Облік витрат та розрахунків собівартості продукції на підприємстві

Як бачимо, в таблиці ф. № 1 матеріальні витрати згруповані за цехами (для зручності по рахунку 23 "Виробництво" відкрито субрахунки 231 "Основне виробництво", 2311 "Механічний цех", 2312 "Складальний цех"), а всередині цехів – за замовленнями (субрахунки 23111, 23112). Для достовірного калькулювання собівартості продукції в розрізі цехів матеріальні витрати, що відносяться до загальновиробничих витрат, також узагальнено за цехами (рахунок 91), оскільки рівень таких витрат у кожному цеху різний. Зі складу матеріальних витрат виключено цінності, що не були оброблені, на суму 320 грн. і зворотні відходи виробництва (у нашому прикладі вартість відходів склала 120 грн.). Отже, в цілому по підприємству матеріальні витрати, які включаються до виробничої собівартості продукції, склали 177160 грн., а ті, що відносяться до витрат періоду (рахунки 92, 93, 94) – 6800 грн.

Аналітичний облік витрат допоміжних виробництв ведеться в розрізі наступних видів виробництв:

–        інструментальні (ремонт механічного і електричного обладнання);

–        енергосилові (забезпечення різними вилами електро- і теплоенергії);

–        транспортні (залізничний, водний).

Виходячи з потреб основного виробництва, встановлених норм і технічних нормативів споживання послуг, всім підрозділам допоміжних виробництв керівництвом підприємства встановлюються завдання по виробництву виробів, робіт і послуг по собівартості та, відповідно, планово-розрахункова вартість одиниці виробів, робіт і послуг по собівартості та, відповідно, планово-розрахункова вартість одиниці виробів або послуг та інші госпрозрахункові показники. Ці показники необхідні для внутрішньовиробничого госпрозрахунку. Для ефективного контролю за обсягом послуг допоміжних виробництв в цехах основного виробництва встановлюються лічильники, вимірювальні пристрої, деталізуються нормативи і норми для забезпечення контролю за споживанням послуг допоміжних виробництва розподіляються пропорційно кількості послуг, що споживаються.

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений рахунок 81 "Витрати на оплату праці", за дебетом якого відображається сума визнаних витрат на оплату праці, за кредитом – списання на рахунок 23 "Виробництво" витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до витрат допоміжних (підсобних) виробництв; на рахунки дев'ятого класу – витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних та збутових витрат. Рахунки восьмого класу дають можливість виділити на субрахунках виплати за окладами та тарифами, премії та заохочення, компенсаційні витрати, оплату відпусток, оплату іншого не відпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Суми відрахувань на соціальні заходи збираються по дебету рахунку 82 "Відрахування на соціальні заходи".

Групування за елементами не може задовольнити потреби підприємства в інформації про витрати за їх цільовим призначенням, місцем виникнення з поділом за окремими видами продукції, а також при здійсненні контролю за раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Таке групування не передбачене і для визначення собівартості окремих видів продукції. Тому витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, при плануванні, обліку і калькулюванні собівартості продукції, групуються ще й за статтями калькуляції.

ВАТ "Луцькпластмас" за звітний період здійснило наступні операції, пов'язані з нарахування заробітної плати працівникам.

Із застосуванням рахунків класу 8 "Витрати за елементами" наведені операції будуть відображатися таким чином:

Для узагальнення виробничих та інших витрат проведемо групування витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні заходи за об'єктами обліку витрат в умовній розроблювальній таблиці ф. № 2 "Розподіл заробітної плати".

Розподіл заробітної плати

Як бачимо з таблиці, загальна сума витрат на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи, що підлягає віднесенню на собівартість продукції за умовами нашого прикладу, склала 25116 грн., а та, що підлягає віднесенню на витрати періоду (рахунки 92, 93, 94) – 6624 грн.

Віднесення трудових витрат на замовлення ґрунтується на картках обліку витрат часу, заповнених працівниками. Наряд – це документ, який реєструє витрати часу працівника в розрахунку на кожне замовлення і використовується в бухгалтерії як підстава для віднесення витрат на працю на рахунок "Виробництво" і у відомості для різних замовлень у виробництві.

2.5. Документальне оформлення та облік витрат на виробництво

Відпуск на виробництво готової продукції, сировини і матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих, інших видів матеріальних цінностей на ВАТ "Луцькпластмас" відбувається за письмовими заявками керівників виробничих підрозділів підприємств.

При передачі сировини і матеріалів використовують облікові. документи, перелік яких, порядок заповнення та використання зазначається в графіку документообігу підприємства, передбаченому в його обліковій політиці.

Документами, в яких зазначається кількість матеріальних цінностей, що відпускаються зі складу до виробничих підрозділів, є лімітно-забірна картка, забірний лист, вимога на відпуск тощо.

На підставі обліку кількості матеріалів, переданих на робочі місця, кількості заготовок (деталей), які фактично виготовлені з цього матеріалу або пройшли технологічну обробку на цих робочих місцях, у цехах, дільницях підприємства складають первинний документ на списання матеріалів на виробництво – виробничий акт на списання сировини і матеріалів.

Обліковець цеху на підставі даних оперативного обліку, наданих" начальником цеху, відкриває на кожне найменування виробу, що виготовляється, виробничий акт, у якому проставляє вид матеріалів, які будуть витрачені на виготовлення виробів певного найменування, а також норми їх витрачання згідно зі встановленою технологією виконання робіт (технологічні карти, опис операцій тощо). Цей документ відкривається на кожний календарний місяць.

Форма виробничого акта дає можливість отримати інформацію про фактичну кількість витрачених матеріалів, їх економію або перевитрачання.

На вироби, що залишаються на кінець місяця у незавершеному виробництві, складають окремі виробничі акти із зазначенням операцій, здійснених над ними протягом місяця, а також позначкою – "Незавершене виробництво".