Облік і аудит витрат з операційної діяльності

Залежно від особливостей технології і організації виробництва, а також питомої ваги в собівартості продукції окремих видів витрат підприємства можуть об'єднувати наведені статті в одну: «загально виробничі витрати».

Управління витратами на підприємстві відбувається за місцем їхнього виникнення та центрами відповідальності. Для проведення аналізу раціональності витрат та контролю за їхнім рівнем формують бюджети витрат за калькуляційними підрозділами (виробничими, адміністративними, збутовими і ін).

Облік фактичних витрат відбувається на окремих синтетичних рахунках кожного підрозділу. Фактичні витрати зіставляють з бюджетними, які коректують на обсяг діяльності визначеного центру витрат чи центру відповідальності (найчастіше вони збігаються). Отже, треба визначити одиниці виміру обсягу діяльності.

 

 

 

 

1.2 Порядок  визнання та оцінки  витрат  операційної діяльності 

 

В процесі господарської діяльності активи і пасиви  підприємства здійснюють безперервний рух, постійно переходять з  однієї форми в іншу.

Вони здійснюють кругообіг, основними стадіями якого  є господарські процеси.

Основні господарські процеси: придбання виробничих  і торговельних запасів; виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг; реалізація товарів, готової продукції (робіт, послуг).Ці процеси  невід’ємно пов’язані з витратами. В процесі  придбання товарів, сировини і  різних матеріалів основними господарськими операціями є оплата постачальникам за придбані цінності за діючими цінами, оплата витрат, пов’язаних із доставкою, завантаженням, вивантаженням, так званих транспортно  – заготівельних витрат. Основним завданням бухгалтерського обліку на цьому етапі є обчислення собівартості одиниці придбаних цінностей за їх видами і якісними параметрами (сорт, модифікація і т.д.). Це необхідно для оцінки витрачених на виробництво сировини і матеріалів, а  також реалізованих запасів [1, С.36 – 37]. Процес виробництва є основною стадією, на якій створюються матеріальні блага. Відбувається поєднання робочої сили із засобами виробництва, виготовляється новий продукт, що має натуральну форму і вартість.

Засоби  виробництва – це сукупність всіх елементів, що беруть участь у процесі виготовлення продукції. Вини поділяються на засоби праці (верстати, машини, печі тощо) і предмети праці (сировина, матеріали, напівфабрикати).

Предмети праці використовуються у процесі виробництва продукції протягом одного виробничого циклу(сировина, енергія), засоби праці – функціонують протягом багатьох виробничих циклів( будівлі, устаткування тощо) [ 2, С.58 ].

Виражені в грошовій формі поточні витрати, понесені в господарських процесах, є собівартістю, яка виступає одними з основних показників діяльності підприємства.

Для визначення собівартості використовується спосіб, який називається калькуляцією. 

Калькуляція – система економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів придбаних запасів, виробничої і реалізованої продукції,виконаних робіт і наданих послуг. Калькуляція здійснюється у всіх господарських процесах. 

У господарських процесах простежується тісний взаємозв’язок оцінки і калькуляції: оцінка проводиться на основі калькуляції, а калькуляція здійснюється на основі оцінки об’єктів і статті витрат.

При плануванні і калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами(економічним змістом) і статтями калькуляції(характером виникнення і призначенням). Елементи витрат за економічним змістом є однорідними.

Витрати, які утворюють елемент собівартості, включають витрати незалежного від специфіки виробництва продукції.

Елемент витрат – це сукупність економічно однорідних витрат.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» регламентує порядок групування витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:

–  матеріальні витрати;

–  витрати на оплату праці;

–  відрахування на соціальні заходи;

–  амортизація;

–  інші операційні витрати.

Склад елементів операційних витрат подано у таблиці 1.2 [3, С468 – 469].

 

Таблиця 1.2.

Витрати операційної діяльності за елементами

 

Елементи витрат	Склад елементів витрат, витрачених у виробництві
1	1
Матеріальні витрати  –  сировина і основні матеріали;	–  покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби; –  паливо, енергія, запасні частини. Будівельні матеріали; –  тара, тарні матеріали; –  допоміжні і інші матеріали.
Витрати на оплату праці:  – заробітна плата за окладами і тарифами ;	– премії і доплати; – компенсаційні виплати; – оплата відпусток і іншого невідпрацьованого часу; – інші витрати на оплату праці; –  витрати на матеріальну допомогу.
Відрахування на соціальні заходи	– відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття; – відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; – відрахування на інші соціальні заходи.
Амортизація	Сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів і інших необоротних матеріальних активів.
Інші операційні витрати	Витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу вищезазначених елементів, а саме: – витрати на відрядження; – послуги зв’язку; – витрати на виплату матеріальної допомоги; – плата за розрахунково)касове обслуговування тощо.

 

Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства.

Це дає можливість встановити потребу в основних та  оборотних засобах, показує, скільки і яких засобів витрачено, незалежно від того, де вони вироблені і на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат.

Оскільки класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислити собівартість окремих видів продукції та встановити обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства, її доповнюють класифікацією витрат за статтями калькуляції – в залежності від їх призначення та місця виникнення.

Між витратами  на виробництво, згрупованими за економічними елементами, і витратами в калькуляційному розрізі існує як взаємозв’язок, так і відмінність. Наприклад, до елементу «Матеріальні витрати» включаються всі визначені на виробництво матеріали,  а в собівартості товарної продукції за статтею «Сировина і матеріали» відображається лише ті з них, які утворюють основу продукції, що виробляється. Матеріали, використані на господарські потреби, утримання і обслуговування обладнання, транспортних засобів включаються в комплексні статті собівартості. В собівартості продукції до окремих статей виділено основну і додаткову заробітну плату тільки виробничих робітників. Інша частина заробітної плати відображається в статтях, що формують виробничу собівартість. Взаємозв’язок елементів та статей витрат зображено на рис. 1.2 [3, C.470].

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та розкриття у фінансовій звітності визначає Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати».

Нормами П(С)БО 16 суворо регламентуються умови визнання витрат [3, С.487].

Витрати визнаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності при виконанні таких умов:

• коли  має  місце  зменшення  майбутніх  економічних  вигод,   пов'язаних  з вибуттям активів або збільшенням зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Це означає, що витрати визнаються одночасно  з  визнанням  збільшення  зобов'язань  (наприклад,  нарахування заробітної   плати   працівникам)   або   із   зменшенням   активів   (реалізація товарів);
• оцінку витрат може бути достовірно визначено.

Рисунок 1.1

Взаємозв’язок елементів та статей витрат

Інколи прямий зв'язок між витратами і доходами встановити не можливо. Такі витрати відображають в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в тому звітному періоді, коли вони мали місце. Перелік таких витрат установлено відповідними П(С)БО.

Так, згідно з п.14 П(с)БО 9 «Запаси» відносяться до витрат того періоду, в якому були здійснені [4]:

• понаднормативні суми збитку і нестачі запасів;
• витрати на збут запасів;
• відсотки за користування кредитами;
• загальногосподарські та подібні витрати, котрі безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставленням запасів і приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

При використанні виробничих запасів( в структурних підрозділах, продаж, інше вибуття) оцінка їх здійснюється за одним із таких методів:

• ідентифікованої собівартості;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO);
• нормативних затрат.

Відповідно до п.9 П(с)БО 8 «Нематеріальні активи» не визнаються активами, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому були здійснені такі витрати на [43]:

• дослідження;
• підготовку і перепідготовку кадрів;
• рекламу і просування продукції на ринку;
• створення, реорганізацію і переміщення підприємства або його частини;
• підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Якщо активи забезпечують економічні вигоди протягом декількох звітних періодів, витрати визнаються на підставі їх систематичного і раціонального розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди, пов'язані з використанням певного активу. Наприклад, довгострокові активи (основні засоби, нематеріальні активи) можуть забезпечувати економічні вигоди протягом декількох років, а отже, їхня вартість підлягає включенню до складу витрат протягом терміну їх корисної експлуатації шляхом нарахування амортизації.

Витрати слід негайно визнавати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню їх як активу балансу. Таким прикладом є знецінення запасів, тобто зменшення їх економічної вигоди, що призводить до визнання відповідних витрат. Іншим прикладом є створення резерву сумнівних боргів. 

На підставі викладеного матеріалу зробимо висновок,  що у процесі постачання визначається собівартість одиниці придбаних виробничих запасів, яка використовується для оцінки витрачених матеріальних цінностей виробництва, у процесі виробництва сума понесених витрат у грошовому виразі є виробничою собівартістю, яка складає основу для обчислення собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). Остання використовується для оцінки реалізованої продукції(робіт, послуг)Оцінка витрат проводиться на основі калькуляції, а калькуляція здійснюється на основі оцінки об’єктів і статті витрат. Визнаються  витрати виходячи з принципу відповідності, тобто витрати визнаються в  періоді, в якому було визнано дохід, для одержання якого вони були здійснені.

 

1.3 Теоретичні  основи аудиту обліку витрат  операційної діяльності 

 

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави.

Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні —  суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.