекреаційних цілях, та нормативи санітарно-захисного характеру.

Виробничо-господарські стандарти покликані лімітувати параметри виробничо-господарської діяльності певного об’єкта з метою екологічного захисту зовнішнього середовища. До них належать нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин і шкідливих фізичних, хімічних, біологічних впливів, а також технологічні, містобудівельні, рекреаційні та інші нормативи господарської діяльності. Слід враховувати, що ГДВ визначаються на рівні, при якому викиди забруднюючих речовин від конкретного джерела не призведуть до перевищення ГДК, встановлених у цьому районі.

У разі потреби слідчий проводить перевірочні дії шляхом відібрання пояснень від окремих громадян або посадових осіб, витребування документів (ст. 97 КПК) з метою визначення підстав для порушення кримінальної справи за ознаками відповідних статей КК. За відсутності ознак складу екологічних злочинів вирішується питання про притягнення винних осіб до адміністративної або іншої відповідальності.

У процесі планування слідства необхідно з’ясувати обставини, загальна система яких визначена у ст. 64 КПК і конкретизується ознаками злочину, описаними в диспозиції відповідних статей КК, а також криміналістичною характеристикою даних злочинів. Щодо розслідування екологічних злочинів, такими обставинами є:

1) який об’єкт зазнав забруднення (ділянка землі, водоймище тощо);

2) у чому саме виявилось забруднення;

3) які наслідки сталися внаслідок порушення правил скидання неочищених і незнешкоджених стічних вод, викидів чи відходів у водоймище або шкідливих відходів виробництва в атмосферу, забруднення моря шкідливими речовинами;

4) які матеріальні збитки заподіяні внаслідок цього;

5) чи містить дане порушення ознаки складу злочину або правопорушення, що спричиняє відповідальність за статтями КпАП;

6) місцезнаходження безпосереднього джерела забруднення, характер його діяльності та технології виробництва;

7) час викиду відходів і виявлення його наслідків;

8) які екологічні правила порушені;

9) хто винний у їх порушенні;

10) мотиви порушень, якими керувались винні особи;

11) які умови сприяли порушенню екологічних правил.

У процесі висунення слідчих версій і планування розслідування у цій категорії справ необхідно враховувати типові вихідні дані та слідчі ситуації.

Типовими є ситуації, коли до правоохоронних органів надходять факти про порушення правил охорони навколишнього середовища: 1) від відповідних служб екологічного контролю або 2) обґрунтовані заяви від громадян, організацій, установ тощо. У першому випадку органи екологічного контролю нерідко мають дані про факти порушень та їх наслідки, що зафіксовані за допомогою приладів, а також документально, під час відомчого розслідування. У подібних випадках слідчий висуває версії щодо конкретного об’єкта — джерела забруднення і особи, відповідальної за дотримання відповідних правил; причин порушень, що були припущені; механізму події, його наслідків. Для даної ситуації характерний такий комплекс слідчих дій: огляд місця події, огляд очисних споруд, огляд документів, допит свідків, призначення судових експертиз, допит потерпілих, допит обвинувачених, відтворення обстановки і обставин події (слідчий експеримент і перевірка показань на місці).

У другій ситуації сутність події та її наслідки не завжди очевидні. У цьому разі висуваються версії про сам характер події, її наслідки, причинний зв’язок між ними (наприклад, чи мало місце забруднення води, атмосферного повітря, чи порушені норми викиду відходів). При цьому важливого значення набувають перевірочні дії слідчого (у порядку ст. 97 КПК), що складаються з витребування документів (від службових осіб відповідних об’єктів — можливих джерел забруднення, органів екологічного контролю та ін.), а також з відібрання пояснень у відповідних осіб. У випадках, що не терплять зволікання, можливий огляд місця події до порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 190 КПК). За порушеною кримінальною справою слідчий проводить комплекс невідкладних слідчих дій.

Огляд місця події, ділянок місцевості, очисних споруд у справах про злочинні порушення правил екологічної безпеки може проводитись як невідкладна слідча дія у випадках виявлення очевидних ознак грубих порушень екологічного режиму чи шкідливих наслідків таких порушень (шкоди здоров’ю людей, сільськогосподарському виробництву, що викликало масову загибель риби, тощо). В інших випадках огляд місця події проводиться після опитування очевидців та інших осіб, огляду відповідних документів, завдяки чому особа, яка проводить огляд, одержує інформацію про розслідувану подію.

Місцем події може бути ділянка місцевості (місце вивезення або знешкодження викидів, відходів виробництва та ін.), ділянки акваторії прісних водойм, каналів, стічних промислових та побутових вод, моря, природні стоки вод, приміщення промислових, сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств, установ, організацій, що можуть виявитися джерелом забруднення водойм та атмосферного повітря (виробничі та інші споруди, очисні, вловлюючі установки).

При підготовці до огляду треба вирішити питання про участь у ньому відповідних спеціалістів, у необхідних випадках — аквалангістів, водолазів, біологів, лікарів санепідстанцій, інженерів з очисних споруд, агрономів та ін. Необхідно також забезпечити готовність засобів криміналістичної техніки (слідча валіза), підсобних технічних засобів з урахуванням специфіки розслідування та огляду по даній категорії справ (наприклад, вимірювальні прилади, а також прилади, необхідні для складання плану місцевості, засоби для отримання проб води, повітря, ґрунту та ін.). Лише внаслідок огляду місця події можна безпосередньо дослідити обстановку, з’ясувати важливі для розкриття даного злочину обставини, а саме:

1) джерела (осередки) забруднення, місця викиду шкідливих речовин;

2) зону забруднення, напрямки його поширення;

3) чинники, що вплинули на поширення забруднення (інтенсивність викиду відходів, течія, вітер, рельєф місцевості тощо);

4) наслідки забруднення (наявність загиблої риби, водоплавної птиці, тварин, загиблих посівів та ін.);

5) сліди забруднення (мазут, інші матеріали та речовини на поверхні водойм, різні викиди та відходи виробництва тощо).

Огляд місця події, що здійснюється у напрямку поширення забруднення, дозволяє встановити та розширити коло очевидців розслідуваної події.

Безпосереднє сприйняття обстановки, з’ясування обставин події на місці дають слідчому можливість отримати більш повну інформацію про подію. Огляд, що буде проведений на наступних стадіях розслідування, дає можливість уточнити та перевірити дані, отримані раніше.

У разі, коли огляд місця події є невідкладною слідчою дією, перш за все необхідно здійснити заходи щодо усунення причин та наслідків забруднення (якщо це не було зроблено раніше), припинити його розповсюдження, встановити осіб, які можуть повідомити про обставини події.

Залежно від особливостей вихідних даних слідчий визначає приблизні межі огляду, окремі вузли місця події, центральний вузол огляду, напрямок огляду. Якщо відоме джерело забруднення, починати огляд краще з місця його розташування, а далі прямувати шляхом розповсюдження ознак забруднення. Якщо ж джерело відоме приблизно (за наявності, наприклад, на вказаній території кількох підприємств, що скидають відходи виробництва в одне водоймище), огляд можна розпочати із зони прояву наслідків забруднення (нерідко це узбережжя). Відбір проб із забруднюючою речовиною та проведення термінового їх аналізу (експрес-аналізу) дозволить встановити джерело забруднення, яке необхідно негайно оглянути.

Для фіксації даних огляду необхідно проводити фотографування з обов’язковим застосуванням орієнтуючої зйомки для відображення просторової протяжності місця, взаєморозташування джерел забруднення і місця забруднення з ознаками наслідків порушення екологічних правил. На окремих ділянках проводяться оглядові зйомки. Фотографуються також окремі вузли та деталі (зовнішній вид механізмів очисних споруд, їх деталей, забруднені ділянки відвідних каналів тощо). На схемах (планах) мають бути позначені місця події, взаємне розташування об’єктів, що оглядаються, із вказівкою джерела забруднення та осередків забруднення, місця взяття проб, для чого слід зробити кольорову розмітку шляхів поширення потоків забруднення.