Облік і аудит витрат з операційної діяльності

Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько – фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Мета аудиту — сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.  Основними завданнями аудиту є:

• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;
• виявлення і попередження (профілактика) порушень у  фінансово)господарській діяльності підприємств;
• реальність визначення фінансових результатів;
• оцінка ефективності внутрішнього контролю;
• надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо [ 5 ].

Проведення аудиту, по суті, є конкретним практичним завданням і жодного аудиту, подібного до іншого не буває. Однак існують загальні етапи які можна вказати. На початковому етапі здійснюється планування, реєстрація і контроль, аудитор досліджує і дає відповідну оцінку процедурам внутрішнього контролю на підприємстві. Оцінка бухгалтерського обліку й аудиторського ризику – завдання другого етапу. На третьому етапі з’ясовуються шляхи пошуку аудиторських доказів; тестування працівників внутрішнього контролю здійснюється на четвертому етапі.

Скорочена і глибока перевірка операцій та процедури дослідження на суттєвість, огляд фінансової звітності здійснюються на п’ятому етапі, на шостому – оформлюються матеріали аудиту і складається  аудиторський висновок.

Під час проведення аудиту  витрат необхідно керуватися Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в якому наведені такі терміни і поняття, як «елементи витрат», «напрями витрат», «нормальна потужність», «об'єкт витрат», «визнання витрат», «склад витрат», «розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності» та іншими нормативними актами. Проте перш ніж розпочати перевірку обгрунтованості  формування і правильності обліку витрат виробництва необхідно оцінити слабкі і сильні сторони внутрішнього контролю процесу виробництва і витрат.

Перевіряючи витрати, слід документально підтвердити  правильність розрахунку собівартості продукції (робіт, послуг),  оскільки це один з найважливіших синтетичних показників, що дає змогу оцінити ефективністьвикористання в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) матеріальних і трудових витрат, рентабельність, прибутковість і фінансову стійкість під)приємства.

До початку проведення перевірки аудитор зобов'язаний вивчити організаційні і технологічні особливості підприємства, визначити характер, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду виробничої діяльності організації клієнта.

Досліджуючи правильність включення того чи іншого елемента витрат до складу виробничих витрат і розрахунку собівартості продукції, необхідно перевірити обгрунтованість розмежування джерел відшкодування різних витрат (за рахунок собівартості, прибутку, фондів або резервів), достовірність звітних показників собівартості продукції, правильність розподілу витрат між незавершеним виробництвом і готовою продукцією, що дає можливість виявити внутрішньогосподарські резерви зниження собівартості продукції.

Особлива увага звертається на правильність віднесення витрат на собівартість продукції та групування їх за елементами — матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів, інші витрати.

Обгрунтованість складу матеріальних витрат на виробничі потреби і включення їх до собівартості продукції (робіт, послуг) перевіряється через зіставлення даних складів про відпуск матеріалів у виробництво з даними цехів та інших підрозділів про надходження їх у виробництво, а також за допомогою аналізу записів за кредитом рахунку «Виробничі запаси» і дебетом відповідних рахунків

 

1.4 Облік витрат операційної діяльності підприємства, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)

 

 

 У процесі операційної діяльності підприємства виникають витрати, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), і їх не можна віднести до певного доходу звітного періоду. Такі витрати підлягають відображенню у складі того звітного періоду, у якому вони відбулися (п. 7 Положення 16). До таких операційних витрат належать:

• адміністративні витрати;  
• витрати на збут; .  
• інші витрати операційної діяльності. 

Для обліку операційних витрат використовують рахунки 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 97 «Інші витрати операційної діяльності».

Рахунок 92 «Адміністративні витрати» призначено для обліку загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому, зокрема:

• загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати та ін.); 
• витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
• витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона;
• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, по оцінці майна тощо);
• витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);
• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
• витрати на урегулювання спорів у судових органах;
• податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів і обов'язкових платежів, які включаються до виробничої вартості продукції (робіт, послуг);
• плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
• інші витрати загальногосподарського значення.

Адміністративні витрати, відображені протягом звітного періоду на дебеті рахунка 92 «Адміністративні витрати», в кінці звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

Рахунок 93 «Витрати на збут» призначено для обліку витрат, пов'язаних з реалізацією (збутом) готової продукції (товарів, робіт, послуг):

• витрати пакувальних матеріалів для затарення готової продукції на складах
• готової продукції;
• витрати на ремонт тари;
• оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;
• витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);
• витрати на передпродажну підготовку товарів;  
• витрати на відрядження працівників, які зайняті збутом;
• витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних із збутом продукції, товарів) робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
• витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) згідно з умовами договору (базису) поставки;  
• витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; 
• інші витрати, пов'язані із збутом продукції (товарів. робіт, послуг).

Витрати, пов'язані із збутом продукції (товарів), відображені протягом звітного періоду на дебеті рахунка 93 «Витрати на збут», наприкінці звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

Рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» призначено для обліку інших операційних витрат, у тому числі:

• витрат на дослідницьку роботу та розробки;   
• собівартість реалізованої Іноземної валюти;  
• собівартість реалізованих виробничих запасів;  
• сума безнадійної дебіторської заборгованості;
• створення резерву сумнівних боргів;  
• втрати від знецінення запасів;
• недостачі і втрати від псування цінностей; 
• визнані штрафи, пеня, неустойки;
• інші витрати операційної діяльності (витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення та ін.). 

Зазначені операційні витрати, відображені протягом звітного періоду на дебеті рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності», в кінці звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА НОРМАТИВНА БАЗА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ВИТРАТ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

 

Об’єктом дослідження курсової роботи є сільськогосподарське товариство з  обмеженою відповідальністю «Петровський» в подальшому Товариство, створене у відповідності до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про господарські товариства» та згідно з рішенням загальних зборів засновників. Скорочена назва Товариства: СТОВ «Петровський».

Товариство є юридичною особою та діє на основі статуту, володіє відособленим майном, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків. Товариство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові і особисті немайнові права і  нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судах. Створено воно з метою отримання прибутку внаслідок здійснення господарської діяльності.

Відповідно до Статуту, предметом діяльності Товариства є: виробництво, закупка, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції та товарів народного споживання; виробництво, закупка, переробка та реалізація круп, борошна, кормів для худоби; виробництво та реалізація продуктів харчування; ветеринарна  практика; здавання в оренду власного нерухомого майна; надання інших індивідуальних послуг та інші види діяльності не заборонені законодавством України.

СТОВ «Петровський» веде свою дiяльнiсть з 2002 року і являє собою цілісний майновий комплекс с повним технологічним циклом по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових  та олійних культур. Розташований у с.м.т. Велика Лепетиха Великолепетиський район, Херсонська область.

Управління діяльністю Товариства здійснює Директор, який призначається зборами учасників товариства на п’ятирічний термін.  Він самостійно вирішує всі питання виробничо-господарської діяльності та соціального розвитку, керуючись у своїй діяльності Статутом підприємства, законами та іншими нормативними актами України. Директор організовує роботу підприємства, представляє її у всіх установах, організаціях, підприємствах, розпоряджається майном та коштами, укладає договори. Йому пiдпорядкованi головний інженер, головний бухгалтер, заступники директора з економіки, фінансам і маркетингу, старший майстер виробництва. Технічне обслуговування виробництва здійснює головний інженер. Виробничо-технiчну лабораторію по виявленню якості зерна очолює завідуючий ВТЛ (виробничо-технічної лабораторії). Фінансову дiяльнiсть та звiтнiсть контролює головний бухгалтер.

На підприємстві СТОВ «Петровський» лінійна структура бухгалтерії, що передбачає безпосереднє підпорядкування бухгалтерів головному. В апараті бухгалтерії налічується два чоловіка. Обов’язки, які покладено на співробітників бухгалтерії викладено в посадових інструкціях.

На підприємстві ведеться змішана (неповна централізована) система збору і обробки інформації. Первинний облік на виробництві здійснюють два бухгалтери і передають для подальшої обробки головному бухгалтеру. Перевага змішаної системи в тому, що облік наближений до місця виробництва, але цей підхід має як переваги, так і недоліки. З одного боку, бухгалтер глибше вникає в зміст операцій, володіє вичерпною інформацією, аналізує її та несе відповідальність за виконання цілого циклу облікових робіт. З іншого боку, такий підхід до поділу праці ускладнює роботу бухгалтерії під час відсутності бухгалтера.

На підприємстві «Петровський» використовують журнально-ордерну форму обліку, з використанням журналів ордерів з різних рахунків.

Дану форму обліку підприємство обрало тому що вона розрахована на ручну працю і при її застосуванні не важко перейти на комп'ютерну, а оскільки дослідне господарство є невеликим підприємством і здійснюють невелику кількість господарських операцій, то її найкраще використовувати.

Журнально-ордерна форма обліку полегшує одержання даних, необхідних для складання  звітності. Показники звітності одержують з даних поточного обліку без додаткових вибірок.  А  будова регістрів журнально-ордерної форми обліку передбачає чітку систему взаємного контролю підсумкових показників.

У СТОВ «Петровський» формуванням облікової політики займалась безпосередньо головний бухгалтер Клиба Ольга Петрівна та підписано керівником підприємства Грубим Володимиром Вікторовичем затверджено Наказом № 1 «Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку» від 2 січня 2002р.

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. передбачено застосування такого принципу як постійність. Він означає тривале застосування обраної облікової політики. Її зміна можлива лише у випадках, передбаченими п.9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

СТОВ «Петровський» в своїй обліковій політиці використовує не всі П(С)БО, а лише декілька, що є дуже негативним явищем. Без уваги залишилися П(С)БО 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність", які є дуже важливими і повинні бути розглянуті в обліковій політиці. Механізм формування облікової політики на підприємстві можна представити так (рис.1).