Облік виробничих запасів

• неповне здійснення заходів  щодо економії матеріалів;

• заміна одного матеріалу  іншим;

• нераціональний розподіл матеріалів, їх невимірність;

• відхилення у технології виготовлення виробів, що спричиняє  додаткові відходи;

• допущений брак і т. ін.

Всі ці причини, зрештою, можна  поділити на: чинники норм, цін і  виробничих втрат.

Чинник норм об'єднує причини, пов'язані з упровадженням досконаліших конструкцій; економічної технології застосування замінників, механізації  та автоматизації виробничих процесів, вдосконалення організації робочих  місць і т. ін.

Відхилення фактичних  витрат від норм вираховують на основі калькуляції собівартості окремих  виробів і узагальнюють за всім випуском продукції. Вплив зміни чинника норм визначають шляхом множення різниці між фактичними і минулорічними витратами на минулорічну ціну.

На відхилення фактичної  вартості від розрахункової матеріалів, напівфабрикатів, палива й енергії  впливають:

- зміна цін на товарно-сировинній  біржі;

- зміна величини транспортних  витрат;

- заміна одного матеріалу  і палива іншими.

Для розрахунку чинника цін  необхідно визначити різницю  між фактичною і минулорічною цінами і помножити її на фактичну кількість спожитого матеріалу.

Значним чинником впливу на матеріаломісткість товарного випуску  є виробничі втрати і відходи. У легкій промисловості вони становлять понад 20 відсотків всієї продукції. Повна частина відходів та втрат  при сучасній техніці є неминучою, і її закладають у норму.

Для розрахунку впливу наднормативних відходів і втрат через брак на матеріаломісткість продукції використовують дані про собівартість забракованих виробів за ціною можливого використання і відходи за ціною вихідної сировини.

Вплив наднормативних відходів на матеріаломісткість продукції становить:

 

∆Мт=∆С /Vт/

 

де ∆Мт — зміна матеріаломісткості товарної продукції; ∆С — збільшення матеріальних затрат за рахунок наднормативних зворотних відходів; Vт1 - фактичний обсяг товарної продукції.

DС = DВВІДС - DВвід,

де DВВІД — наднормативні відходи за ціною можливого використання;

DВВІДС — наднормативні зворотні відходи за ціною вихідної сировини.

Важливо у процесі аналізу  не лише визначити величину впливу цих чинників, а й проаналізувати причини, що призвели до додаткових відходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3 Методика аналізу ефективності  використання

виробничіх запасів

 

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних  показників.

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту  обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво i-го виду продукції  до кількості продукції цього  виду, що випускається,).

У процесі аналізу фактичний  рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з  базисним, вивчають їхню динаміку і  причини зміни, а також вплив  на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно  використовувати трудові, грошові  та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати  наукову обґрунтованість та оптимальність  рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських  результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної  роботи в усіх ланках економіки.

Важливе місце в вдосконаленні  економічної системи управління та підвищення рівня економічної  роботи посідає економічний аналіз, якому властивий потужний арсенал  способів та прийомів дослідження господарських  процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління і прийняттю оптимального управлінського рішення.

Для підвищення рівня аналізу  використання матеріальних ресурсів в  процесі виробництва, перш за все, необхідно  чітко визначити мету аналізу  та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального  використання матеріальних ресурсів має  вирішити питання про дійсний  стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає  в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою  показників, які б враховували  б всі його характерні ознаки без  найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має  елемент умовності.

Першу групу складають  первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті % корисного  використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники  розрахунково-аналітичні. Вони є похідними  від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі .структури  і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси; для відносного зіставлення  норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів; для вивчення структурних зрушень тощо.

3 викладеного видно, що  всі автори групують показники  за різними ознаками. Майже всі  вони під системою показників  використання матеріальних ресурсів  розуміють систему показників  матеріалоємність, в той час як  остання є лише одним з узагальнюючих  показників використання виробничих  запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але  й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції  відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру  виробництва продукції, тобто є  воно матеріаломістким чи ні.

В процесі аналізу необхідно  перевірити, чи впроваджуються наукове  технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні  предмети праці, системи машин високо економні, мало відходні і безвідходні  технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня  конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів  вдосконалення технологій виробництва  і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу  є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях  їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у  виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно – натуральному вираженні. Загальна  матеріаломісткість залежить від структури  виготовленої продукції, цін на матеріальні  ресурси і відпускних цін на  продукцію.

 Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів  у поточних запасах та перевитрати  матеріалів при їх використанні  може певною мірою компенсуватися  економією їх у виробничому  процесі, але для цього необхідно  провести оцінку ефективності  використання матеріальних ресурсів  за допомогою системи різноманітних  показників, зокрема таких як: матеріаломісткість  продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт  використання матеріалів; швидкість  оборотності (тривалість обороту), коефіцієнт оборотності (кількість  оборотів). Розрахунок коефіцієнта  оборотності запасів та тривалості  обороту здійснюється на основі  даних звітності Коефіцієнт оборотності  запасів (коефіцієнт інтенсивності  використання) розраховується діленням  собівартості реалізованої за  звітний період продукції на  вартість виробничих запасів. 

Рівень оборотності  виробничих запасів значною мірою  залежить від галузевих особливостей. Тривалість обороту виробничих запасів представляє собою кількість днів, яка необхідна для перетворення виробничих запасів в грошову форму і є величиною оберненою до коефіцієнта оборотності.

Матеріаломісткість продукції  є узагальнюючим вартісним показником і визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції і показує, скільки  матеріальних витрат припадає на кожну  гривню виготовленої продукції.

Аналіз матеріаломісткості проводиться  у наступному порядку:

– визначається загальна оцінка матеріаломісткості продукції;

– аналізується зміна матеріаломісткості за окремими елементами витрат;

– визначається вплив зміни факторів на матеріаломісткість продукції;

– визначається вплив факторів на матеріаломісткість .

Аналіз матеріаломісткості продукції  дає можливість пошуку резервів скорочення матеріальних витрат на виробництво  продукції та сприяє зниженню собівартості.

Аналіз матеріаломісткості проводиться  за структурно-логічною, адактивною, краткою  або мультиплікаційною факторними моделями.

Структурно-логічна факторна модель матеріальних витрат відображає зміну матеріаломісткості залежно  від зміни загальної матеріаломісткості продукції, на які, у свою чергу, впливають  фактори другого і третього рівнів.

Таким чином матеріаломісткість залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг  валової продукції у вартісному вираженні може змінюватися за рахунок  кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також  залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції і вартості матеріалів.

Структурно-логічна факторна модель дає лише загальну картину факторів впливу на матеріаломісткість,

Іншим узагальнюючим показником, є  ефективність використання матеріалів, який визначається як співвідношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат виходячи з планової калькуляції і фактичного обсягу випуску продукції. Цей показник можна визначити за формулою:

Квм=Мф/Мпм,

де Квм – коефіцієнт використання матеріалів;

Мф – сума фактичних матеріальних витрат, тис.грн;

Мпм – сума матеріальних витрат виходячи з планової калькуляції і фактичного випуску продукції.

 

 

ВИСНОВОК

 

На сучасному етапі  розвитку економіки України роль виробничо-господарських підприємств  підвищилась у зв’язку з необхідністю забезпечення ринку продукцією з  високою якістю, конкурентноздатністю та низькою собівартістю.

Враховуючи те, що основою  виробництва є запаси сировини, матеріалів, енергії то для забезпечення ефективного  виробництва необхідно вживати  комплекс заходів щодо виявлення, кількісного  вимірювання та реалізації резервів забезпеченості виробничими запасами та ефективного їх використання. А  для цього необхідно здійснювати  систематичний облік, аудит та аналіз рівня та динаміки забезпеченості, а також ефективності використання виробничих запасів на основі даних  бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Саме в цьому полягає  актуальність теми проведеного дослідження.

Запаси є однією з найбільших складових собівартості продукції, робіт, послуг. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий  підприємством прибуток та збереження самих запасів. Цей облік хоч  не складний, але дуже трудомісткий. До складу запасів можуть входити  сотні видів найменувань. І по кожному такому виду з метою забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Для  цього потрібно вказувати кількість  кожної облікової одиниці в натуральних  вимірниках, які повинні бути єдині  на підприємстві. У випадку, коли на підприємство від постачальника  приходять запаси, що значаться по документах в іншому вимірнику, то необхідно  перерахувати у той вимірник, який застосовується на підприємстві. Для  бухгалтерського обліку, окрім натуральних  вимірників застосовують ще й вартісний  вимірник.

Порядок оцінки і обліку товарно-матеріальних цінностей регулюється  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 9 “Запаси”.

В результаті проведеного  дослідження можна зробити висновки:

1. Необхідно покращити  аналітичний облік запасів, присвоєння  номенклатурного номера кожному  найменування чи сорту запасів,  не є достатнім, необхідно ввести  картки складського обліку, в  яких після кожної позиції  запасів по приходу і розходу  виводиться залишок.

2. Необхідно покращити  графік документообігу з метою  вчасного надходження первинних  документів до бухгалтерії та  складання звітності.