Планувати- означає думати про майбутнє

Методи ціноутворення з орієнтацією на попит.

Даний метод засновується на використанні показника, що називається еластичністю попиту. Він розраховується як відношення зміни величини попиту (у відсотках) до зміни цін (у відсотках). Попит вважається еластичним, якщо цей показник дорівнює або більше одиниці. Якщо розрахований показник менше одиниці, то попит - нееластичний.

При нееластичному попиті підприємство може підвищувати ціну на продукцію, тому що це дає можливість збільшити виручку від реалізації. При еластичному попиті підприємству вигідно знижувати ціну, що збільшує його доходи. Витрати при цьому не враховуються або враховуються як обмежувальний фактор.

Метод цінової дискримінації передбачає встановлення різних цін на одну й ту саму продукцію незалежно від величини витрат. Наприклад, виробник може встановити більш високу ціну для тих покупців, яким ціна байдужа, та більш низьку для решти. Даний спосіб встановлення ціни можливий за умови:

• підприємство має змогу поділити ринок на декілька сегментів з різними групами покупців та неоднаковою ціновою еластичністю попиту;
• наявна можливість ізолювати сегменти один від одного;
• певні обмеження щодо конкуренції.

Методи з орієнтацією на попит застосовується при коливаннях попиту та пропозиції на певну продукцію. Даний метод виправданий у масовому та крупносерійному виробництві, а також для продукції, що має сезонний характер, наприклад одяг, взуття.

 

 

 

 

 

2.4 Планування фінансової  діяльності підприємства

 

В умовах трансформації народногосподарського комплексу України відповідно до вимог ринкової економіки виникли серйозні зміни усієї фінансової системи підприємств.

Підприємство у процесі своєї господарської діяльності стикається з багатьма контрагентами (кредиторами, дебіторами), тому, аби зайняти свою нішу на ринку і успішно працювати, воно має враховувати багато чинників, що впливають на його діяльність, а це, в свою чергу, вимагає планування і прогнозування власних кроків.

Планування як важлива функція управління підприємством - об'єктивно   необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період і засіб досягнення поставленої мети. Саме планування об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою діяльності, надає всім процесам односпрямованості та скоординованості. Процес планування має максимально передбачити всебічне вивчення дійсності, тенденцій, закономірностей розвитку об'єкта планування та середовища його діяльності. Найбільш загальною науковою основою планування є система об'єктивних економічних законів, і в першу чергу — закону попиту і пропозиції. У планах підприємства повинні бути реалізовані вимоги цих законів, враховані об'єктивні результати макро- та мікроекономічного аналізу стану, тенденції розвитку умов господарювання.

Головним завданням фінансового планування є забезпечення стійкості орієнтації в отриманні оптимальних прибутків та самофінансування виробничо-технологічної діяльності, контроль кредитних, бюджетно-кошторисних, інвестиційних показників і витрат, стандартизації обліку в системі виробничого (операційного) та фінансового управління для досягнення внутрішньої збалансованості та динамічної рівноваги, спрямованої на забезпечення рентабельності виробничої діяльності.

Фінансове планування — це процес розробки системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановленні ступеня їх відповідності поточному фінансовому стану підприємства та формулюванні послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Процес фінансового планування обов'язково включає такі етапи: аналіз поточного фінансового стану підприємства, прогнозування майбутніх значень планових показників, безпосереднє складання планів і розробка процедури внесення коректив у процес реалізації планів. Недоліками у діяльності є відсутність орієнтації на кінцевий результат, прямі втрати інформації, її спотворення при передачі, неузгоджені дії функціональних відділів, надмірна тривалість процедур узгодження рішень, дублювання функцій тощо. Численні причини саме такого стану справ маємо у сфері фінансового планування.

Значення планування фінансових результатів у процесі розвитку підприємств і територій важко переоцінити. За рахунок цієї складової економічної роботиоцінюється ефективність майбутнього проекту, визначається його доцільність. Проте на сьогодні якість планування в Україні у цілому перебуває на дуже низькому рівні, що призводить до прийняття неналежного обгрунтовання управлінських рішень, а отже, до неочікуваних і нерідко небажаних результатів. Виправити таке становище у фінансовому плануванні можна лише у разі чіткого дотримання принципів.

Фінансове планування діяльності підприємств дає змогу забезпечити повну мобілізацію внутрішніх резервів підприємства необхідних для досягнення запланованих виробничих показників, аналізувати і планувати динаміку структури фінансових ресурсів за джерелами формування та матеріалізованою формою.Сучасний ринок ставить особливі вимоги до підприємств. Наявні складність і динамізм процесів створюють нові передумови для більш серйозного застосування фінансового планування їхньої діяльності.

Також можна провести аналіз рентабельності за окремими видами продукції, випускаємої підприємством ДП «Івченко Прогрес».

 

Таблиця 2.3 - Аналіз рентабельності за окремими видами продукції, випускаємої підприємством ДП «Івченко Прогрес»

Вид продукції	Рентабельність окремих видів продукції		Відхилення рентабельності +/-,%	Доля кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації			Вплив факторів на рентабельність
	План	Звіт		План	Звіт	Відхилення	Усього	В т.ч.
								Структ.	Рент.виробництва
1	2	3	4=3-2	5	6	7=6-5	8=9+10	9=7*2	10=4*6
Промис-лові установки	10	20	+10	0,9	0,1	-0,8	-7	-8	+1
Генерато-ри струму	20	5	-15	0,1	0,9	+0,8	+2,5	+16	-13,5
Разом	11	6,5	-4,5	1,0	1,0	0	-4,5	+8	-12,5

Судячи з даної таблиці 2.3 можна зробити наступні висновки:

1. сукупнй структурний вплив на зміну рентабельності призвів до до її збільшення на 8%;
2. сукупний вплив рентабельності виробництва призвів у свою чергу до зменшення її на 12,5%.

 

 

2.5 Планування матеріально-технічного  забезпечення і збуту

 

План матеріально-технічного забезпечення розробляється на основі виробничих програм, нормативів і норм витратсировини, палива, енергії, комплектуючих виробів, заходів з економії, залишків матеріалів на початок і кінець року, зв'язків кооперації, цін на всі види ресурсів.

Відділ матеріально-технічного забезпечення визначає потребу підприємства в ресурсах, норми їх зберігання, а також бере участь у розробці плану матеріально-технічного забезпечення, заходів з економії, організовує складські операції з приймання, зберігання, обліку та видачі матеріалів, стежить за відповідністю їх якості, забезпечує своєчасне і комплектне надходження в цехи матеріалів у межах встановлених лімітів, виконує оперативний і зведений облік і аналіз постачальницьких і складських операцій.

З планом матеріально-технічного забезпечення тісно пов'язаний процес збуту продукції.

Відділ маркетингу та збуту здійснює спостереження за своєчасною відвантаженням, якістю і комплектацією продукції, що поставляється споживачам, прискоренню і здешевленню руху продажів від постачальника до споживача.

Для планування підприємство розробляє номенклатуру споживаних матеріалів, визначає планово-розрахункові ціни на них, встановлює технічно обгрунтовані норми витрат.

Номенклатура матеріалів - це систематизований перелік матеріалів, що використовуються на підприємстві із зазначенням їх основних властивостей, розмірів, технічних характеристик і умовних позначень. Вона забезпечує одноманітність у найменуванні матеріалів (єдиний класифікатор промислової продукції) і відповідає більш чіткій роботі органів постачання.

Планово-розрахункова ціна включає в оптову ціну постачальника, націнки збутових або постачальницьких організацій, залізничний тариф або водний фракт, вантажно-розвантажувальні роботи і витрати на затарювання.

Норма витрати матеріалу повинна передбачати найбільш економне використання його в конкретних умовах виробництва, тобто повинна бути прогресивною.

Норма витрати матеріалу   включає корисний витрата матеріалу  , додаткові витрати, викликані технологічним процесом , витрати, не пов'язані з технологічним процесом, але в мінімальному розмірі наявні у виробництві (наприклад, втрати розпилення, усушки)  . Таким чином,

 

                                               (1)

 

Коефіцієнт використання матеріалу визначається за формулою:

 

                                                       (2)

 

Норми витрати матеріалу встановлюються методами: аналітико-розрахунковим, експериментально-лабораторних, дослідно-статистичним . Допоміжні матеріали нормують або розрахунковим, або експериментальним шляхом.

Норма запасу матеріалів служить для встановлення обсягу потрібного завезення їх на планований період порядку їх надходження від постачальників, а також для визначення розміру складських приміщень та розрахунку потреб в обігових коштах.

Безперервність і безперебійність виробничих процесів вимагає, щоб на складах постачання підприємства постійно перебував деякий запас матеріалів та інструментів та ін Величина такого запасу повинна бути мінімально необхідною, виходячи з умов споживання і доставки цих матеріалів на склад споживача.

Рух складських запасів матеріалів планується за схемою максимум-мінімум (рис. 2.1).

 

Рисунок 2.1. -- Графік руху складського запасу матеріалів

Поточним запасом   називається частина складського запасу, що забезпечує потребу цехів у матеріалах між черговими його постачанням. Ця частина витрачається й регулярно відновлюється, і визначається за формулою:

 

,                                                  (3)

 

де Т - період між двома черговими поставками;

Д - середньодобовий витрата матеріалу;

Р - величина, що поставляється партії.

Поточний запас змінюється від   до 0.

Середній запас   відповідає половині максимального. Він є нормою запасу матеріалу, який враховується при визначенні розміру планованого оборотних коштів, і визначається за формулою:

 

                                         (4)

 

Страховим запасом Z стор називається частина складського запасу матеріалу, призначена для забезпечення виробництва у разі відсутності поточного значення, а також непередбачених відхилень від нормальних умов постачання:

 

Z стор = ДТ ст ,                                              (5)

 

Т ст - час, необхідний для термінового відновлення поточного запасу.

Складський запас   - у момент чергової поставки дорівнює сумі максимального поточного і страхового запасу:

 

.                                                (6)

При плануванні матеріального забезпечення визначають потребу в основних матеріалах за формулою:

 

,                                                (7)

 

 - випуск продукції i-го найменування;

 - технічна норма витрати матеріалу;

m - номенклатура вироби.

Для допоміжних матеріалів визначають за формулою: