Облік надходження виробничих запасів

План

 

Вступ

 

1. Організаційна характеристика  та облікова політика господарства.

 

2. Теоретичні основи обліку надходження виробничих запасів.

 

3. Облік виробничих запасів.

 

3.1. Економічний зміст матеріальних  оборотних активів.

 

3.2. Оформлення надходження матеріалів від постачальників та з інших каналів.

 

3.3. Облік запасів на складах.

 

3.4. Синтетичний та аналітичний  облік надходження виробничих  запасів.

 

Висновки та пропозиції

 

Список використаної літератури

 

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Будь-яка діяльність, пов’язана з виробництвом, обміном та споживанням матеріальних і нематеріальних цінностей, наданням та використанням послуг, називається господарською діяльністю.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має в своєму розпорядженні необхідні господарські засоби – будівлі, машини, матеріали, товари, грошові кошти та джерела господарських засобів.

Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, управління і контролю. Щоб керувати підприємствами різних форм власності і всім народним господарством України, необхідно мати відомості про господарську діяльність кожного підприємства: розміри й склад його засобів, коштів, розвиток окремих галузей тощо. Всі ці відомості можуть бути одержані лише завдяки обліку.

Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, є найбільш важливою і значною частиною оборотних активів підприємства, обов’язково враховуються при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Жодне підприємство — як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері — не може обійтися без запасів.

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення

Запаси - це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

В залежності від того, яку роль відіграють різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг, вони поділяються на такі групи: сировина, основні і допоміжні матеріали; купівельні напівфабрикати; незавершене виробництво; малоцінні швидкозношувані предмети; молодняк тварин і тварини на відгодівлі.

Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.  
 Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які і підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші – змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті – входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті – лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Товарні запаси – придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони с готовою продукцією.

Запаси для кожного підприємства - це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо).

При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси” детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об'єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.

Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючої позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, є найбільш важливою і значною частиною оборотних активів підприємства. Запаси обов’язково враховуються при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Необхідною умовою підтримання виробництва сільськогосподарської продукції на певному рівні є постійна наявність частини оборотних активів у матеріальні формі. Так, щоб здійснювався процес виробництва, господарство повинне мати в необхідних розмірах запаси посівного матеріалу, кормів, палива, мінеральних добрив та засобів захисту рослин і тварин, запасних частин та інших виробничих запасів. При їх використанні ростуть витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції і виробничі запаси переходять у форму готової продукції. 
 Облік запасів є однією із трудомістких ділянок облікової роботи на підприємстві. Облік матеріалів на складах повинен забезпечити отримання точної інформації про залишки матеріалів по кожному номенклатурному номеру. Номенклатурою матеріалів називається перелік матеріалів згрупованих за певною ознакою і відповідним чином зашифрованих, із зазначенням одиниці виміру. На складах на кожен вид, сорт, найменування запасів заповнюється матеріальний ярлик у якому зазначаються номенклатурний номер, назва запасу, марка або тип, розмір, сорт та одиниці виміру. Номенклатурний номер складається з 7 цифр, перші три з яких вказують на субрахунок, на якому в бухгалтерському обліку відображаються матеріальні цінності, наступні дві — номер групи матеріалів, а останні — порядковий номер матеріальних цінностей в групі. Присвоєння запасам номенклатурних номерів дозволяє уникати помилок під час здійснення записів у складському та бухгалтерському обліку.

У системі аналітичного обліку надзвичайно важливе значення має складський облік залишків, надходження та витрачання матеріальних цінностей, який здійснюється за допомогою карток складського обліку і складає основу бухгалтерського. Якщо складський облік ведеться з порушенням встановлених вимог, то це може ускладнити процес бухгалтерської обробки документів і паралізувати зусилля бухгалтерів отримати повну, неупереджену, точну інформацію про витрачання матеріалів на виробництво і складання фінансової звітності. Отже, складський облік запасів є початковою стадією обліку.

Синтетичний облік належних підприємству виробничих запасів здійснюється на рахунку 20 «Виробничі запаси». В дебет записуються такі факти (господарські операції, події), які викликані: надходженням запасів; дооцінкою запасів (дооцінюються лише ті запаси, які раніше були уцінені і лише у межах сум уцінки). По кредиту рахунку 20 відображається списання запасів. Згідно з П(С)БО №9 виділяють головні причини списання (вибуття) виробничих запасів із балансу: відпуск у виробництво; реалізація на сторону; інші (списання за невідповідності критеріям активу у зв'язку з псуванням, крадіжкою тощо).

Підсумкові дані стосовно надходження і вибуття запасів за синтетичними рахунками (субрахунками) записують у Відомість 5.1. Відомість ведеться у розрізі матеріально відповідальних осіб, місць зберігання і використання. Записи у Відомість 5.1 здійснюються на основі звітів матеріально відповідальних осіб щодо надходження запасів на склади, в цехи, на дільниці і їх використання, вибуття із місць зберігання за звітний період. Далі дані переносяться до Головної книги за кожним рахунком окремо, а потім до відповідних форм фінансової звітності.

Метою написання даної курсової роботи є вивчення існуючої практики організації обліку виробничих запасів та розроблення конкретних рекомендацій щодо його вдосконалення.

Об’єктом дослідження виступає СТОВ Агрофірма « Брацлав » .

Для написання курсової роботи використовувались фактичні дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності базового господарства, статистичні матеріали, нормативно правові акти, велика кількість літературних джерел.

За своєю структурою курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, переліку використаних джерел, таблиць, додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Теоретичні основи обліку надходження виробничих запасів

 

Бухгалтерський облік на підприємствах призначений для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, віддзеркалювання в облікових і звітних документах повної і достовірної інформації про виробничо-господарську діяльність підприємства, додержування договірної і фінансової дисципліни.

У свою чергу, добре налагоджена й ефективно працююча система бухгалтерського обліку дозволяє аналізувати стан справ підприємства, контролювати надходження і витрату коштів,  вчасно розраховуватися з дебіторами і кредиторами, з бюджетом. Створення такої  фінансової системи є спільною справою керівника і бухгалтера. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник підприємства, який призначає і звільняє бухгалтера за своїм  розсудом..

Нормативно-законодавчим актом , який регулює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», в якому зазаначено, що керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для  правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками , причетним до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення і подання до обліку первинних документів.

У зв’язку з нестабільністю економіки та недосконалістю законодавчої бази закони України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Національного банку України досить часто зазнають змін. Тому і бухгалтерський облік в Україні реформується і наближається до Міжнародних стандартів ведення бухгалтерського обліку і звітності. З 01.01.2000 року почалося практичне застосування нових національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. [1;3]

Важливе значення для одержання різнобічної інформації , необхідної для управління і контролю , має застосування науково обґрунтованого плану рахунків.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” Міністерством фінансів України розроблений і затверджений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу , зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності. Тому в Плані розмежовано балансові рахунки, які об’єднані в класи з розділами активу , пасиву балансу і номінальні рахунки, призначені для обліку затрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства. Таким чином показники розділів балансу заповнюються за даними  рахунків 1-6 класів, а показники Звіту про фінансові результати – за даними рахунків 7-9 класів.

До синтетичних рахунків, які потребують більшої деталізації об’єктів, що обліковуються , Планом рахунків передбачені субрахунки. Кожному синтетичному рахунку і субрахунку , крім назви, присвоєно номер (код), тобто умовне цифрове позначення. Використання кодів рахунків значно прискорює і скорочує облікову роботу, а також є необхідною умовою при автоматизованому опрацюванні облікової інформації на обчислювальних машинах. [3;2]

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання  первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями. Господарські операції відображають у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах на підприємстві здійснюють на основі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.[5;8]

Склад запасів, їх оцінку та порядок відображення у фінансовій звітності визначено П(С)БО 9 «Запаси». Положенням визначено, що запаси – активи, які:

• утримують для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримують для споживання  під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.[2;1]