Організація та шляхи вдосконалення обліку виробничих запасів

У разі отримання  запасів за довіреністю уповноважена особа здає їх на склад під розписку комірника на квитанції транспортного  документа і на товарно-транспортній накладній. Матеріали, що надходять  на переробку (давальницька сировина), обліковують на складах окремо за їх власниками, найменуваннями і цінами згідно з договорами.

Якщо матеріальні  запаси, що надійшли, за їх якістю, кількістю  та асортиментом не відповідають даним, зазначеним у документах постачальника, то приймальна комісія оформляє Акт про приймання матеріалів (типова форма № М-7) у двох примірниках, один з яких надсилають до відділу постачання для відправлення постачальнику претензії, інший — до бухгалтерії для обліку. Прибутковий ордер у цьому випадку не складають. Під час приймання матеріалів на склад без документів також складають Акт за формою № М-7.

Відпуск запасів  на сторону проводять за Накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-20). Зазвичай Накладну виписують у трьох примірниках (перший передають одержувачу запасів, другий — на склад підприємства, третій — на пропускний пункт).

Аналітичний облік  руху запасів на складах здійснюють за сортами. Кількісний облік матеріально  відповідальні особи ведуть на Картках складського обліку матеріалів — типова форма № М-12.

Картки відкривають  на кожний номенклатурний номер запасів  і реєструють у книзі «Реєстр карток складського обліку». Ця книга повинна бути прошнурована, пронумерована, скріплена печаткою, кількість аркушів завіряють своїми підписами керівник і головний бухгалтер підприємства. Кожній картці складського обліку присвоюють номер за порядком. У картотеці складу картки розміщують за синтетичними рахунками, субрахунками і групами запасів. Для звірки даних інформацію у картотеці складу, книзі «Реєстр карток складського обліку» і Відомості обліку залишків матеріалів на складі слід фіксувати в єдиній послідовності [12].

Комірник на підставі прибуткових ордерів, вимог, товарно-транспортних накладних та інших документів робить записи у Картках складського обліку по прибутку, видатку і виводить залишки запасів після кожної операції. Нумерація записів у Картках щороку починається з першого номера. Завідувач складу (комірник) завіряє підписом виправлення у Картках. Працівники бухгалтерії не рідше одного разу на 10 днів здійснюють перевірку записів у Картках складського обліку і ставлять свій підпис. Після закінчення року залишки, що обліковуються в них, переносять до Карток, що знову відкриваються, а старі здають до бухгалтерії і потім в архів.

Періодично, але не рідше одного разу на 10 днів, комірник здає до бухгалтерії первинні документи. Приймання-здачу первинних документів оформляють Реєстром приймання-здачі документів типової форми № М-13.

Усі прийняті від  матеріально відповідальних осіб первинні документи бухгалтерія після перевірки таксує за встановленими цінами. Потім документи групують за видами операцій, джерелами надходження або напрямами відпуску запасів та за кореспондуючими рахунками. За кожною групою запасів підбивають підсумки по прибутку та видатку, які заносять до Накопичувальної відомості — Відомості по прибутку.

В бухгалтерії  облік руху запасів здійснюють у  кількісно-сумовому або грошовому  виразі. Придбані запаси зараховують  на баланс підприємства за первісною  вартістю, яка включає всі затрати, пов'язані з їх купівлею і доставкою (крім відсотків за користування кредитами, наднормативних втрат і нестач запасів). Первісною вартістю запасів, внесених до статутного капіталу підприємства, а також отриманих безоплатно, визнається їх справедлива вартість, що відповідає сучасній ринковій ціні [4].

Якщо бухгалтерія  веде облік запасів у кількісно-сумовому виразі, то звірка даних складського  обліку з даними бухгалтерії здійснюється за кількістю запасів. При цьому  форму № М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі» не складають. Кількісні залишки запасів за Кількісно-сумовою оборотною відомістю, яку ведуть у бухгалтерії, звіряють з кількісними залишками у Картках складського обліку за формою № М- У разі спрощеної форми бухгалтерського обліку на малих підприємствах ведуть Відомість обліку виробничих запасів, готової продукції і товарів (форма № В-2) у кількісно-сумовому виразі. При цьому дані Карток складського обліку матеріалів звіряють з кількісними залишками за цією Відомістю, а форму № М-14 не складають [20].

Матеріальні звіти  складають у такому порядку:

- бухгалтерія  включає до матеріальних звітів  усі запаси, що є у підзвіті  у матеріально відповідальної  особи на початок місяця (кількість  і сума) і надсилає їх особам;

- на підставі  первинних документів матеріально відповідальні особи заповнюють у кількісному виразі прихід і видаток запасів і виводять залишки на кінець місяця;

- бухгалтерія  перевіряє матеріальні звіти  і проводить їх таксування  у грошовому виразі;

- потім залишки  за матеріальними звітами звіряють із залишками за відомостями, складеними бухгалтерією.

Вартість усіх матеріальних ресурсів підприємства !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!, відпущених на виробничі та інші потреби підприємства , розподіляють за балансовими рахунками, замовленнями і статтями затрат. Якщо в цеху виробляють один вид продукції, то фактичний видаток матеріальних ресурсів по цеху включають до собівартості цього виробу.

Наприкінці  місяця постійно діюча комісія, призначена наказом по підприємству, проводить  інвентаризацію залишків запасів у цеху і складає Інвентаризаційний опис (типова форма № М-21).

2.3.2 Синтетичний облік матеріальних запасів підприємства !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

 

Облік матеріальних запасів, на підприємстві !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!, здійснюється за такими напрямами: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками; наявності і руху на складах; використання у процесі виробництва; продажу, реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.

Основою побудови обліку матеріальних запасів є планово-облікова класифікація, оцінювання, документальне оформлення наявності та руху, система рахунків.

Побудова бухгалтерського  обліку матеріальних запасів здійснюється за ознаками: кількісний та вартісний, і такими напрямами:

- заготівлі  та придбання,

- наявності  та руху на складах,

- інше вибуття.

У виробничому  процесі використовують велику кількість  матеріалів. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Розрізняють  економічну і технічну класифікацію.

В основу економічної класифікації виробничих запасів покладено їх значення для процесу виробництва, оскільки використовувані в ньому матеріали відіграють різну роль. Одні формують речовинну основу (субстанцію) майбутнього продукту, інші беруть участь у процесі виробництва, або надаючи виробам відповідних властивостей, або сприяючи виробничому процесу. Першу групу називають основними матеріалами, другу — допоміжними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані напівфабрикати.

Допоміжні матеріали  поділяють на такі групи: допоміжні матеріали, приєднувані до основних матеріалів; використовувані засобами праці (мастило тощо); такі, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва (паливо, тара і т. ін.); господарські матеріали для ремонтів (запчастини), електролампи.

Облік матеріальних цінностей запасів організовують  за назвою (видами) сировини і матеріалів, а в межах кожного виду —  за розділами, типами, групами, ґатунками і окремими найменуваннями, тобто за окремими номенклатурними номерами, одиницями виміру кількості та якості та історичною собівартістю.

Усі матеріали  в кінцевих розрахунках (калькуляціях, балансових узагальненнях тощо) мають  бути оцінені за їх історичною (фактичною) собівартістю придбання. Але собівартість заготовлених матеріалів може бути виявлена лише після відображення й обліку всіх заготівельних затрат. Документи на надходження і затрати матеріалів, що їх передають до бухгалтерії, потребують повсякденної обробки і відображення в тих чи інших облікових реєстрах. Для такого обліку потрібне попереднє розцінювання матеріалів у документах [31].

Існує три метода побудови обліку наявності виробничих запасів — паралельно-картковий, оборотних відомостей і оперативно-бухгалтерський. На підприємстві !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! використовують останній, тобто оперативно-бухгалтерський. Суть цього методу полягає в тому, що кількісно-ціновий облік проводиться на складах, а вартісний облік матеріальних цінностей — у бухгалтерії, в розрізі синтетичних рахунків — субрахунків, груп, підгруп і матеріально відповідальних осіб.

На складах  облік наявності та руху матеріалів здійснюється за картковою системою. На кожне найменування, тип, ґатунок, розмір (тобто на кожний номенклатурний номер) відкривають окрему картку типової  форми № М-17. Усі картки складського  обліку до видачі їх зі складу реєструють у бухгалтерії в особливому реєстрі і видають матеріально відповідальним особам під розписку.

Взаємозв'язок між складським і бухгалтерським обліком здійснюється за допомогою  книги залишків або відомості. Вихідним моментом побудови обліку матеріалів оперативно-бухгалтерським методом є номенклатура.

За діючим планом рахунків матеріальні запаси знаходяться  на рахунку 20, класу 2 «Запаси» [29].

Підприємство !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! використовує всі субрахунки з діючого плану рахунків, а саме:

- 201 «Сировина  та матеріали»;

- 202 «Покупні  полу фабрикати та комплектуючі  вироби»;

- 203 «Паливо»;

- 207 «Запасні  частини »;

- 208 «Матеріали  сільськогосподарського призначення  »;

- 209 «Інші матеріали».

Одним з видів  витрат, що формують первісну вартість запасів, придбаних за плату, є транспортно-заготівельні витрати. Транспортно-заготівельні витрати згідно з П(С)БО №9 включають витрати на заготівлю запасів, оплату тарифів, за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, зокрема витрати на страхування ризиків транспортування запасів [3].

При відпуску запасів  у виробництво та іншому вибутті  оцінка матеріальних запасів здійснюється методом ФІФО, відповідно до облікової  політики на підприємстві (додаток Б). Підприємство використовує постійну систему списування. При використанні цієї системи користуються формулою (рисунок 2.2).

Використання  методу ФІФО ґрунтується на припущенні, що одиниці матеріальних запасів, які  були придбані першими, першими і вибувають. Отже, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбань [16].

 

Рисунок 2.2 –  Використання постійної системи  списування матеріальних запасів

2.3.3 Інвентаризація матеріальних цінностей і відображення в обліку її результатів на підприємстві !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

 

Підприємство !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! повинно обов’язково проводити інвентаризацію матеріальних запасів в таких випадках:

- перед зіставленням  річної звітності;

- при зміні  матеріально відповідальних осіб;

- при виявленні  пограбування та порчі;

- при ліквідуванні  підприємства;

- у випадках  стихійного лиха.

Порядок і терміни  проведення інвентаризації на підприємстві !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! регламентуються Положенням з інвентаризації. Підприємство провадить інвентаризацію залишків матеріалів не рідше як один раз на рік, за станом на 31 грудня. Позачергова інвентаризація проводиться в разі зміни матеріально відповідальних осіб. Перед складанням річного звіту залишки матеріальних цінностей мають бути перевірені протягом IV кварталу.

Для проведення інвентаризації призначають робочу комісію у складі не менш як трьох  чоловік. При цьому обов'язковими членами цієї комісії мають бути: матеріально відповідальна особа і працівники бухгалтерії. До початку інвентаризації у бухгалтерії необхідно обробити всі прибуткові і витратні документи щодо складу.

Головний бухгалтер  або його заступник інструктує інвентаризаційну комісію стосовно проведення інвентаризації. До початку інвентаризації від матеріально відповідальної особи вимагається розписка в тому, що до початку проведення інвентаризації всі документи здані до бухгалтерії, а цінності оприбутковані або списані.

Наявність цінностей  визначається обов'язковим прирахуванням, зважуванням, обмірюванням залежно від одиниць вимірювання. Дані інвентаризації фіксуються в описах або актах. Описи складаються окремо: за місцями зберігання як належні, так і не належні підприємству, придатні і непридатні, зіпсовані, нестандартні тощо.

У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від книг обліку і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками робочої  комісії здають до бухгалтерії для  виявлення кінцевих результатів.

При цьому бухгалтерія складає порівняльну відомість. У ній послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік надлишків і нестач унаслідок пересортиці; розрахунок природної нестачі (у виняткових випадках з особливого дозволу керівника виконуються уточнюючі записи, наприклад у разі, коли знайдено арифметичну помилку або інші неточності в роботі); визначаються кінцеві результати інвентаризації.