Політика рефінансування

У загальний комплект документів, які необхідно подати комерційному  банку до регіонального управління НБУ для одержання ломбардного кредиту,  входять: кредитна угода, заявка на кредит, доручення на право реалізації  НБУ  цінних паперів, прийнятих як забезпечення ломбардного кредиту.

Після того, як регіональне  управління НБУ ухвалило  рішення  про  надання ломбардного кредиту, комерційний банк  переказує  портфель  цінних  паперів, які є  забезпеченням  кредиту,  зі  свого  ДЕПО-рахунку  на  ДЕПО-рахунок  у депозитарії  НБУ.  Одночасно  регіональне  управління  НБУ  зараховує  кошти ломбардного кредиту на кореспондентський рахунок банку-позичальнику.

Заборгованість  комерційного  банку  за  ломбардним  кредитом   не   може перевищувати 75 % вартості портфеля цінних паперів, наданих як  забезпечення ломбардного кредиту. Після закінчення терміну погашення ломбардного кредиту регіональне управління НБУ списує його  суму з кореспондентського  рахунку комерційного банку.  Одночасно  погашаються  проценти  за  користування  цим кредитом.

Після погашення ломбардного кредиту і процентів відбувається розблокування  рахунків  ДЕПО  комерційного  банку,  і  цінні  папери  знову переходять у власність комерційного банку.

У разі відсутності або  недостатності коштів на кореспондентському рахунку комерційного  банку  залишок  заборгованості за   ломбардним   кредитом   і процентами по ньому погашаються за рахунок коштів від реалізації НБУ  цінних паперів, наданих банку як забезпечення кредиту.

Операції РЕПО — це операції із цінними паперами, які складаються  з  двох частин. Для їх здійснення укладається єдина генеральна угода між  учасниками ринку (НБУ і  комерційними  банками)  про  продаж-купівлю  державних  цінних паперів на  певний  строк  із  зобов'язанням  зворотного  продажу-купівлі  у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь  обумовленою ціною.

Використання НБУ державних  цінних паперів для операцій РЕПО  здійснюється через «пряме РЕПО» — купівлю у комерційного банку державних  цінних  паперів та «зворотне  РЕПО»  —  обов'язковий  продаж  державних  цінних  паперів.  У ситуації, коли в  межах  визначених  основних  монетарних  параметрів  існує потреба підвищення ліквідності комерційних  банків,  НБУ  здійснює  операції «прямого РЕПО» і на підставі генеральної угоди купує  у  комерційного  банку державні  цінні  папери  на  відповідний  період   з   обов'язковою   умовою зворотного їх викупу цим комерційним банком у  встановлений  строк.  У  разі накопичення надлишкової ліквідності банківської системи, зростання  грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, НБУ може продати  комерційним банкам через механізм «зворотного РЕПО» державні цінні папери, які є в  його портфелі, на певний період, за  умови  викупу  їх  у  комерційного  банку  в установлений строк.

Національний  банк  може  здійснювати   операції   РЕПО   купівлі-продажу державних цінних паперів як через безпосередню домовленість із  комерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних  банків  на  участь  в операціях РЕПО. У  разі  проведення  тендера  на  участь  в  операціях  РЕПО.

Національний банк через  свої регіональні управління не пізніш як за  тиждень надсилає повідомлення про проведення такого тендера із  зазначенням  терміну операцій РЕПО та умов його проведення.

Комерційні банки як учасники тендера у своїх заявках на  участь  у  ньому пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу та зворотної  ціни  продажу-купівлі державних цінних паперів. Після  закінчення  тендера  операцій  РЕПО Національний банк наступного робочого дня надсилає комерційному банку,  який виграв  тендер,  повідомлення-підтвердження  про  намір  укласти  угоди на здійснення операцій РЕПО.

Отже, центральний банк є банком банків, кредитором  в  останній  інстанції,  тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу  економіки  в  кредитах.

Якщо комерційні банки  та інші кредитні установи використали  всі  можливості для збільшення або поповнення  своєї  ресурсної  бази  через  рефінансування активів на фондовому  ринку  або  на  ринку  міжбанківських  кредитів,  вони звертаються до центрального банку.

У нашій країні  кредитором  в  останній  інстанції  є  Національний  банк України.  Проводячи   відповідну   грошово-кредитну   політику,   він   може кредитувати комерційні банки  через:  закриті  кредитні  аукціони;  операції РЕПО (купівля-продаж державних цінних паперів) і рефінансування інвестиційних операцій  (вкладення  коштів  у  векселі  та  акції  суб'єктів підприємницької діяльності).