Аналіз господарської діяльності УДППЗ «Укрпошта»

 

Види економічного аналізу

 

1. Фінансово-економічний  аналіз здійснюється після закінчення  кварталу або року на підставі  відповідного звіту підприємства. Головний акцент у цьому аналізі робиться на вивченні й оцінюванні ключових результативних і фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку та рентабельності, а також продажу продукції. Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану, руху грошових коштів і капіталу. Інші виробничі показники та витрати вивчають вибірково і в такому обсязі, щоб пояснити відхилення в прибутку та у зміні фінансового стану підприємства. Такий аналіз звичайно проводять сторонні установи, які мають тісні зв’язки з даним підприємством: фінансові та банківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

2. Техніко-економічний  аналіз, на відміну від фінансово-економічного, є більш змістовним і різнобічним. Його також називають внутрішньогосподарським. Крім економічних показників у ньому значна увага приділяється вивченню даних про використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують дані первинного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації. Техніко-економічний аналіз звичайно має значну галузеву специфіку, тоді як методика фінансово-економічного аналізу однакова для всіх підприємств.

3. Статистико-економічний  аналіз перебуває на стику статистики та економічного аналізу. Він вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і народного господарства країни в цілому. Основним інформаційним джерелом може бути статистична звітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники й обстеження. У методиці цього аналізу провідну роль відіграють статистичні методи дослідження та обробки інформації.

4. Порівняльний, або міжгосподарський, аналіз, як і статистико-економічний,  використовує для своїх потреб більший обсяг інформації, ніж перші два аналізи. Але він обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтації на показники кращих підприємств у галузі він дає змогу одержати більш обґрунтовану оцінку роботи підприємства, яке аналізується. При цьому простіше і надійніше можна вишукати і резерви. У зв’язку з цим порівняльний аналіз іноді характеризують як найкращий засіб пошуку та обґрунтування внутрішньогосподарських резервів виробництва.

5. Функціонально-вартісний  аналіз — відносно новий вид  аналізу, і тому його методика  ще не є досконалою. Предмет  його вивчення в більшості  випадків пов’язаний не з роботою  підприємства, а з випуском та  експлуатацією певних видів продукції.  Такий підхід, крім традиційної виробничої інформації, потребує докладних даних щодо експлуатаційних характеристик виробів. Упровадження цього виду аналізу є доцільним у тому разі, якщо він вивчає ефективність відносно дорогої техніки з досить великими обсягами її виробництва. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції, ефективності її застосування у користувачів. Головні резерви такий аналіз вбачає в удосконаленні конструкції виробу, оптимізації його окремих функцій, виявленні його слабких або навіть зайвих функціональних можливостей. Зменшення зайвих функцій виробу, спрощення конструкції та інші технічні заходи дають змогу налагодити виробництво високоефективної техніки і при цьому скоротити витрати на нього. На жаль, дослідження за допомогою цього виду аналізу нині стикаються з труднощами, пов’язаними з відсутністю налагодженої системи збирання необхідної інформації від користувачів продукції.

6. Системний аналіз  — останній вид наступного  аналізу. Вперше системний підхід використали військові фахівці, опрацьовуючи десантну операцію в Нормандії під час другої світової війни.

Системний аналіз застосовують для досліджування складних економічних  проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо. Для забезпечення всебічного розгляду проблем аналіз здійснює бригада фахівців з різних галузей знань, що забезпечує зважене комплексне їх розв’язання. Об’єктами такого аналізу в Україні були проект побудови нафтового терміналу в Одесі, вирішення проблем енергопостачання і стану вугільної промисловості, комплекс питань, пов’язаних з транспортуванням каспійської нафти через Україну в Західну Європу. Загалом цей вид аналізу має широкі перспективи свого подальшого розвитку.

7. Оперативний (поточний) аналіз  здійснюють на підприємствах  і в його підрозділах безпосередньо  в процесі господарської діяльності, або відразу по закінченні окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних.

Завданням оперативного аналізу є  не тільки виявлення негативних явищ, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві результати роботи підприємства.

Інформацію для оперативного аналізу  отримують в основному по каналах  автоматизованих систем управління і обробляють із застосуванням стандартних програм на персональних комп’ютерах. Незважаючи на великі технічні можливості комп’ютерних систем, в оперативному аналізі свідомо звужують коло питань, проблем і показників роботи, а отже, і зменшують обсяг інформації, яку збирають. Проте таке обмеження безпосередніх об’єктів аналізу не повинно погіршувати якість висновків і рекомендацій, зменшувати їх цінність для управління.

8. Прогнозний аналіз (перспективний,  стратегічний) почав застосовуватися  як техніко-економічне обґрунтування  майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їх ефективність.

Результати прогнозного аналізу  можуть бути подані як планові калькуляції  для нових видів продукції, як сума економічного ефекту від освоєння нової техніки, впровадження новітніх технологій, механізації та автоматизації виробництва, як комплекс рекомендацій для розробки різних програм або формування політики. Цей аналіз здійснюють працівники проектних і наукових закладів, а також установи державного управління. [28]

1.2 Методи аналізу господарської  діяльності

 

Для вивчення діяльності підприємства застосовується сукупність прийомів і способів, які прийнято називати методами аналізу.

Основними методичними прийомами  є:

1. Порівняння

2. Групування

3. Деталізація

4. Елімінування

5. Індексний метод

6. Балансовий метод

 

1.Основним методом аналізу є  метод порівняння. Звітні дані  порівнюються з плановими, з  нормативними, зі звітними даними  минулих періодів, з показниками  роботи інших підприємств. Порівняння може дати позитивні результати за умови, що порівнюються показники, які можна зіставити. Наприклад, аналіз динаміки обсягів виробництва проводиться не в діючих цінах, а в порівняних на певну фіксовану дату. У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, з найвищими показниками в галузі, із середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися по абсолютних, відносних і середніх величинах. [34]

Абсолютні величини – це конкретні  числа, виражені натуральними чи грошовими  вимірювачами. Вихідні дані для аналізу, як правило, виражаються абсолютними величинами. Аналізовані показники, виражені абсолютними величинами, є найбільш наочними.

Відносні величини – це узагальнюючі показники . Їх одержують внаслідок  ділення двох абсолютних величин. Відносні величини виражаються в коефіцієнтах або у відсотках.

Середні величини – це узагальнюючі показники які характеризують середні  розміри сукупності індивідуальних величин одного і того самого виду. Види середніх величин: середня арифметична  проста, середня арифметична зважена, середня хронологічна.

Середня арифметична проста – елемент, який знаходиться між найменшим  і найбільшим значенням сукупності. Наприклад, якщо треба обчислити  середньомісячну заробітну плату  на підприємстві, треба врахувати  фактичний заробіток кожного  працівника, тобто обчислити загальний фактичний фонд заробітної плати і розділити його на кількість працівників.

Середня арифметична зважена –  використовується коли елементи сукупності повторюються певну кількість разів. Наприклад, якщо є дані про середньомісячну  заробітну плату на одного працюючого у трьох відділах підприємства відповідно 544, 561 і 529 грн. , то не врахувавши кількість працюючих у кожному з цехів, визначити середню заробітну плату для трьох відділів  підприємства в цілому неможливо. Чисельність працівників трьох відділів відповідно 65, 119 і 21 чол. Для розрахунку середньої заробітної плати у таких і подібних випадках застосовується формула середньої зваженої величини ( ):

                               

                                                                        (1.1)

де,    - елемент  сукупності;   - частота повторюваності окремого елемента сукупності.

   (грн.)

Середня хронологічна –  використовуються у випадку коли наводяться дані  на певний момент часу (на початок року, місяця, кварталу, тижня). Розраховується за формулою:

                                                            (1.2)

Наприклад, є дані про  залишки коштів на розрахунковому рахунку  підприємства (тис. грн.) на: 1 жовтня 2008 р. – 23,8; 1 листопада – 37,6; 1 грудня – 8,8; 1 січня 2009 р. – 52,0. Середній залишок коштів на розрахунковому рахунку за 4 квартал 2009 р. становить

(тис. грн.)

2. Групування - полягає  в утворенні груп за певними ознаками, з рівним або нерівним інтервалом. Наприклад, групування працюючих за категоріями, розрядом, стажем роботи, освітою, рівнем заробітної плати.

У групах з рівним інтервалом величина інтервалу визначається за формулою:

  (1.3)

де,  - величина інтервалу;  - кількість груп у сукупності;   - максимальне значення сукупн6ості;   - мінімальне значення сукупності.

Наприклад, на підприємстві існує три відділи, заробітна  плата робітників першого відділу  складає відповідно (грн.): 560;  620;  770; 820; 890; 940; 1000. Необхідно згрупувати дані в три групи за величиною заробітної плати. Розраховуємо інтервал:

  (грн.)

Формуємо групи робітників за заробітною платою:

1 група: 560 - 706,67 (2 чол.)

2 група: 706,67 – 853,34 (2 чол.)

3 група: 853,34 – 1000 (3 чол.)

Правила побудови групи: перша група утворюється додаванням величини інтервалу до мінімального значення, таким чином утворюється  верхня межа першої групи, яка є нижньою  межею слідкуючої групи.

При рівності верхньої та нижньої межі: нижня межа «включно», верхня межа «виключно». [5]

По складності побудови розрізняють два типи угруповань: прості й комбіновані. За допомогою  простих угруповань вивчається взаємозв'язок між явищами, згрупованими по якій-небудь одній ознаці. У комбінованих угрупованнях дані групуються за декількома ознаками.

У аналізі господарської  діяльності використовуються в основному  два види угрупувань: структурні і  аналітичні.

Структурні угрупування  дозволяють вивчати внутрішню будову показників, співвідношення  окремих частин. З їх допомогою вивчають склад робітників по професіях, стаж роботи, вік, виконання норм виробітку; склад підприємства по ступеню виконання плану виробництва,продукції, зниження її собівартості і так далі. Особливо велике значення мають структурні угрупування при аналізі звітності об'єднань, міністерств, оскільки вони дозволяють виявити передові, середні і відстаючі підприємства, визначити направлення пошуку передового досвіду, прихованих резервів.

Аналітичні угрупування формуються для виявлення залежності між двома факторами, один з яких є причинним, а інший результативним. [33]

3. Деталізація - є одним  з найбільш поширених прийомів  аналізу в багатьох областях  науки, у тому числі і в  аналізі господарської діяльності економічних суб'єктів. При поєднанні з іншими прийомами деталізація дозволяє всесторонньо оцінити досліджувані явища і розкрити причини, що створилося. Залежно від складності явища показники, що описують його, розчленовуються за тимчасовою ознакою, по місцю здійснення господарських операцій, центрам відповідальності або складовим частинам (доданкам або співмножникам). Аналіз показників, що деталізуються по хронологічних періодах, виявляє динаміку і ритмічність протікання господарських явищ. Деталізація за часом дозволяє встановити періоди (місяці, дні), на які доводяться кращі або гірші результати. Розкладання даних по місцю здійснення господарських операцій дозволяє встановити найбільш і найменш ефективні підрозділи підприємства, а також регіони, кращі або, навпаки, невдалі для реалізації продукції.

Деталізація по центрах відповідальності дозволяє індивідуалізувати оцінку роботи виконавця, визначати право  співробітників на матеріальне заохочення. Виділення центрів відповідальності є одним з ключових елементів організації системи управлінського обліку на підприємстві. [37]

4.Елімінування – метод  аналізу,  за допомогою якого можна обчислити  вплив зміни кожного фактора  на результат. Елімінування —  означає усунення, виключення впливу  всіх, крім одного, факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визнання того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без зміни; потім змінюються два; потім три і т.д. за незмінних інших. Це дає змогу визначити вплив кожного фактора на величину досліджуваного показника окремо.

В аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування:

• спосіб ланцюгових підстановок;

• спосіб абсолютних різниць;

• спосіб відносних різниць;

• індексний спосіб.

Спосіб ланцюгових підстановок. Він  є найуніверсальнішим і використовується для розрахунку впливу факторів в  усіх типах факторних моделей. Цей  спосіб полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результативного показника з допомогою поступової заміни базисної величини кожного факторного показника у факторній моделі на фактичну величину у звітному періоді. З цією метою визначають низку умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох, факторів, припускаючи, що інші фактори є незмінними. Порівняння величини результативного показника до та після заміни рівня того чи того показника нейтралізує (елімінує) вплив усіх інших факторів, крім одного, та уможливлює визначення впливу останнього на приріст результативного показника. При цьому передовсім підлягають заміні кількісні параметри, далі структурні, в останню чергу якісні. Якщо у формулі міститься багато кількісних, структурних або якісних показників, послідовність заміни залежить від оцінки того, які з них є основними, а які похідними, які первинні, а які — вторинні. [59]