Організація та шляхи підвищення економічної ефективності виробництва яєць

 

     Проаналізувавши дані з таблиці 1.4. можна зробити такі висновки, що  фондозабезпеченість в 2010 році в порівнянні з 2008 роком зросла на 1644 тис. грн або на 23,5%, фондоозброєність 2010 року в порівнянні з 2008 роком зменшилась на 106 тис. грн. або на 47%, фондовіддача в 2010 році менша ніж у 2008 році, тобто вона зменшилася на 0,08 грн або на 44, 4%, фондомісткість в 2010 році стосовно 2008 року зросла на 4.22 грн або на 43,5%, а ось збиток  в 2010 році в порівнянні з 2007роком збільшився на 29.75%  
 
 
 
 
 

1.5.Спеціалізація  підприємства

     Спеціалізація виробництва - відображає процес зосередження діяльності підприємства (фірми) на виготовленні певної продукції (виконанні окремих видів робіт, наданні платних послуг).

     Види  спеціалізації підприємств:

     · предметно спеціалізовані - підприємства, які випускають кінцеву, готову до споживання продукцію (кондитерська чи взуттєва фабрика);

     · технологічно (стадійно) спеціалізовані - автономні виробництва, що виконують окремі стадії технологічного процесу (прядильні та ткацькі фабрики у легкій промисловості);

     · функціонально спеціалізовані - ремонтні заводи, підприємства з виготовлення стандартної тари, лізингові компанії. 

                                                                                                                 Таблиця 1.5

                         Структура товарної продукції господарства                                    

 
 

         З даних таблиці 1.5 можна зробити висновок що головним продуктом підприємства ВАТ „Кожухівське” є яйця.Тому,що в структурі товарної продукції м'ясо займає лише 9%,а яйця 91%.І тому можна стверджувати,що спеціалізація ВАТ Кожухівське- яєчного напрямку. 
 
 
 
 
 

1.6.Ефективність  діяльності підприємства

         Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання викорис-товують інший термін – продуктивність системи виробництва і обслу-говування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи – це по суті терміни-синоніми, які характери-зують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.

         Процес формування результатів і ефективності виробництва (про-дуктивності системи).

        Результат виробництва як найважливіший компонент для виз-начення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти: 1) кінцевий результат процесу виробництва; 2) кінцевий народногосподарський результат ро-боти підприємства (об’єднання підприємства).

         Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, дру-гий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, ви-робничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший про-міжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток. 
 
 

                                                                                                                   

                                                                                                                 Таблиця 1.6

                      Результати фінансової діяльності підприємства                               

 

           З наведених даних можна стверджувати,що грошові надходження 2010року в порівняні з 2008 роком зменшився на 47%.Зросла повна собівартість на 122%..Збиток зріс аж на 424.6%,Зменшився рівень рентабельності збільшився рівень рентабельності на 56.6 %.Тому можна стверджувати що господарство є збитковим.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ II Організація виробництва яєць 

2.1.Аналіз стану галузі птахівництва на підприємстві  
 

                                                                                                                 Таблиця 2.1

                        Динаміка виробництва продукції птахівництва                                

 

     Аналізуючи  стан галузі птахівництва на підприємстві можна стверджувати що продуктивність продукції яєць у 2010році в порівнянні з 2008 роком зменшилось аж 66.6%..А продуктивність мяса птиці збільшилось на 57% 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2.Організація виробничих процесів при виробництві яєць

         Значна частина яєць виробляється на птахофабриках і в спеціалізованих сільськогосподарських підприємствах з повним або закінченим технологічним циклом виробництва і неповним циклом, якщо окремі птахівницькі господарства спеціалізуються на виконанні окремих виробничих процесів. Останнє характерне для невеликих птахофабрик, деяких спеціалізованих птахівницьких підприємств, а також окремих ферм господарств. Ці підприємства не мають батьківського стада птиці і не займаються інкубацією яєць, забоєм та переробкою вибракуваної птиці.

        На великих птахівницьких підприємствах  з  повним циклом виробництва яєць організують такі цехи: батьківського стада, інкубації, вирощування молодняку до 60-денного віку, ремонтного до 150-денного віку, промислового стада курок-несучок, забою і переробки птиці з холодильником, утилізації посліду та відходів, а також допоміжні цехи (автотранспортний та ін.).

       У цеху батьківського стада є пташники, де курки-несучки утримуються разом з півнями і продукують інкубаційні яйця. За цілорічної роботи птахофабрики важливе значення має рівномірне надходження інкубаційних яєць, тому птицю в батьківському стаді замінюють молодняком різних строків виведення.

       Поголів'я батьківського стада становить 8–12% промислового стада. У цьому цеху курей утримують у широкогабаритних пташниках на глибокій підстилці з вигулом. Іноді застосовують і кліткове утримання. Щільність посадки на глибокій підстилці становить 3,5–4,0 голови на 1 м2 підлоги. Батьківське стадо формують завезенням з племінних заводів або господарств яєць чи добових курчат. Ремонтний молодняк для батьківського стада вирощують окремо від молодняку для промислового стада. Розмір батьківського стада залежить від несучості курок, виходу інкубаційних яєць, валового їх збору, виводимості добового молодняку, коефіцієнта обороту промислового стада. В одному приміщенні може бути не більше 5 тис. голів. Для більш рівномірного одержання інкубаційних яєць батьківське стадо комплектують молодняком не менше 6 разів на рік.      

       Кількість місць у пташниках батьківського стада визначають множенням середньорічного поголів'я в цьому цеху на коефіцієнт обороту 1,3. У пташниках батьківського стада використовують комплект машин з механізованими гніздами, транспортером для збирання яєць і приймальним столом, автоматичними напувалками, транспортером для видалення посліду. При клітковому утриманні несучок утримують разом з півнями або застосовують штучне осіменіння.

         Кліткове утримання птиці батьківського стада за якісними показниками не поступається утриманню на глибокій підстилці і разом з тим дає змогу більш ефективно використати приміщення,  істотно підвищити продуктивність праці.         

         Цех інкубації є місцем одержання добових курчат. Його розмір залежить від розміру птахофабрики. Як правило, інкубацію проводять цілий рік, за винятком одного місяця (вересень або жовтень), коли здійснюють профілактичний огляд і санітарну обробку приміщення та обладнання. Курчата виводяться партіями таких розмірів, щоб одночасно можна було заповнити повністю одну залу  пташника (10–20 тис. голів).

       Робота цеху інкубації характеризується такими показниками: коефіцієнт використання інкубаторію (відношення проінкубованих яєць до кількості яйце-місць), кількість оборотів (відношення кількості днів інкубації за рік до кількості днів інкубаціі однієї партії яєць), коефіцієнт виводимості, або виводимість (відношення кількості одержаних курчат до кількості яєць, закладених на інкубацію).

        Для забезпення ритмічної роботи складають календарний план закладання яєць, одержання добових курчат і передачі їх у цех вирощування молодняку. Отриманих добових курчат передають у цех вирощування молодняку або в цех утилізації відходів (півників). Решту курчат реалізують іншим господарствам або населенню.

        Цех вирощування молодняку до 60-денного віку. Тут вирощують  молодняк для комплектування як промислового, так і батьківського стада, але окремо. Комплектують цей цех великими партіями добових курчат і заповнюють відразу весь пташник або залу.

         Для того, щоб мати одну молодку у 5–6-місячному віці потрібно виростити 1,5–2 добових курчат. Півників відокремлюють у добовому віці. Спосіб утримання молодняку в цьому цеху — переважно клітковий, може бути також підлоговим на глибокій підстилці або на сітчастій підлозі. Для кліткового утримання застосовують 4- або 5-ярусні батареї. В одному пташнику розміщують 20–50 тис. курчат. Клітковий спосіб дає змогу розміщувати на 1 м2 в 3,0–3,5 раза більше курчат, ніж при підлоговому утриманні, коли в одному приміщенні може бути 10–20 тис. голів. Пташник при цьому поділяють на секції по 1,0–2,5 тис. курчат у кожній. Щільність посадки курчат до 30 днів становить 25, а у віці 31–60 днів — 16 голів на 1 м2.