Организация учета

Нормативна база   

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.  

КЗпП — Кодекс законів про працю України.

  ККУ — Кримінальний кодекс України.

  Закон №2181 — Закон України від 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Які наслідки для прийняття управленічіскіх рішень може мати несвоєчасне подання звітності

Відразу обмовимося, що штраф за несвоєчасне  подання звітності за Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами "від 21 грудня 2000 року № 2181-III (2181-14) (далі - Закон № 2181) поширюється далеко не на всі види звітних документів. Саме тому сьогодні назріла необхідність систематизувати види відповідальності за дане порушення і комплексно відповісти на питання, що загрожує підприємству, підпринімателю, відповідальним працівникам за "несвоєчасне представння ".

                  Податкова звітність

     Несвоєчасне подання  податкової декларації відповідно  до п.п. 17.1.1 ст. 17 Закону № 2181 карається  штрафному розмірі десяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян(Далі - неоподатковуваний мінімум) за  кожне таке порушення. Щоб відповісти на питання, в яких випадках ця санкція може застосовуватися до платника податків, розглянемо, які звітні документи в термінах Закону № 2181 відносяться до податкових декларацій. Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (Далі – податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою,встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та / або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Під це визначення підпадає більшість податково-

звітних документів суб'єктів господарювання, якось: декларація про прибуток, декларація з ПДВ, розрахунок акцизного збору, розрахунок транспортного податку, розрахунок земельного податку і т. д.Як вже було зазначено, зазначена санкція застосовується безпосередньо до платника податку, тобто до підприємства,підприємцю, на яких покладено обов'язок по сплаті того чи іншого виду податків і зборів. Чи несуть відповідальність перед бюджетом і посадові особи підприємства, які допустили затримку по

термінами подання податкової декларації? До недавнього часу п. 11 ст. 11 Закону України "Про державної податкову службу в Україні "в редакції Закону від 24 грудня 1993 року № 3813-ХII (3813-12) (далі - Закон про податкову службу) дійсно передбачав накладення адмініністративного штрафу на керівників та інших посадових осіб підприємства, винних у несвоєчасному поданні податкових декларацій (розрахунків), у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів (за повторне порушення, вчинене особою протягом року, - від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів).

      Але Законом № 2181 ці положення Закону про податкову службу були викладено в новій редакції, при цьому вони більш не обмовляють право податкових органів на стягнення адміністративних штрафів за дане порушення. Кодекс про адміністративні правопорушення також не встановлює покарання за порушення термінів подання податкових декларацій. Таким чином, з 1 квітня 2001 адміністративні штрафи не загрожують посадовим особам підприємств, які не відзвітували своєчасно (про деякі винятки з цього правила ми поговоримо трохи пізніше). Поряд зі 170-гривневими штрафом підприємство очікує ще одна неприємність, здавалося б, за таке не дуже серйозне порушення. Стаття 8 Закону № 2181 передбачає в якості підстав для виникнення права на податкову заставу неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової декдекларації, причому з першого робочого дня, наступного за граничним строком її подання. Звичайно, це зовсім не означає, що майно підприємства миттєво буде продано з молотка. Погашати, власне кажучи, нічого, та й процедура податкової застави достатньо тривала. І якщо платник податків виправить допущену необачність, його активи будуть звільнені з-під податкової застави з дня одержання податкової декларації контролюючим органом.

Але проблема полягає в тому, що Закон № 2181 передбачають-певні обмеження щодо використання свого майна підприємством, активи якого перебувають у податковій заставі. Так, в п.п. 8.6.1 ст. 8 цього Закону наведено перелік операцій, які за таких обставин підлягають письмовому узгоджен- нію з податковим органом, зокрема:- Продаж, інші види відчуження або оренди (лізингу)нерухомого та рухомого майна, майнових чи неіму-мадських прав; виняток становлять майно, майнові і немайнові права, використовувані у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, по умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готова продукція, товари та товарні запаси, роботи і

послуги за кошти за їх звичайними цінами; Використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також засобів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

- Ліквідація об'єктів нерухомого  або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління. Зверніть увагу, що виходячи з цих вимог готова продукція і товари можуть бути реалізовані, а роботи, послуги - надані виключно за грошові кошти. Якщо передпілля- жити, що в період дії податкової застави підприємство здійснює їх продаж (можливо, через незнання) за бартером або проводить інші заборонені (і в той же час досить поширені!) види операцій, то несвоєчасне представлення декларації вже тягне за собою більш серйозні наслідки. Які? Підпункт 8.6.4 статті 8 Закону № 2181 говорить про те, що в разі проведення таких операцій без отримання попередньої згоди податкового органу посадова особа платника податків або фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відпові- венность, встановлену законодавством України за умисне ухилення від оподаткування. А це вже може привести і до кримінальної відповідальності. Примітно, що в постанові від 26 березня 1999 № 5 ("Податки та бухгалтерський облік", 1999, № 26) Пленум Верховного Суду України призводить роз'яснення, сенс яких полягає в наступному. Відчуження майна або майнових прав, які перебувають у податковій заставі, вчинене без письмової згоди органів державної податкової служби, кваліфікується за статтями Кримінального кодексу, передбачають- Ріва кримінальну відповідальність за посадові злочини.При цьому такі дії посадової особи не можуть визнаватися ухиленням від сплати податків. І хоча ці роз'яснення відносяться до раніше застосовувався механізм податкової застави, який регулювався Указом Президента України від 4 березня 1998 № 167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами "(167/98), та до

старим Кримінальним кодексом, вони актуальні і в даний час. Таким  чином, дане порушення не розглядається  сьогодні в рамках відповідальності за ухилення від оподаткування (в новому Кримінальному кодексі - стаття 212), що взагалі-то і не дивно, адже продаж податково-заставного майна до недоплати в бюджет податків призводить далеко не завжди. З іншого боку, за відчуження такого майна застосовуються більш загальні норми Кримінального кодексу, передбачають відповідальність за зловживання посадовим становищем (стаття 364 нового Кримінального кодексу). Час від часу не легше!

               Звітність з пенсійного і соціального страхування

За своїм змістом Звіт про  нарахування збору на обовалий державне пенсійне страхування за формою № 4-ПФ можна розглядати як податкову декларацію, що, до речі,підтверджує і сам Пенсійний фонд у листі від 06.04.2001 р. №04/1714 (v1714572-01). У цьому листі Пенсійний фонд визнає поширення термінів подання звітності, які установлено Законом № 2181, у тому числі і на цей Звіт (тобто форма № 4-ПФ подається протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу). Слідуючи такій логіці, порушення строків його подання тягне за собою застосування до суб'єкта підприємницької штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів. Однак, на відміну від інших податкових декларацій, подібне порушення чревато і накладенням адміністративного стягнення на підставі статті 1651 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі КпАП). Розмір штрафу, який застосовується до посадових осіб підприємства і громадянам-підприємцям, становить від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів; ті самі дії, вчинені особою повторно протягом року, можуть каратися вже в більшому розмірі - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів.     

Незважаючи на споріднений характер звітності за пенсійними зборів і новим внесках на соціальне страхування, останні розглядаються в даний час поза рамками системи находженняя України. Таку точку зору, зокрема, навів Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, який у своєму листі від 18.04.2001 р. № 06-10/225 (V_225450-01) ("Податки та бухгалтерський облік", 2001, № 47) вказує, що страхові внески на випадок безробіття не є податком або збором та механізми адміністрування, встановлені Законом № 2181, на діяльність Фонду страхування на випадок безробіття не поширюються. По суті, це означає, що відповідальність за порушення, пов'язані з новими соціальними внесками, регулюється спеціальним законодавством. Аналіз відповідних законодавчих актів за цими внесками показує, що спеціальних штрафних норм за порушення термінів подання звітності вони не містять. Таким чином, таке порушення може спричинити за собою лише адміністративні стягнення за вишерассмот- ренной статтею 1651 КпАП за несвоєчасне подання докумен- тів про нарахування і сплату внесків на соціальне страхування.

                       Звітність по єдиному податку

   Чи є Розрахунок єдиного податку суб'єкта малого підприємництва та юридичної особи податковою декларацією? За зовнішнім ознаками. Однак при формальному підході можна доводити, що єдиний податок за аналогією з внесками на соціальне страхування не вписується в механізм адміністрування, передбачений Законом № 2181, так як не зазначений в переліку податків та зборів (Обов'язкових платежів), що встановлений Законом України "Про систему оподаткування "в редакції Закону від 18 лютого 1997 № 77/97-ВР (77/97-ВР) (до речі, це один з доводів податкових

органів, які обгрунтовують неможливість застосування платниками єдиного податку термінів подання звітності, встановлених Законом № 2181). Керуючись цими аргументами, можна говорити про те, що такі наслідки несвоєчасного подання податкової декларації, як штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінім- мові податкова застава, до Розрахунку платника єдиного податку не мають відношення (нагадаємо, що адміністративні штрафи за порушення строків подання податкових декларацій в даний час не

застосовуються).    

І тим не менше ми б рекомендували  платникам єдиного податку про терміни подання звітності не забувати, оскільки податкові органи, цілком можливо, будуть мати іншу точку зору з даного питання. По крайней мере, в Методичних рекомендаціях щодо адміністрування єдиного податку, що сплачується суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами при

застосуванні спрощеної системи  оподаткування, обліку та звітності (Лист ДПАУ від 15.05.2001 р. № 6153/7/15-1317 (v6153225-01)) ДПАУ поширила на "єдиноподатників" вимоги по нарахуванню пені відповідно до Закону № 2181 у разі порушення строків сплати сум єдиного податку. До того ж Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва "в редакції Указу від 28 червня 1999 № 746/99 (746/99) прямо обумовлює відповідальність за своє- тимчасовість подання розрахунків "відповідно до законодав- давством України ".А ось при визначенні статусу Звіту фізичної особи - платника єдиного податку можна з упевненістю стверджувати, що цей звітний документ податковою декларацією не є. Нагадаємо, що єдиний податок підприємців-"єдиноподатників" встановлюється у фіксованій сумі, а отже, надання, ні сплата його не здійснюються на підставі Звіту. Цей документ більшою мірою має інформативний характер і, в Зокрема, покликаний дати відповідь на питання, чи відповідає приватний підприємець критеріям виручки та чисельності найманих працівников, чи може і надалі працювати на спрощеній системі оподаткування. Виходить, що за несвоєчасне подання.Звіту підприємцем відповідальність в даний час не встановлена.

                          Звітність з прибуткового податку 

      Спочатку - про тих видах звітності, в яких юридичні особи та громадяни-підприємці відображають інформацію про виплачені гражда- нам доходи та утримані суми прибуткового податку. Відпові- ність за неподання або несвоєчасне подання довідки за формою № 8ДР і довідки за формою № 2, які використовуються сьогодні для цих цілей, застосовується в даний час на підставі абзацу четвертого п. 11 ст. 11 Закону про податкову службі. Відповідно до положень цього Закону неповідомлення або несвоєчасне повідомлення податковим органам відомостей по установ- ленній формі про доходи громадян тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадових осіб підприємств і громадян-підприємців у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів; за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке порушення, - в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів. Оскільки ці форми не є податковими деклараціями, інші види відповідальності, які були розглянуті в публікації, не застосовуються.     

Адміністративний штраф застосовується і в разі порушення термінів поданні декларації про доходи безпосередньо громадянами, на яких лежить такий обов'язок. Згідно з абзацом п'ятим п. 11 ст. 11 Закону про податкову службу за таким порушенням може послідувати накладення штрафу за "вилці" - від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів. Чи застосовується в цьому випадку і штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів, який передбачений п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону № 2181? На нашу думку, немає.  

Справа в тому, що п. 17.1.5 ст. 17 Закону № 2181 прямо вказує на неможливість застосування, зокрема, цього штрафу у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податко- вого зобов'язання платника податків, за умови, що особою, відповідальною за нарахування податку чи збору, є саме контролюючий орган. Враховуючи, що декларація про доходи представляє лише інформацію про оціночних або фактично отриманих доходи, а реально суму податку визначає податковий орган, правомірно робити висновки про поширення зазначеної "пільги" на несвоєчасно відзвітувалися громадян. Таким чином, законода- тельство дає підстави для застосування тільки адміністративного штрафу за подібне порушення.

                          Фінансова звітність    

В даний час відповідальність за порушення строків подання фінансової звітності передбачена КпАП. Так, в статті 1642 КпАП говориться про те, що неподання фінансової звітності тягне за собою попередження або накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, караються штрафом від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів.