Організація та шляхи підвищення економічної ефективності виробництва яєць

 

     З наведених даних можна стверджувати,що загальна площа с.г угідь 11га.Найбільшу площу займають сінокоси 7га,а рілля лише 4га.За дані роки змін не відбулось. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3.Наявність і використання трудових ресурсів

           До наявністі та використання трудових ресурсів відносять:

     1. Спискова чисельність працівників  – це показник чисельності  працівників спискового складу  на певну дату календарного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих та виключаючи тих працівників, які вибули в цей день.

     2. Середньоспискова чисельність працівників  за календарний період обчислюється  шляхом підсумовування чисельності  працівників спискового складу  за кожний календарний день  та ділення одержаної суми  на кількість календарних днів  періоду.

     3. Продуктивність праці – це виробіток (обсяг господарської діяльності – валова продукція, виручка, доход тощо) в грошовому (натуральному) виразі на одного середньоспискового працівника підприємства в розрахунку на рік, день, годину.

       Трудовий виробіток – це затрати праці на одиницю обсягу господарської діяльності в грошовому (натуральному) виразі.

     4. Середня оплата праці працівників  за календарний рік обчислюється  шляхом ділення фонду оплати  праці за календарний рік на  середньоспискову чисельність працівників,  а за місяць – додаткового ділення на 12, середньоденна – на загальну кількість відпрацьованих людино-днів, середньогодинна – на загальну кількість відпрацьованих людино-годин.

     5. Кількість днів, відпрацьованих  одним працівником, визначається як відношення загальної кількості людино-днів, відпрацьованих працівниками підприємства до середньооблікової чисельності працівників.

     6. Тривалість робочого дня обчислюється  шляхом ділення загальної кількості  відпрацьованих працівниками людино-годин  на загальну кількість відпрацьованих людино-днів.

     7. Коефіцієнт використання робочого  часу визначається як відношення  фактичної загальної кількості  корисного фонду робочого часу  працівників до нормативного  корисного фонду робочого часу.

     8. Коефіцієнт плинності працівників  – це відношення чисельності звільнених працівників за календарний період до середньоспискової чисельності працівників у цьому ж періоді.

     9. Трудомісткість господарської діяльності  – це відношення суми витрат  на оплату праці та соціальні  заходи до загальної суми витрат, пов’язаних з господарською діяльністю. 
 
 
 

                                                                                                                 Таблиця 1.2

                                        Показники продуктивності праці

 

           Аналізуючи дану таблицю можна стверджувати,що валова продукція в співставних цінах за досліджувані роки майже не змінилась.Зменшилась середньорічна чисельність працівників,що призвело до збільшення виробництва продукції одним середньорічним працівником на  6%,і відповідно зросли затрати праці на 15%. 
 

                                                                                                  

                                                                                                              
 

                                                                                                               Таблиця1.3

                 Наявність трудових ресурсів та показники їх використання       

 

     Проаналізувавши таблицю 1.3 можна сказати, що чисельність працівників у 2010 році у порівнянні з 2008 роком зменшилась на 12 осіб або на 6%, цим самим кількість фактично відпрацьованих люд./год збільшився на 20%, а коефіцієнт використання трудових ресурсів зменшився на 37.5% 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.4.Забезпеченість основними засобами та ефективність їх використання

         Основні засоби є матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних засобів (екстенсивно), так і за допомогою підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих засобів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання та можливість конверсії. Тому економічно більш виправданим є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою

             Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними засобами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

            Беручи за основу принцип системного підходу в процесі економічного аналізу, виокремлюють такі завдання:

     • аналіз обсягу і структури основних засобів та їх відповідності вимогам технічного прогресу та оптимальним параметрам виробництва;

     • визначення технічного стану засобів, темпів, форм їх оновлення;

     • аналіз використання наявного парку  устаткування, стану його екстенсивного й інтенсивного завантаження;

     • виявлення внутрішньовиробничих резервів поліпшення використання основних виробничих засобів;

     • розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання засобів.

            Аналіз починають із вивчення динаміки, обсягу, складу і структури основних засобів за їх класифікаційними ознаками:

     • будинки, споруди та передавальні пристрої;

     • машини та обладнання;

     • транспортні засоби;

     • інструменти, прилади, інвентар (меблі);

     • інші основні засоби.

           Узагальнюючі показники мають забезпечити отримання достатньої кількості інформації, на основі якої можна зробити висновки про ефективність використання всієї сукупності основних засобів (фондів) підприємства та виявити наявні резерви поліпшення їх використання.

          До узагальнюючих показників відносять:

     - фондовіддачу,

     - фондомісткість,

     - рентабельність виробництва,

     - коефіцієнт використання виробничої  потужності підприємства.

     *Фондовіддача (Ф) характеризує річний випуск  продукції з одиниці вартості  основних фондів. Зазначимо, що середньорічну вартість основних фондів визначають як середньоарифметичну величину із значень цього показника на перше число кожного місяця (Формули у додатку А).

     *Фондомісткість (Фм) представляє собою показник  зворотній фондовіддачі, за допомогою якого можна визначити величину основних фондів, яка припадає на одиницю вартості випуску відповідного виду продукції.

     *Рентабельність  виробництва - це відносний показник  ефективності роботи підприємства, який в загальній формі обчислюється  як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Цей показник має декілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси використовуються в розрахунках.

            Для оцінки використання основних засобів доцільно застосовувати показник їх рентабельності, який характеризує відношення прибутку до середньорічної первісної їх вартості.

     Наступний важливий показник - коефіцієнт використання виробничої потужності (Квп) підприємства 

                                                                                                                 Таблиця 1.4 

              Наявність і ефективність використання виробничих фондів