Облік виробничих запасів

Підставою для списання використаних у виробнищта матеріалів служить Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

За даними  цієї відомості  витрачені протягом місяця виробничі  запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 «Виробничі  запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунків:

23 «Виробництво» (на вартість виробничих запасів, використаних для виготовлення  продукції, виконання робіт, надання послуг);

91 «Загальновиробничі  витрати», 92 «Адміністративні витрати» (на вартість запасів, використаних для загальновиробничих  і загальногосподарських потреб);

93 «Витрати на збут» (на вартість запасів, використаних на потреби, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції);

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартість запасів, використаних на утримання об'єктів житлово-комунального та  соціально-культурного призначення) та ін.

Для того щоб  до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені за фактичною  собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають і списують суму відхилення від облікових цін, яка відноситься  до витрачених у виробництві запасів. З цією метою визначають середній процент відхилення від облікових  цін за формулою

С%  = (В+В¹)    • 100 : (Мз+ Мо),

де В - сума відхилення від облікових цін, що відноситься до залишку запасів на початок місяця;

В - сума відхилення за звітний місяць;

Мз - вартість залишку запасів за обліковими цінами на  початок місяця;

Мо - вартість оприбуткованих за  обліковими цінами запасів, що надійшли від постачальників протягом місяця.

Шляхом  множення  вартості витрачених у виробництві запасів  за обліковими цінами на визначений середній процент відхилення і ділення  на 100 визначають суму відхилення, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. Визначену суму відхилення від облікових цін списують з кредита аналітичного рахунка «Транспортно-заготівельні витрати» (або рахунок «Відхилення між плановою і фактичною собівартістю запасів») на дебет тих самих рахунків, на які протягом місяця були списані запаси за обліковими цінами (тобто дебет рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі  витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін). Отже, до собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг) матеріали включаються за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Інвентаризація  виробничих запасів

Проведення й оформлення результатів Інвентаризації за лишків  виробничих запасів здійснюється підприємствами відповідно до вимог інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших активів, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 № 69.

Інвентаризація виробничих  запасів здійснюється інвентаризаційною  комісією, призначеною  наказом  керівника підприємства, по місцях зберігання матеріальних цінностей  у присутності матеріально відповідальних осіб.

Дані інвентаризації кожного  виду матеріальних цінностей заносяться в інвентаризаційний опис (ф.-21), який складається в двох примірниках і підписується всіма членами комісії. Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, а другий - передається до бухгалтерії. В бухгалтерії фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в описах, звіряють з даними бухгалтерського обліку. Матеріальні цінності, по яких виявлені розходження (залишки, недостача), записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальна особа повинна давати інвентаризаційній комісії письмове пояснення про причини їх виникнення.

Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних  різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства. Керівник повинен прийняти  рішення  про оприбуткування  лишків і списання недостач  матеріальних цінностей і затвердити протокол у 5-денний строк. У бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображають в такому порядку.

Залишки виробничих  запасів  зараховують в доход операційної  діяльності записом:

Д-т  рах. 20  «Виробничі  запаси» (відповідний субрахунок)

К-т рах. 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Вартість недостачі виробничих запасів списується з кредита рахунка 20 «Виробничі  запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

Недостачі і втрати від  псування цінностей з  вини матеріально відповідальних осіб відносяться на їх рахунок записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо на час виявлення недостачі виробничих запасів конкретні  винуватці  не  встановлені, то вартість такої недостачі відображається на  забалансовому рахунку 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення осіб, які повинні  відшкодувати  витрати, належна  до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості в доход звітного періоду записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Розмір збитку по недостачі і псуванню матеріальних цінностей, який підлягає відшкодуванню винними особами. визначається відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей», затвердженого постановою Верховної Ради України  від 06.06.95 № 218, і Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі (псування)  матеріальних цінностей, затвердженого Постановою   Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116 (із змінами, внесеними відповідно з Постановами КМУ від 27.08.96 № 1009, від 20.01.97 №34, від 15.12.97 № 1402).

Згідно з Законом України № 218 збитки, нанесені підприємству  (установі, організації) працівниками, які виконують операції, пов'язані з придбанням, продажем, обміном, доставкою, зберіганням або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, а також  валютні операції і які є винними у розкраданні, знищенні  (псуванні), недостачі цінностей, визначаються в таких  розмірах:

• дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), дорогоцінних каменів, алмазних інструментів та алмазних порошків з природних алмазів - у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення "Несеного  збитку;
• оброблених дорогоцінних каменів, ювелірних та побутових: виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металу   і дорогоцінних каменів, - у потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що  діяли на день виявлення нанесених збитків;
• доземної валюти, а також платіжних  документів та інших  цінних паперів в іноземній валюті - в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей перерахованих у валюту України за обмінним курсом  МБУ на день виявлення нанесених збитків.

По  інших  матеріальних цінностях (крім дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей) для визначення  розміру  збитків від розкрадання, псування і недостачі  керуються Порядком  № 116.

Згідно з зазначеним Порядком  розмір збитків від розкрадання, псування, недостачі матеріальних цінностей  визначається   за балансовою вартістю цих цінностей (за вирахуванням  амортизаційних відрахувань), але не менше 50% від їх балансової вартості на час виявлення таких фактів з урахуванням   індексу інфляції (який щомісячно визначається Держкомстатом  України), відповідного розміру ПДВ  і акцизного  збору за формулою

рз -  [(Бв-А) . Іінф + ПДВ + Аз] • К,

де рз - розмір збитку; Бв - балансова вартість; А – сума нарахованої   амортизації; Іінф - індекс інфляції; ПДВ - податок на додану вартість; Аз - акцизний збір; К - коефіцієнт, що застосовується до відповідної групи цінностей.

Вартість  вузлів, деталей і напівфабрикатів та іншої продукції, яка виготовляється підприємствами для внутрішньовиробничих  потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не завершене, визначається виходячи із собівартості її  виготовлення з урахуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю продукцію з застосуванням коефіцієнта 2.

Вартість спирту  етилового (питного, ректифікованого, сирцю), спирту, який використовується  для виробництва вин, спиртових соків і настойок, визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням ПДВ і акцизного збору. До визначеної таким чином ціни застосовується коефіцієнт 3.

Вартість плодоягідних соків, консервованих з використанням сірчистого ангідриду або бензокислого натрію, визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням ПДВ і акцизного збору. До визначеної таким чином  ціни застосовується коефіцієнт 3.

Вартість  продовольчих товарів, роздрібні ціни на які дотуються державою, оцінюється з додаванням до роздрібної ціни суми дотацій.

Розмір збитків від  розкрадання, недостачі, знищення (псування) бланків цінних паперів і документів суворого обліку визначається з застосуванням коефіцієнтів:

5 – до номінальної вартості, вказаної на бланках цінних паперів і документів   суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку, встановленої законодавством;

50 – до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів і документів суворого обліку, на яких не вказана номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодавством.

Розмір збитків від  розкрадання банкнотного паперу або захищеного паперу, персоніфікованої захисної стрічки визначається: з застосуванням коефіцієнта 1,5 до максимальної суми грошей, які можуть  бути виготовлені на цьому банкнотному папері; в 5000-му розмірі від вартості захищеного  паперу і персоніфікованої захисної стрічки.

У бухгалтерському обліку на суму вартості збитку недостачі  цінностей, визначену відповідно до Закону України № 218 або Порядку № 116, яка підлягає відшкодуванню винними особами, роблять запис по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню  завданих зонтків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

У разі відшкодування винними  особами належної суми збитку від  недостачі і псування матеріальних цінностей роблять запис по дебету рахунка 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» (або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», якщо  керівником підприємства прийнято рішення про утримання суми збитку Із заробітної плати винуватця) і кредиту рахунка 375 «Розрахунки по  відшкодуванню завданих збитків».

Із суми, сплаченої винними  особами згідно із зазначеним нормативним  актом, відшкодовуються збитки, нанесені підприємству від недостачі і  псування цінностей, решта суми (різниця  між балансовою вартістю недостачі (псування) цінностей і відшкодованою  сумою) підлягає перерахуванню до  бюджету, що в бухгалтерському обліку відображається записом по  дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

При  регулюванні інвентаризаційних  різниць взаємний залік залишків і недостач запасів, що виникають внаслідок пересортиці, може бути допущений як виняток, якщо пересортиця виникла у однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи, за один і той же період і з матеріальними 
цінностями одного і того самого найменування (якщо цінності мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару - при відпуску її без розпаковки тари). Проте різниця у вартості недостач і залишків при більшій вартості недостач цінностей списується на рахунок осіб, що допустили пересортицю, і з них стягується.

Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як недостачі цінностей понад норми природного збитку з віднесенням їх на результати діяльності підприємства. У цьому разі в протоколі інвентаризаційної комісії має бути наведено обгрунтоване рішення, чому такі різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

Перевищення вартості цінностей, що виявилися в надлишку, проти вартості цінностей, що виявилися у недостачі при пересортиці, відноситься на доходи операційної діяльності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Система показників, інформаційна  база та методи  аналізу виробничіх  запасів підприємства

Фінансовий стан підприємства виражають у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто  засобів підприємства і їх джерел. Основні завдання аналізу фінансового  стану - визначення якості фінансового  стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності  підприємства. Ці завдання вирішують  на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансових показників і розподіляють на такі аналітичні блоки:

- структурний аналіз активів  і пасивів;

- аналіз фінансової стійкості;

- аналіз платоспроможності  здатності (ліквідності);

- аналіз необхідного приросту  власного капіталу.