Державний бюджет як основний фінансовий план держави

• благодійні внески, гранти і дарунки;
• кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;
• кошти, що отримують вищі і професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

       Централізація фінансових ресурсів має важливе  значення економічне і політичне  значення, адже мобілізовані доходи є  одним з важливих засобів втілення в життя прийнятих державних  рішень. Це дає змогу маневрувати  ресурсами, зосереджувати їх на важливих ділянках економічного і соціального  розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику по всій території  країни. 

       1.2. Доходи державного  бюджету  і їх  класифікація

       Доходи  Державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Їх склад, форми мобілізації залежать від  системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в  певний період.

       Доходи  Державного бюджету – це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. [13, 72] Основним джерелом доходів бюджету є ВВП. Методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу ВВП і утворення доходів бюджету, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік.

       Класифікація  доходів Державного бюджету:

1. залежно від повноти зарахування доходів до бюджету:

• закріплені – згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету;

• регулюючі – зараховуються у певному відсотковому відношенні;

2. за регулярністю надходження:

• звичайні – регулярно включаються в доходи;
• надзвичайні – з’являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих доходів;

3. за методами залучення:

• податки;
• збори;
• обов’язкові платежі;
• інші надходження.

4. залежно від способу зарахування:

• загальний фонд – надходження, які не призначені для конкретної мети, а визначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних виплат;
• спеціальний фонд – створений з метою фінансування окремих видатків за рахунок окремих визначених джерел надходжень.

       Згідно  з ст. 9 Бюджетного кодексу України 2001 р. доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1. податкові надходження – передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі;
2. неподаткові надходження:

• доходи від власності та підприємницької діяльності;

• адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
• доходи від штрафів і фінансових санкцій;
• інші неподаткові платежі;

3. доходи від операцій з капіталом;

4. трансферти – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній основі.

       Відповідно  до Наказу Міністерств фінансів України  №604 від 27 грудня 2001 р. Про  бюджетну класифікацію доходи бюджету включають податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти, цільові фонди.

       До  податкових надходжень належать:

• податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;
• податок з доходів фізичних осіб;
• податки на власність;
• збори на спеціальне використання природних ресурсів;
• внутрішні податки на товари і послуги;
• податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;
• інші податки.

       До  неподаткових надходжень відносять:

• доходи від власності і підприємницької діяльності;
• адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного і побічного продажу;
• надходження від штрафів і фінансових санкцій;
• власні надходження бюджетних установ;
• інші надходження.

       До  доходів від операцій з капіталом  включають:

• надходження від продажу основного капіталу;
• надходження від реалізації державних запасів товарів;
• надходження від продажу землі і нематеріальних активів.

       Офіційні  трансферти включають:

• трансферти від органів державного управління;
• трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;
• трансферти з іншої частини бюджету.

       До  складу цільових фондів включають:

• Пенсійний фонд України;
• збір на обов’язкове соціальне страхування до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності;
• збір на обов’язкове державне страхування України на випадок безробіття до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
• платежі до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;
• платежі до фонду соціального захисту інвалідів;
• збір за забруднення навколишнього природного середовища;
• інші фонди.

       На  рівень доходів Державного бюджету  впливають зовнішні та внутрішні  фактори. До внутрішніх факторів відносять:

• рівень податкових ставок;
• рівень банківського процента;
• рівень податкоспроможності населення;
• об’єкти приватизації;
• рівень ВВП;
• курс національної валюти;
• рівень інфляції;
• внутрішній державний борг.

       До  зовнішніх факторів відносять:

• зовнішній державний борг;
• рівень інтеграції в зовнішньоекономічний простір;
• рівень цін на енергоносії;
• рівень зовнішньої державної допомоги від інших держав, міжнародних фінансових організацій;
• сальдо торговельного балансу.

       Отже, доходи Державного бюджету являють  собою фінансові ресурси, які  врегульовані нормами права і  необхідні для виконання функцій  державою. Доходи Державного бюджету  можна класифікувати за різними  ознаками, зокрема залежно від  повноти зарахування доходів  до бюджету; за регулярністю надходження, за методами залучення та за способом зарахування.

       Відповідно  до Бюджетного кодексу України доходи бюджету складають податкові  надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом  і трансферти.

       Згідно  з Бюджетною класифікацією до доходів Державного бюджету кріс податкових, неподаткових надходжень, доходів від операцій з капіталом  та трансфертів також відносять  цільові фонди. 
 
 
 
 
 

1.3. Класифікація видатків  Державного бюджету

       Відповідно  до Бюджетного кодексу України 2010 р. видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу, надання кредитів з бюджету, розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів, повернення надміру сплачених до бюджету сум податків та зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетному відшкодування.

       Особливості видатків Державного бюджету:

• мають імперативний характер, оскільки обумовлені фактом існування держави;
• спрямовані на відтворення економічних і соціальних відносин, які існують в конкретній державі;
• видатки є додаткової експлуатацією населення, оскільки одним із джерел їх фінансування є податки;
• в основній своїй масі мають невиробничий характер, оскільки являють собою частку національного доходу, що вибула з виробничого процесу.

       Сутність  видатків Державного бюджету проявляється через їх функції: розподільчу, стимулюючу (регулюючу), контрольну.

       Розподільча функція полягає в забезпеченні розподілу за рахунок видатків бюджету  частини ВВП та національного  доходу в різні сфери виробництва, галузі, підприємницькі структури.

       Стимулююча (регулююча)  функція забезпечує через видаткову частину бюджету певні народногосподарські і соціальні пропорції.

       Згідно  з ст. 10 Бюджетного кодексу України 2001 р. видатки бюджету класифікуються за:

1. функціями, з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класифікація видатків);
2. економічною характеристикою операцій, при проведення яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);
3. за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);
4. за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

       Функціональна класифікація має такі рівні деталізації:

• розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов’язані з виконання функцій держави, АР Крим чи місцевого самоврядування;
• підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, АР Крим чи місцевого самоврядування.

       За  економічною класифікацією видатків бюджету видатки поділяються  на поточні і капітальні.

       Відомча класифікація видатків бюджету містить  перелік головних розпорядників  бюджетних коштів для систематизації видатків бюджету за ознакою головного  розпорядника бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України  складає та веде єдиний реєстр розпорядників  та одержувачів бюджетних коштів.

       Програмна класифікація застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Ця класифікація формується Міністерством  фінансів України за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання  проекту закону про Державний  бюджет України у бюджетних запитах.

       В Наказі Міністерства фінансів України №604 від 27 грудня 2001 р. Про  бюджетну класифікацію визначено перелік  видатків бюджету за економічною, функціональною, відомчою та програмною.

       Згідно  з Бюджетною класифікацією до видатків бюджету за функціональною класифікацією належать: