Организация учета

     Введення

1.Загальні принципи організації  складання фінансової звітності

2. Загальні принципи подання фінансової звітності.

3.Прізначення пробного балансу

4.Порядок виправлення помилок у звітності

5.Організація складання пріміток  до фінансової звітності

6.Організація складання и предостовленіе  консолідованої фінансової звітності

7.Прізначення внутрішньої звітності  на підпріємстві

8.Відповідальність керівника та  головного бухгалтера підпріємства  на подання недостовірної звітності

9.Які наслідки для прийняття управленічіскіх рішень може мати несвоєчасне подання звітності

   Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення:

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Загальні вимоги до фінансової звітності  викладено у статтях 11 – 14 Закону України “Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність” та у П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Метою складання фінансової звітності  є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів та зміни у власному капіталі підприємства, яка необхідна для прийняття рішень щодо:

   придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління;  оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;забезпеченості зобов’язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства;інших рішень.

Аналіз фінансових звітів допомагає  також оцінити ліквідність, фінансову  стійкість, плато-і кредитоспроможність  підприємства.

При аналізі фінансових звітів важливіше  фінансовий стан підприємства в попередній і в звітний період. Такий аналіз дозволяє визначити ймовірність успіху чи банкрутства фірми, а саме:

- Фінансову структуру - активи, що належать підприємству, та  зобов'язання, які вона на себе  взяла, в тому числі її гнучкість;

- Оперативний цикл - стадії, через  які проходить підприємство для того, щоб її продукція і послуги з'явилися на ринку;

- Тенденції та порівняльну ефективність - напрямок розвитку компанії  в тому вигляді, в якому він  проявляється виходячи із зіставлення  фінансових результатів за ряд  періодів діяльності цього підприємства.

 

 

Загальні принципи організації  складання фінансової звітності

Основні вимоги до фінансової звітності та принципи складання 

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію, необхідну для управління і контролю. Для визначення результатів діяльності підприємства за звітний період дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затвердженим наказом Мінфіну України від 16.09.99 p. № 996-XІV.

Згідно з  ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дані бухгалтерського обліку служать підставою для складання всіх видів звітності, що використовують грошовий вимірник — фінансової, податкової, бухгалтерської.

Бухгалтерська звітність — це звітність, яка складається за даними бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних потреб користувачів.

Фінансова звітність  — це бухгалтерська звітність, яка  містить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона повинна забезпечити інформацію користувачів щодо:

 придбання, продажу і володіння цінними паперами;  участі в капіталі підприємства;  оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виковувати свої зобов'язання; забезпечення зобов'язань підприємством; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства;  інших рішень.

Фінансова звітність  повинна задовольняти потреби тих  користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахування конкретних інформаційних потреб.

Згідно з  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» основною вимогою, що ставиться  до наданої інформації у фінансових звітах, є правдиве відображення діяльності підприємства. Необхідною умовою такого відображення є забезпечення якісної характеристики інформації: достовірність, зрозумілість, доречність і порівнюваність.

Достовірність інформації значить, що вона не містить  помилок і перекручень. Показники звітності повинні бути об'єктивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами.

Зрозумілість  — інформація, яка наводиться у  фінансових звітах, повинна бути зрозумілою, розрахованою на розуміння її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйманні цієї інформації.

Фінансова звітність  повинна повністю висвітлювати всі  напрямки діяльності підприємства і  разом з тим містить тільки доречну інформацію, яка впливає  на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

Для того щоб  фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

o підприємство (назву, організаційно-правову форму і місцезнаходження, короткий опис основної діяльності; назву органу управління, в підпорядкуванні якого знаходиться підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії та ін.);

o дату звітності  та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом) 1, то причини ї наслідки цього повинні були розкриті у примітках до фінансової звітності;

o валюту звітності  і одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинне розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів із однієї валюти в іншу;

o облікову політику  підприємства і її зміни (принципи оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності);

o іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація, що підлягає розкриттю, а також інформація, і яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою згідно з відповідними положеннями (стандартами), або яка містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості і доречності, подається у примітках до фінансових звітів.

Порівнюваність  інформації характеризує можливість користувачам звітності порівнювати:

o фінансові  звіти підприємства за різні  періоди; 

o фінансові  звіти різних підприємств. 

Таке порівняння дозволяє оцінити динаміку розвитку підприємства, визначити його місце на ринку.

Передумовами  порівнюваності є наведення відповідної  інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику підприємства та її зміни. Для забезпечення порівнюваності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє співставити її з даними за звітний період. Якщо, наприклад, класифікація статей у фінансових звітах змінилася, то відповідні суми за попередній період необхідно перекласифікувати для забезпечення їх порівнюваності із звітним періодом. При цьому у примітках до фінансових звітів треба пояснити характер будь-якої перекласифікації, вказати її суму і причину.

Інформація, подана у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати попередньої діяльності, але й бути корисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

Так, інформація про фінансових стан підприємства в  звітному періоді використовується для прогнозування його фінансового стану, результатів діяльності і платоспроможності в майбутніх періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів, а також надання порівнюваної інформації за звітний і попередні періоди.

Невід'ємною  умовою корисності фінансової звітності є своєчасність її складання і подання. Найдостовірніша інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому фінансові звіти повинні подаватися користувачам у строки, які забезпечують їх ефективне використання. Зайва деталізація ускладнює складання звітності та її аналіз, використання в управлінні. Тому державним і громадських органам забороняється вимагати, а підпорядкованим підприємствам подавати звітність за незатвердженими формами.

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна ґрунтуватися на таких основних принципах:

o обачність  — застосування в бухгалтерському  обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

o повне висвітлення  — фінансова звітність повинна  містити всю інформацію про фактичні і потенційні результати господарської діяльності і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

o автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим власне майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

o послідовність  — постійно (із року в рік)  застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Зміна облікової політики можлива тільки в передбачених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку випадках і повинна бути обґрунтована і розкрита в примітках до фінансової звітності;

o безперервність  — оцінка активів і зобов'язань  підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися і надалі;

o нарахування  та відповідність доходів і  витрат. Для визначення фінансового  результату діяльності звітного  періоду необхідно співставляти доходи звітного періоду з витратами, які здійснюються для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів;

o превалювання  суті над формою — операції  обліковуються згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з юридичної форми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі (звітності) орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним прийняті на себе ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкти лізингу;

o історична  (фактична) собівартість — пріоритетною  с оцінка активів підприємства  виходячи з витрат на їх  виробництво і придбання;

o єдиний грошовий  вимірник — вимірювання і узагальнення  всіх господарських операцій  підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

o періодичність  — можливість розподілу діяльності  підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

 

 

Загальні принципи подання  фінансової звітності.

Порядок представлення фінансової звітності користувачам наведено в  діючому законодавстві, так фінансова  звітність надається відповідно до: 
- придбання, продажу та володіння цінними паперами; 
- участі в капіталі підприємства; 
- оцінки якості керівництва; 
- оцінки можливості підприємства своєчасно виконати свої обов’язки; 
- забезпечити обов’язки підприємства; 
- розрахувати суми дивідендів; 
- регулювання діяльності підприємства; 
- інших рішень.

Інформація, яка наведена в фінансових звітах повинна бути зрозуміла та розрахована на однозначне тлумачення її користувачем при умові, що вони мають достатні знання. А це означає, що складні поняття, котрі є необхідними для прийняття рішень, не повинні виключатися з звітності.

      Фінансова звітність повинна включати інформацію, котра впливає на прийняття рішень, дозволяє своєчасно оцінити минулі, поточні, майбутні події; підтвердити та скоректувати їх оцінку, зроблену в минулому. А це можливо тільки в тому випадку коли при представленні інформації в фінансовій звітності будуть дотримуватись таких критеріїв: суттєвість, своєчасність, повнота, нейтральність, об’єктивність. Інформація є суттєвою, якщо невірний розрахунок або пропущення можуть вплинути на прийняття рішень користувачем. Своєчасна інформація – це достовірна інформація, яка втрачає сенс, якщо вона представлена користувачем з запізненням.

Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівником підприємства. Повнота означає повне висвітлення діяльності підприємства, тобто фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і можливі наслідки операцій і подій, що здатні вплинути на рішення, прийняті на її основі. Нейтральність передбачає об’єктивне представлення інформації. Інформація не є нейтральної, якщо вона може вплинути на ухвалення рішення. Об’єктивність обумовлена невизначеністю деяких подій (наприклад, повернення сумнівної заборгованості, термін експлуатації основних засобів і ін). У зв’язку з цим при оцінці приведеної в звітах інформації варто не допускати завищення активів, або заниження доходів, витрат, зобов’язань підприємства. Це значить, що збитки і зобов’язання необхідно відбивати в бухгалтерському обліку відразу ж після одержання підтвердження про імовірність їхнього утворення, а активи і доходи – тільки тоді, коли вони реально отримані чи зароблені. Тому, наприклад, сумнівну дебіторську заборгованість варто списувати на витрати і віднімати з загальної суми дебіторської заборгованості в тім періоді, коли виникли сумніви вможливості її погашення.