Организация учета

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    Прізначення пробного балансу

Пробний баланс-запис  залишків по всіх рахунках (accounts) організації, що мають дебетове сальдо, в одній  колонці, і мають кредитове сальдо - в інший колонці. Якщо в процесі  бухгалтерського обліку з подвійним записом не було допущено помилок, суми в кожній колонці повинні співпасти. Якщо ж суми відрізняються один від одного, слід провести перевірку з метою виявлення помилки. Дані пробного балансу після деякого коректування на суми вартості цінних паперів на момент складання балансу, дострокових платежів і вже понесених, але ще не виплачених витрат, амортизації тощо, використовуються в підготовці остаточної звітності (рахунки прибутків і збитків і балансу).

Пробний баланс складається за даними Головної книги. Исчисленное сальдо по кожному рахунку в порядку їх розташування переноситься з Головної книги. Потім відбувається порівняння підсумку дебетових і кредитових сальдо всіх рахунків. Сальдо за рахунками в пробному балансі може бути нормальним або незвичайним.

Нормальне сальдо має місце, коли по пасивному рахунку  воно кредитове, а по активному - дебетове. Незвичайне сальдо виникає внаслідок  того, що окремі рахунки бухгалтерського  обліку можуть бути активно-пасивними, мати в більшості ситуацій дебетове сальдо (наприклад, рахунок розрахунків з підзвітними особами) або кредитове (наприклад, рахунок розрахунків з постачальниками та підрядниками) і значно рідше - кредитове або дебетове.

Призначення пробного невідкоригований балансу полягає в можливості звірки підсумку дебетового і кредитового сальдо по рахунках Головної книги за звітний період, а також використання для внесення коректувань записів і складання форм фінансової звітності.

Найбільш важливим і відповідальним етапом облікового процесу в міжнародній практиці є трансформація даних невідкоригований пробного балансу. Вона характерна для активів, пасивів і капіталу, коли господарські операції викликають їх зміни протягом більше одного звітного періоду. Ці записи охоплюють балансові і тимчасові рахунки.

Балансовими (реальними, постійними) є рахунки, сальдо яких відноситься тільки до поточного  звітного періоду і представлено в бухгалтерському балансі. Вони пов'язані з основним балансовим рівнянням, згідно з яким активи компанії дорівнюють сумі її зобов'язань і капіталу власників. До них відносяться заборгованість працівникам компанії, векселі, які підлягають оплаті, заборгованість за лізинговими платежами, статутний фонд, привілейовані акції, звичайні акції та ін

Тимчасові (номінальні) рахунки характеризуються тим, що ведуться по кожному виду доходів і витрат. Вони відкриваються в кожному звітному періоді, і по його закінченні їх сальдо включається до Звіту про прибутки і збитки. Таким чином, тимчасові рахунки використовуються для обліку змін даних постійних рахунків за операціями комерційного характеру, а по закінченні місяця їх сальдо списується на постійні рахунки. У наступному звітному періоді номінальні рахунки відкривають заново, і початкового сальдо вони не мають. До них відносять доходи від виробничої діяльності, доходи від роздрібних продажів, доходи від експортних операцій, витрати з доставки, витрати по упаковці, витрати по зберіганню та ін

Оціночні коректування робляться в тому випадку, коли сума доходів або витрат, які повинні  бути віднесені на даний звітний період, не може бути точно визначена. Класичними прикладами таких оціночних коригувань є нарахування зносу основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів та нарахування резерву по сумнівних боргах. У цих випадках дебетується рахунок витрат, а кредитується контрактивний рахунок (рахунок, коригувальний активний).

Коригувальні  проводки записуються (останнім числом звітного періоду) в Журнал операцій і переносяться в Головну книгу, після чого складається скоригований Пробний Баланс. На підставі скоригованого пробного балансу складаються баланс і звіт про прибутки і збитки. Вони можуть бути складені за допомогою так званого Робочого аркуша (Work Sheet). У цьому випадку до скоригованого пробному балансу додаються дві колонки: баланс (дебет і кредит) і звіт про прибутки і збитки (дебет і кредит), і в ці колонки розноситься інформація з колонки «Скоригований пробний баланс» (балансові рахунки - в колонку балансу, рахунки доходів і витрат - в звіт про прибутки і збитки). Різниця між колонками дебет і кредит у звіті про прибутки і збитки становить чистий прибуток. На цю ж величину не повинні сходитися колонки дебет і кредит балансу. Це фінальна перевірка правильності складання фінансових звітів.

Так званий робочий  лист (worksheet) є допоміжним засобом при підготовці звітності і не входить до переліку документів, обов'язкових для подання зовнішнім користувачам відповідно до Саар. Компанії мають право використовувати або не використовувати його. Згідно Саар формальні коригувальні записи повинні бути занесені не тільки в робочий лист, але і у відповідні журнали і рахунки. Однак при аудиторській перевірці дані робочого листа служать в якості додаткового доказу правильності ведення бухгалтерського обліку в компанії.

Робочий аркуш являє собою складається з декількох колонок таблицю-пустографку, що включає колонки дебету і кредиту для невідкоригований пробного балансу, коректувальних журнальних записів, скоригованого пробного балансу, а також підготовлюваних на їх основі кінцевих звітів: звіту про прибутки і збитки, звіту про нерозподіленого прибутку та балансового звіту.

Назва і сальдо рахунку переносяться з головної книги в робочий лист для подальшої  обробки. Остання може проводитися  як в ручному, так і в автоматичному  режимі на комп'ютері. Для цього використовується програмне забезпечення типу «електронна таблиця» (spreadsheet), наприклад програма Excel або спеціалізовані бухгалтерські програми.

Скоригований  пробний баланс є результатом  проведення за рахунками звичайних  і коректувальних журнальних записів. Він використовується для звірки рівності дебетів і кредитів після внесення AJEs. Даний баланс включає баланси всіх рахунків, які вказуються у фінансовій звітності компанії, за винятком нерозподіленого прибутку. У порівнянні з невідкоригований, скоригований баланс може включати деякі нові рахунки і не включати старі, закриті коригувальні записи.

Фінансова звітність  виступає в якості основного підсумку облікового циклу, оскільки саме на її основі приймаються рішення щодо даної компанії зовнішні користувачі (інвестори, кредитори і т. д.). В принципі такі звіти можуть бути підготовлені за будь-який період, однак найбільш поширеними є місячні, квартальні та річні звіти.

Основою підготовки звіту про прибутки і збитки, звіту  нерозподіленого прибутку і балансового звіту служить безпосередньо скоригований пробний баланс. При цьому в першу чергу складається звіт про прибутки і збитки, оскільки для обчислення нерозподіленого прибутку треба спочатку знати чистий прибуток. Остаточний баланс нерозподіленого прибутку обчислюється безпосередньо на основі звіту про неї, а не скоригованого пробного балансу.

Баланси тимчасових рахунків переносяться в звіт про  прибутки і збитки, а постійних - в балансовий звіт.

Крім коригувальних  записів в кінці звітного періоду (року) повинні бути зроблені закривають запису, або проводки (closing entries), які закривають (обнуляют) рахунки доходів і витрат. Оскільки рахунки доходів і витрат є тимчасовими, тобто ведуться тільки протягом звітного періоду, то в кінці звітного періоду вони мають бути закриті (приведені до нуля). Нагадаємо, що за визначенням доходи і витрати є зміною власного капіталу, тому вони в кінцевому підсумку повинні бути закриті на рахунки власного капіталу. Процес закриття рахунків необхідний для підготовки тимчасових рахунків до наступного періоду.

Для перевірки  правильності відображення закриваючих  записів може складатися пробний  баланс після закриття рахунків (Post-Closing Trail Balance). Для цього в робочий  лист замість граф «Баланс» та «Звіт  про прибутки і збитки» додається графа «Пробний баланс після закриття рахунків» (дебет і кредит), куди переноситься інформація про сальдо балансових рахунків після закриваючих записів.

Закривають  записи являють собою фінальний  етап облікового циклу підприємства. Однак існує можливість ще одного технічного прийому, який називається зворотними, або реверсують, записами, або проводками (reversing entries). Дані записи не є обов'язковим елементом облікового циклу, а лише представляють собою можливу альтернативу, яка може бути використана бухгалтером для полегшення подальшої роботи.

Зворотні записи робляться в перший день нового звітного періоду і являють собою записи, зворотні коригувальним записах, зроблених  в кінці попереднього звітного періоду. Відзначимо, що не всі коригуючі записи можуть реверсувати (прим. Реверсивна запис - це запис у Загальних журналі, яка проводиться в перший день нового звітного періоду і є записом, зворотної трансформаційної запису попереднього періоду. Реверси застосовуються не за всіма коректувань, а тільки по нарахуваннях : доходів і видатків. Внаслідок реєстрації реверсів і перенесення інформації на рахунки в Головну книгу на рахунках Доходів і Витрат можуть бути отримані «ненормальні залишки») - оціночні коректування і перший варіант коригуючих проводок для передплачених витрат і доходів не можуть бути реверсувати. Дані зворотні записи дозволяють бухгалтеру в новому звітному періоді не відстежувати коригувальні записи попереднього звітного періоду.

 

 

 

 

 

 

 

     Порядок  виправлення помилок у фінансовій звітності

Виклад основного матеріалу. В  П(c)БО 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових Звітах» наведена класифікація можливих помилок та методика їх виправлення. Згідно стандарту, виділяють такі можливі  неточності в звітності: помилка, зміни облікової оцінки, зміни облікової політиці, зміни явищ після дати балансу.

Найбільш відомим порушенням бухгалтерського  обліку для бухгалтерів є помилка. Особливістю стандарту № 6 є те, що в стандарті наведений механізм виправлення помилки, але відсутнє поняття – помилка.

В практичній діяльності можливо виділити два види помилок:

· помилки, які допущені в поточному  періоді;

· помилки, допущені при складанні  фінансових Звітів у попередніх періодах.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» (далі – П(С)БО 6) є досить невеликим за обсягом, хоча охоплює по суті два Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку: МСБО (IAS) 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» та МСБО (IAS) 10 «Події після дати балансу». Тому глибше розуміння і практичне застосування П(С)БО 6 передбачає, на наш погляд, ознайомлення з названими МСБО.

Як і МСБО, згаданий національний стандарт встановлює такі види коригувань у звітності:

· виправлення помилок;

· зміни в облікових оцінках;

· зміни в обліковій політиці.

Почнемо з помилок, оскільки їм у  П(С)БО 6 приділено найменше уваги  – всього два речення. Відповідно до МСБО 8 помилки попередніх періодів – пропуски або викривлення у  фінансових звітах суб’єкта господарювання за один або кілька попередніх періодів, які виникають через невикористання або зловживання достовірною інформацією, яка:

а) була наявна, коли фінансові звіти  за ті періоди затвердили до випуску;

б) за обґрунтованим очікуванням  могла бути отриманою та врахованою при складанні та поданні цих фінансових звітів.

Такі помилки можуть бути помилками  у математичних підрахунках, у застосуванні облікової політики, внаслідок недогляду, шахрайства або неправильної інтерпретації  фактів

Суттєві помилки попереднього періоду  слід виправляти ретроспективно. Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Водночас, МСФО 8 передбачає, що помилку  попереднього періоду слід виправляти шляхом ретроспективного перерахування, за винятком двох випадків:

1) коли неможливо визначити вплив  помилки на конкретний період;

2) коли неможливо визначити кумулятивний  вплив помилки.

Якщо неможливо визначити вплив  на конкретний період помилки щодо порівняльної інформації за один або кілька відображених попередніх періодів, суб’єктові господарювання слід перерахувати залишки активів, зобов’язань та власного капіталу на початок найпершого періоду, для якого можливе ретроспективне перерахування (який може бути і поточним періодом).

Якщо неможливо визначити кумулятивний вплив помилки на всі попередні  періоди, суб’єктові господарювання слід перераховувати порівняльну інформацію для виправлення помилки перспективно з найпершої можливої дати.

Виправлення помилок відрізняються від зміни в облікових оцінках. Облікові оцінки за своїм характером є приблизними значеннями, які можуть потребувати перегляду, коли стає відома додаткова інформація.