Фінансовий облік грошових коштів на рахунках в банківських установах

     Головна відмінність між заявою на переказ  готівки і об’явою на внесок готівки  полягає у тому, що об’ява мала ще ордер, який повертався із випискою банку. Заява ж має лише квитанцію, яка  передається касиру після здачі готівки на поточний рахунок.

     ІІ. Документи, з допомогою яких суб’єкти господарювання здійснюють розрахунки з іншими суб’єктами господарювання в обох напрямках.

     Платіжне доручення – документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

     Розрахунки  дорученнями можуть здійснюватись  в порядку попередньої оплати, для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, для перерахування сум, які належать фізичним особам на їх рахунки, відкриті в установах банків, а також у інших випадках за згодою сторін.

     Для проведення розрахунків за допомогою  платіжного доручення, їх треба подати до банку у двох екземплярах (при міжбанківських розрахунках) і трьох – при одно банківських. Перший екземпляр залишається у банку, а другий і третій видається разом із випискою по розрахунковому рахунку платнику і одержувачу коштів.

     Доручення приймаються до виконання банком протягом десяти календарних днів з  дня виписки. День заповнення доручення  не враховується.

     Банки приймають до виконання доручення  від платників лише в межах  наявних коштів на їх рахунках, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів, неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках. Не приймаються до картотеки платіжні доручення на сплату податків та внесків до державних соціальних фондів, строк сплати яких не настав.

     Схему розрахунків платіжними дорученнями наведено на рис. 5.2. 
 

       
 
 

     Рис. 5.2. Схема розрахунків  за допомогою платіжних  доручень 

     1. Відвантаження продукції (виконання  робіт, надання послуг) та отримання  товару і рахунку-фактури на  оплату покупцем.

     2. Оплата товарів (робіт, послуг) платіжним дорученням (оформлення доручення і передача його в обслуговуючий банк).

     3. Банк платника надсилає документи  про перерахування коштів на  рахунок у банк постачальника.

     4. Банк постачальника зараховує  відповідну грошову суму на  рахунок постачальника і повідомляє його випискою з рахунка.

     Розрахунки  між господарюючими суб’єктами можуть здійснюватись за допомогою платіжних  вимог-доручень (далі вимога-доручення). Вимога-доручення – це комбінований документ, який складається з 2-х  частин:

     - верхня – вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

     - нижня – доручення платника  своєму банку перерахувати з  його рахунку суму, яка проставлена  у рядку “сума до оплати літерами”.

     Вимога-доручення  заповнюється одержувачем коштів і  надсилається безпосередньо платнику. Номер платіжної вимоги-доручення  проставляється одержувачем коштів, а інформація із документа знаходить  відображення у журналі реєстрації платіжних вимог-доручень або фіксується автоматично в ЕОМ.

     Доставку  вимог-доручень до платника може здійснювати  банк одержувача через банк платника. З метою гарантованої прискореної  доставки платником вимог-доручень рекомендується передавати їх у комплекті  з розрахунковими та відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором (угодою) продукцією (виконані роботи, надані послуги).

     У разі згоди оплатити вимогу-доручення  платник заповнює нижню частину  цього документа (ставить лише печатку  та підписи) і здає в банк, що його обслуговує.

     Платіжні  вимоги-доручення приймаються банком протягом двадцяти календарних днів з дня виписки. День заповнення документа  не враховується.

     Вимога-доручення  подається в установу банку у  двох примірниках.

     Банк  приймає до оплати вимогу-доручення в межах суми, яка може бути сплачена за наявними коштами на поточному рахунку платника.

     У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення  він про мотиви повідомляє безпосередньо  одержувача коштів у порядку і  строки зазначені договором.

     Схему розрахунків платіжними вимогами-дорученнями наведено на малюнку 5.3.

 
 
 
 

Рис. 5.3. Схема розрахунків  з використанням  платіжних вимог-доручень 

     1. Постачальник відвантажує продукцію,  виписує вимогу-доручення і разом  із товарно-транспортними документами,  які передбачені угодою, надсилає платникові.

     2. Платник, отримавши вимогу-доручення  та інші документи при згоді  оплатити її, заповнює нижню частину  вимоги-доручення і здає її  в обслуговуючий банк.

     3. Банк платника перераховує грошові  кошти в банк постачальника  в день їх списання.

     4. Банк постачальника проводить  зарахування коштів на рахунок  свого клієнта у день їх  надходження.

     Без згоди юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької  діяльності, списання коштів, що знаходяться  на їх рахунках у банках, не допускається за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішенням господарського суду та за виконавчими написами нотаріусів.

     Розрахунковий документ на безспірне списання коштів оформляється на бланку платіжної вимоги і подається стягувачем, державним виконавцем до установи банку, що його обслуговує в трьох примірниках. Дві і більше платіжні вимоги подаються до обслуговуючого банку разом із супровідним реєстром у двох примірниках, перший примірник реєстру залишається в документах для банку, другий, як розписка, видається підприємству-одержувачеві коштів.

     Платіжні  вимоги приймаються банком стягувача  протягом десяти календарних днів з  дня виписки. День заповнення платіжної  вимоги не враховується.

     Залежно від конкретного випадку безспірного списання, у рядку “Призначення платежу” платіжної вимоги стягувача має зазначати: назву і відповідну статтю закону, якою передбачено безспірне списання коштів; у разі необхідності – вид платежу і період часу, за який здійснюється стягнення, акт ненормативного характеру, на підставі якого здійснюється стягнення із зазначенням його номера, дати і назви. Якщо зі змісту закону випливає необхідність посилання на  інші документи, то в платіжній вимозі мають вказуватись реквізити відповідного документа.

     Якщо  платник та одержувач обслуговуються в різних банках, то перший і другий примірник платіжної вимоги спецзв’язком надсилаються банком одержувача у банк платника, третій – видається на руки одержувачу коштів.

     У банку платник перший примірник  виконує функцію меморіального документа для списання коштів з рахунка платника, другий – видається платнику з випискою із особового рахунку.

     У разі, якщо платник та одержувач  коштів обслуговується в одній установі банку, то перший примірник вимоги залишається  в документах для банку, другий – видається платнику, третій – одержувачу коштів.

     Відповідальність  за обґрунтованість в правильність внесення даних у розрахункові документи  на стягнення та безакцептне списання коштів несе стягувач.

     ІІІ. Документи, за допомогою яких здійснюється списання сум податкового боргу за податками до бюджету і які стягуються у безспірному порядку.

     Суми  податкового боргу до бюджету  за податками, податковим кредитом, штрафами, нараховані державними податковими  адміністраціями України, стягуються у безспірному порядку інкасовими дорученнями.

     Інкасові  доручення приймаються банком, що обслуговує стягувача, протягом десяти календарних днів з дня виписки. День заповнення інкасового доручення  не враховується.

     Інкасове  доручення заповнюється та надсилається банком у двох примірниках.

     Залежно від конкретного випадку безспірного  списання коштів, у рядку “Призначення платежу” вказується назва і відповідна стаття закону, якою передбачене безспірне  списання коштів, у разі необхідності – вид платежу і період часу, за який здійснюється стягнення.

     Якщо  у інкасовому дорученні не заповнений рядок “Призначення платежу”, то банк повинен повернути її без виконання.

     Треба зазначити, що дана форма платіжного документа використовується для  зняття банком із поточного рахунку  підприємства платника за розрахунково-касове обслуговування.

     Якщо  стягувачем є установа банку, боржник  якої обслуговується в іншій установі банку, то банк-стягувач надсилає спецзв’язком розрахункові та виконавчі документи  безпосередньо в банк боржника.

     Документи на безспірне стягнення та безакцептне списання коштів з основних рахунків підприємств приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках. Підтвердженням здійснення операцій на поточному рахунку є банківська виписка, до якої банком додаються документи, на підставі яких проводились розрахунки.

     Після отримання касиром виписки банку, здійснюється її опрацювання головним бухгалтером. Опрацювання банківської  виписки включає в себе три  етапи:

     І етап: до банківської виписки, у порядку  здійснення відображених у ній операцій, прикріплюються всі додані банком первинні документи. Зауважимо, що на суму знятої із поточного рахунку до каси підприємства готівки банк не подасть жодного касового ордера, яка засвідчує оприбуткування грошей до каси. За умов, коли підприємство вносило готівку на поточний рахунок до виписки по поточному рахунку банком також не буде доданий документ, оскільки квитанція до заяви на переказ готівки віддається при їх здачі до банку.

     ІІ  етап: встановлення і зазначення у виписці біля кожної суми номера того бухгалтерського рахунка, у кореспонденції з яким пов’язане надходження або списання коштів з поточного рахунку.

     ІІІ етап: полягає у перенесенні загальних даних із виписки за дебетом і кредитом поточного рахунку до журналів та відомостей, що призначені для обліку грошових коштів на рахунках в банківських установах. 
 
 
 
 
 
 

5. Синтетичний  та аналітичний облік  руху коштів на рахунках в банківських установах

 
 

     Для обліку наявності та руху грошових коштів на поточному рахунку, що знаходиться в банку, призначено рахунок 31 “Рахунки в банках”. Він активний,балансовий,призначений для обліку господарських засобів – грошових коштів і має такі субрахунки:

     311 “Поточні рахунки в національній  валюті”

     312 “Поточні рахунки в національній  валюті”

     313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”

     314 “Інші рахунки в банку в  іноземній валюті”

     За  дебетом даного рахунку відображається надходження грошових коштів, за кредитом – їх використання. Сальдо за дебетом  означає наявність грошових коштів на рахунках в банківських установах на певну дату.

     Записи  операцій за дебетом та кредитом рахунку 31 “Рахунки в банках” здійснюють на підставі виписок банку з поточних та інших рахунків і доданих до них документів.

     Суб’єкти малого підприємництва на рахунку 31 “Рахунки в банках” також можуть обліковувати грошові кошти в дорозі в національній та іноземній валюті [14, с. 304-305].