Державний бюджет як основний фінансовий план держави

       З Державного бюджету здійснюються видатки  на виконання загальнодержавних  функцій, оборону, економічну діяльність, житлово-комунальне господарство, охорону  здоров’я, освіту, духовний та фізичний розвиток, соціальний захист та соціальне  забезпечення, охорону навколишнього  природного середовища та на обслуговування зовнішнього та внутрішнього державного боргу.

       Таблиця 6

       Склад видатків Державного бюджету 2007-2009 рр., млрд. грн.  [29]

       За  видатками, так як і за доходами,  Державний бюджет може виконуватися не в повному обсязі. Виконання  Державного бюджету за видатками  залежить від обсягу доходів, які  надходять до Державного бюджету.

       За  умови, коли Державний бюджет є дефіцитним і дохідна частина не покриває видаткову може застосовуватися  метод секверству (скорочення видатків на відповідну частку невиконання дохідної частини, крім захищених статей). Перелік  захищених статей визначається Законом  України про Державний бюджет на поточний рік.

       Офіційне  визначення захищених статей дано в  ст. 55 Бюджетного кодексу України, де визначається, що захищеними статтями видатків бюджету, визначаються статті видатків Державного бюджету, обсяг  яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних  призначень.

       В Законі України «Про Державний бюджет на 2010 рік» затверджено такий перелік  захищених статей за економічною  класифікацією:

• Оплата праці працівників бюджетних установ;
• Нарахування на заробітну плату;
• Придбання медикаментів і перев’язочних матеріалів;
• Забезпечення продуктами харчування пільгових категорій населення;
• Виплата відсотків за державним боргом;
• Трансферти населенню;
• Трансферти місцевим бюджетам.

       Аналізуючи  офіційні дані можна стверджувати, що наприклад, у 2009 році Державний бюджет за видатками було виконано на 87,8%, а  за видатками– на 90,7%. За дев’ять місяців 2010 року Державний бюджет за доходами було виконано на 60,8%, а за видатками  – на 66,4%.

       Отже, як бачимо, доходи та видатки Державного бюджету тісно пов’язані між  собою. Це зумовлено тим, що доходи є  джерелами фінансування видатків. Перевищення  видатків бюджету над його доходами зумовлює появу дефіциту бюджету, що спонукає до пошуку нових джерел фінансування видатків Державного бюджету.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІІІ. Основні проблеми та перспективи розвитку бюджетних відносин в Україні

1. Характеристика державних бюджетів зарубіжних країн

       Різні країни світу має свої особливості  у функціонуванні бюджетної системи, мають різну структуру бюджету, різний склад доходів та видатків бюджету. Розглянемо особливості деяких країн.

       В Франції немає єдності бюджетної  системи. Кожен бюджет формально  відособлений. У дійсності існує  відома централізація: бюджети нижчестоящих адміністративних одиниць затверджуються виконавчої владою вищестоящої ланки. Державний бюджет Франції є основною ланкою фінансової системи: на його частку приходиться половина усіх фінансових ресурсів держави , у цілому державний бюджет не затверджується законодавчою владою, а щорічно складається як допоміжний документ, що механічно поєднує загальний бюджет, численні спеціальні рахунки казначейства і приєднані бюджети.

       Доходи  бюджету:

       -прямі  податки 36%;

       -непрямі  податки 59,2%;

       -неподаткові  надходження 4,8%.

       Головними доходами бюджету є податки. Податкова  система включає прямі і непрямі  податки і внески на соціальне  страхування. Непрямі податки відіграють ведучу роль. У країні діють три  види непрямих податків (акцизи, мита, фіскальні монопольні податки). Але  вирішальне значення належить універсальному акцизу – податку з обороту, який функціонує як ПДВ.

       Спеціальні  фонди являють собою сукупність грошових ресурсів місцевих органів, що знаходяться в розпорядженні  держави чи влади і мають цільове  призначення.

       До  них відносяться численні спеціальні рахунки казначейства, приєднані  бюджети, різноманітні фонди фінансово-кредитних  установ і соціальний бюджет.

       Організаційно вони відділені від бюджетів і  мають визначену самостійність. Спеціальні фонди можна розділити  на 2 основні групи:

       1 – утворять фонди доходів і витрат які включаються в бюджет (фонд економічного і соціального розвитку Франції)

       2 – складають позабюджетні фонди, що мають юридичну самостійність. Найбільші з них зв'язані із соціальною сферою.

       Сукупність  таких фондів називають соціальним бюджетом Франції. Джерела засобів  соціальних спеціальних фондів складаються  з:

       внесків підприємців - 60%

       внесків застрахованих - 18%;

       надходження держави - 20%;

       інші  доходи -2%.

       У Великобританії до бюджетних відносин причетні прем’єр – міністр, міністерства, казначейство, парламент. Бюджетний  рік у Великій Британії починається 1 квітня і закінчується 31 березня. При  розробленні проекту бюджету  враховуються 18 ключових положень. До основних з них належать: зростання  ВНП, рівень безробіття, ціни на акції, норми процентних ставок, ціни на основні  продукти, зокрема на нафту, рівень податкових ставок.

       Бюджет  планується із залишків коштів на кінець бюджетного року, враховуються надходження  поточного року і планується залишок на кінець звітного року. Планування здійснюється на п’ятирічний період у цінах поточного року з відповідним щорічним коригування.

       Державний бюджет країни складається з двох частин:

• консолідованого фонду, що включає поточні надходження засобів і їхня витрата;
• національного  фонду позик, куди входять доходи і витрати держави,  зв'язані з рухом капіталу.

       Основна частина витрат фінансується з консолідованого  фонду (98%), що формується переважно  податковими надходженнями (95%). До неподаткових надходжень відносять доходи від продажу державної власності, адміністративні стягнення тощо. З консолідованого фонду здійснюються видатки на соціальний захист, охорону здоров’я, оборону, економічні та загальнодержавні послуги, охорону правопорядку, комунальні послуги, освіту тощо.

       Дохідна  частина національного фонду  позик формується за рахунок відсотків, які надходять від корпорацій  і місцевих органів влади як оплата за кредит, частини прибутку Банку  Англії, засобів деяких спеціальних  фондів. Видаткова частина включає  витрати на обслуговування державного боргу і деякі інші.

       Доходи  і витрати бюджету Японії мають певне групування, яке містить розділи, статті і параграфи. Доходи підрозділяються на 7 розділів, 11 статей і 43 параграфи, витрати — на 13 розділів, 41 статтю і 242 параграфи. Характерною рисою бюджету Японії є те, що невикористані кошти переходять на наступний бюджетний рік.

       Дохідна частина бюджету Японії складається  з податкових і неподаткових надходжень. Серед податкових надходжень - 40 % становить прибутковий податок з фізичних осіб,  30% - податок на прибуток юридичних осіб (на прибуток компаній) і також 30% — непрямі податки (стягнуті з продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, предметів розкоші). У порівнянні з іншими країнами частка неподаткових надходжень у Японії досить висока. Сюди входять доходи від орендної плати, продажу земельних ділянок та іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики тощо. Особливість Японії полягає в тому, що показник питомої ваги державних витрат у ВВП країни с одним з найменших серед показників розвинутих країн.

       Реалізація  державного бюджету здійснюється в  трьох основних формах:

• прямі виплати (в основному на утримання адміністративного апарату);
• витрата коштів по спецрахунках (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, громадські роботи, оборона);
• фінансова допомога місцевим адміністраціям.

       Величезну частину витрат державного бюджету  становлять соціальні витрати. А  серед них — пенсії по старості й інвалідності. Коштами державного бюджету забезпечується 1/3 виплат базової  пенсії. Інше виплачується за рахунок  різних пенсійних фондів.

       За  рахунок бюджету фінансується в  Японії так звана суспільна допомога. Вона охоплює тих, хто сам не може забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога надається на основі Закону «Про гарантії прожиткового мінімуму»  і виплачується з а сімома номінаціями: на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на похорони. 75% виплат по суспільній допомозі надаються з  центрального бюджету, 25% — з бюджетів місцевих органів влади.

       Реалізуючи  програму науково-технічного прогресу, уряд Японії збільшує державні асигнування  на наукові дослідження. Особлива увага, що приділяється науці й освіті, пояснюється тим, що вони перетворилися в головний структурний фактор економічного зростання. Серед витрат на науку 13% становлять асигнування на соціальні науки, а 87% — на природні і технічні.

       За  рахунок державного бюджету фінансуються дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих.

       Що  стосується військових витрат, то їх рівень у Японії, у порівнянні з іншими розвинутими капіталістичними країнами, досить низький. Військові витрати  в Японії не виходять за межі 1% ВВП. 
 
 
 
 
 

2. Проблеми  та перспективи розвитку бюджетних відносин в Україні

       Згідно  з Програмою економічних реформ на 2010 – 2014 р. основними проблемами в сфері бюджетних відносин є те, що рівень перерозподілу ВВП через бюджет і позабюджетні фонди є дуже високим: питома вага доходів зведеного бюджету разом з доходами позабюджетних фондів у ВВП склала у 2009 р. 42,4 %. Це означає високе фіскальне навантаження на бізнес. За останні два роки номінальний обсяг державного прямого й гарантованого боргу зріс у 3,6 разу - до 34,6 % ВВП. Дефіцит сектору державних фінансів (з урахуванням рекапіталізації банків, невідшкодованого ПДВ тощо) сягнув у 2009 р. 11,5 % ВВП. Навіть з урахуванням економічної кризи показник є високим порівняно з відповідним загальносвітовим показником.

       Основними причинами зазначених проблем є: