Облік виробничих запасів

ЗМІСТ

ВСТУП            2

І. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ФІНАНСМОВОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧІХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА      4

1.1 Економічна сутність  виробничих запасів, їх класифікація.   4

1.2 Методи оцінки виробничих  запасів.       9

1.3 Бухгалтерські рахунки  по обліку виробничих запасів.           13

ІІ. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧІХ ЗАПАСІВ            21

2.1 Облік надходження виробничих запасів             21

2.2 Облік витрат виробничих запасів              26

2.3 Інвентаризація виробничих запасів              29

ІІІ. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА                 35

3.1 Система показників, інформаційна  база та методи  аналізу виробничіх запасів підприємства                 35

3.2 Методика аналізу забезпеченості підприємства виробничими запасами  37

3.3 Методика аналізу ефективності використання виробничіх запасів           45

ВИСНОВОК                  50

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ             52

 

 

 

ВСТУП

Для здійснення виробничо-господарської  діяльності підприємства використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів  підприємства.

Виробничі запаси займають особливе місце не лише у складі майна підприємства, а й особливе місце їм належить у структурі  витрат, оскільки виробничі запаси є основною складовою при формуванні собівартості готової продукції. Враховуючи це виробничі підприємства особливу увагу приділяють саме обліку та аналізу  виробничих запасів.

Для забезпеченості підприємства виробничими запасами та ефективного  їх використання необхідно вживати  комплекс заходів, щодо виявлення, кількісного  вимірювання та реалізації виявлених  заходів. Для цього необхідно  здійснювати систематичний облік, а також ефективності використання виробничих запасів. В цьому полягає  актуальність теми проведеного дослідження. Основним джерелом інформації є дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Запаси складають особливе місце у складі майна та домінуючі  позиції у структурі витрат підприємств  різних сфер діяльності, є найбільш важливою і значною частиною оборотних  активів підприємства, обов’язково  враховується при визначенні результатів  господарської діяльності підприємства, та при висвітленні інформації про  його фінансовий стан.

Основні підходи, які регламентують  методологічні засади формування в  бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у  фінансовій звітності представлені в П(С)БО 9 “Запаси”, а також в  П(С)БО 6 “Витрати”.

Метою курсової роботи є  вивчення методичних аспектів обліку і аналізу виробничих запасів.

Предметом дослідження є  методика обліку і організація аналізу  виробничих запасів підприємства.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є нормативні документи, які регулюють питання  обліку виробничих запасів; а також  підручники, навчально-методичні посібники, наукові статті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ФІНАНСМОВОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧІХ ЗАПАСІВ  ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна  сутність виробничих запасів,  їх класифікація.

Для здійснення процесу виробництва  та іншої господарської діяльності необхідні предмети праці — сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо тощо, з яких або за допомогою  котрих виготовляється продукція, виконуються  роботи, надаються послуги. Такі предмети праці називаються запасами

Методологічні засади формування в фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” (далі — Положення (стандарт) 9), яке було затверджене наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються пiдприємствами, органiзацiями та iншими юридичними особами незалежно вiд форм власностi (крiм бюджетних установ).

Норми Положення (стандарту) 9 не розповсюджуються на:

• незавершенi роботи за будiвельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язанi з ними;
• фiнансовi активи;
• поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за справедливою вартостю відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 “Біологічні активи”, кориснi копалини, якщо вони оцiнюються за чистою вартiстю реалiзацiї вiдповiдно до iнших положень(стандартiв) бухгалтерського облiку.

Згідно Положення (стандарту) 9 запаси — це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської дiяльностi;
• перебувають у процесi виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання пiд час виробництва продукцiї, виконання робiт та надання послуг, а також управлiння пiдприємством.

Запаси визнаються активами, якщо вони відповідають критеріям визнання активу:

• існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням,
• їх вартість може бути достовірно оцінена.

Класифікація запасів

Для цілей бухгалтерського обліку всі запаси підприємства можуть бути поділені на дві групи:

• власні запаси,
• запаси, які не є власністю підприємства, але знаходяться на його території.

Кожна група в свою чергу поділяється  на види запасів (рис. 1.).

		Запаси підприємства
Власні запаси					Запаси, які  не є власністю підприємства
	Виробничі запаси						Матеріали, прийняті для переробки
	Незавершене виробництво						Матеріальні цінності на відповідальному  зберіганні
	Готова продукція						Товари на комісії
	Товари
	Тварини на вирощуванні та відгодівлі

 

Рис 1. Класифікація запасів підприємства

Власні запаси підприємства обліковуються на балансових рахунках. До них відносяться:

Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, які

підлягають подальшій  переробці на підприємстві або утримуються  для іншого споживання в ході нормального  операційного циклу. Вони поділяються  на:

• сировину – придбані або отримані іншим чином (наприклад, вирощені, видобуті) продукти (матеріали), які знаходяться у власності підприємства і призначені для подальшої переробки;
• основні й допоміжні матеріали;
• комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;
• малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року (інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо).

Тварини на вирощуванні  та відгодівлі – це дорослі тварини на відгодівлі і в нагулі; тварини, вибракувані з основного стада та прийняті від населення для реалізації; молодняк тварин; птиці; звірі; кролі та сім’ї бджіл.

Незавершене виробництво – це незакінчені обробкою та складанням деталі, вузли і вироби, а також незакінчені технологічні процеси.

Незавершене виробництво підприємства, що виготовляє продукцію, включає витрати, розподілені на незакінчену обробкою продукцію.

Для підприємства, що надає послуги, незавершене виробництво включає  витрати з надання послуг щодо яких підприємство ще не визнало дохід.

Готова продукція – це продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно–правовим актом.

Товари – це матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

При цьому підприємство-покупець, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми. Вже при закупці  у постачальника вони є готовою  продукцією. Однак у ряді випадків підприємства, які займаються перепродажем, здійснюють комплектацію таких товарів, їх компонування в які-небудь системи (наприклад, об’єднання декількох станків  у виробничу лінію, яка надалі цілком поставляється покупцеві). Товарні  запаси складають основну частину  запасів у торгово-закупівельних  підприємств та у підприємств, які  спеціалізуються на комплектації і  т.п.

Склад запасів на кожному  конкретному підприємстві залежить від виду діяльності підприємства. Якщо для торговельного підприємства основна частина запасів –  це товари, то для виробничого –  виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція.

Запаси, які не є власністю підприємства, обліковуються поза балансом і до запасів підприємства, у якого вони знаходяться, не включаються. До них відносяться:

Матеріали, прийняті для переробки – давальницька сировина, яка не оплачується одержувачем і залишається власністю замовника.

Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні – матеріальні цінності, які реалізовані підприємством і право власності на які перейшло покупцю, але за умовами договору вони знаходяться на відповідальному зберіганні у підприємства-продавця. Крім того, сюди включаються матеріальні цінності:

• отримані підприємством від постачальника, але не сплачені і заборонені до витрачання,
• одержані надміру, ніж у видаткових документах постачальників,
• на які є відмова від акцепту розрахункових документів постачальників.

Товари  на комісії – це товари, одержані в межах договорів комісії (консигнації), поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари.

Договір комісії передбачає, що комітент доставляє товари посереднику, який діє як комісіонер, намагаючись продати товари. Товари відносять до запасів комітента, тому що комісіонер не купує товар. Комісіонер приймає на себе відповідальність за збереження товару, прийнятого на комісію. Після реалізації товару комісіонер передає власнику товару (комітенту) виручку за мінусом вказаних у договорі комісії витрат і комісійних. Товари, які знаходяться на реалізації у комісіонера, включаються до запасів підприємства, яке передало товар на комісію (комітента), а не до запасів комісіонера.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Методи оцінки  виробничих запасів.

Придбані, отримані або вироблені  запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (ПБО 9 “Запаси”). Визначення первісної вартості запасів  залежить від способу їх надходження  на підприємство. ПБО 9 розглядає такі способи надходження запасів  на підприємство:

• придбані за плату;
• виготовлені на підприємстві;
• внесені до статутного фонду;
• одержані безоплатно;
• придбані в результаті обміну.

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених пп. 24 – 28 ПБО 9 щодо оцінки запасів на дату балансу, яка розглянута нижче.

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, – це собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать: