Первинний облік праці та її оплати

    Аналіз  показників  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Облік праці та її оплати.

      Усі речові елементи виробничого  процесу – засоби і предмети  праці – перетворюються на  продуктивну силу тоді, коли у  виробничій процес включається  людина, застосовуючи працю. Результативність праці називається її продуктивністю. Найважливішою умовою підвищення продуктивності праці є постійне вдосконалення організації обліку праці та її оплати, що дозволило б одночасно полегшити роботу працівникам бухгалтерії та спонукало працівників до якісної та ефективної трудової діяльності.

    Облік праці та її оплати — це важлива  та складна ділянка обліку, оскільки потребує точних і оперативних даних, у яких відображаються зміни в  кількості працівників, затратах робочого часу, категоріях працівників, кодах виробничих витрат і здійснюється контроль використання трудових ресурсів.

    Дуже  важливо відображати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміку показників про працю, нагляд за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві. На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

    Даний розділ ми присвятимо питанням, що стосуються змісту та завдань обліку оплати праці, обліку особового складу працівників підприємства, детально розглянемо форми і види оплати праці та безпосередньо торкнемося порядку первинного обліку та нарахування оплати праці за галузями сільськогосподарського виробництва, а також нарахування оплати за невідпрацьований час на досліджуваному підприємстві.

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.1. Економічний зміст і завдання обліку затрат праці та її оплати в умовах ринку.

           У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива, пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується у формі оплати праці. Питання оплати праці регулюється основними нормативними документами: Кодексом законів України про працю, Законом України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, зі змінами і доповненнями; Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100, зі змінами і доповненнями; Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. № 5; Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. № 889-ІУ; Законом України "Про відпустки" від 15.11.99. р. Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1266. Нарахування, виплата та облік оплати праці мають проводити згідно з чинним законодавством України нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

  Законом України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Завданнями  обліку праці та її оплати є:

> точне  і своєчасне документальне оформлення  даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції і нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці;

> правильне нарахування оплати праці кожному працівникові 
відповідно до діючих положень;

> дотримання порядку розподілу оплати праці за об'єктами 
бухгалтерського обліку;

> повний і своєчасний розрахунок з працівниками з оплати 
праці;

> своєчасне  складання та подання бухгалтерської  і статистичної звітності з оплати праці.

  Забезпечуючи  виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

Облік праці  та її оплати повинен бути організований  таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.

      2.2. Облік особового складу працівників  підприємства.

На кожному  підприємстві ведеться облік особового  складу, для чого кожному працівникові присвоюється табельний номер, за яким він числиться в табелі обліку робочого часу і у всіх документах на зарплату.

Для  забезпечення  правильної  організації  обліку  особового

складу  та використання ним робочого часу на підприємствах  повинен

вестися кадровий облік, функції якого покладаються, як правило, на

відділ кадрів. Однак на підприємствах, де обсяг  документообігу  не

перевищує   10   тисяч  документів  на  рік,  такого  структурного

підрозділу може не існувати, тому всі операції, пов'язані  з  його

роботою, доводиться виконувати, зазвичай, бухгалтеру. Тим  паче, що

взаємозв'язок кадрового  обліку й бухгалтерського очевидний  як  на

малих, так і  на великих підприємствах.

     Слід   зауважити,  що  впроваджені   нові  уніфіковані   форми

документів  розроблялись  з урахуванням переходу   України   на

міжнародну  систему  обліку  й  придатні  для  використання  як  в

автоматизованих системах, так і в умовах застосування  традиційних

методів обробки  документації.

     Перелік   затверджених  наказами №253  та  №277  типових  форм

обліку особового  складу й використання робочого часу:

        П-1. "Наказ (розпорядження) про  прийняття на роботу"

        П-2. "Особова картка"

        П-3. "Алфавітна картка"

        П-4.  "Особова картка спеціаліста  з вищою освітою,  який

  виконує    науково-дослідні,    проектно-конструкторські     і

  технологічні  роботи"

        П-5.  "Наказ  (розпорядження) про переведення  на  іншу

  роботу"

        П-6. "Наказ (розпорядження) про надання відпустки"

        П-7. "Список про надання відпустки"

        П-8.  "Наказ  (розпорядження)  про  припинення  трудового

  договору (контракту)"

        П-9. "Книга обліку бланків трудових  книжок і вкладок  до

  них"

        П-10.  "Книга обліку руху трудових  книжок і  вкладок  до

  них"

        П-11.  "Акт  на  списання  бланків  трудових  книжок  або

  вкладок  до них"

        П-12.  "Табель  обліку  використання  робочого  часу  та

  розрахунку  заробітної плати"

        П-13. "Табель обліку використання  робочого часу"

        П-14. "Табель обліку використання робочого часу"

        П-15. "Список осіб, які працювали  в надурочний час"

        П-16. "Листок обліку простоїв"

На підставі виданого наказу (розпорядження)( типова форма № П-1) про зачислення особи на роботу працівник відділу кадрів (секретар-референт, технічний секретар) заповнює документ первинного обліку — ОСОБОВУ КАРТКУ (типова форма № П-2), яка є основним документом з обліку особового складу на підприємстві; всі записи, зроблені в картці, мають бути документально підтверджені. Потім здійснюють відповідні записи у трудовій книжці, відкривають особовий рахунок, формують особову справу.

Особова справа - це сукупність документів, що містять найповніші відомості про працівника. Вона посідає основне місце у системі персонального обліку працівників.

2.3. Форми і  види оплати праці.

Заробітна плата  — частина національного доходу, яка призначена для особистої  потреби робітників та службовців. Заробітна плата — один з елементів  виробничих витрат підприємства.

Під словом система  слід розуміти сукупність принципів. які служать основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система включає два напрямки: організацію праці та нарахування заробітної плати. Перше пов’язане з обліком відпрацьованого часу, а друге — з кількістю виконаної роботи. Тому система оплати праці розподіляється на дві форми: погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності.

Відрядна оплата праці — система заробітної плати, при якій заробіток залежить від  обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди: пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми. При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна система праці — застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують. При відрядно-прогресивній оплаті праці робочого, об’єм робіт, виконаний понад норму, сплачується по збільшених розцінках.

При відрядно-преміальній  — виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробіток за досягненні результати роботи.

Відрядна заробітна  плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади  пропорційно розрядам робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

Акордна оплата праці — одна з форм заробітної плати, яка є різновидом відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі. Для обліку виробітку робочих застосовуються такі документи: наряд на відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним; маршрутний лист та інші. У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної плати, склад членів бригади, відпрацьований кожним час, розраховується коефіцієнт трудової участі у відповідності з яким розраховується премія робочим. Наряд закривається по мірі виконання завдання: він підписується бригадиром. Акордний наряд застосовується в бригадах «кінцевої продукції». Заробітна плата визначається відповідно до калькуляції.

Недоліком наряду є те, що неможливо встановити. хто  винен у виготовленні бракованих виробів. Усі недоліки наряду усуваються у маршрутному листі; там вказується весь технологічний ланцюг і можливо прослідити. на який операції був зроблений брак.

Погодинна заробітна  плата — форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинна оплати праці — проста погодинна та погодинно-преміальна.

При простій  погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого  часу та кваліфікації працівника. Робітникам з погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

Основним напрямами  соціальної політики України передбачений поступовий перехід (починаючи з 1999 року) на погодинну оплату праці  із застосуванням мінімального розміру  погодинної заробітної плати. Доцільно застосовувати таку систему оплати праці на підприємствах і в організаціях виробничої сфери, для яких основним критерієм ефективності виробництва є вимоги якості продукції при обмеженій її кількості. Впровадження погодинної оплати праці відповідає інтересам певних верств населення. Не зайнятого на постійній основі, такого як: жінки з малолітніми дітьми, молодь, яка суміщає роботу з навчанням, інваліди, немолоді працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

Погодинна оплата праці передбачає проведення нарахування  заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка  встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і  фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.

При погодинно-преміальній  оплаті додатково вводиться преміювання  за якісне та своєчасне виконання  завдань. Обов’язковою умовою преміювання  є виконання місячного плану  по технологічних етапах та обслуговування робочих місць, а також відсутність браку та простою машин та обладнання. Премії таким робочим нараховуються по місячним результатах роботи пропорційно відпрацьованого часу. Їх межовий розмір не повинен перевищувати 70% заробітку по тарифних ставках.

Документом по обліку відпрацьованого часу робітниками з погодинною заробітною платою є табель. Табель служить для обліку та контролю робочого часу, нарахування заробітної плати при погодинній формі оплати праці, складання звітності про чисельність і склад працівників.