Суть, причини та основні види інфляції

2. Залежно від характеру кінцевих причин, які її викликають:

• Інфляція попиту – ціни зростають внаслідок випереджального зростання сукупного попиту стосовно сукупної пропозиції. Зростання сукупного попиту може біти викликане збільшенням державних витрат, пропозиції грошей. Виробничий сектор не в змозі негайно реагувати на надлишковий попит зростанням реального обсягу виробництва, оскільки не всі наявні ресурси повністю використані. Тому надлишковий попит призводить до підвищення на стабільний обсяг продукції. Американський соціолог Дж. Гелбрейт характеризував інфляцію попиту як «гонитву грошей за товаром».

    Інфляція  попиту обумовлюється такими грошовими  чинниками, як мілітаризація економіки і зростання військових витрат, тобто військова техніка стає дедалі менше пристосованою для використання в цивільних галузях, у результаті чого грошовий еквівалент, що протистоїть військовій техніці, перетворюється в чинник, зайвий для обігу. Наступний чинник – дефіцит державного бюджету і зростання внутрішнього боргу. Покриття дефіциту відбувається шляхом розміщення позик держави на грошовому ринку або за допомогою додаткової емісії нерозмінних банкнот центрального банку. Перший шлях характерний для США, а другий - для країн з перехідною економікою. Також до таких чинників належить кредитна експансія банків, імпортована інфляція, тобто це емісія національної валюти понад потреби товарообігу при покупці іноземної валюти країнами з активним платіжним балансом, а також надмірні інвестиції у важку промисловість. При цьому з ринку постійно витягуються елементи продуктивного капіталу, замість яких в обіг надходить додатковий грошовий еквівалент[21];

• Інфляція витрат (пропозиції) – ціни зростають внаслідок збільшення витрат на виробництво одиниці продукції (середніх витрат за даного обсягу виробництва). Це має місце тоді, коли зростають ціни на матеріальні ресурси (сировину, паливо, енергоносії) або знижується номінальна заробітна плата, випереджуючи при цьому підвищення продуктивності праці. Збільшення витрат на одиницю продукції скорочує прибутки підприємств та обсяги виробництва, які можуть бути запропоновані за наявного рівня цін. Це призводить  до зменшення сукупної пропозиції товарів та послуг, що підвищує рівень цін. Інфляція витрат часто супроводжується падінням обсягів виробництва – виникає стагфляція (одночасне зростання цін і скорочення масштабів виробництва).

    Інфляція витрат характеризується впливом наступних не грошових чинників на процеси ціноутворення: лідерство в цінах, зниження зростання продуктивності праці та падіння виробництва, зросле значення сфери послуг.

    Лідерство в цінах спостерігалося з середини 60-х років до 1973 р., коли великі компанії окремих галузей при формуванні і зміні цін орієнтувалися на ціни, встановлені компаніями-лідерами, тобто найбільш значними виробниками в галузі або в межах локально-територіального ринку[25,30];

3. Залежно від можливості передбачення зростання цін:

• Очікувана – спричинена певними тенденціями в економіці чи запланованими заходами держави, а тому може бути врахована заздалегідь. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який-небудь період часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади;

• Неочікувана – є результатом непередбачуваної динаміки економіки, наслідком виникнення незапланованих змін у структурі сукупного попиту і сукупної пропозиції. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним стрибком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу. У випадку присутності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе  різке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогностичних тенденціях в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшують інфляційні очікування, які будуть збільшувати ріст цін. Але у випадку коли раптовий стрибок цін відбувається в економіці на зараженій інфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пігу» – різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну, все повертається в становище рівноваги;

4. Залежно від інтенсивності державного втручання у сферу товарно-грошових відносин:

• Відкрита – інфляційні процеси відбуваються у вигляді наочного (відповідного) зростання цін, тобто виявляється безпосередньо в рості цін;
• Прихована – ціни фіксуються державою на постійному рівні, а інфляція виявляється у вигляді товарного дефіциту чи зниження якості продукції. Такий вид інфляції відбувається коли знецінення грошей відбувається без відкритого росту цін. Основною формою вияву такої інфляції є загострення дефіциту, коли купівельна спроможність грошей падає у зв’язку з неможливістю придбати потрібні товари. Прихована інфляція також проявляється в наявності незадоволеного попиту, представленого вимушеними заощадженнями, що утворилися через те, що покупці не можуть знайти необхідні товари. Офіційно регульовані ціни прориваються на «чорному» ринку. Динаміка цих цін і є відносним вираженням прихованої інфляції. Тому приховану інфляцію часто називають адміністративною,   народжену адміністративними цінами[27];

5. Залежно від здатності держави керувати інфляційними процесами:

• Керована;
• Некерована;

6. Залежно від успішності економічної адаптації до зростання цін:

• Збалансована, тобто коли ціни зростають помірно і стабільно при відповідних змінах інших макропоказників. При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного росту цін піднімається процентна ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам;
• Незбалансована, коли економіка не встигає пристосовуватись до умов, що змінюються. У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару;

7. Залежно від масштабів поширення:

• Регіональна;
• Національна;
• Світова;

8. Залежно від періодичності вияву:

• Епізодична (класична) – триває кілька років і з часом переходить у дефляцію. Такий вид інфляції був характерний до початку 30-х років ХХ ст.;
• Хронічна (сучасна) – має затяжний (перманентний) характер. Характерна для економіки другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст.[26]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
         

3. Соціально-економічні наслідки інфляції

 

    Інфляція  негативно позначається на всіх сторонах суспільного життя країни і має цілий ряд наслідків у багатьох сферах, насамперед у соціальній та економічній.

    У соціальній сфері інфляція створює передумови перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх. Інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги. Також до одних із соціальних наслідків відноситься те, що інфляція знецінює попередні гротові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю. Інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві[1,13].

    Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо спричинює збільшення прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари за зростаючими цінами. Проте в реальній дійсності ця закономірність не завжди чітко реалізується. Адже підприємці не тільки продають, а й купують товари за зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а й продають свій товар – робочу силу, ціна на яку в період інфляції теж зростає. Тому виграш чи втрати від інфляції можуть мати представники будь-якої соціальної групи.

    Якщо ціни на товари, що продає підприємець, зростають повільніше, ніж ціни на товари, які він купує, то він зазнає збитків. Разом з тим, якщо заробітна плата працівника збільшується відповідно чи швидше за зростання цін на товари народного споживання, його матеріальне становище не зміниться або навіть поліпшиться. Все залежить від здатності того чи іншого економічного суб’єкта чи їх групи захистити свої доходи, добитися і адекватного зростання, що визначається монопольним становищем їх на ринку товарів або праці, політичною організованістю та силою профспілок тощо[9].

    Проте є соціальні групи населення, які повністю не здатні захистити себе від втрат унаслідок інфляції. Це передусім пенсіонери, особи, які живуть за рахунок виплат по соціальному страхуванню, всі працівники з фіксованим доходом, зокрема службовці державних установ, студенти та ін.

    Особливо негативно впливає інфляція на матеріальне становище людей похилого віку, що нерідко живуть за рахунок своїх заощаджень. Унаслідок інфляції ці заощадження помітно знецінюються.

    Крім прямих втрат, яких зазнає через інфляцію значна кількість економічних суб’єктів, її негативними соціальними наслідками є також: загальна невпевненість підприємців і всіх працівників у перспективі свого економічного становища, загострення соціальних суперечностей. Все це спричинює соціальну і політичну нестабільність у суспільстві, що нерідко закінчується бурхливими потрясіннями, внаслідок яких встановлюється диктатура в тій чи іншій формі[14].

    Ще ширший діапазон негативних наслідків інфляції в економічній сфері. Особливо відчутно вона впливає на розвиток виробництва, торгівлю, кредитну і грошову системи, державні фінанси, валютну систему і на платіжний баланс країни. До економічних наслідків інфляції можна віднести те, що інфляція руйнує нормальні господарські зв’язки, посилює диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва. Капітали переливаються з виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а також «втікають» за кордон у пошуках більш вигідного застосування надійного прибутку[22].

    Також через розвиток інфляції порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи так явище як «втеча від грошей», коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари та інші матеріальні цінності. Розриваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під і великі проценти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах. Поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад – до простої, або випадкової, форми вартості. Інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас заохочує імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через її знецінення.

    Інфляція спричинює посилення хаотичності і диспропорціональності розвитку суспільного виробництва. Позичкові капітали спрямовуються переважно в галузі з швидким зростанням цін і відволікаються з інших галузей, де може, настати застій і занепад виробництва. Часті коливання, стрибки цін посилюють економічний ризик інвестицій, що викликає скорочення нових капіталовкладень і затухання науково-технічного прогресу. Технічному регресу сприяє також те, що в період інфляції ціна робочої сили нерідко зростає повільніше, ніж ціна засобів виробництва, і застосування ручної праці виявляється вигіднішим ніж техніки[16].

    Скорочуючи платоспроможний попит населення, інфляція зумовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затухання темпів їх зростання чи навіть скорочення обсягів виробництва. Нерідко виникає затоварення на цих ринках при абсолютному скороченні особистого споживання. Спад виробництва може зумовлюватися також відтоком капіталів з виробничої сфери в торгівлю, де інфляційне зростання цін підсилюється спекуляцією, яка зумовлює прискорення обігу капіталу та зростання прибутків. У сферу спекулятивної торгівлі відволікається також значна частина робочої сили, що також стримує розвиток виробництва. Шлях до спекулятивної наживи призводить до розриву сталих господарських зв’язків між економічними суб’єктами, до значних нераціональних перевезень товарів, внаслідок чого дезорганізується виробництво, зростають витрати обігу.