Державний бюджет, його структура та шляхи збалансування

Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2013 в 12:56, курсовая работа

Краткое описание

Мета цієї курсової роботи розкрити структуру державного бюджету, тобто показати його дохідну і видаткову частини, а також запропонувати методи збалансування і оптимізації цих частин та шляхи досягнення стану бездефіцитності.

Оглавление

Вступ .…………………………………………………………………............... 3
1. Методологічні основи формування бюджету ……........................................ 4
1.1. Сутність і роль бюджету …………........................................................ 4
1.2. Методи, принципи і джерела формування бюджету ........................... 8
1.3. Класифікація видатків та форми бюджетного фінансування ............. 12
2. Особливості формування бюджету України ................................................… 17
2.1 Склад і структура доходів бюджету України ....................................... 17
2.2 Склад і структура видатків українського бюджету ............................. 24
3. Шляхи збалансування державного бюджету .................................................. 28
3.1. Стан бюджету ………………….……….................................................. 28
3.2. Характеристика бюджетного дефіциту .................................................. 30
3.3. Джерела покриття дефіциту бюджету …................................................ 35
Висновки ……………………………………………………………….………….. 39
Додатки ……………………………………………………………………………. 42
Список використаної літератури ………………………………………………… 45

Файлы: 1 файл

Держбюджет.doc

— 552.50 Кб (Скачать)

У розрізі  функціональної класифікації в Україні  існують наступні види видатків:

  • загальнодержавні функції, з них обслуговування боргу;
  • оборона;
  • громадський порядок, безпека та судова влада;
  • охорона навколишнього природного середовища;
  • житлово-комунальне господарство;
  • охорона здоров’я;
  • духовний та фізичний розвиток;
  • освіта;
  • соціальний захист та соціальне забезпечення, з них: соціальний захист пенсіонерів;
  • економічна діяльність, у т.ч.: сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; транспорт; інші  видатки на економічну діяльність;
  • міжбюджетні трансферти.

Видатки Державного бюджету  України за січень-червень 2012 року з  урахуванням міжбюджетних трансфертів  становили 168,1 млрд. грн., що на 13,3% більше, ніж І півріччі 2011 року. Рівень виконання річного плану на 1,1% нижче показника попереднього року та становить 42,1%.

Видатки державного бюджету  без урахування міжбюджетних трансфертів  склали 118,5 млрд. грн., що на 12,9 млрд. грн., або на 12,3% більше показника минулого року. Рівень виконання річного плану  зменшився на 1,3% порівняно з минулорічним показником і становив 41,0%.

Упродовж І півріччя 2012 року найкраще фінансувалися видатки  на освіту (49,6% річного планового  обсягу), соціальний захист і соціальне  забезпечення (44,1%), громадський порядок, безпеку та судову владу (42,7%). Традиційно в першому півріччі майже не здійснювалося фінансування видатків на житлово-комунальне господарство.

У структурі видатків у цілому зберігаються тенденції  минулих років (таблиця 2). Так, найбільша  частка припадає на міжбюджетні трансферти (29,5%), причому вона має тенденцію до зростання [3, 41].

Таблиця 2

Видатки державного бюджету  за січень–червень 2011-2012 років у  розрізі функціональної класифікації

Роки

 

 

Видатки згідно

з функціональною кластфікацією

2011 рік

2012 рік

План, млрд.грн.

Факт,

млрд.грн.

Частка

факт.,%

План, млрд.грн.

Факт,

млрд.грн.

Частка

факт.,%

Загальнодержавні  функції, з них:

43496,9

17778,6

12,0

51096,6

19078,5

11,4

- обслуговування  боргу

23001,5

10502,9

7,1

29582,9

11554,1

6,9

Оборона

14548,4

5365,2

3,6

17444,8

6140,3

3,7

Громадський порядок, безпека та судова справа

32375,7

13823,2

9,3

36600,1

15620,7

9,3

Охорона навколишнього  природного середовища

4084,0

848,7

0,6

6488,6

1201,7

0,7

Житлово-комунальне господарство

948,7

7,2

0,0

733,5

53,8

0,032

Охорона здоров’я

9935,7

3209,5

2,2

12179,6

3866,5

2,3

Духовний та фізичний розвиток

3852,2

1387,3

0,9

6260,4

2086,2

1,2

Освіта

27629,0

13307,0

9,0

30631,9

15207,2

9,0

Соціальний  захист та соціальне забезпечення, з них:

64128,8

33613,1

22,7

78402,2

34610,7

20,6

- соціальний  захист пенсіонерів

58317,2

31479,8

21,2

64494,1

30342,7

18,1

Економічна  діяльність у т.ч.:

48298,9

16214,1

10,9

49073,9

20636,3

12,3

- сільське  господарство, лісове господарство  та мисливство, рибне господарство

10136,8

2757,5

1,9

10225,8

2952,9

1,8

- паливно-енергетичний  комплекс

9211,0

3714,4

2,5

10976,4

5263,2

3,1

- транспорт

14590,1

6259,2

4,2

14311,7

7569,1

4,5

-  інші видатки  на економічну діяльність

14361,0

3483,0

2,3

13560,0

4851,1

2,9

Міжбюджетні трансферти

93888,9

42810,0

28,9

110083,2

49552,4

29,5

Усього

343187,4

148364,0

100,0

398994,8

168054,3

100,0


        У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків.

  Розділ 3. Шляхи збалансування державного бюджету.

 

“Единим хорошим  бюджетом є збалансований бюджет”

Адам Сміт, 1776 р.

“Хорошим правилом є  те, що бюджет ніколи не повинен бути  збалансованим - крім моменту, копи надлишок,  що стримує інфляцію, змінюється  на дефіцит,  щоб боротися  зі  спадом”.

Воррен Сміт, 1955 р.

  3.1. Стан бюджету.

Стан бюджету  як фінансового плану держави  може визначатися трьома показниками:

  • рівновагою доходів і видатків бюджету;
  • бюджетним профіцитом — перевищенням доходів над видатками бюджету;
  • бюджетним   дефіцитом — перевищенням   видатків   над постійними доходами.

Рівновага доходів  і видатків бюджету є його найбільш доцільним і обґрунтованим станом. Вона означає, що всі видатки бюджету мають відповідні джерела фінансування. З позицій фінансового забезпечення реалізації функцій держави немає потреби, з одного боку, формувати зайві доходи, а з іншого — передбачати у своєму плані видатки без гарантованих надходжень для їх фінансування. Досягнення врівноваженості бюджету є головним завданням бюджетного планування. Враховуючи розгалужений склад видатків бюджету та різноманітність джерел формування доходів, а головне — систему фінансових інтересів у суспільстві стосовно бюджету, коли кожний суб'єкт заінтересований отримати якомога більше асигнувань і сплатити якнайменше податків та платежів, можна відзначити, що практична реалізація цього завдання є дуже складною.

З позицій  адміністративного управління фінансами  проблеми, начебто, немає. Залежно від конкретної ситуації можна або збільшити податки, або скоротити видатки. З позиції ж оптимізації бюджету та його ролі в суспільстві цього досягти дуже важко, адже будь-яке скорочення видатків чи збільшення рівня оподаткування веде до певних наслідків, які необхідно виявити та проаналізувати. Завдання врівноваженості бюджету зачіпає інтереси численних суб'єктів фінансових відносин, потребує врахування багатьох чинників і обмежень, а тому практично не піддається математичному моделюванню

Бюджетний профіцит є специфічним явищем. По-перше, як уже зазначалося, це досить відносний показник, адже завжди можна знайти певні напрями використання коштів. «Зайвих» грошей взагалі не буває. Так, згідно з Бюджетним кодексом України профіцит має затверджуватись виключно з метою погашення основної суми боргу. Але якщо погашення цього боргу включити у видатки бюджету (а саме до них вони і мають відноситися), то ніякого профіциту в бюджеті не буде. По-друге, слід відрізняти бюджетний профіцит від надлишку коштів, який підлягає вилученню до бюджету вищого рівня і характеризує міжбюджетні відносини. У будь-якому випадку бюджетний профіцит не може розглядатись як позитивний результат фінансової діяльності держави, ідентичний прибутку суб'єктів підприємництва.

Бюджетний дефіцит1 є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Це — перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обов'язкові платежі, що згідно з бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його складанні і затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування. Отже, необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бюджету у зв'язку з невизначеністю у джерелах покриття дефіциту. Відсутність чіткої політики стосовно бюджетного дефіциту і визначення джерел його покриття характеризує стан бюджету, який умовно можна назвати бюджетною пустотою, чи дірою. Тобто в бюджет включається певна сума видатків, що не мають відповідного забезпечення. Таке явище загалом неприпустиме. Однак в Україні на початку 90-х років воно мало місце. Затверджувався неврівноважений бюджет, що значно ускладнювало його виконання. Адже при незабезпеченому перевищенні видатків над доходами неясно, які видатки треба фінансувати, а які не треба. З іншого боку, виходячи із законодавчого характеру бюджету необхідно фінансувати всі затверджені видатки, але за рахунок чого? 

Бюджетний дефіцит  має різні прояви і причини. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники.

    1. Характеристика бюджетного дефіциту.

 

Дефіцит класифікують за такими ознаками:

  • формою прояву;
  • причинами виникнення;
  • спрямуванням коштів.

   За формою прояву розрізняють відкритий і прихований дефіцит. Відкритий дефіцит — це офіційно зафіксований стан бюджету під час його затвердження у відповідному документі: Законі про Державний бюджет чи в рішенні місцевих органів влади. Прихований дефіцит офіційно не визнається. Існує кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту. По-перше, це завищення планових показників доходів. По суті, воно означає фальсифікацію основного фінансового плану держави, яка все одно виявиться при виконанні бюджету. Така фальсифікація може бути як свідомою — для реалізації певних політичних, економічних чи фінансових цілей, так і наслідком невисокого рівня планування доходів, бажанням сприймати неможливе за реальність. Виходячи з рівня виконання плану доходів в Україні в останні роки, можна стверджувати, що певні елементи прихованого дефіциту шляхом завищення планових завдань мали місце. По-друге, завищення доходів може мати напівприхований характер. В Україні, наприклад, у деякі бюджетні роки до складу дохідної частини бюджету входила стаття «Доходи, що мають бути мобілізовані в процесі виконання бюджету». Виходячи з вимоги достовірності бюджетного планування затверджений бюджет має містити тільки реальні доходи. Тому, з одного боку, якщо це саме такі реальні доходи, то їх необхідно було чітко визначити і зарахувати до бюджету в конкретних формах. Якщо це малоймовірні або взагалі тільки бажані доходи, то їх неможливо включати до бюджету. Фактично це було нереальне завищення доходів бюджету з метою фіктивного його збалансування. По-третє, можливий варіант напівприхованого-напіввідкритого дефіциту, коли в затвердженому бюджеті дефіцит не виділяється, однак до складу доходів включаються такі надходження, які є джерелами його фінансування.

Прихований  бюджетний дефіцит — вкрай  небажане явище, особливо його перша форма — завищення планових показників доходів. Адже при виконанні бюджету цих надходжень все одно не буде. Однак під них заплановані певні видатки. Згорнути ж окремі програми і скоротити видатки вже в процесі виконання бюджету значно складніше, ніж відмовитись від них з самого початку. Такий підхід відбиває бажання органів влади й управління давати обіцянки, які не можуть бути виконані, тобто штучно підвищувати свій імідж. Стосовно другої і третьої форм прихованого дефіциту можна відзначити, що вони нагадують гру в піжмурки, спробу приховати очевидне.

  За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий. Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком економічної і фінансової кризи. Слід також зазначити, що він пов'язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і цим вирішити проблему. Однак у дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні скорочення видатків бюджету практично неможливе. За умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населення зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто нереально. Тобто практично це можна зробити, але до чого таке рішення приведе? Аналогічно немає можливості підвищити рівень оподаткування — він і так надто високий.

Конкретними причинами бюджетного дефіциту в  Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від адміністративно-командної системи, а головне — низький рівень ВВП на душу населення. Так, якщо в розвинених країнах світу він становить 25—40 тис. дол. США на рік, то в Україні наразі перебуває на рівні 1000 дол. на рік. У цілому вимушений бюджетний дефіцит у будь-якій країні є спробою пом'якшення складної фінансової ситуації.

Свідомий  бюджетний дефіцит пов'язаний з проведенням політики так званих «позикових» фінансів. Формування доходів бюджету може здійснюватись на основі «податкових» чи «позикових» фінансів. Політика «податкових» фінансів виходить з повного забезпечення доходів бюджету за рахунок податкових надходжень. Це створює стабільну дохідну базу, адже податки не треба повертати. Політика «позикових» фінансів ґрунтується на необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення частини бюджетних видатків через позики. Якщо вимушений бюджетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме за наявності вільних ресурсів, що їх фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування. Це дефіцит тільки бюджету держави, фінансовий стан підприємств і громадян у цілому може бути задовільний або й дуже добрий. Обмеження рівня оподаткування сприяє розвиткові виробництва і зростанню доходів у суспільстві. Держава ж може бути справді багатою лише у багатому суспільстві. Адже багата держава у бідному суспільстві — це нонсенс, який рано чи пізно призведе до кризи.

З'ясування причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для його оцінки. Сам по собі дефіцит бюджету не можна вважати негативним явищем і хибною фінансовою політикою. Так само як неправильно стверджувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Можна давати лише його відносну характеристику з огляду на причини виникнення дефіциту.

  За спрямуванням коштів розрізняють дефіцитне фінансування на розвиток і на поточні витрати. Ця ознака дефіциту бюджету теж досить суттєва в його характеристиці. Витрачання коштів на поточні витрати означає їх поглинання без відповідної віддачі. Це пасивне реагування на складне фінансове становище. Дефіцитне фінансування інвестицій, навпаки, передбачає активний вплив бюджету на розвиток економіки, до того ж така політика потребує чіткої організації і жорсткої відповідальності. Однак вона має перспективу, сприяючи зростанню ВВП і (в майбутньому) ліквідації вимушеного бюджетного дефіциту.

Політика  дефіцитного фінансування інвестицій грунтується на теоретичних засадах кейнсіанства, його постулатах «бюджетного мультиплікатора». Бюджетні інвестиції сприяють розвитку економіки, розширюють попит і цим стимулюють економіку. Фінансова політика дефіцитного фінансування економіки широко використовувалась у різних країнах світу в певних історичних умовах. Незважаючи на те, що нині більш поширеною є неокласична економічна теорія, відкидати кейнсіанство безпідставно.

Бюджетний дефіцит має певні обмеження. Маастрихтською угодою визначено, що припустимим є дефіцит бюджету на рівні З % від ВВП. Це та величина дефіциту, що не містить у собі ознак фінансової кризи і не призводить до тяжких наслідків. Безперечно, такий «норматив» є досить умовним. Він може використовуватися при здійсненні операцій з надання кредитів тим чи іншим країнам від міжнародних фінансових організацій з метою визначення і забезпечення платоспроможності позичальника. В певних умовах для окремих країн рівень «нормативу» може бути підвищений. Так, наприклад, для України свого часу надання кредитів МВФ проводилось за умови рівня бюджетного дефіциту 4—5 % до ВВП.

    Необхідність обмеження дефіциту бюджету визначається вимогами пом'якшення наслідків дефіцитного фінансування, основним з яких є інфляція, пов'язана з емісією грошей. Водночас слід зазначити, що інфляція, як і будь-яке явище, має як негативні, так і певні позитивні сторони. Відзначаючи негативність бюджетного дефіциту, мають насамперед на увазі його вплив на знецінення грошей. Воно веде до економічної нестабільності, оскільки гроші втрачають свою вартість у часі. Усі юридичні та фізичні особи намагаються позбутись грошей, які практично перестають виконувати функцію нагромадження. Інфляція виражається в зростанні цін і зниженні рівня реальних доходів, вона підриває стимули до підприємницької діяльності і до праці. Водночас стримування інфляції жорсткою монетарною політикою може дати зворотні наслідки. Дефіцит грошей — настільки ж небажане явище для економіки, як і їх надлишок. Позитивний вплив інфляції пов'язаний з тим, що додаткова емісія грошей веде до зростання попиту, а відтак і виробництва. Тому і політика бюджетного дефіциту має бути виваженою і збалансованою. Наслідки бюджетного дефіциту не є наперед заданими. Вони залежать від багатьох чинників, і насамперед від наявності продуманої політики, керованості бюджету і бюджетного процесу[13;328].

Информация о работе Державний бюджет, його структура та шляхи збалансування