Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Марта 2012 в 18:24, курсовая работа
Метою і завданням дослідження є удосконалення організації та методології бухгалтерського обліку витрат виробництва і умовах формування ринкових відносин.
Для реалізації цієї мети в дослідженні розв'язуються такі завдання:
– розкривається економічна суть витрат виробництва;
– дається оцінка та проводиться класифікація витрат виробництва в сучасних умовах господарювання;
Вступ 3
1. Теоретичні основи обліку витрат виробництва і собівартості продукції 5
1.1. Поняття про собівартість виробництва і реалізації продукції 5
1.2. Характеристика основних методів калькулювання 10
1.3. Облік витрат та собівартості продукції за МСБО 15
2. Економічна політика підприємства в сфері формування витрат на виробництво продукції 20
2.1. Характеристика підприємства та структура його виробництва 20
2.2. Склад виробничих витрат за економічними елементами 23
2.3. Загальновиробничі витрати 26
2.4. Порядок формування собівартості реалізованої продукції підприємства 29
2.5. Документальне оформлення та облік витрат на виробництво 38
3. Шляхи вдосконалення обліку витрат виробництва та собівартості продукції 40
3.1. Аналіз і оцінка ефективності формування виробничих витрат 40
3.2. Автоматизація обліку витрат і собівартості продукції 45
Висновки 48
Список використаної літератури 50
– допоміжні, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукції, але забезпечують безперебійність виробничого процесу в основних цехах, інструментальний, ремонтно-механічний тощо;
– обслуговуючі, які сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів;
– побічні, які займаються переробкою відходів основного виробництва та виготовленням товарів широкого вжитку;
– експериментальні, які призначені для виготовлення дослідних зразків виробів та виконання експериментальних робіт.
Допоміжні виробництва – це сукупність цехів та інших підрозділів підприємства, зайнятих обслуговуванням основного виробництва, виконанням робіт для нього і надання послуг.
Витрати операційної діяльності на ВАТ "Луцькпластмас" групуються за наступними економічними елементами:
– матеріальні витрати
– витрати на оплату праці
– відрахування на соціальні заходи
– амортизація
– інші операційні витрати.
Матеріальні витрати
До складу елемента "Матеріальні витрати" включаються витрати на:
– сировину й матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства при виготовленні продукції (робіт, послуг) або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі;
– купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, які використані в операційній діяльності підприємства;
– придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо та енергію всіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі, в тому числі на експлуатацію транспортних засобів, опалення та освітлення приміщень, на вироблення з палива тепло- та електроенергії, що спожиті в операційній діяльності підприємства.
– тару й тарні матеріали, що використані в операційній діяльності підприємства:
– запасні частини, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів підприємства;
– інші матеріальні витрати, які відображають вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (здійснення окремих операцій з виробництва продукції;
– обробку сировини й матеріалів;
– проведення іспитів з випробування сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою технологічного процесу виробництва тощо);
– малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП), що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, в операційній діяльності підприємства, зокрема: інструмент, господарський інвентар, спеціальне оснащення;
– спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту;
– мило та інші миючі засоби, знешкоджувальні засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування тощо;
– відшкодування витрат працівникам за придбання ними спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захист}' у випадках невидачі їх адміністрацією.
З витрат на матеріальні цінності, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.
Витрати на оплату праці
До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються:
– заробітна плата за окладами й тарифами;
– надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством;
– премії та заохочення;
– матеріальна допомога;
– компенсаційні виплати;
– оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;
– інші витрати на оплату праці.
Витрати на оплату праці складаються з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Відрахування на соціальні заходи
До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються:
– відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;
– відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності;
– відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
– відрахування на обов'язкове державне страхування від нещасних випадків;
– відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;
– відрахування на інші соціальні заходи.
Амортизація
До елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.
Інші операційні витрати
До елемента "Інші операційні витрати" належать:
– витрати на відрядження фізичних осіб;
– витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства;
– витрати щодо сплати за участь у семінарах;
– витрати на проведення аудиту;
– витрати на транспортне обслуговування;
– оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління;
– витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, що видані для ведення господарської діяльності;
– витрати на охорону праці;
– витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ;
– витрати зі страхування ризиків;
– витрати на проведення рекламних заходів;
– витрати на організацію прийомів, презентацій і свят;
– витрати на відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних робіт, пакувальних матеріалів;
– витрати на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій;
– витрати на оплату експортного (вивізного) мита та митних зборів;
– податки, збори та інші обов'язкові платежі;
– витрати підприємства, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;
– витрати на оприлюднення річного звіту;
– витрати підприємства, пов'язані з випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів, встановленими стандартами або технічними умовами;
– інші операційні витрати.
До складу загальновиробничих витрат включаються:
– витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
– амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
– амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
– витрати на утримання, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
– витрати на удосконалення технології і організації виробництва (оплати праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, покращанням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
– витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
– витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи; медичне страхування працівників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
– витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;
– інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).
Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування на ВАТ "Луцькпласмас" ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".
По дебету рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, по кредиту – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації".
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Порядок розподілу та списання загальновиробничих витрат
Нагадаємо, що під нормальною потужністю обладнання розуміється очікуваний середній обсяг діяльності, якого можна досягти в умовах звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Інакше кажучи, підприємства самостійно планують на декілька років вперед середній обсяг діяльності обладнання, яке використовується під час виробництва продукції.
Перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством самостійно (рис. 2.2).
Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Рис. 2.2. Класифікація загальновиробничих витрат
Під час розподілу загальновиробничих витрат на ті, які включаються і які не включаються до виробничої собівартості, необхідно спочатку виділити пряму частину загальновиробничих витрат, потім у непрямих загальновиробничих витратах визначити умовно-змінну та умовно-постійну частини і лише тоді розподіляти умовно-постійні загальновиробничі витрати.
Таблиця 2.1
Розподіл загальновиробничих витрат на ВАТ "Луцькпласмас" (вихідні дані)
Вихідні дані | Величина |
База розподілу за нормальною потужністю (основна заробітна плата при нормальній потужності) | 1000 |
Загальновиробничі витрати при нормальній потужності, разом | 700 |
Змінні загальновиробничі витрати при нормальній потужності | 500 |
Постійні загальновиробничі витрати при нормальній потужності | 200 |
Змінні витрати на 1 грн. заробітної плати | 0,5 0,2 |
Постійні загальновиробничі витратній 1 грн. заробітної плати | |
Фактично нарахована заробітна плата у січні ц.р. | 800 |
Фактично нарахована заробітна плата у лютому ц.р. | 1500 |
Фактичы загальновиробничі витрати за січень | 600 |
Фактичні загальновиробничі витрати за лютий | 925 |
Информация о работе Облік витрат та розрахунків собівартості продукції на підприємстві