Планувати- означає думати про майбутнє

Судячи з наведеної таблиці можна сказати, що середньоспискова чисельність на підприємстві ДП «Івченко Прогрес» не змінилась, чисельність робітників і управлінців зменшилась на 2 та 8 осіб відповідно, чисельність непромислового персоналу збільшилась на 10 осіб.

 

 

2.3 Планування виробничих  витрат і цін 

 

Так як завод є виробником двигунів, промислових установок та генераторів, то собівартість продукції ДП "Івченко Прогрес" напряму залежить від ціни на основні матеріали та всі види енергоресурсів. Так, у 2011р. відносно до 2010р. середні ціни змінилися наступним чином:

- Сталь – збільшились на 10%

- Мідний сплав - зменшились на 2%

- Пластмаса - збільшились на 9,3%

- Металобрухт (вуглець) - збільшились  на 41,2%

Планування ціни є одним з етапів обгрунтування обсягу продажу. Від правильності її розрахунку залежить ефективність роботи підприємства, тому необхідно враховувати вплив певних обмежень на її формування. Занадто висока ціна може знизити попит на продукцію даного підприємства або сприяти повній відмові споживачів від її покупки. При цьому слід пам'ятати, що ціна продукції повинна забезпечити підприємству покриття витрат та отримання бажаного прибутку. Це означає, що вона не повинна бути нижчою за певний припустимий рівень.

При обгрунтувані ціни на продукцію необхідно правильно визначити її основні складові. Однією із таких складових є витрати, зокрема витрати на одиницю продукції, що залежать від обсягів виробництва, тож підприємство має орієнтуватися на плановий обсяг випуску продукції. Для розрахунку ціни необхідно також визначити бажану норму прибутку на плановий період. Підприємство мусить оптимізувати співвідношення планових обсягів виробництва та рівня розрахункових цін для конкретних умов його діяльності. При плануванні ціни необхідно також враховувати ринкові умови.

Планування ціни здійснюється за наступною послідовністю:

• визначення цілей;
• розробка цінової стратегії;
• вибір методу ціноутворення та визначення ціни

Визначення цілей.

Планування ціни повинно сприяти досягненню підприємством встановлених цілей, які можуть бути різними для тих чи інших періодів його діяльності. В залежності від поставлених цілей та завдань обираються відповідні методи ціноутворення.

Розробка цінової стратегії.

Цінова стратегія - це сукупність засобів і методів, що забезпечують реалізацію цілей ціноутворення. Дана стратегія підприємства залежить від ступеня новизни продукції. Розглянемо декілька з можливих цінових стратегій.

Стратегія проникнення на ринок. Продукція при виведенні на ринок реалізується за низькими цінами, що дозволяє швидко сформувати попит, забезпечити певну частку ринку, отримати перевагу щодо можливих конкурентів. В подальшому, при досягненні стійкого попиту, ціни на продукцію можуть підвищуватися, але при цьому має бути забезпечене зростання обсягу продажу. Розширення виробництва та скорочення витрат на одиницю продукції сприяють зниженню ціни, що дозволяє збільшити обсяг продажу. Така стратегія найбільш ефективна для продукції, що реалізується на достатньо містких на ринках; при високій еластичності попиту; у випадку, коли великий обсяг продажу зможе компенсувати витрати на виробництво та збут.

Вибір методу ціноутворення залежить від ряду зовнішніх чинників, що визначають рівень цін в конкретній ситуації:

1) ринкове середовище. При високому рівні конкуренції  та однорідності продукції ціни  практично контролюються ринком. Для підприємства такий контроль  можливий при невисокому рівні  конкуренції та обмеженому асортименті  продукції.

2) покупці, тобто тип  покупців, з яким працює підприємство: ощадливі (гостро реагують на зміну ціни та якості), емоційні (менше приділяють уваги цінам, але чутливі до бренду та якості обслуговування), патріоти (прихильники певних виробників, що приймають будь-яку їх цінову політику), апатичні (більше цікавляться якістю, надійністю, відповідністю модним тенденціям). Важлива також ступінь поінформованості покупців про ринкові ціни. Підприємству варто утримуватися від підвищення ціни на свою продукцію відносно ринкової при достатньо високій поінформованості покупців.

3) посередники. Наявність  посередників між виробником  та кінцевим споживачем також  впливає на цінову політику  підприємства. Підсилити контроль над ціною в цьому випадку можна, наприклад, створенням мережі фірмової торгівлі або врахуванням при формуванні цін інтересів посередників.

4) держава, яка також  може впливати на рівень цін  через встановлення визначеного  порядку ціноутворення й основних  параметрів ціни (рентабельність, податки, і т.п.), заборону демпінгу.

При визначенні ціни на продукцію, що буде виготовлятися у плановому періоді можуть застосовувати наступні основні методи ціноутворення:

• методи ціноутворення на основі витрат;
• методи ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренції;
• метод ціноутворення з орієнтацією на попит.

Методи ціноутворення на основі витрат, коли основу

ціни складає собівартість продукції (витрати підприємства), до якої додається необхідна для підприємства націнка (норма прибутку).

1. Метод на основі  точки беззбитковості та норми  прибутку.

Він заснований на встановлені взаємозв'язку між постійними, змінними витратами та обсягом реалізації.

а) спочатку визначається критична ціна, що складається в точці беззбитковості та є мінімально можливою, нижче за яку реалізація продукції невигідна. Це можливо декількома способами:

Перший спосіб:

• визначається загальна сума постійних витрат, що далі розподіляється на одиницю продукції пропорційно визначеній базі (наприклад, заробітній платі робітників);
• встановлюються змінні витрати на одиницю продукції;
• загальна сума витрат на одиницю продукції складатиме критичну ціну.

Другий спосіб:

• визначається загальна сума постійних витрат;
• встановлюється імовірний обсяг попиту на продукцію в плановому періоді;
• на основі обсягу попиту та даних про величину змінних витрат на одиницю продукції розраховується сума змінних витрат;
• визначається загальна сума витрат;
• критична ціна розраховується як відношення суми всіх витрат до імовірного обсягу попиту на продукцію.

б) на основі встановленої норми прибутку розраховується бажана ціна: до критичної ціни додається величина норми прибутку на одиницю продукції, що розраховується як відношення загальної величини норми прибутку на імовірний обсяг попиту на продукцію.

Підприємство повинно контролювати, щоб ціна на продукцію не переходила критичної межі. При цьому обсяг випуску та реалізації не повинен опускатися нижче запланованого рівня.

Даний метод аналогічний до попереднього, але при його використанні критична ціна окремо не визначається. Розрахунки здійснюються в наступній послідовності:

• визначаються витрати виробництва та реалізації для всього імовірного випуску продукції (імовірного попиту) в планованому періоді;
• за плановою нормою рентабельності розраховується сума прибутку;
• на основі отриманих даних встановлюється необхідна сума виручки від реалізації запланованого обсягу продукції, що забезпечить відшкодування витрат та отримання встановленої норми прибутку;
• розраховується ціна одиниці продукції як відношення виручки від реалізації до планованого обсягу випуску в натуральному вимірі.

Метод використовується, коли витрати важко передбачити (науково-дослідні розробки, створення нової технології та т. ін.). В такому випадку до ціни включають фактичні витрати виробництва та середню норму прибутку на ринку, що встановлюється у відсотковому співвідношенні до загальної суми витрат.

Методи ціноутворення на основі витрат використовуються при встановленні ціни: на абсолютно нову продукцію; на вироби, що виготовляються малими партіями; при разових замовленнях на продукцію; для товарів, попит на які постійно перевищує пропозицію.

Методи ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренції.

Ціна на продукцію залежить не тільки від витрат, а й від умов на ринку (ринкова ціна на аналогічну продукцію, ступінь конкуренції). При інших рівних умовах діяльність підприємства на певному ринку буде ефективною до тих пір, поки ринкова ціна на його продукцію буде перевищувати сукупні витрати на її виробництво та реалізацію. Ціна, що розрахована на основі витрат, може бути нижче ринкової, на рівні чи вище її. Методи ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренції враховують залежність ціни від позиції споживачів, реакції на неї конкурентів, ступеню конкурентної боротьби.

Підприємство, що займає невелику частку на ринку, практично не може впливати на ринкову ціну. Воно в своїй ціновій політиці орієнтується на вже існуючий рівень цін, а визначає лише обсяг можливого продажу та планує заходи щодо зменшення витрат. Для розрахунку планового обсягу можливого продажу з орієнтацією на ринкову ціну використовується метод співставлення валових показників та метод співставлення граничних показників.

1. Метод співставлення  валових показників передбачає  розрахунок виручки від реалізації  при встановленій ринковій ціні  та різних значеннях обсягу  продажу. На основі отриманих  даних та величини сукупних  витрат підприємства розраховуються відповідні значення прибутку. Оптимальний при даній ринковій ціні обсяг продажу обирається з огляду на максимальну величину прибутку за даних умов. Наприклад, ринкова ціна на продукцію підприємства склалася на ринку на рівні 50 грн. На основі цієї величини, даних про різний можливий обсяг продажу підприємство планує витрати, що представлені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Планові витрати та можливий прибуток підприємства ДП «Івченко Прогрес»

Обсяг продажу, шт. промислових установок	Постійні витрати, грн..	Змінні витрати, грн..	Валові витрати, грн..	Ціна, грн..	Виручка від реалізації, грн..	Прибуток, грн..
1	2	3	4	5	6=1*5	7=6-(2+3+4)
100	1000	10000	20000	15000	1500000	1469000
150	1000	15000	23000	15000	2250000	2225400
200	1000	20000	24000	15000	3000000	2955000
250	1000	25000	30000	15000	3750000	3694900
300	1000	30000	36000	15000	4500000	4433000

Планові витрати підприємства ДП «Івченко Прогрес» на виробництво продукції

На основі даних таблиці можна зробити висновок, що при ціні 1500 грн/шт, підприємство отримує найбільший прибуток в 4433000 грн. при обсягу продажу 300 шт промислових установок.

 Метод співставлення  граничних показників передбачає  використання граничних витрат  та граничних доходів на одиницю продукції. Граничний дохід при різних показниках обсягу продажу залишається незмінним та дорівнює ринковій ціні. Граничні витрати розраховуються на основі валових витрат при різних обсягах продажу. Розрахункові значення відповідних показників представлені в таблиці 2.2.

 

    Таблиця 2.2 - Розрахункові значення відповідних показників

Обсяг продажу, шт. промислових установок	Граничні показники, грн.
	Виручка	Витрати	Прибуток
100	1500000	31000	1469000
150	2250000	39000	2225400
200	3000000	45000	2955000
250	3750000	56000	3694900
300	4500000	67000	4433000

 

Порівняння граничних витрат та граничної виручки показує, що за умови орієнтації підприємства на ціну 1500 грн/шт промислової установки виробництво буде ефективним до обсягу продажу, що дорівнює 300шт. промислових установок.

Таким чином, дані методи дають змогу підприємству визначити оптимальний обсяг продажу (виробництва) при орієнтації на ринкову ціну. За умови запровадження нової продукції вони дозволяють розрахувати оптимальні значення обсягу продажу та ціни реалізації, що забезпечують найбільший прибуток.

В тому випадку, коли підприємство обирає стратегію переваги у витратах, ціна на його продукцію може бути нижчою за ринкову, якщо це дозволяють умови виробництва (відповідний рівень витрат).

3. Метод встановлення  ціни на основі торгів (тендерне  ціноутворення)

Цей метод передбачає, що ціна підприємствами- продавцями встановлюється в ході боротьби за певний контракт (замовлення) з покупцем. При її визначенні підприємство орієнтується насамперед на ціни, що можуть запропонувати конкуренти, а не на рівень власних витрат або величину попиту на продукцію.