Особливості обліку розрахунків з бюджетом в умовах використання комп'ютерної техніки

Валові витрати, які відображаються як інші витрати, дуже різноманітні. Тому їх облік досить складний і вимагає  додаткового групування документів. При цьому до того ж не у всіх випадках на такі виграти складаються  податкові накладні. Так, при відрядженнях податкові накладні не застосовуються, а витрати підтверджуються у  традиційному порядку на основі авансових  звітів із прикладеними до них посвідченнями про відрядження, квитками на проїзд, квитанціями готелів тощо. Витрати на інші цілі, в свою чергу, складаються з цілого ряду витрат.

Кореспонденція рахунків з обліку валових витрат, які відображаються як інші витрати визначається в кожному  конкретному випадку виходячи з  їхнього економічного змісту. При цьому слід мати на увазі, що окремі валові витрати, тут є комплексними, а тому відображаються за різною кореспонденцією рахунків [2, с. 123].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Особливості нарахування амортизації в податковому обліку

 

Основні засоби підприємства будь-якої форми власності - одна з складових  продуктивних сил. Від ефективного  використання та вирішення 

завдань управління основними засобами залежить і фінансова сталість підприємства.

Проблемними питаннями обліку руху і амортизації основних засобів  є різні підходи в фінансовому  та податковому обліку (Рис. 4.1) [14, с. 22].

Рис. 4.1. Визначення основних засобів (фондів) у податковому і фінансовому  обліку.

Якщо в фінансовому обліку будуть амортизуватися всі основні засоби незалежно від мети їх використання, то в податковому обліку амортизації  підлягають витрати тільки на придбання  основних фондів власного виробничого  використання. Під терміном «невиробничі фонди» згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Різні норми амортизації в податковому  і бухгалтерському обліку висувають  перед бухгалтерською службою проблему вибору з метою економії робочого часу і максимального зближення обраного методу в обох видах обліку.

Ключове міркування при прийнятті  рішення проблеми: який метод амортизації  обрати - згідно зі стандартом бухгалтерського обліку чи відповідно до чинного законодавства з оподаткування - повинно завжди мати індивідуальний підхід.

Під терміном «амортизація основних фондів» у податковому обліку слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоришваного прибутку платника податку у межах норм амортизації відрахувань. Виходячи з цього визначення, платники податку на прибуток зацікавленні у розрахунку амортизаційних відрахувань за найбільшою дозволеною сумою, тому що вони зменшують базу оподаткування [3, с. 21-23].

Амортизація в фінансовому обліку - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Сутність цих понять має багато спільного. Але якщо податкова амортизація  жорстко регламентується податковим законодавством, бухгалтерська визначається самостійно підприємством і може періодично змінюватись відповідно до обраного методу амортизації. Для  амортизації основні фонди (засоби) розподіляються за групами (Рис. 4.2). Податковим законодавством для кожної групи встановлені норми амортизації (Рис. 4.3), але дозволено приймати рішення про застосування інших норм амортизації. Головне, щоби обрана норма не перевищувала визначених Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» меж. Таким чином у податковому обліку підприємство має право застосовувати той метод, який включило в наказ про облікову політику для організації бухгалтерського обліку згідно зі стандартом 7 «Основні засоби». Серед методів бухгалтерської амортизації (Рис. 4.3) значиться можливість використовувати норми і методи, передбачені податковим законодавством.

Підсумовуючи можливість підприємства стосовно визначення методу нарахування  амортизації, можна виділити три  напрямки. Перший - підприємство застосовує і в податковому, і в фінансовому обліку норми, передбачені податковим законодавством. Другий - підприємство застосовує в податковому і в фінансовому обліку метод, обраний згідно зі стандартом бухгалтерського обліку, чітко контролюючи розмір амортизаційних відрахувань, які зменшують базу оподаткування податком на прибуток. Третій - підприємство веде податковий облік амортизації абсолютно відокремлено від фінансового, застосовуючи різні методи [3, с. 23].

 

Рис. 4.2. Класифікація і розподіл основних засобів (фондів) в податковому і фінансовому обліку.

Рис. 4.3. Методи і норми амортизації  основних засобів (фондів) у податковому  й фінансовому обліку.

При використанні бухгалтерського  методу для розрахунку податкової амортизації  потрібно обов'язково співставляти отримані дані з нормами податкового законодавства  і ні в якому разі не допускати  їх перевищення. Це зводить нанівець саме використання бухгалтерських норм амортизації, бо потребує додаткового контролю, витрачання зайвого часу, і все одно не дає ідентичних даних в бухгалтерському і податковому обліку.

Отже, досягти зближення даних  бухгалтерської і податкової амортизації  неможливо. Крім проаналізованих причин треба звернути увагу і на те, що в бухгалтерському обліку нарахування амортизації здійснюється на відміну від податкового не в цілому за групою, а окремо по кожному об'єкту основних засобів [3, с. 25-26].

Розбіжності можуть виникнути при  ремонті основних засобів, їх переоцінці, виведенні з експлуатації.

Тому найбільш доцільним, на нашу думку, є третій напрямок визначення методів  амортизації, коли підприємство веде за податковим законодавством податковий облік амортизації і його дані відображає в податковій звітності. А відокремлено здійснює нарахування бухгалтерської амортизації за П(С)БО 7 «Основні засоби», зазначаючи обраний метод в наказі про облікову політику і відображаючи дані у фінансовій звітності підприємства. Такий напрямок потребує додаткового часу, але відокремлює податковий облік від бухгалтерського і запобігає застосуванню штрафних санкцій за можливі порушення у визначені бази оподаткування з боку податкових органів.

Відповідно до положень Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» базою для обчислення амортизації є балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок календарного кварталу. При цьому сума амортизації відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з розрахункових кварталів, що входять до цього звітного періоду [3, с. 26].

Розрахунок балансової вартості груп основних фондів підприємство здійснює самостійно на підставі формули:

Б а = Ба.] + П_а_і - В_а_і - А_а_і

де: а — розрахунковий квартал;

а -1 - попередній квартал перед розрахунковим кварталом;

Б - балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1);

77 - сума витрат, понесених на  придбання основних фондів, поліпшення  основних фондів (ремонт, реконструкцію,  модернізацію);

В - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1);

А - сума амортизаційних відрахувань.

Облік балансової вартості основних фондів групи 1 ведеться по кожному окремому інвентарному об'єкту (будівлі, споруди тощо) та в

Цілому по групі як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої  групи.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта як ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Що стосується обліку балансової вартості основних фондів груп 2, 3 і 4, то на відміну  від основних фондів групи 1 він ведеться за сукупною вартістю відповідної групи  основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних

фондів. Інакше кажучи, облік балансової вартості по окремих інвентарних  об'єктах для груп 2, 3 і 4 основних фондів не здійснюється, а ведеться в цілому по групі

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Закон України «Про оподаткування  прибутку підприємств» взагалі не вимагає  використання для розрахунку амортизаційних відрахувань і обліку балансової вартості груп якої-небудь спеціальної облікової форми. Однак наявність такої форми, безумовно, необхідна, оскільки дозволить виконувати розрахунок за певним алгоритмом, що значно знизить ризик допущення помилок. Для зручності розрахунку амортизації можна використовувати спеціальні відомості розрахунку амортизації для

основних фондів групи 1 і основних фондів груп 2, 3 і 4.

Ці відомості є одночасно  первинними документами, що містять  розрахунок суми амортизаційних відрахувань  і підтверджують правильність порядку  розрахунку, а також регістрами податкового обліку, в яких відображаються зміни балансової вартості груп основних фондів. Відомості відкриваються на розрахунковий квартал (табл. 4.1.).

 

 

 

 

 

 

Таблиця 4.1.

Відомість обліку амортизації основних фондів групи 1

на ____________________________ .

                                            (розрахунковий квартал)

№ з/п	Найменування обєкта	Інвентарний  номер	Номер облікоої картки	Балансова вартість на початок попереднього розрахункового кварталу	Сума витрат на придбання основних фондів у попередньому розрахунковому кварталі	Сума витрат на поліпшення основних фондів у попередньому розрахунковому кварталі	Сума виведених з експлуатації основних фондів у попередньому розрахунковому кварталі	Амортизація, нарахована в попередньому розрахунковому кварталі	Балансова вартість на початок розрахункового кварталу	Амортизація, нарахована у розрахунковому кварталі
				Ба-1	Па-1		Ва-1	А	Б
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1
2
<…>
Разом по групі 1

 

 

 

 

 

 

Таблиця 4.2.

Відомість обліку амортизації основних фондів груп 2, 3 і 4

 

Група основних фондів	Норма амортизації, %	Балансова вартість на початок попереднього розрахункового кварталу	Сума витрат на придбання основних фондів у попере- дьому розрахунковому кварталі	Сума витрат на поліпшення основних фондів у попередньому розрахунковому кварталі	Сума виведених з експлуатації основних фондів у попередньому розрахунковому кварталі	Амортизація, нарахована в п опередньому  розрахунковому кварталі	Балансова вартість на початок розрахункового кварталу	Амортизація, нарахована у розрахунковому кварталі
		Ба-1	Па-1		Ва-1	А	Б
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Група 2	10
Група 3	6
Група 4	15

Для амортизації нематеріальних активів  застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального  активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості протягом строку, який визначається платником  податку самостійно, виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться  до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Нарахування зносу основних засобів  оформлюється наступними записами на рахунках бухгалтерського обліку (табл. 4.3).

Платники податку мають право  протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищую 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.