Облік витрат та розрахунків собівартості продукції на підприємстві

Форми документів оперативного обліку: виробничі акти, відомості списання, акти списання тощо – можуть використовуватися як в основному, так і в допоміжному виробництві з віднесенням підсумкових сум у цих документах на витрати відповідно основного і допоміжного виробництва.

На підставі первинних документів, що фіксують рух матеріальних цінностей на підприємствах, які мають виробничі підрозділи, матеріально відповідальні особи цих підрозділів складають щомісячно, в двох примірниках, звіт про рух матеріальних цінностей у своїх підрозділах, в кількісному і грошовому вираженнях.

У разі виявлення помилок у заповненій формі матеріального звіту, бухгал­терія вносить відповідні виправлення; коригуючі записи у звіті підтверджуються підписом матеріально відповідальної особи і бухгалтера в обох примірниках.

3. Шляхи вдосконалення обліку витрат виробництва та собівартості продукції

3.1. Аналіз і оцінка ефективності формування виробничих витрат

Виробнича собівартість продукції (товарів, робіт, послуг) є основним фактором, який визначає розмір валового прибутку. Якщо за звітний період виробнича собівартість реалізованої продукції збільшується, то при інших рівних умовах розмір валового прибутку обов'язково зменшиться за рахунок цього фактору на аналогічну суму. Чим менша виробнича собівартість, тим більший валовий прибуток, і навпаки. Це добре видно із формули розрахунку розміру валового прибутку (ВП), де виробнича собівартість реалізованої продукції (СР) вираховується із чистого доходу (виручки) (ЧД): ВП = ЧД – СР.

Об'єктами аналізу витрат підприємства є наступні показники:

–        виробнича собівартість виготовленої продукції, наданих послуг і виконаних робіт в цілому та за статтями витрат підприємства та його структурних підрозділів;

–        собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та інших активів;

–        адміністративні витрати;

–        витрати на збут;

–        витрати від операційної, фінансової, інвестиційної діяльності, надзвичайних подій, податку на прибуток, виплати дивідендів, покриття збитків;

–        втрати на 1 грн. чистого доходу;

–        операційні витрати за елементами витрат;

–        окремі елементи та статті витрат;

–        співвідношення: витрати → чистий дохід → прибуток.

З огляду на це, основна мета економічного аналізу у сфері витрат – моделювання оптимального співвідношення між споживчою вартістю (чистим доходом) від об'єкта витрат і витратами на його формування. Ця мета може бути досягнута за наступних умов:

–        споживча вартість (чистий доход) об'єкта витрат збільшується, а витрати на його створення зменшуються;

–        споживча вартість (чистий доход) об'єкта витрат збільшується, а витрати на його створення не змінюються;

–        споживча вартість (чистий доход) об'єкта витрат збільшується більшими темпами, ніж витрати на його створення;

–        споживча вартість (чистий доход) об'єкта витрат не змінюється, а витрати на його створення зменшуються;

–        споживча вартість (чистий доход) об'єкта витрат зменшуються меншими темпами, ніж витрати на його створення.

Економічний аналіз витрат підприємства щодо наявних резервів для забезпечення вищенаведених умов розпочинають з характеристики зміни виробничої собівартості одиниці продукції та витрат за наступними показниками:

– Рівень планової (очікуваної) зміни собівартості одиниці продукції:

Рос = Сп : См × 100,

де Рос – рівень очікуваної зміни собівартості, %; Сп – планова (очікувана) собівартість одиниці продукції, грн.; См – собівартість одиниці продукції за минулий (базисний) період, грн.

– Абсолютна зміна собівартості одиниці продукції за плановими розрахунками (наскільки дешевше чи дорожче за планом буде виробництво продукції у звітному періоді в порівнянні з минулим):

Авп = Сп – См.

– Очікуваний розмір економії (додаткових) витрат у результаті зміни собівартості продукції:

Ео = (Сп – См) × Оп,

де Оп – плановим обсяг виробництва продукції у натуральному виразі.

– Рівень динаміки фактичної собівартості одиниці продукції:

Рдс = Сз : См × 100,

де Сі – собівартість одиниці продукції звітного періоду, грн.;

– Абсолютна зміна собівартості одиниці продукції у звітному періоді в порівнянні з минулим (базисним):

Авм = Cз – См.

– Розмір фактичної економії додаткових витрат у результаті зміни собівартості продукції в динаміці:

Еф = (Сз – См) × Оз,

де Оз – звітний обсяг виробництва продукції в натуральному виразі.

– Рівень виконання плану по собівартості одиниці продукції:

Рфе = Сз : Сп  × 100.

– Абсолютна зміна собівартості одиниці продукції у порівнянні з планом:

Авф = Сз – Сп

– Розмір фактичної економії додаткових витрат у порівнянні з планом:

Еп = (Сз – Сп) × Оз.

Для розрахунку вищенаведених показників використаємо дані табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Показники рівня виробництва та виробничої собівартості продукції підприємства

Зіставляючи розмір фактичної економії витрат з очікуваною (плановою) величиною, розраховують розмір надпланової економії витрат (або перевитрати ресурсів):

Епп = Еф – Ео;

Енп = –15000 – (–1800)= –13200 грн.

Отже, за плановим розрахунком у звітному періоді у порівнянні з минулим (базисним) періодом було передбачене зниження собівартості (Авп) на 2 грн.
(50 – 48), або на 4% (Рос) [100,0 – (48 : 50 × 100)].

На виробництво планового обсягу продукції витрати підприємства будуть менші ніж були у минулому періоді (Ео) на 1800 грн. [(48 : 50) × 900]

Зниження фактичної собівартості продукції звітного періоду в порівнянні з показником минулого (базисного) періоду становить (Авм) – 15 грн. (35 – 50), або 30% (Рдс) [100,0 – (35 : 50 × 100)], що зменшило витрати на виробництво (Еф) на 15000 грн. [(35 – 50) × 1000].

У звітному періоді фактичне зниження собівартості продукції у порівнянні з планом (Авф) становило 13 грн. (35 – 48), або (Рфс) 27% [100,0 – (35 : 48 × 100,0)].

Між розглянутими показниками Рос, Рдс і Рфс існує залежність:

Рдс = Рос × Рфс.

Наявність надпланової економії витрат може бути пов'язана з двома факторами: по-перше, з відхиленням фактичного обсягу виробництва від передбаченого за планом (Оз і Oп) [E1] і, по-друге, з відхиленням фактичного рівня собівартості одиниці продукції від планового (Сз і Сп) [Е2]. Розмір надпланової економії, одержаної за рахунок кожного фактору, визначається за наступним розрахунком:

а) за рахунок відхилення фактичного обсягу виробництва від планового:

E1 = (См – См) × (Oі – Он);

E1 = (48,00 – 50,00) ×  (1000 : 900) = –200 грн.

б) за рахунок відхилення фактичного рівня собівартості під планового:

Е2 = (Сі – Сп) × Оз;

Е2 = (35,00 : 48,00) × 1000 = –13000 грн.

Отже, витрати підприємства на виробництво продукції зменшились додатково на 13200 грн., в порівнянні з очікуваною величиною економії (Еп) – 1800 грн.

Енп = Е1 + Е2;

Енп = –200 + (–13000) = –13200 грн.

Фактична економія витрат звітного періоду в порівнянні з минулим (базисним) періодом становила – 15000 грн. [–13200 + (–1800)]. Аналітичні дослідження впливу факторів на відхилення фактичних даних про витрати на виробництво продукції і собівартість продукції у порівнянні з плановими або минулими (базисними) показниками можливо здійснювати за допомогою прийому ланцюгових підстановок (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Аналіз впливу факторів на виробничі витрати і виробничу собівартість продукції

Виробничі витрати підприємства можна показати як добуток обсягу виготовлених виробів та виробничої собівартості 1 виробу. З наведених даних видно, що зміна виробничих витрат зумовлена впливом двох факторів: збільшенням обсягу виготовлених виробів на 100 шт. і зменшенням виробничої собівартості 1 виробу на 13 грн. Визначимо тепер яка сума виробничих витрат була б у підприємства у звітному році при виробничій собівартості минулого року, тобто замінимо обсяг виготовлених полів минулого року на дані звітного року (48000 грн. = 1000 × 48).

Порівняння цієї величини з виробничими витратами минулого року і дасть нам різницю, зумовлену впливом тільки одного з факторів – зміни обсягу виготовлених виробів порівняно з минулим роком (1000 × 48 – 900 × 48 = 48000 грн. – 43200 тис. грн. = 4800 грн.).

Якщо в розрахованому показнику 48000 грн. замінити виробничу собівартість 1 виробу минулого року собівартістю 1 виробу звітного року, то одержимо показник виробничих витрат звітного року, оскільки в нашому прикладі виробничі витрати були зумовлені впливом тільки двох груп факторів. Різниця між виробничими втратами звітного року і розрахованою сумою виробничих витрат за фактичного обсягу виготовлених виробів при собівартості минулого року покаже вплив зміни собівартості на загальне відхилення виробничих витрат: 1000 × 35 – 1000 × 48 = –13000 грн.

Отже, зміна виробничих витрат на підприємстві була зумовлена, головним чином, зменшенням собівартості одиниці продукції.

Ті ж результати одержимо, користуючись більш спрощеним розрахунком: варіантом прийому ланцюгових підстановок – прийомом обчислення абсолютних різниць. У нашому прикладі обсяг виготовлених виробів збільшився на 100 шт., що за собівартістю минулого року збільшує суму виробничих витрат на
100 × 48 = 4800 грн. У даному випадку, різницю між звітним і минулим роком в обсязі виготовлених виробів (перший фактор) було помножено на виробничу собівартість, яка склалася у минулому році.

Вплив другого фактора – зміни виробничої собівартості 1 виробу – також можна визначити як добуток різниці в собівартості 1 виробу, тобто різниці між виробничою собівартістю звітного і минулого року на обсяг виготовлених виробів у звітному році (звітне значення першого фактору): (–13) × 1000 = –13000 грн.

Загальна сума впливу двох факторів – зміни обсягу виготовлених виробів і виробничої собівартості – повинна дорівнювати (і при першому, і при другому способі розрахунку) відхиленню суми виробничих витрат: 4800 грн. – 13000 грн. = –8200 грн.

3.2. Автоматизація обліку витрат і собівартості продукції

Економічна ситуація на підприємствах України вимагає від суб'єктів господарської діяльності своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.