Аналіз ролі кредиту в становленні ринкової економіки України

Принцип платності. У  процесі кредитування клієнтів банк вимагає не тільки повернення одержаної  позички, а й сплати процента за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об'єктивним супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція - це акт комерційного продажу на певний час грошових коштів. За рахунок процентів банки покривають свої витрати й одержують прибуток.

Принцип забезпеченості позичок має захистити інтереси банку і не допустити збитків  від неповернення боргу внаслідок  неплатоспроможності позичальника. Він означає, що проти заборгованості за позичками, яка відображається в  пасиві клієнта - боржника, має бути певне майно, яке враховується в активі його балансу, або зобов'язання третьої особи погасити борг банку.

Деякі кредити можуть надаватися і без забезпечення, якщо банк на це дає свою згоду . Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів .

У сучасних умовах із метою  забезпечення організації ефективної кредитної діяльності комерційні банки  розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні  механізми її реалізації.

Кредитна політика банку визначає завдання і пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи її реалізації, а також принципи й порядок організації власне кредитного процесу. Кредитна політика створює основу організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку та повинна чітко визначати цілі кредитування, відповідне документально-методичне забезпечення та правила їх реалізації.

Кредитна політика розробляється  з урахуванням стратегії й  тактики банку в галузі управління активними операціями та визначає основні напрямки кредитної діяльності:

• стандарти й критерії діяльності банківських працівників, що відповідають за видачу кредитів;
• основні дії менеджерів, що приймають стратегічні рішення щодо кредитування;
• принципи оцінки та контролю за якістю управління кредитною діяльністю банку.

Відповідальність за розробку кредитної  політики та механізмів її реалізації покладається на Кредитний комітет.

Розробка внутрішньої  кредитної політики потребує від  керівництва банку чіткого формулювання цілей кредитування і визначення, наскільки вони збігаються із загальною політикою й стратегією банку.

У загальному вигляді  кредитна політика має відображати  такі ключові моменти:

• організація кредитної діяльності;
• управління кредитним портфелем;
• контроль над кредитним процесом;
• ліміти з окремих напрямків кредитування;
• механізм супроводження кредитних угод (кредитний моніторинг);
• формування резервів під можливі втрати за наданими кредитами.

Способи й методи реалізації кредитної  політики формалізуються у відповідних внутрішньобанківських документах, основними серед яких є стандарти кредитування і кредитні інструкції.

Стандарти кредитування містять зразки документів, із якими  працюють кредитні менеджери та виконавці, перелік дій працівників банку, відповідальних за здійснення процесу банківського кредитування. Основним завданням стандартів кредитування є визначення практичних дій з реалізації кредитної політики.

У стандартах кредитування мають бути відображені такі основні  моменти:

• порядок збирання та аналізу фінансової інформації;
• вимоги щодо забезпечення кредитів, гарантій та поручительств;
• правила організації кредитного процесу;
• порядок оцінки кредитоспроможності позичальника;
• вимоги щодо оформлення кредитної документації;
• зразки документів (кредитна угода, договір застави, поручительства тощо).

Зміст і структура  стандартів кредитування можуть відрізнятись у різних банків, але, як правило, в  них містяться наступні важливі  моменти:

• опис системи кредитних повноважень працівників банку;
• перелік видів кредитів, видача яких відповідає кредитній політиці банку, а також перелік неприйнятних для банку видів кредитів;
• назви сфер господарювання та регіонів, де кредитна активність банку є пріоритетною;
• процедура стягнення простроченої кредитної заборгованості;
• порядок видачі позик працівникам банку тощо.

Кредитна інструкція – це опис послідовних дій з  реалізації конкретної кредитної процедури. Вона виглядає як опис послідовності  взаємопов’язаних кроків із визначенням  відповідальних виконавців та їх повноважень.

Отже, порядок кредитування, закріплений у банківських  кредитних  інструкціях, визначає конкретні етапи  процесу банківського кредитування і забезпечує його здійснення відповідно до вимог кредитної політики банку.

Розробка кредитної  політики повинна включати підготовку Положення про порядок кредитування, покликаного забезпечити реалізацію стратегічних цілей банківської діяльності у сфері кредитування. Підготовкою цього документа, як і здійсненням контролю за виконанням його вимог, повинен займатись Кредитний комітет банку. Положення про порядок кредитування є конфіденційним документом, оскільки він містить стратегію та методи банківської кредитної політики, і навіть у межах банку доводиться до відома тільки тих працівників, що безпосередньо беруть участь у процесі банківського кредитування.

У цілому в Положенні  повинні бути відображені всі  етапи кредитного процесу – від  збирання інформації й вивчення кредитної  історії позичальника до кредитного моніторингу та механізму формування резервів під можливі втрати за наданими кредитами.

Виступаючи головним інструментом реалізації кредитної  політики, Положення служить основою  для контролю та спостереження за організацією кредитного процесу, є  інструктивним матеріалом для працівників  підрозділів, що здійснюють кредитування, виступає інструментом контролю за виконанням вимог кредитних інструкцій для керівників кредитних підрозділів. Положення про порядок кредитування встановлює вимоги, на основі яких здійснюються перевірки позичальників співробітниками відділу кредитного аналізу банку, а також визначає механізм внесення корективів у поточну внутрішню кредитну політику банку.

Отже, в цілому кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань  банківської діяльності, визначає конкретні  прийоми, способи  й методи її реалізації з метою максимізації доходності кредитних операцій та досягнення прийнятного рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування .

Під час реалізації розробленої  кредитної політики банк повинен  керуватися такими принципами :

1. При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів.
2. Банківські установи  самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами.
3. Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається  колегіально (Правлінням банку, Кредитним комітетом, Комісією і таке інше) більшістю голосів і оформляється протоколом.
4. При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу ("великі кредити"), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку.
5. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банків.

Але сама по собі кредитна політика, як би якісно вона не була розроблена, ще не гарантує забезпечення виконання встановлених параметрів діяльності банку та запланованого рівня ефективності кредитних операцій. Суттєве значення має організація роботи з підбору кадрів та управління ними, а також оптимальна функціональна побудова організаційної структури кредитного підрозділу комерційного банку.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ РОЛІ КРЕДИТУ В ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ

 

 

      2.1. Методи визначення та оцінка кредитоспроможності позичальника

 

 

Під кредитоспроможністю позичальника розуміють його здатність повністю і в зазначені терміни виконувати всі умови кредитної угоди. В ході аналізу та оцінки кредитоспроможності клієнта оцінюють морально-етичні якості позичальника, його репутація, наміри щодо повернення позики і прогнозується платоспроможність на перспективу. Така оцінка здійснюється за внутрішнім положенням банку про порядок кредитування (Додаток А).

Наприклад, позичальник  банку - підприємство “А” звернулася в банк з заявкою про надання  кредиту в сумі 150 тис.грн. строком на 12 місяців з метою поповнення обігових коштів для закупівлі сировини для виробництва пінопласту. Банк в першу чергу проводить експертизу кредитного проекту.

Експертиза кредитного проекту проводиться з метою  визначення його окупності та можливості своєчасного погашення кредиту разом з відсотками в результаті отримання економічного ефекту від впровадження (здійснення) проекту в терміни, які відповідають термінам кредитування.

На цьому етапі здійснюється детальний аналіз кредитних заявок, тобто:

• визначається ціль кредитування та строк відволікання ресурсів:
• перевіряється коректність розрахунку суми кредиту шляхом аналізу техніко-екомічного обґрунтування разом з відповідними документами;
• перевіряється обґрунтованість термінів погашення кредиту;
• детально аналізуються доходи, що передбачаються від кредитної угоди, та витрати, пов’язані з кредитним проектом, відповідність рівня процентної ставки за кредитом, рівня ризику, який несе банк (витрати по залученню ресурсів, формуванню резерву).

В результаті аналізу  формується техніко-економічний розрахунок окупності витрат, що кредитуються. Даний розрахунок по підприємству “А” наведено у табл.2. 1.

Таблиця 2.1.

Техніко-економічний розрахунок окупності  витрат по підприємству

 

№ п/п	Найменування показника	Всього	У тому числі в розрізі  кварталів
			I кв.	II кв.	III кв.	IV кв.
1	Обсяг реалізованої продукції	2016,0	404,0	518,0	550,0	544,0
2	Виручка від реалізації	2016,0	404,0	518,0	550,0	544,0
3	Витрати (всього) в тому числі:	1501,4	300,3	385,8	409,6	405,1
3.1	Капітальні вкладення	00,0	00,0	00,0	00,0	00,0
3.2	Поточні витрати:	1501,4	300,3	385,8	409,6	405,1
	Сировина та матеріали	1101,9	220,8	283,8	300,6	296,7
	Оплата праці	128,0	32,0	32,0	32,0	32,0
	Відрахування на соцстрах	48,0	12,0	12,0	12,0	12,0
	Сплата процентів за кредит	67,5	17,0	17,0	16,9	16,6
	Інші витрати	156,0	19,1	41,0	48,1	47,8

 

Продовження таблиці 2.1.

 

4	Погашення кредиту	150,0	27,0	36,0	41,0	46,0
5	Відрахування в бюджет	260,0	52,0	66,8	70,9	70,3
6	Прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства	104,6	24,1	29,4	28,5	22,6