Операції з формування ресурсів комерційних банків

       Показник  рівня осідання коштів на депозитних рахунках характеризує ефективність депозитної політики банку. Розрахунки показують, що ефективність депозитної політики банку протягом 2010 року знизилася більше ніж в 2 рази. Тобто, незважаючи на проведення акцій, підвищення процентних ставок за діючими депозитними договорами, зниження довіри населення до банківської системи та нестабільна політична і економічна ситуація призвела до суттєвих змін у якості депозитної бази ЗАТ КБ «ПриватБанк».

       Підводячи підсумки аналізу депозитних ресурсів банку, можна зробити наступні висновки: депозитна політика ЗАТ КБ «ПриватБанк» є оптимальною щодо структури депозитних ресурсів, в яких основну частку займають строкові кошти, спрямована на кількісне зростання вкладників за рахунок розширення видів депозитів і якісного обслуговування клієнтів, що сприяє підвищенню стабільності вкладних операцій.[3,с.85-101](Див.Додаток2,3,4) 

       2.3. Аналіз ефективності використання ресурсів ЗАТ КБ «Приватбанк» 

       В умовах становлення фінансового  ринку в Україні, реструктуризації банківської системи, комерційні банки  повинні здійснювати зважену реалістичну стратегію подальшого розвитку, адаптованого до вимог ринку. Вибір оптимального шляху формування ресурсної бази, який враховуватиме адекватну економічну ситуацію і сприятиме надійному розв’язанню дилеми «прибутковість-ліквідність», є одним з основних завдань комерційного банку.

       Для оцінювання ефективності та повноти  використання банком своїх зобов’язань  застосовуються такі показники:

• ступінь використання платних пасивів;
• ступінь використання сукупних зобов’язань.

       Аналіз  наведених показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використання зобов’язань банку  використовується спосіб ланцюгових підстановок.

       Ступінь використання платних пасивів банку  визначається за такою формулою:

.(2.3.1)

2009 рік

2010 рік       

       Як  показує практика, норматив використання платних пасивів має становити  не менше 90 %.

       Для оптимальної діяльності комерційного банку необхідне ефективне використання не тільки платних ресурсів, а й  усіх сукупних зобов’язань. Ефективність використання сукупних зобов’язань визначають за такою формулою:

.(2.3.2)

                      2009 рік           

                  2010 рік       

       Вважається, що банк ефективно використовує в  господарському обороті сукупні  зобов’язання, якщо наведений показник буде не менше 75—80 %.

       Аналіз  зазначених показників буде доцільним  у тих випадках, коли сума наданих  міжбанківських кредитів буде меншою суми отриманих міжбанківських кредитів.

       Розглянемо  методику аналізу ефективності та повноти  викори- 
стання ресурсної бази банку на конкретному прикладі (табл. 2.3.1).

Таблиця 2.3.1.

Аналіз  ефективності та повноти  використання ресурсної  бази

       За  даними табл. 2.3.1. видно, що, незважаючи на розширення ресурсної бази банку в 2010 р. порівняно з 2009 р. на 1635273825,28грн, ресурси не були ефективно використані. Так, якщо коефіцієнт використання платних пасивів в 2009 р. становив 0,86%, то в 2010 р. він був 0,82%, тобто зменшився на 4 %.  Що ж стосується ступеня використання всіх зобов’язань — 76%в 2009 р. і 0,79 в 2010 р. Такі значення значно нижчі, ніж загальноприйняті критерії. Це означає, що банку необхідно звернути увагу на доцільність додаткового залучення ресурсів за умови недостатньо повного та ефективного їх розміщення.[ 3,с.101-104]

РОЗДІЛ III Шляхи щодо удосконалення процесу формування ресурсів комерційних банків 

       В умовах переходу економіки нашої  країни до ринкових відносин вирішальне значення мають вдосконалення діяльності комерційних банків, формування і  використання їх ресурсів.

       Перш  за все, поліпшення ситуації щодо забезпечення ресурсами комерційних банків України  можливе тільки в тому разі, коли почне працювати економіка, тому що ніякі зовнішні і внутрішні  позики, короткострокові чи тривалі, кардинально не змінять ситуації.

       Крім  того, комерційні банки, дбаючи про  збільшення своїх ресурсів, повинні:

       - збільшувати обсяг капіталізації;

       - активізувати роботу банку із  залучення вільних коштів населення  — це важливий і не використаний  належним чином резерв поліпшення  ресурсного забезпечення банку;

       - забезпечувати подальше нарощування  ресурсної бази за рахунок  максимального залучення стійких,  ресурсномістких клієнтів;

       - запроваджувати нові види банківських  продуктів для юридичних і  фізичних осіб;

       - прискорювати і впроваджувати  ефективні методи маневрування  ресурсами комерційних банків  за умови виваженої, збалансованої  політики відповідності пасивних  і активних операції банку  [13, с.114].

       Вклади  населення є одним із найбільш стійких джерел банківських ресурсів, тому важливо підвищувати зацікавленість населення в заощадженнях. Це підтверджує  необхідність розвитку й удосконалення  організаційної роботи банків із залучення  та акумуляції тимчасово вільних  коштів населення. Для підвищення зацікавленості вкладників у зберіганні коштів у  банку і, відповідно, зростання стабільності та строків зберігання коштів на рахунках треба економічно зацікавлювати  вкладників, зокрема, за рахунок організації сімейних вкладів, активізації операцій за виграшними вкладами, розширення практики цільових вкладів. Реклама цільових вкладів впливає на свідомість вкладника, примушує клієнта замислитися над метою зберігання заощаджень, а при збігові виду вкладу та потреб клієнта саме цільове призначення вкладу є додатковим стимулом для клієнта.

       На  сьогодні дуже актуальними та перспективними є цільові вклади, що можуть поєднуватися з вигодою одержання цільового  кредиту. Надзвичайно цікавою є  ідея будівельних заощаджень, тобто  при умові зберігання коштів протягом певного часу залежно від суми, строку зберігання та платоспроможності  клієнт може одержати кредит на будівництво  чи житло під меншу процентну  ставку.

       Крім  того, що стосується залучення коштів у вклади, то комерційним банкам необхідно також використовувати  світовий досвід, зокрема:

       - розробляти різні програми із  залучення коштів населення;

       - надавати клієнтам вкладникам  широкий спектр послуг, в тому  числі небанківського характеру;

       - проводити широку відкриту рекламу  для залучення клієнтури; використовувати  “тиху” цільову рекламу (поштою, телефоном);

       - забезпечити, щоб вклади населення  були поза оподаткуванням;

       - використовувати високу процентну  ставку за вкладами інвестиційного  характеру з виплатою премій  після закінчення терміну по  вкладу;

       - розширити коло депозитних рахунків  юридичних і фізичних осіб  — до запитання, строкових  і ощадних.

       Поряд із цим слід надавати вкладникам гарантії повернення депозитів, розміщених на банківських  рахунках. Це і є однією із важливих форм забезпечення стабільності банківської  системи. Згідно з Указом Президента України № 966/98 від 10.09.98 “Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб —  вкладників комерційних банків України” із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовуються суми в розмірі  вкладу, але не більше 1600 гривень кожному вкладнику комерційного банку, який сплачує збори і платежі до цього фонду. Позитивною у формуванні коштів Фонду є участь держави. Відповідно до Положення “Про порядок створення фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів”, передбачається, що одноразовий внесок держави має становити 20 млн. грн. Джерела формування коштів Фонду такі:

       - початковий внесок у розмірі  1% засновницького капіталу;

       - доходи, одержані від інвестування  коштів Фонду в державні цінні  папери;

       - пеня, що стягується з комерційних  банків у розмірі 0,5% від суми  невчасного або неповного перерахування  початкового, регулярного чи спеціального  зборів до Фонду за кожен  день прострочення;

       - позики в комерційних банках  у розмірі до 50% вартості річних  внесків банків;

       - інші джерела, не заборонені  законодавством України.

       Якщо  взяти до порівняння зарубіжні, розвинуті  країни, то швейцарська банківська асоціація надає клієнтам банків-учасників  гарантії з оплати ощадних вкладів  і розрахункових рахунків, на які  зараховують заробітну плату  в розмірі до 30 тис. швейцарських франків. Цю суму виплачують одразу ж, якщо проти банку почата процедура  банкрутства. У Німеччині існує  Фонд захисту депозитів під егідою Федеральної асоціації німецьких  банків, які зобов’язані проходити  аудиторські перевірки й дотримуватися  ряду вимог до капіталу, кваліфікації управлінських кадрів і прибутків. Щорічні відрахування у Фонд становить 0,03% загальної суми зобов’язань  банку (за врахуванням міжбанківських вкладів).

       Програми  страхування банківських ресурсів у найрозвинутіших країнах можна  продемонструвати за допомогою таблиці(див.Додаток 6)

       Як  бачимо, українським банкам необхідно  вдосконалювати систему страхування  депозитів, використовуючи закордонний  досвід.

       Великий ресурсний потенціал населення  — зберігання коштів у іноземній  валюті. З метою її залучення необхідна  розробка відповідного законодавства, що гарантувало б збереження коштів та різноманітних видів вкладів  — від існуючих вкладів “до  запитання” до перспективних валютних анонімних (кодованих).

       Необхідно на найближчий період приділити увагу  розробці моделей та умов залучення  пенсіонерів на обслуговування в  установах комерційних банків. Можна  виділити окремі напрямки діяльності банків в цьому питанні:

       - видача пенсій через установи  комерційних банків при нині  діючій системі пенсійного забезпечення;

       - участь банків в запланованій  пенсійній реформі в Україні  в персоніфікованого обліку внесків  [14, с.51].

       Окрім цього, необхідно знизити податковий прес на банківську систему для забезпечення зростання банківського капіталу відповідно до фінансово-кредитних потреб економіки. Слід звільнити від оподаткування  або хоч “пом’якшити” оподаткування  коштів, які комерційні банки спрямовують  на створення страхових та резервних  фондів для поліпшення кредитних  та депозитних ризиків.

       Для прискорення запуску вторинного ринку цінних паперів за прикладом  німецьких банків слід використати  банки як андерайтери (підписувачі) емісії промислових компаній та як номінальні утримувачі цінних паперів. Це прискорить розвиток вторинного ринку  цінних паперів і дасть банкам можливість додаткових ринків, на яких вони зможуть збільшувати свої ресурси.