Державний бюджет як основний фінансовий план держави

• неефективні й негнучкі видатки. Структура видатків бюджету негнучка, що підвищує уразливість економіки щодо шоків. У 2009 р. понад 90 % загального фонду держбюджету складали захищені статті. При цьому, згідно зі звітами Рахункової палати, кожна третя гривня з бюджету витрачалася неефективно;
• хронічне перевищення та швидке зростання зобов'язань стосовно бюджетних ресурсів, що спричинює постійне коригування бюджету, податкового законодавства3 й ускладнює адміністрування та прогнозування податків;
• слабкий фінансовий менеджмент. Бюджетне планування обмежується річним горизонтом. Аудит державних фінансів зосереджений на фінансових аспектах, а аналіз ефективності видатків вимагає поглиблення;
• слабке управління державним боргом. Значна частка зовнішніх зобов’язань (66,8%) у сукупному державному боргу робить його вразливим до валютних коливань. Значна частка гарантованого державного боргу (28,4%) створює ризик зростання урядових зобов’язань;
• непрозорість державних фінансів. Неповне розкриття інформації про стан державного сектору призводить до прихованих дисбалансів і зростання держсектору.

       Основною  метою економічної реформи є  створення дієвої системи управління державними фінансами, спрямованої  на забезпечення сталого економічного зростання і гарантованого виконання  державою своїх соціальних зобов’язань  за рахунок:

• зниження рівня дефіциту і темпів зростання державного боргу;
• підвищення ефективності і гнучкості фіскальних видатків;
• оптимізації управління державними фінансами.

       Для досягнення вищезазначених цілей потрібно вирішити низку завдань, зокрема:

• посилити фіскальну дисципліну;
• поліпшити управління державним боргом;
• підвищити ефективність капітальних видатків;
• підвищити прозорість державних фінансів і розширити аналіз стану державного сектору;
• запровадити середньострокове планування і поліпшити фінансовий менеджмент державних підприємств.

       Для запровадження середньострокового планування необхідно проведення наступних  заходів:

1. прийняття змін до Бюджетного кодексу з метою законодавчого визначення принципів і методів середньострокового планування;
2. прийняття Закону України « Про державне прогнозування і стратегічне планування в Україні.

       8 липня 2010 року був прийнятий  новий Бюджетний кодекс України,  який повинен створити законодавче  підґрунтя застосування програмно-цільового  методу і середньострокового  планування в бюджетному процесі;  закріплення процедури оцінювання  проектів як необхідної умови  їх включення до бюджету; введення обмежень на спрямування витрат надпланових доходів і доходів від приватизації.

       Основними відмінностями між Бюджетним  кодексом 2001 року та Бюджетним кодексом України 2010 року є наступні:

• істотне розширення термінологічної бази, що дозволить уникнути подвійного тлумачення бюджетних норм;
• визначення для законів, прийнятих після 15 липня і впливають на бюджетні показники, дати вступу в силу не раніше початку нового бюджетного періоду, тобто 1 січня;
• відображення в новому Кодексі ряду норм, які щорічно регулювалися Законом про Державний бюджет України, зокрема, щодо складів доходів загального фонду держбюджету і місцевих бюджетів, переліку захищених видатків бюджету тощо;
• наявність норми посилання на спеціальну процедуру розгляду і затвердження держбюджету, визначеної Регламентом Верховної Ради України. При цьому прямі норми, що визначають таку процедуру, у новому кодексі вже не містяться;
• закріплення правила, що в разі несвоєчасного набрання чинності закону про Держбюджет соціальні стандарти і соціальні гарантії, у тому числі прожитковий мінімум, рівень його забезпечення, мінімальна заробітна плата, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню, в поточному бюджетному періоді застосовуються у розмірах та на умовах, що діяли в грудні попереднього бюджетного періоду;
• розширення предмета регулювання Закону про Державний бюджет, в додатках до якого, зокрема, повинні додатково визначатися:

а) доходи Державного бюджету за бюджетною  класифікацією;

б) фінансування Державного бюджету за бюджетною класифікацією;

         в) перелік кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), із зазначенням кредиторів, загальних обсягів кредитів (позик) та обсягів їх залучення у відповідному бюджетному періоді в розрізі бюджетних програм;

• удосконалення системи держконтролю і посилення відповідальності учасників бюджетного процесу. Зокрема, визначено 40 видів порушень бюджетного законодавства та 8 видів заходів впливу, а також розмежовані і деталізовані контрольні повноваження державних органів;
• наявність норми, яка визначає, що завдання і функціональні обов'язки бухгалтерських служб, повноваження головного бухгалтера бюджетних установ та вимоги щодо його професійно-кваліфікаційного рівня визначаються Кабінетом Міністрів України;
• в п. 7 розділу VI Бюджетного кодексу України 2010 року визначено, що Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевих рад мають забезпечити відповідно до законодавства України надання пільг окремим категоріям громадян шляхом впровадження соціальних карток і здійснення видатків відповідно до нового Кодексу виключно із застосуванням Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

       Досить  складно спрогнозувати вектори  розвитку бюджетного процесу в Україні  в умовах досить значної кількості  змінних, параметри яких мають значний  діапазон коливань.

       Прогнози, що ґрунтуються на суто математичних методах, щодо України, не справджуються. Необхідно в "ручному режимі" врахувати такі складові, як політичне протистояння, відсутність розвинених демократичних інститутів, суб'єктивний фактор при прийнятті рішення, недостовірність даних при базових розрахунках.

       Усвідомлення  напрямків розвитку бюджетної системи  як складової суспільної системи  має базуватись на критичному осмисленні попередніх постулатів. Від виваженого вибору напрямів розвитку бюджетних відносин значною мірою залежить загальний соціально-економічний розвиток держави.  

       Висновок 

       Згідно  з Бюджетним кодексом України  бюджет – план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

       Специфічними  ознаками бюджету є історичність, плановість, юридичний характер, термін дії.

       Функціонування  бюджету здійснюється у взаємодії  двох його особливих форм – доходів  і видатків, кожна з яких має  специфічне суспільне призначення. За рахунок доходів формується фінансова  база діяльності держави, а за рахунок  видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.

       В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від  бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди  цільового призначення. Тому для  оцінювання реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів  і видатків «чистого» бюджету (без  цільових фондів).

       Стан  бюджету як фінансового плану  характеризується трьома основними показниками:

• рівновага доходів та видатків;
• бюджетний надлишок (профіцит) – перевищення доходів над нормативними видатками;
• бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами (податкові та неподаткові надходження).

Через бюджет органи державної влади і управління здійснюють:

• контроль за станом виробництва;
• вплив на фінансову діяльність місцевих органів влади і управління (шляхом надання дотацій та субвенцій);
• контроль за діяльністю виконавчо-розпорядчих органів, що складають і виконують бюджет.

       В останні роки Державний бюджет України  є дефіцитним, тому при плануванні Державного бюджету на наступний  рік необхідно постійно шукати нові джерела його фінансування. Дефіцит  бюджету може бути і позитивним явищем в економіці, особливо, коли кошти  спрямовуються в розвиток економіки (капітальні видатки). В нашій же державі всі кошти, які залучаються  як джерела фінансування дефіциту Державного бюджету спрямовуються на фінансування поточних видатків бюджету.

       На  жаль, практично жодного разу за роки незалежності Закон про Державний  бюджет на наступний рік не був  прийнятий вчасно. Саме недотримання законодавства є основною проблемою  в сфері не лише бюджетних відносин, а й взагалі у всіх сферах життя.

       Проблеми, що виникають у бюджетній системі  України, не є чимось привнесеним  ззовні, вони характерні саме для України  з її особливою ментальністю. Цим  пояснюється хронічне неприйняття  будь-яких шаблонів або теорій. Напрацювання будь-яких наукових концепцій щодо векторів соціально-економічного розвитку обов'язково повинні мати історичне  підґрунтя. Втрачене протягом століть  відчуття власної держави в сучасних умовах проявляється в нерозумінні  значення мови корінного населення, захопленні чужорідними цінностями, які генетично нам не властиві. У соціально-економічній сфері  це реалізується в захопленні товарами іноземного походження, витворами мистецтва, досягненнями культури. Загалом тут  нічого загрозливого немає — на досягненнях інших цивілізацій  можлива розбудова свого власного, але за умови — закордонне дійсно краще.

       Отже, визначаючи напрямки розвитку бюджетної  системи, обов'язково потрібно враховувати  національні риси. 
 
 
 

       Використана література

1. Конституція України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР;
2. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. №2542-ІІІ;
3. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 р. №2456-VI;
4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. №489-V;
5. Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 р. №107- VI;
6. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 р. №835- VI;
7. Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 р. №2154- VI;
8. Наказ Міністерства Фінансів України «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» від 27 грудня 2001 р. №604;
9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2008 рік» від 1 березня 2007 р. №316;
10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2009 рік» від 5 березня 2008 р. №160;
11. Постанова Кабінету Міністрів України «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2010 рік» від 25 лютого 2009 р. №151;
12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2011 рік» від 19 квітня 2010 р. №315;
13. Алєксєєв І. В., Ярошевич Н. Б. Бюджетна ситтема: навч. посібник. – К.: «Хай-Тек Прес», 2008. – 376с.;
14. Артус М. М,, Хижа Н. М. Бюджетна система України:навч. посібник. –К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2005. – 220с.;
15. Булгаков Ю. В., Старостенко Г. Г. Бюджетна система: навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 240 с.;
16. Карлін М. І. Бюджетна система України: навч. посібник. – К.: Знання, 2008.- 428 с.;
17. Опарін В. М., Малько В. І., Кондратюк С. Я. Бюджетна система: навч. посібник. –К.: КНЕУ, 2008. – 336 с.;
18. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2006. – 607 с.;
19. Старостенко Г. Г. Бюджетна система України: навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 240 с.;
20. Статистичний щорічник України за 2007 рік. –К.: Вид-во «Консультант», 2008 рік;
21. Статистичний щорічник України за 2008 рік. – К.: Державне підприємство «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009 рік;
22. Статистичний щорічник України за 2009 рік. – К.: Державне підприємство «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010 рік;
23. Фещенко Л. В., Проноза П. В., Кузьминчук Н. В. Бюджетна система України: навч. посібник. – К.: Кондор, 2008. – 440 с.;
24. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: підручник. – К.: НІОС, 2009. – 243 с.;
25. Михайленко С.В. Міжнародний досвід планування бюджету  // Актуальні проблеми економіки, 2010 №9 (111). – с. 215-223;
26. Мярковський А.І. Бюджетний кодекс України в контексті бюджетної реформи  // Фінанси України, 2009 №8. – с. 3-18;
27. Скрипник А.В., Паянок Т.М. Фактори ризику виконання планових показників бюджету України  // Фінанси України, 2008 №6.- с. 31-44;
28. zakon.rada.gov.ua – Верховна Рада України;
29. www.minfin.gov.ua – Міністерство Фінансів України;
30. www.ac-rada.gov.ua – Рахункова палата України;
31. Treasury.gov.ua – Державне казначейство України;
32. www.ukrstat.com.ua – Державний комітет статистики України.