Принципи обґрунтування максимально можливого випуску продукції при наявній потужності

     

     

     Рис.1.1 Вихідні дані та послідовність розрахунків  виробничої потужності підприємства.

     Розрахунки  виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як «вузькі місця», за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях.

      У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи  устаткування та використання виробничих площ.

     Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і  ефективний (корисний) фонди часу.

     Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді (Дк) на число годин на добу (Т):

     Фк =Дк * Т                     (1.3)

     Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу :

     Фр=(Дк – Дн)* t                 (1.4)

      де t - середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або:

     Фр=[(Дк – Дс)* tз– Дсп * tсп] * nз               (1.5)

     де  Дс   - число вихідних і святкових  днів у плановому періоді;

     tз     - тривалість робочої зміни, годин;

     Дсп - число передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю робочої зміни;

     tсп   - час, на який скорочена тривалість  робочої зміни в передсвяткові  і передвихідні дні, год.;

     nз     - режим змінності роботи підприємства (1,2, 3 зміни).

      Плановий (ефективний, дійсний) (Фп) фонд робочого часу обладнання дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду: 

     (1.6)

     де  Тtp, tp - витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в годинах  та у відсотках до режимного фонду;

     Ttn, tn - витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно  в годинах та у відсотках  до режимного фонду.

     Він використовується в розрахунках  виробничої потужності, але не при  плануванні випуску продукції.

     Для розрахунку виробничої потужності необхідно  мати наступні дані:

     плановий  фонд робочого часу одиниці обладнання;

     кількість одиниць обладнання;

     продуктивність  обладнання;

     трудомісткість  виробничої програми;

     досягнутий  коефіцієнт виконання норми виробітку (рис. 1.1).

     Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з  урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.

     До  провідних належать ті виробничі  підрозділи підприємства, які виконують  головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

     Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять  можливе звуження номенклатури, об'єднуючи  окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною  єдністю з визначенням для  кожної із них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.

     Якщо  підприємство випускає кілька видів  продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів.

     У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

     а) усе діюче і недіюче внаслідок  несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

     6)устаткування, що перебуває на складі і  має бути введене в експлуатацію  в основних цехах протягом  розрахункового періоду;

     в) понаднормативне резервне устаткування;

     г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

     Виробничу потужність підприємства треба обчислювати  за технічними або проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

     Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально  можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

     Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).

     Розрахунок  виробничої потужності підприємства повинен  проводитись у такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання - виробничі дільниці - цехи корпуси, виробництва) - підприємство у цілому.

     У загальному вигляді виробнича потужність (Впі) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

           Впі=Пв * Ф`еф *КУс (1.7)

     або 

         (1.8) 

     де  Впі - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства одиниць продукції;

     Пв     - продуктивність устаткування у відповідних  одиницях виміру продукції за годину;

     Ф'еф  - ефективний річний фонд часу роботи одиниці  устаткування, год.;

     КУс  - середньорічна кількість устаткування;

     Тр        - трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою: 

            (1.9) 

     де t0 - норма часу на виготовлення одиниці  продукції (годин);

         Квн - коефіцієнт виконання норм  часу.

     Потужність  можна визначити також за формулою:

     

      (1.10) 

     Розраховується  також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, які характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.

     Виробнича потужність залежить від характеру  підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.

     На  неперервно-потокових лініях, а також  на конвеєрі потужність визначається за формулою:

     

                  (1.11) 

     де r - такт робочої лінії чи конвеєра.

     В умовах потоково-масового виробництва  при вузькій спеціалізації робочих  місць визначається потужність групи  робочих місць, які виконують  дану операцію при обробці конкретної деталі, потужність розраховується за такою формулою:

     

                            (1.12) 

     В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється  тим, що за кожним робочим місцем закріплюється  велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:

     

                  (1.13) 

     де  Тр.пр - технічно розрахована норма  часу на обробку комплекту деталей  виробу - представника на даній групі  устаткування.

     В умовах серійного виробництва з  широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:

     а) визначається трудомісткість обробки  виробів і усієї виробничої програми за групами устаткування:

     

           (1.14) 

     де  ТN — трудомісткість виробничої програми (години);

     Nі  - кількість продукції за виробничою  програмою, нат. од.

     б) розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначається пропускна спроможність устаткування:

     

          (1.15) 

     де  Пспр - пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;

     в) ефективний фонд часу по кожній групі  устаткування ділять на трудомісткість програми по даному виду робіт і  визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (Кпотуж):

     

           (1.16) 

     Коефіцієнт  виробничої потужності - це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;

     г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення "вузьких місць";

     д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою  на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності: