Фінансовий облік грошових коштів на рахунках в банківських установах

3. Характеристика  і оцінка господарської  діяльності і постановки обліку на ДП «Канівське лісове господарство»

 
 

     ДП „Канівське лісове господарство” Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства розташоване в північній частині Черкаської області на території Канівського та Черкаського адміністративних районів. 11 березня 1958 року, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР №280, була створена Канівська гідролісомеліоративна станція, перша не тільки в Україні а й в колишньому СРСР. На базі якої на основі наказу по Міністерсту лісового господарства України №133 від 31.10.1991 року було створене Канівське державне лісогосподарське підприємство, яке в свою чергу в 2005 році було перейменоване в ДП „Канівське лісове господарство”.

     До складу ДП „Канівське лісове господарство” входить 6 лісництв: Канівське – площею 6270 гектари, Михайлівське – 4594 гектари, Софіївське – 3391 гектари, Степанецьке – 5144 гектари, Бучацьке – 4687 гектари, Григорівське – 2207 гектарів і автогараж лісгоспу.

     Підприємство  створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального  використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.

     Основними напрямами діяльності підприємства є: проведення заходів з відновлення лісів; організація лісонасінневої справи і лісових розсадників; виробництво продукції та товарів народного споживання, проведення лісозаготівельних та лісопильно-деревообробних робіт; торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної та комісійної торгівлі та інші види діяльності.

     Підприємство  має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. На ДП „Канівське лісове господарство” використовується журнально-ордерна форма обліку, яка базується на використанні журналів і книг спеціальної форми.

     Дана  форма обліку використовує принцип  систематизації та накопичування даних  первинних документів безпосередньо  в регістрах аналітичного і синтетичного обліків, відповідно до чинного положення  про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

     Записи  в накопичувальних регістрах  відображаються для контролю за фінансово-господарською  діяльністю підприємства, а також  для складання періодичної та річної бухгалтерської звітності. Основними  регістрами при цій формі обліку є журнали-ордери, що ведуться по кредиту синтетичних рахунків (обліку) і дебету кореспондуючих рахунків. Використовують також регістри аналітичного обліку, відомості, таблиці, книги і картки.

     Виписка банку служить основою для  бухгалтерського обліку грошових коштів на поточному рахунку.

     Виписка банку з поточного рахунка  – це зведений документ грошових операцій. У ній зареєстровані всі операції, як безготівкові так і готівкові. Виписка надається підприємству щоденно або в інші терміни  залежно від кількості операцій. При комп’ютерній формі обліку згідно з первинним документами видаються відомості за дебетом і кредитом рахунка 311 у розрізі кореспондуючих рахунків. В умовах ручної обробки інформації операції за дебетом цього рахунку нагромаджуються у відомості № 2, а за кредитом – в Журналі-ордері № 2. В ці регістри операції записуються з виписок банку.

     Наприкінці  місяця підсумкові дані кредитових оборотів із журналів-ордерів переносять до Головної книги, в якій підраховують обороти по Дт кожного рахунка. Головну книгу використовують для узагальнення даних журналів-ордерів, взаємної перевірки зроблених записів по окремих рахунках і складання звітного балансу.

     Для побудови синтетичного і аналітичного обліку лісове господарство керується  Планом рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій.

       Для аналізу фінансово-господарського стану ДП «Канівське лісове господарство»  нами використано фінансову звітність даного підприємства за 2008 – 2010 роки (Додатки А-Р).

     Інформація  наведена у «додатку Т» свідчить про зменшення загальної вартості майна підприємства у 2010 р. на 818 тис. грн порівняно з 2008 р., що є результатом скорочення обсягів діяльності та зменшення її ефективності. Окрім цього спостерігається скорочення вартості основних засобів на 75 тис. грн, що свідчить про послаблення матеріально-технічної бази та погіршення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства. Дана ситуація є наслідком високого ступеня фізичного старіння (зносу) обладнання та відсутністю коштів для його повного відновлення.

        Структура капіталу товариства з 2008 р. до 2010 р. перетворилась з неефективної в більш ефективну, оскільки відбулося збільшення питомої ваги власного капіталу на 10,37%, що є позитивним фактором, оскільки воно підвищує фінансову незалежність підприємства. Протягом даного періоду спостерігається значне зменшення поточних зобов’язань, що також є позитивним фактором діяльності підприємства (Додаток С).

       Виходячи  з даних, що наведені у додатку К, можна сказати, що найгірші показники діяльності підприємства спостерігаються в 2009 р., а саме:

       - значне скорочення основних засобів,  та низький обсяг їх надходження;

       - зниження середньої вартості  активів;

       - збільшення середньої вартості  кредиторської заборгованості;

       - зменшення середньої вартості  капіталу;

       - зменшення адміністративних витрат  та витрат на збут, при різкому  зростанні інших операційних  витрат;

       - зниження товарообороту;

       - збиток, як фінансовий результат  діяльності підприємства.

      У 2010 р. динаміка більшості показників ділової активності оцінюється позитивно. Відбулося значне оновлення основних засобів підприємства, що призвело до прискорення оборотності активів та окремих їх елементів (основних засобів, дебіторської заборгованості). Значно зросла оборотність запасів та оборотності власного капіталу. Основними факторами, що спричинили покращення ділової активності підприємства, були: збільшення обсягу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зменшення обсягів кредиторської заборгованості.

      Саме  збільшення доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та зменшення  обсягів заборгованості підприємства дали змогу у 2010 р. отримати чистий прибуток у розмірі 212 тис. грн.

      Загалом, для покращення діяльності підприємства можна запропонувати такі заходи:

      - збільшення обсягів реалізації  продукції;

      - забезпечення ритмічної та рівномірної реалізації товарів;

      - попередня перевірка платоспроможності  дебіторів, та недопущення прострокованої  дебіторської заборгованості;

      - оновлення застарілого обладнання  на більш нове та досконале;

      - зменшення обсягів поточної кредиторської  заборгованості;

      - одержання доходів від інших  видів діяльності;

      - здача в оренду майна, що  не використовується підприємством. 
 
 
 

4. Документальне оформлення руху коштів на рахунках банку

 
 

     Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей  та технічних можливостей банку, в якому він відкрив рахунок, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів каналами зв’язку. Спосіб подання ним документів до банку передбачається у договорі на розрахунково-касове обслуговування.

     Паперові  розрахункові документи, як правило, виписуються  з використанням технічних засобів  за один раз під копірку у двох примірниках, платіжні вимоги та документи підприємств, які обслуговуються в одній установі банку, - в трьох примірниках.

     Отже, для здійснення операцій на поточному  рахунку підприємством до уповноваженого банку подаються належним чином  оформлені відповідні первинні документи. Здійснення такого роду операцій вимагає від бухгалтера не лише знання призначення первинних документів, а також уміння їх правильно заповнювати і опрацьовувати.

     Виходячи  з цього, документи, за допомогою  яких проводяться операції на поточному рахунку у банку, можна поділити на три групи:

     І. Документи, за допомогою яких суб’єкт  господарювання забезпечує взаємозв’язок  між поточним рахунком і касою  підприємства.

     Для одержання належних готівкових коштів із банку в касу підприємства використовують чекові книжки. В свою чергу для отримання як грошової, так і розрахункової книжки до установи банку подається “Заява на отримання чекових книжок”.

     Для надання юридичної сили на заяві  ставляться підписи керівника і  головного бухгалтера, а також печатка підприємства, що засвідчує прізвище і підпис особи, яку направляють для виконання даної операції до банку.

     На  всіх чеках, які входять до чекової  книжки установою банку проставляється відповідна нумерація і назва  того підприємства, якому вона видається.

     Отримуючи зазначені чекові книжки, касир підприємства власноруч підписується на поданій  ним до банку заяві, чим засвідчує  належність йому затвердженого на підприємстві підпису на отримання чекових  книжок.

     Для отримання готівки з банку  до каси підприємства головний бухгалтер оформляє вручну чек грошової чекової книжки, який касиром передається до банку.

     Отримані  гроші оприбутковуються у касі підприємства прибутковим касовим ордером .

     При закінченні чеків грошової чекової  книжки бо банку подається нова заява на одержання нової чекової книжки, до якої додаються корінці попередньої.

     Розрахунок  чеком здійснюється за схемою, наведеною  на рис. 5.1.

     

       
 
 

     Рис. 5.1. Схема розрахунків  чеком 

     1. Платник подає до банку заяву  на отримання чекової книжки, а також платіжне доручення на депонування коштів.

     2. Банк депонує кошти на окремому  аналітичному рахунку “Розрахунки  чеками”.

     3. Платник отримує в своєму банкові  чекову книжку.

     4. Платник, одержавши рахунок постачальника  на товари (роботи, послуги) виписує і передає постачальнику чек.

     5. Постачальник відвантажує покупцеві  товар.

     6. Постачальник здає в обслуговуючий  банк чек разом із трьома  примірниками реєстрів.

     7. Банк чекоутримувача приймає  чек із реєстром та разом  із другим і третім примірниками  реєстру, інкасує чек до банку емітента.

     8. Банк-емітент списує суму чека  з рахунку покупця, на якому  вона була депонована.

     9. Банк-емітент перераховує кошти  на рахунок одержувача.

     10. Банк постачальника зараховує  суму, вказану в чеку на рахунок  постачальника.

     Для передачі готівки із каси до банку касиром, до 2005 року, оформлялась “Об’ява на внесок готівки”, яка мала ордер, квитанцію, а зараз цей документ носить назву “Заява на переказ готівки”.

     Зауважимо, що на Заяві на переказ готівки:

1. підписи керівника, головного бухгалтера і печатка підприємства не ставиться;
2. касир підписується лише один раз на першій частині заяви на переказ готівки;
3. нумерація заяви на переказ готівки (номер заяви і квитанції) проставляють всі під одним номером у банку по факту надходження, незважаючи на те, що сама заява є вихідним документом з підприємства.