Облік виробничих запасів

 

1.1 Економічна  сутність виробничих запасів,  їх класифікація та роль

в діяльності підприємства

В обліковій літературі можна  зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення.

У навчальній літературі часто  застосовується поняття "виробничі  запаси", замінене поняттям "матеріали". Деякі автори при визначенні поняття  матеріальних оборотних активів  застосовують термін "цінності". Однак, поняття "цінність" є описовою категорією, ознакою, якісним або  критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які  мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Запаси — це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Принципи формування в  бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999 р. № 246 .

Запаси визнаються підприємством  за таких умов:

- існує ймовірність того, що підприємство отримає в  майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням; 

- їх вартість може бути достовірно визначена.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є:

- правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей,

- виявлення та відображення витрат, пов'язаних з їхньою заготівлею;

- контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

- одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

- правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Забезпечення зберігання запасів здійснюють такими методами:

а) через систему матеріальної відповідальності — укладанням договорів  із працівниками, які мають доступ до оформлення документів про рух  матеріальних цінностей;

б) документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);

в) затвердження окремим  наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи  з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

г) налагодження складського  господарства;

ґ) проведення інвентаризації (вибіркової та суцільної).

Запаси для кожного  підприємства – це також активи, які утримуються для продажу  за умови звичайної господарської  діяльності (товари); які перебувають  у процесі виробництва з метою  подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються  для використання під час виробництва  продукції, виконання робіт та надання  послуг (сировина, матеріали тощо).

При виробництві продукції  використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 9 “Запаси” детально регламентує  загальні засади організації бухгалтерського  обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об’єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.

Класифікація кожного  явища є дуже важливою ланкою, оскільки від її правильності буде залежати і правильність використання цього  явища. Основоположна класифікація запасів закладена в законодавстві, а саме в Плані рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств  і організацій. Тому на нашу думку доцільно було б зупинитись докладніше на цій класифікації. Розглянемо об’єкти, що обліковуються на рахунку 20 “Виробничі запаси”.

- Сировина

- Матеріали (Основні матеріали і Допоміжні матеріали)

- Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби

- Паливо

- Тара і тарні матеріали

- Будівельні матеріали

- Матеріали, передані в переробку

- Запасні частини

- Матеріали сільськогосподарського призначення

- Інші матеріали

В загальному сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого  і невиробничого призначення  віднесено законодавством до оборотних  засобів.

В окрему групу виділяють  оборотні малоцінні та швидкозношувані  предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального  операційного циклу, якщо він більше одного року.

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти  протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства.

Застосування терміну "матеріально-виробничі  запаси" пов'язано з певними  суперечливими моментами, адже матеріальними  запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття  є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовується у виробничому  процесі.

Терміни "товарно-матеріальні  активи" і "товарно-матеріальні  запаси" не досить прийнятні для  застосування з причини охоплення  ними активів, що мають матеріальну  форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому  акцент робиться на можливість продажу  таких активів.

Певні протиріччя пов'язані  і з використанням терміну "предмети праці". Поняття предметів праці  достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що піддаються обробці, але традиційно використовується не як облікова категорія, а як економічна.

Термін "товарно-виробничі  запаси" найбільшою мірою відображає характерні властивості речових  елементів виробництва, основне  призначення яких - обробка у процесі  виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів  на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.

Незавершене виробництво - це не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені  технологічні процеси. Незавершене  виробництво на підприємствах, що виконують  роботи та надають послуги, складається  з витрат на виконання не закінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством  ще не визнано доходу.

Товари - це матеріальні цінності, що придбані (одержані) та утримуються  підприємством з метою подальшого продажу. Підприємство-покупець, як правило, не вносить суттєвих змін до фізичної форми товарів, які придбуває. Але в деяких випадках, наприклад, коли підприємство-покупець займається перепродажем, може здійснюватись комплектація таких товарів, їх компонування в яку-небудь систему (об'єднання декількох станків у виробничу лінію). Товарні запаси складають основну частину запасів у торговельно-закупівельних підприємств, у підприємств, що спеціалізуються на комплектації, тощо.

Готова продукція - це продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним  та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; це продукція, обробка якої закінчена  та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами  договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

Норми П(С)БО 9 "Запаси" не поширюються на такі запаси:

• незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;
• ·фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);
• ·молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Для обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки  набуває особливої актуальності класифікування в зв'язку з потребою отримати точної і достовірної інформації.

Для правильної організації  обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за наступними ознаками (табл. 1.1) (Додаток А)

 

^{Наведена  класифікація запасів  забезпечує виконання  основних завдань  обліку та контролю запасів, серед яких:}

^{- раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;}

^{- організація складського господарства;}

^{- достовірне визначення первісної вартості запасів;}

^{- визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;}

^{-розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.}

^{Усі перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами . Загальноприйнята класифікація впроваджується на підприємствах на території України, проте не виключено те, що на певний виробничий запас на різних підприємствах може даватись різна назва, це зумовлено тим що кожен регіон має свою специфічну вимову, а також не обходиться і без непрофесійності рабочих, які не вправі дати правильну класифікацію через свою не кваліфікованість. Отже, роблячи узагальнення даного розділу ми можемо сказати, що від правильної класифікації залежить і правильність подальшого обліку виробничих запасів.}

 

1.2. Методи оцінки виробничих запасів

Важливе значення для правильного  обліку має також порядок оцінки запасів. В обліку запаси відображаються за первісною вартістю. Відповідно до П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається із таких фактичних витрат:

• сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

• сум ввізного мита;

• сум непрямих податків, які пов'язані з придбанням запасів ,і не відшкодовуються підприємству;

• транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

•  інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і 
доведенням стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і покращення якісно-технічних характеристик запасів. Формування первісної вартості запасів за шляхами надходження подано в таблиці 1.2.

 

Таблиця 1.2

Первісна вартість запасів

Шляхи надходження запасів	Формування первісної  вартості запасів
Придбання	Первісною вартістю запасів є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат на їх придбання
Виготовлення  власними силами	Первісною вартістю визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) 16 "Витрати" і відповідає калькуляції, затвердженій на підприємстві
Внесення до статутного капіталу	Первісною вартістю визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість
Одержання безоплатно	Первісною вартістю визнається їх справедлива вартість
Придбання в результаті обміну	Первісна вартість одиниці запасів, придбаних в  результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедли ву вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первісною  вартістю одиниці запасів, придбаних  у результаті обміну на неподібні запаси, визнається справедлива вартість придбаних запасів.

 

Не включаються  до первісної вартості запасів, а  належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):