Організація та шляхи вдосконалення обліку виробничих запасів

У разі розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, що підлягають списанню на видатки у міру відпуску їх у виробництво або експлуатацію та обліковуються лише у кількісному виразі, розмір збитків визначається виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно фактичному зносу, але не нижче ніж на 50 відсотків ринкової ціни.

Із сум, стягнутих  відповідно до цього Порядку, здійснюються відшкодування збитків, завданих підприємству, залишок коштів Перераховуються  до Державного бюджету України [30].

Результати  інвентаризації регулюються таким  чином: за результатами пересортиці проводиться залік нестач надлишками; втрати цінностей у межах встановлених норм відносяться на витрати; за уточненими даними відображаються у системі рахунків відхилення, які спричинені випадковими обставинами; нестачі цінностей понад норми втрат і втрати від псування, коли конкретні винуватці не встановлені, регулюються згідно з діючими положеннями про бухгалтерський облік і баланси; сума нестачі підлягає відшкодуванню матеріально відповідальними особами, винними у її виникненні [3].

Бухгалтерський  облік на підприємстві !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! здійснюється з урахуванням вимог та рекомендацій Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.99 р. зі змінами та доповненнями. Ведення податкового обліку відповідає вимогам діючого законодавства.

Облік матеріальних запасів відноситься до найбільш проблемних ділянок бухгалтерського  обліку на підприємстві. Запаси оприбутковують у відповідних одиницях вимірювання (за об'ємом, вагою, рахунком). Придбані запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка включає всі затрати, пов'язані з їх купівлею і доставкою.

Облік матеріальних цінностей запасів організовують  за назвою (видами) сировини і матеріалів, а в межах кожного виду —  за розділами, типами, групами, ґатунками і окремими найменуваннями, тобто за окремими номенклатурними номерами, одиницями виміру кількості та якості та історичною собівартістю.

Відповідно  до облікової політики на підприємстві при передачі матеріалів у виробництво оцінювати їх по методу ФІФО. А також підприємство проводить інвентаризацію залишків матеріалів не рідше як один раз на рік, за станом на 31 грудня. Позачергова інвентаризація проводиться в разі зміни матеріально відповідальних осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Шляхи вдосконалення організації обліку виробничих витрат

Вимоги зміненного законодавства  у бухгалтерському т а податковому  обліку спонукають до вдосконалення  організації обліку. Зокрема усі  варіанти вдосконалення оліку виробничих запасів можна охарактеризувати цу цьому розділі

Питання вдосконалення  обліку виробничих запасів завжди перебували в центрі уваги наукових і практичних працівників. Пояснюється це складністю й трудомісткістю даного розділу  бухгалтерського обліку.

Аналіз діючої практики показує, що на підприємствах як в організаційному так і в методологічному аспекті і цей розділ бухгалтерського обліку продовжує мати серйозні недоліки. Дефекти обліку виробничих запасів особливо рідко проявляються при інвентаризаціях, а також при звіреннях даних складського обліку, коли виявляються недостачі й значні розбіжності за рахунок пересортування окремих видів матеріалів. Має місце й велика кількість помилок у первинних документах й облікових регістрах, що характеризують надходження і рух матеріалів.

У наш час існує необхідність й одночасно можливість нових організаційних і методичних підходів у вирішенні проблем обліку запасів, пов'язаних, з однієї сторони з переходом на ринкові відносини й міжнародні стандарти, з іншої широким впровадженням комп'ютерних технологій.

Поліпшенню ресурсопостачання  сприяє впорядкування первинної  документації, широке впровадження типових  уніфікованих форм, підвищення рівня  автоматизації обліково-обчислювальних робіт, забезпечення строгого порядку  приймання, зберігання й витрати сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і т.п. Для забезпечення зберігання виробничих запасів, правильного приймання, зберігання й відпущення цінностей важливе значення має наявність на підприємстві в достатній кількості складських приміщень, оснащених ваговими і вимірювальними приладами, мірною тарою й іншими пристосуваннями. Необхідно також впроваджувати ефективні форми попереднього й поточного контролю за дотриманням норм запасів і витрати матеріальних ресурсів, приділяти більше уваги підвищенню вірогідності оперативного обліку руху напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Деталей і вузлів у виробництві. Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для знаходження резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм витрат, забезпечення належного зберігання.

Важливим напрямком  удосконалення організації оперативного й складського обліку запасів  є раціоналізація форм документів, документообігу й всієї системи  оформлення, реєстрації й обробки  документів.

Розмаїтість форм облікових  документів, у тому числі лімітно-забірних карток, істотно ускладнює роботу з обліку матеріальних ресурсів на заводських складах виробничих підрозділів, у групах відділів матеріально-технічного постачання.

Лімітно-забірні картки, як правило, оформляються на підприємствах нерегулярно і надходять у відділи матеріально-технічного постачання і у бухгалтерію у великій кількості й в основному під кінець місяця. Відповідно до правил систематичного споживання ресурсів відпущення матеріалів систематичного споживання у виробництві оформляється лімітно-забірними картками, а у всіх інших випадках матеріальними вимогами.

Подібні надходження  облікових документів на обробку  й характерну тенденцію збільшення їхньої кількості до кінця місяця значно ускладнюють роботу заводських складів і у групах матеріально-технічного постачання. Виходячи з даних аналізу, обсяг облікових робіт на кінець місяця зростає на 18-20%, що істотно впливає на якість роботи. Аналіз існуючого порядку ведення обліку матеріальних ресурсів на підприємстві показав, що необхідно вдосконалювати систему обліку, усувати дублювання інформації в різних документах, уніфікувати форми документів, регламентувати обсяг і строки їхньої передачі на обробку.

Насамперед, повинні бути уніфіковані документи, на основі яких виробничі підрозділи одержують сировину, матеріали, покупні готові вироби із заводських складів (лімітно-забірні картки, забірні картки, вимоги і накладні т.д.).

Представляється доцільною  розробка єдиної форми документа (на відпущення матеріалу), призначеної для машинної обробки. У цей документ варто включити всі об'єкти основного і допоміжного виробництва під відповідними кодами, які б указували напрямок використання матеріальних ресурсів - основні вироби, запасні частини, товари народного споживання, разові замовлення, ремонтно-експлуатаційні потреби.

Єдина форма такого документу  може бути розроблена й у рамках окремої області, що дозволить внести єдність в систему реєстрації і обробки документів за умови  використання ЕОМ. Як вихідні документи в системі складського обліку щодо кожного виробничого підрозділу з ЕОМ видаються такі машинограми: оборотна відомість по обліку руху матеріальних ресурсів; відомість розподілу матеріальних ресурсів за напрямками витрат.

Очевидно, що рішення як організаційних, так і методичних питань повинне ґрунтуватися на використанні можливостей сучасних комп'ютерних технологій. При цьому найбільш ефективною є організація рішення таких завдань у комплексній системі керування підприємством.

Удосконалення обліку й контролю наявності й руху виробничих запасів передбачає такі зміни у веденні бухгалтерського обліку на підприємстві, які на наш погляд варто робити за наступними напрямками:

1. Спрощення і полегшення  ведення бухгалтерського обліку  на підприємстві. Варто врахувати, що облік товару ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку. Для аналізу витрат підприємства бухгалтеру буде важко розділити витрати на придбання по видам для проведення даного аналізу. При оприбуткуванні товарів по закупівельним цінам всі витрати, пов'язані з їх придбанням, можна відносити на субрахунок 931 «Витрати на придбання запасів», а списання цих витрат включити безпосередньо в собівартість запасів, на витрати виробництва або на витрати звітного періоду.

2. Збільшення оперативної обробки первинної та звітної документації, покращення контролю за рівнем цих витрат. Акумулювання витрат, пов'язаних із забезпеченням підприємства запасами, на субрахунку 931 «Витрати на придбання запасів» по видам витрат полегшить роботу для їх контролю.

3. Обробка по зменшенню  цих витрат. Доступність і наглядність  обліку запасів і витрат, пов'язаних  з їх придбанням, допоможе прогнозувати, планувати та аналізувати ці  витрати для прийняття управлінських  рішень по їх зменшенню. 

4. Вплив на збільшення ефективності виробничої діяльності підприємства. Запаси як економічний ресурс і як одна із складових активів підприємства, які використовуються у виробничій діяльності, можна охарактеризувати деяким виробництвом у комплексі з іншими економічними ресурсами, особливо з вкладеною працею. При аналізі управління активами, у тому числі запасами, це можна виміряти співвідношенням об'єму реалізації продукції до середньої вартості запасів (або активів), які використовуються у виробничому процесі у визначеному періоді. Ці дані можна використовувати для прийняття рішень в управлінні капіталом, виробництвом, активами і запасами. Правильне управління запасами, аналіз вкладених засобів у оборотний капітал, а також аналіз витрат, пов'язаних із забезпеченням підприємства запасами, будуть сприяти вивільненню вкладених оборотних засобів.

5. Досягнення позитивного  результату на основі зниження  витрат; реальність оцінки залишків  запасів товарно-матеріальних цінностей,  відображених в активах балансу.  При проведенні аналізу зовнішніми користувачами балансу підприємства необхідно враховувати, що запаси, обліковані по купівельним цінам, більш наближені до чистої вартості реалізації по відношенню із запасами, облік яких ведеться по цінам придбання. Тому показники рентабельності, виробництва, ліквідності та оборотності запасів у визначеному періоді будуть більш достовірними.

6. Покращення показників  ліквідності запасів. Запаси входять  в групу цінностей підприємства, віднесених до низько ліквідних  активів. Показником ліквідності  активів, у тому числі запасів, являються коефіцієнти оцінки ліквідності активів, які характеризують можливість їх швидкого конвертування в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості. Оцінка запасів по купівельним цінам буде найбільш наближена до поточної ринкової вартості і дасть найкращий показник ліквідності.

7. Зацікавленість інвесторів. Метою різних рішень, які приймаються  на підприємстві, являється максимізація  його ринкової вартості. Інвестор  при вивченні зацікавленого ним  підприємства обов'язково вивчає показники ліквідності його активів на основі фінансових звітів та балансу.

На практиці може виникнути  ситуація, коли один і той же вид  запасу може бути первісно облікований  по різній вартості, наприклад:

1) якщо визначений  вид запасу підприємство придбало за гроші, то його обліковують за цінами придбання, включаючи всі витрати, пов'язані з його придбанням.

2) якщо визначений  вид запасу внесений до статутного  фонду або отриманий безповоротно, то його обліковують по справедливій  вартості.

3) якщо визначений  вид запасу отриманий в результаті  обміну на подібні запаси, то  його обліковують по балансовій  вартості переданих запасів або  по справедливій вартості.

4) якщо визначений  вид запасу отриманий внаслідок  обміну на неподібні запаси, то  їх первісна вартість дорівнює справедливій вартості.

Звідси можна зробити  висновок, що первісною вартістю товару можна вважати вартість самого товару, не враховуючи усіх витрат, пов'язаних з придбанням і в бухгалтерському  обліку запаси слід оприбутковувати  по закупівельним цінам.

У випадку використання для цих запасів поточних цін  їх оцінюють відповідно вартості у  момент виповнення оцінки без врахування майбутніх витрат, пов'язаних з використанням  цих запасів, зберіганням або  їх реалізацією. Виходячи з цін виробництва або репродукційних, враховується тільки оцінка вартості запасів, яка буде відповідною в момент, коли вони замінюються новими, при цьому не будуть враховуватися витрати, пов'язані з цією дією.

Необхідно враховувати  те, що реальність оцінки вартості запасів, відображених в балансі, тісно пов'язана з показниками їх ліквідності, де масштабом вимірювання рівня ліквідності являється час, на протязі якого запаси в процесі господарського обороту обертаються в гроші.