Вдосконалення особливостей сучасного стану боротьби органів зі злочинністю,пов'язаних з екологічними злочинами

87

ВСТУП

В умовах сучасного розвитку промисловості особливої актуальності набули питання охорони навколишнього природного середовища. Реформування сільського господарства, зміни форм власності, реорганізація суб'єктів господарювання, крім того, небажання керівників підприємств та підприємців нести додаткові витрати на заходи, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища, а також свідоме порушення норм природоохоронного законодавства - усе це призводить до збільшення кількості суспільно небезпечних діянь проти довкілля.

Удосконалення механізму реалізації відповідальності за посягання на навколишнє природне середовище - один з найважливіших напрямів реформи кримінального законодавства, застосування норм якого повинно відіграти значну роль у боротьбі з екологічними злочинами.

Без досконалого правового забезпечення здійснення природоохоронних заходів неможливо. Правовідносини, що виникають у сфері охорони навколишнього середовища та природокористування, регулюються нормами як кримінального, так і цивільного, міжнародного, адміністративного права й такими галузями екологічного права, як водне, земельне, повітряне, лісове, гірниче, а також великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів.

Основною метою кримінальної відповідальності за екологічні злочини є забезпечення виконання правил охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування, захист екологічних прав і інтересів громадян.

Екологічним злочинам притаманний ряд основних ознак: по-перше, вони являють собою суспільно-небезпечні діяння (дію чи бездіяльність); по-друге, високий ступінь суспільної небезпеки Цього виду злочинів зумовлений тим, що об’єктом їх посягання є екологічна безпека, якість навколишнього природного середовища, екологічні права громадян, а внаслідок їх вчинення заподіюється шкода або створюється загроза життю та здоров’ю людини, а також природним екологічним системам, атмосферному повітрю, землі, її надрам, водам, лісам, тваринному і рослинному світу, генетичному фонду, природним ландшафтам; по-третє, екологічні злочини є протиправними, і вони заборонені кримінальна законом.

У правовій літературі різним аспектам, що стосуються проблеми протидії екологічній злочинності приділялась увага у роботах відомих вчених в галузі кримінології та кримінального права: А.І. Долгової, О.Л. Дубовик, Е.М. Жевлакова, А.М. Плешакова, В.М. Раднаєва, Б.Б. Тан­гієва та ін. Питанням кримінально-правової охорони довкілля в Україні присвячено чимало уваги в працях українських вчених: С.Б. Гавриша, В.К. Матвійчука, П. Мельника, В.О. Навроцького, Ю.С. Шемшушенка та деяких інших. Разом з тим, у працях науковців, які займалися даною проблемою, залишились недостатньо висвітлені питання, що стосуються злочинної діяльності організованих угруповань у сфері екології.

РОЗДІЛ I.Злочини проти екологічної безпеки

1.1.Причини виникнення екологічних злочинів

Протягом останньої третини XX століття науково–технічна революція спричинила колосальне зростання матеріальних і духовних можливостей людства – як творчих, так і руйнівних. Нині світова громадськість приділяє значну увагу гострим екологічним проблемам. Зацікавленість ними викликана передусім турботами про безпеку та виживання людства і всього живого на Землі.

Сучасна цивілізація - це цивілізація постіндустріальна, це високі технології, інформаційне суспільство. Все це буде визначати контури майбутнього суспільства.

Разом з тим нинішній стан екологічної безпеки України визначається не тільки масштабами задач, що виникають, але і специфікою їхнього розв’язання в умовах переходу до ринку. Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки відбувається з дуже значними соціальними втратами. Так, інфляція та спад промислового виробництва зумовили падіння рівня життя народу, зростання чисельності безробітних.

Велике занепокоєння викликає надмірна концентрація екологічно небезпечних виробництв, застаріле та неефективне природоохоронне обладнання на завершальних стадіях технологічної послідовності, ненадійність технічних систем і недостатня кваліфікація кадрів на підприємствах з підвищеним екологічним ризиком. Останніми роками у зв’язку зі скороченням озброєнь з’явилася якісно нова проблема - забезпечення екологічної безпеки конверсії. Все це може призвести до екологічно зумовленої соціальної напруженості як в національному, так і, враховуючи наслідки аварії на ЧАЕС, в міжнародному масштабах. Отже, нині існує реальна загроза того, що в результаті комбінації політичних або інших чинників на якийсь час в Україні можуть утворитися такі форми ринкової економіки, що підриватимуть її екологічну та національну безпеку.

Все це потребує створення державної системи екологічної безпеки, що гарантувала би захист громадян та природи України від негативного впливу антропогенних чи техногенних чинників. При цьому забезпечення стійкого безпечного розвитку, особливо в умовах існування ризиків природних, техногенних та природно-техногенних катастроф і стихійних лих, має спиратися на фундаментальні знання причин і чинників їхнього можливого виникнення.

Протягом останніх десятиліть науково-технічний прогрес та, як наслідок, посилення антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, призвели до глобальних екологічних проблем, які не обійшли стороною й Україну. Споживацьке відношення до природи призвело до того, що довкілля стало агресивним і для самої людини. Виникнення загрози зникнення людства як виду та її поступове усвідомлення як цілком реальної призвело до офіційного визнання екологічно зумовленої загрози існуванню людської цивілізації на самому високому міждержавному рівні. У найближчі 30 років під впливом людської діяльності на планеті відбудуться незворотні зміни. Буде тією чи іншою мірою деформовано більш ніж 70 % земної поверхні, безповоротно втрачено більше чверті всіх видів фауни та флори, не відновлювальним дефіцитом стане безпечне повітря, чиста питна вода, непорушені ландшафти, можливість природи відновлюватись після антропогенного тиску. Забезпечити, з урахуванням зазначених невтішних перспектив, особисте спасіння від екологічної катастрофи - означає забезпечити екологічну безпеку країни, без якої є нереальною і національна безпека держави.

Забезпечення екологічної безпеки неможливо розглядати окремо від поняття «екологічні злочини» та її небезпечних наслідків, а саме: катастрофічного погіршення якості довкілля, що призводить до зниження тривалості життя, зростання рівня захворюваності та смертності; появою зон екологічного лиха; деградації відновлювальних природних ресурсів (земель, рибних, лісових ресурсів та ін.); виснаження невідновлювальних природних ресурсів (корисних копалин); забруднення та погіршення якості поверхневих та підземних вод, морів, атмосферного повітря; розповсюдження радіоактивного забруднення; небезпечного забруднення продуктів харчування.

Екологічна злочинність являє собою один із найнебезпечніших видів злочинної поведінки людей, тяжкі наслідки якої можуть носити  неконтрольований та невідновлювальний характер. Організований же різновид екологічної злочинності, зважаючи на наявність специфічних ознак, притаманних організованій злочинній діяльності, становить для довкілля та суспільства ще більшу небезпеку.

Злочини проти навколишнього природного середовища відносяться до категорії високолатентних злочинних посягань, соціальна небезпечність яких, як правило, не підтверджується офіційними статистичними даними, а ґрунтується в основному на таких об’єктивних показниках, які неможливо не помітити або приховати – деградація природного середовища, руйнування екосистем, забруднення довкілля – та авторитетні експертні оцінки.

Аналіз же статистичних даних про стан екологічної злочинності в Україні свідчить, що її доля в загальній структурі злочинності, незважаючи на загальну тенденцію до збільшення, залишається незначною (таблиці 1.1).

 Таблиця 1.1

Питома вага злочинів проти довкілля у загальній структурі
злочинності в Україні за період 2003 – 2009 років (за даними Департаменту інформаційних технологій МВС України)

Характерною особливістю екологічної злочинності є стійка тенденція до зниження питомої ваги зареєстрованих злочинів проти довкілля, вчинених групою осіб. Так, у 2004 році частка групової екологічної злочинності становила 17,4 %, а вже у 2009 році – 10,8 %. Виявлення ж злочинів проти довкілля, що були вчинені організованими злочинними угрупованнями, у тому числі з міжрегіональними чи міжнародними зв’язками, носить одиничний характер (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2

Зареєстровано злочинів проти довкілля, вчинених групою осіб, в Україні за період 2004 – 2009 років (за даними Департаменту інформаційних технологій МВС України)