Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Марта 2012 в 13:14, курсовая работа
В умовах сучасного розвитку промисловості особливої актуальності набули питання охорони навколишнього природного середовища. Реформування сільського господарства, зміни форм власності, реорганізація суб'єктів господарювання, крім того, небажання керівників підприємств та підприємців нести додаткові витрати на заходи, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища, а також свідоме порушення норм природоохоронного законодавства - усе це призводить до збільшення кількості суспільно небезпечних діянь проти довкілля.
Важливо негайно й назавжди припинити ввіз у країну радіаційних і токсичних відходів промисловості. Українці не повинні допустити перетворення країни у світовий смітник, за що будуть розплачуватися своїм здоров'ям майбутні покоління.
Перед населенням сучасного міста виникає й буде виникати безліч різноманітних проблем. Соціальні проблеми тісно переплітаються з економічними, здоров'я жителів тісно пов'язане з умовами праці й побуту. Отже, і рішення цих проблем повинне бути комплексним. Говорячи про складну екологічну ситуацію в різних районах країни, ми вживаємо слова «криза», «катастрофа», «нещастя», але при цьому рідко вживаємо терміни «правопорушення» і «злочин». Розповсюджено міф про нібито традиційний законопослушности громадян. Але відношення до природи громадян, у тому числі й керівників різних рангів, визначається сьогодні выcокой ступенем байдужності, низкою екологічною культурою й чітким розумінням, що практика покарання за порушення блоку природних законів відпрацьована слабко. Суспільство ще не усвідомило, що забруднення навколишнього середовища підпадає під зовсім конкретні статті екологічного законодавства.
В Україні, Росії й інших країнах СНД росте не тільки число екологічних злочинів, але і їхній спектр. По масштабах екологічна злочинність вийшла на рівень економічної й насильницької злочинності, а збиток від цих правопорушень впритул наблизився до половини національного доходу.
Кількість засуджених за екологічні злочини сьогодні не перевищує одного відсотка в загальній структурі регистрируемой злочинності. За одні тільки лісових пожеж залучають до адміністративної відповідальності лише однієї людини з ка-ждых 40 винних у загорянні. І тільки кожний чотирьохсотий підпадає під дію Кримінального кодексу.
Особливо часто стали порушувати вимога про обов'язковий экологиче-ской експертизі, без якої не може початися фінансування жодного проекту по будівництву.
Екологизація виробництва передбачає створення безвідхідних виробництв із замкнутими циклами водопостачання, реалізації політики ресурсозбереження, використання принципу платності за природні ресурси, широке використання альтернативних джерел енергії (енергії сонця, вітру, морських хвиль, геотермальної енергії) і ін.
З огляду на, що для підростаючого покоління властива широта емоцій і легкість перемикання від однієї емоції до іншої, актуалізації емоцій сприяють дидактичні (навчальні) ігри, що емоційно захоплюють ребенка й стимулююче виховання екологічної свідомості.
В умовах зростання промислового виробництва й інтенсифікації інтеграційних процесів в економіці все більшу актуальність здобувають складні гігієнічні й екологічні проблеми, пов'язані з необхідністю збереження й поліпшення якості навколишнього середовища й здоров'я населення. Рішення цих проблем на сучасному етапі вимагає комплексного підходу, що забезпечує оптимізацію якості навколишнього середовища шляхом розробки містобудівних архітектурно-планувальних, технологічних, соціально-економічних, гігієнічних, правових і інших мір.
Реальними шляхами виходу з важкої економічної кризи в Україні й інших країнах СНД, повинні стати: формування й реалізація нової екологічної політики, обґрунтування економічного механізму керування природовикористанням, засновані на ринковому регулюванні еколого-економічних процесів. Досягнення максимального ефекту від впровадження зазначеного механізму екологічної безпеки можливо при його реалізації як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.
Дія економічного механізму природокористування на регіональному рівні забезпечує здійснення екологічної політики з урахуванням особливостей місцевих умов, нормування якості навколишнього середовища, організацію системи економічного стимулювання природокористування. У цей час для підприємств земля, вода, повітряний басейн практично безкоштовні, а для зниження шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище потрібні більші капіталовкладення. Мізерні штрафи за екологічні правопорушення не можуть вирішити проблему. Розвиток ринкової економіки створює реальний шанс поповнити місцевий бюджет за рахунок введення платежів за землю, воду, шкідливі викиди в атмосферу, створивши тим самим систему важелів у механізмі відносин місцевої влади й підприємств.
Місцеві адміністративно-територіальні органи влади, що є розпорядниками територіальних ресурсів, зацікавлені в найбільш раціональному використанні трудових ресурсів, землі, води, повітряного басейну підприємствами, які є основними їх використувачами. Від рівня ефективності використання територіальних ресурсів на підприємствах залежить можливість введення місцевих податків і платежів, спрямованих на соціально-економічний розвиток даного селища, міста, регіону.
Велика шкода економіці приносить постійна перебудова системи оподатковування, коли вона обростає незліченними змінами й доповненнями. Важливо, щоб податки були цілеспрямованими: податки з населення - винятково на соціальні цілі; рентні платежі й податки на природні ресурси - на структурну перебудову. А ставки податку, правила його обчислення й сплати необхідно встановлювати завчасно, вносячи корективи в податкову систему наприкінці звітного року.
В умовах формування ринкової економіки найбільш доцільними в механізмі економіко-правового регулювання якості навколишнього середовища є: загальнодержавні акти в області природокористування й навколишнього середовища, нормативи стану навколишнього середовища, методика розрахунку економічного збитку при погіршенні стану середовища, нормативи плати за забруднення навколишнього середовища й за використання природних ресурсів, методика економічного стимулювання за зниження викидів і потоків забруднень, методика розрахунку економічних оцінок природних ресурсів, порядок фінансування природоохоронних капіталовкладень.
Впровадження економічного механізму природокористування можливо в процесі проведення геоекологическої експертизи, еколого-економічного моніторингу, удосконалювання фінансово-кредитної системи господарювання, що забезпечить экологизацию процесів прийняття рішень, які забезпечують припустимий рівень якості навколишньої й екологічної безпеки.
Дозвіл екологічних проблем економічного розвитку пов'язане з гуманитарно-політичним, науково-технічним і соціально-економічним рівнем балансу, інтеграції економіки, екології й виробництва, їхній збалансованого розвитку й загальної поваги й дотримання природних, екологічних, виробничих і економічних законів.
Одним з важливих комплексних підходів, застосовуваних для оздоровлення й формування оптимальної для життя людини природного середовища, є економіко-правове забезпечення охорони навколишнього природного середовища.
Для ефективної охорони навколишнього середовища Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачені економічні способи її забезпечення.
Фінансування цих способів повинне здійснюватися за рахунок республіканського бюджету України, республіканського бюджету Республіки Крим і місцеві бюджети, коштів підприємств, установ і організацій, позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків і інших коштів.
Справжнє природоохоронне законодавство передбачає наступні види платежів.
По-перше, плата за спеціальне використання природних ресурсів, що встановлюється на основі нормативів плати й лімітів їхнього використання. Перші визначаються з урахуванням їх поширеності, якості, можливості поновлення, доступності, комплексності, продуктивності, місця розташування, можливості переробки й утилізації відходів і інших факторів. Другі визначаються обсягом природних ресурсів, на основі яких даються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів.
По-друге, плата за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі лімітів викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище й розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва.
По-третє, плата за погіршення якості природних ресурсів (зниження продуктивності лісів, рыбопродуктивности водойм і інше).
Введення плати за використання землі й інших природних об'єктів стало можливим після скасування права виключної власності на природні ресурси.
Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища дозволяє зацікавити виробника в ефективному використанні природних об'єктів. Він також виявляє матеріальну зацікавленість у заощадженні й поновленні природних ресурсів, які перебувають у власності або використанні, дає можливість дістати додаткові кошти на поновлення природних ресурсів.
Основою успіху господарської й підприємницької діяльності в сучасних умовах є підпорядкування цієї діяльності концепції маркетингу, заснованої на принципі керування цією діяльністю шляхом орієнтації на потребі ринку. В оптимізації керування екологічною безпекою в Україні й інших країнах СНД особливо важливі: формування й реалізація нової екологічної політики, обґрунтування економічного механізму керування природокористуванням, що засновано на ринковому регулюванні еколого-економічних процесів.
Фінансування досліджень, розробки й проведення мір по охороні навколишнього природного середовища (ООПС) здійснюється за рахунок бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ і організацій, позабюджетних фондів ООПС, добровільних внесків і інших коштів.
Платежі за використання природних ресурсів (на основі нормативів і лімітів їхнього використання) республіканського значення надходять у республіканський (30 %) і місцевий (70 %) позабюджетний фонди; а місцевого значення - повністю в місцевий позабюджетний фонд ООПС. Платежі за забруднення навколишнього природного середовища надходять у місцеві (70 %), обласні (20 %) і республіканський (10 %) позабюджетні фонди ООПС.
Важливими є міри стимулювання раціонального використання природних ресурсів і ООПС:
- надання пільг при оподатковуванні підприємств, установ, організацій і громадян у випадках реалізації ними мер, спрямованих на ООПС;
- надання на пільгових умовах позичок для реалізації ними мер по ООПС;
- установлення підвищених норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів;
- звільнення від оподатковування фондів ООПС;
- передача частини коштів позабюджетних фондів ООПС на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на розвиток екологічно безпечних технологій і виробництв і інші природоохоронні заходи.
Екологічне утворення й виховання повинне з'явитися складовою частиною дошкільного виховання (родина, дитячий садок), шкільного (початкові, середні й старші класи), среднеспециального й вищого утворення, а також післядипломного навчання на основі пріоритетного засвоєння екологічних законів, орієнтації фахівців всіх галузей народного господарства на экологизацию з урахуванням традицій країни, обов'язку дотримувати вимог по боротьбі із забрудненням навколишнього середовища.
В умовах правової держави завдання створення екологічного благополуччя є логічним продовженням економічних і соціальних реформ. По-перше, сукупність цих реформ орієнтована насамперед на людину, а людина не може існувати в державі, що перебуває на грані економічної катастрофи. По-друге, будь-яка господарська діяльність у такій державі просто економічно недоцільна, тому що вимагає додаткових витрат на очищення води, сировини, відновлення виснажених ґрунтів, ліквідацію відходів і так далі, що в остаточному підсумку приводить до підвищення собівартості товару, робить виробника банкрутом, а виробництво нерентабельним.
Необхідно створити єдину систему екологічного моніторингу (спостереження), елементи якої мають відомчу розкиданість. Важливо об'єднати велика кількість спецслужб, покликаних займатися питаннями захисту природного середовища й раціонального природокористування, тому що, будучи організовані на відомчій основі, вони діють изолированно й працюють практично тільки на себе. А відсутність комплексного підходу при аналізі результатів приводить до помилкових висновків про причинно-наслідкові зв'язки й, отже, до невірних управлінських рішень.
Перед моніторингом ставляться три взаємозалежні завдання: визначити стан середовища й фактори, що впливають на неї; дати їм оцінку; скласти прогноз для майбутнього стану навколишнього середовища, на підставі чого можна планувати комплексні заходи щодо охорони навколишнього середовища.
У цей час антропогенний вплив на навколишнє середовище не обмежується державними кордонами: рух повітря в атмосфері може принести ядохимикаты, скидання стічних вод в одній крапці моря може зробити пагубний вплив на прибережні води інших держав. Тому важливо практичну реалізацію моніторингу в глобальному масштабі. Необхідно впровадити систему екологічного моніторингу територій. Це дасть можливість оперативно допомагати населенню там, де рівень екологічної безпеки стане підходити до критичному.
Безумовно, необхідно створити фонд для запобігання екологічних катастроф, але основне - це місцеві ініціативи по поліпшенню еколого-економічного розвитку відповідних територій.
З викладеного багато чого вже зроблено або перебуває в розробках, але тільки на базі системного комплексного підходу з урахуванням сучасного етапу розвитку суспільно-державних відносин можливе подолання екологічних проблем.
Такими нам представляються основні розділи роботи в системі формування екологічного світогляду й правосвідомості й шляхи економіко-правового забезпечення охорони навколишнього природного середовища. Без основ екологічної правосвідомості неможливе формування людини ХХ століття як одиниці правового суспільства, як законослухняного громадянина правової держави. Тому необхідно було б зробити всі, щоб внести в систему формування екологічного правосоз-нания й закони охорони навколишнього природного середовища такі корективи, які зробили б Україну процвітаючої й рівної серед інших розвинених держав.
Проблема охорони природи й здоров'я людини в наші дні придбала глобальний характер. Про це свідчить наявність близько 200 діючих міжнародних угод по охороні водних і лісових ресурсів і запобіганню їхнього забруднення.