Вплив іонізуючого випромінювання на живі організми.Заходи захисту від іонізуючого випромінювання

ign="justify">          Специфічність дії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, індуційованих вільними радикалами, підвищується, й у них втягуються багато сотень і тисячі молекул, не порушених опроміненням. Таким чином, ефект дії іонізуючого випромінювання зумовлений не кількістю поглинутої об'єктом, що опромінюється, енергії, а формою, в якій ця енергія передається. Ніякий інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об'єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричиняє іонізуюче випромінювання.

     Також необхідно відзначити деякі особливості  дії іонізуючого випромінювання на організм людини:

     *   органи чуття не реагують на випромінювання;

     * малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);

     * випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його спадкоємців (генетичний ефект);

     *  різні органи організму мають різну чутливість до випромінювання.

     Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного  кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу.

     Небезпека різних радіоактивних елементів  для людини визначається спроможністю організму  їх  поглинати і накопичувати.

     Радіоактивні  ізотопи надходять всередину  організму з пилом, повітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному: деякі ізотопи розподіляються рівномірно в організмі людини (тритій, вуглець, залізо, полоній), деякі накопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій), фінші залишаються в м'язах (калій, рубідій, цезій), накопичуються в щитовидній залозі (йод), у печінці, нирках, селезінці (рутеній, полоній, ніобій) тощо.

     Ефекти, викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації), систематизуються за видами ушкоджень і часом прояву. За видами ушкоджень їх поділяють на три групи: соматичні, соматико-стохатичні (випадкові, ймовірні), генетичні.  За часом прояву виділяють дві групи — ранні (або гострі) і пізні. Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби. Постачальником таких часток є в основному ізотопи, що мають коротку тривалість життя, гамма-випромінювання, потік нейтронів.

     Форми променевої хвороби:

• гостра
• хронічна.

     Гостра  форма виникає в результаті опромінення  великими дозами за короткий проміжок часу. При дозах порядку тисяч  рад ураження організму може бути миттєвим. Хронічна форма розвивається в результаті тривалого опромінення дозами, що перевищують ліміти дози (ЛД). Більш віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути:-променеві катаракти,-злоякісні пухлини та інше.

       5.Заходи захисту від ІВ

        Для вирішення питань радіаційної безпеки населення передусім викликають інтерес ефекти, що спостерігаються при малих дозах опромінення — порядку декілька сантизиверів на годину, що реально трапляються при практичному використанні атомної енергії. У нормах радіаційної безпеки НРБУ-97, введених 1998 р., як одиниці часу використовується рік або поняття річної дози опромінення. Це викликано, як зазначалося раніше, ефектом накопичення «малих» доз і їхнього сумарного впливу на організм людини.

     Існують різноманітні норми радіоактивного зараження: разові, сумарні, граничне припустимі та інше. Всі вони описані в спеціальних довідниках.

          Питання захисту людини від негативного впливу іонізуючого випромінювання постали майже одночасно з А відкриттям рентгенівського випромінювання і радіо-активного розпаду. Це зумовлено такими факторами: по-у перше, надзвичайно швидким розвитком застосування відкритих випромінювань в науці та на практиці, і, по-друге, виявленням негативного впливу випромінювання на організм.

         Заходи радіаційної безпеки використовуються на підприємствах і, як правило, потребують проведення цілого комплексу різноманітних захисних заходів, що залежать від конкретних умов роботи з джерелами іонізуючих випромінювань і, передусім, від типу джерела випромінювання.

         Закритими називаються будь-які джерела іонізуючого випромінювання, устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу.

      Основні принципи забезпечення радіаційної безпеки:1. зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів («захист кількістю»);2. скорочення часу роботи з джерелом («захист часом»);3. збільшення відстані від джерел до людей («захист відстанню»);4. екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання («захист екраном»).

          Відкритими називаються такі джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище.При цьому може відбуватися не тільки зовнішнє, але і додаткове внутрішнє опромінення персоналу. Це може відбутися при надходженні радіоактивних ізотопів у навколишнє робоче середовище у вигляді газів, аерозолів, а також твердих і рідких радіоактивних відходів. Джерелами аерозолів можуть бути не тільки виконувані виробничі операції, але і забруднені радіоактивними речовинами робочі поверхні, спецодяг і взуття.

         Основні принципи захисту:

1.використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому виді;2.герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;3.заходи планувального характеру;4.застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання спеціальних захисних матеріалів;5.використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки персонажу;6.дотримання правім особистої гігієни;7.очищення від радіоактивнихзабруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту;8.використання радіопротекторів (біологічний захист). 
 
 
 
 

         ТЕМА 2

          1.Основні характеристики хімічного забруднення

           Бурхливий розвиток промисловості в нашій країні призвело до значного поширення різноманітних хімічних речовин на виробництвах, у сільському господарстві і в побуті. У зв'язку з цим населення стикається з величезною кількістю різноманітних хімічних речовин, багато з яких реально чи потенційно шкідливі для людини і тварин.

Усі забруднювачі навколишнього середовища можна  розділити на дві групи – фізичні  і хімічні. До фізичних забруднювачів  належать радіоактивне випромінювання,  шум, вібрація, електромагнітна енергія. Хімічні забруднювачі бувають неорганічної та органічної природи – солі важких металів, кислоти, нітрати і нітрити, феноли, пестициди, детергенти та багато інших.

          Хімічні забруднення - тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовини й енергії.

На сучасному  світі важливим хімічним чинником є забруднюючі речовини, які швидко знищують флору і фауну на величезних територіях.

     В процесі плавлення міді в довкіллі накопичується сірчистий ангідрид, що викликає кислотні дощі. Шкідливим відходом теплоенергетики є діоксид вуглецю. Інші виробництва дають отруйні оксиди азоту, з'єднання міді, ртуті, фосфору. Особливі багато токсичних викидів у вихлопних газах автомашин. Екосистеми обширних районів руйнуються витоками нафти при видобутку і транспортуванні. В результаті боротьби з сільськогосподарськими шкідниками в грунті і воді накопичуються пестициди (лат.pestis шкідник +caedere вбивати): інсектициди (лат. insectum комаха) і гербіциди (лат. herbum трава) — засоби проти комах і бур'янів. Ці речовини погіршують властивості грунту і води — життєво важливих природних компонентів.

          

Реакція організму  на хімічне забруднення залежить від індивідуальних особливостей: віку, статі, стану здоров’я. Як правило, найбільш уразливими є діти, люди похилого віку та хворі.Накопичуючись в організмі, хімічні забруднювачі викликають різні порушення: зміну діяльності ферментативних систем,  що регулюють процеси обміну, порушення нормальної роботи окремих органів і їх систем.Систематичне чи періодичне надходження в організм порівняно невеликих кількостей токсичних речовин викликає хронічне отруєння. Ознаками хронічного отруєння є порушення нормальної поведінки, звичок. А також поява нейропсихічних відхилень і швидкого стомлення або відчуття постійної втоми, сонливості чи, навпаки, безсоння, апатії, послаблення уваги, розсіяності, сильних коливань настрою.

Біологічно високоактивні  хімічні сполуки можуть викликати  ефект віддаленого впливу на здоров’я людини: хронічні запальні процеси  в різних органах, зміни в нервовій системі, відхилення внутрішньоутробного  розвитку плоду, що призводить до різних патологій у новонароджених.

           2.Чинники хімічного забруднення

            В основному існують три основних джерела хімічного забруднення атмосфери: промисловість, побутові котельні, транспорт. Частка кожного з цих джерел у загальному забрудненні повітря сильно розрізняється в залежності від місця. Зараз загальновизнано, що найбільш сильно забруднює повітря промислове виробництво. Джерела забруднень - теплоелектростанції, що разом з димом викидають у повітря сірчистий і вуглекислий гази; металургійні підприємства, особливо кольорової металургії, що викидають у повітря оксиди азоту, сірководень, хлор, фтор, аміак, з'єднання фосфору, частки і з'єднання ртуті і миш'яку; хімічні і цементні заводи. Шкідливі гази потрапляють у повітря в результаті спалювання палива для потреб промисловості, опалення житла, роботи транспорту, спалювання і переробки побутових і промислових відходів. Атмосферні забруднення розділяють на первинні, що надходять безпосередньо в атмосферу, і вторинні, що є результатом перетворення останніх. Так, сірчистий газ, що надходить в атмосферу, окислюється до сірчаного ангідриду, який взаємодіє з парами води й утворює крапельки сірчаної кислоти. При взаємодії сірчаного ангідриду з аміаком утворюються кристали сульфату амонію. Подібним чином, у результаті хімічних, фотохімічних, фізико-хімічних реакцій між забруднюючими речовинами і компонентами атмосфери утворюються інші побічні ознаки. Основним джерелом пірогенного забруднення на планеті є теплові електростанції, металургійні і хімічні підприємства, котельні установки, що споживають більше 70% твердого і рідкого палива, яке добувається щорічно.

            3.Токсично-хімічні речовини

           Токсичні речовини - це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему).

Залежно від практичного  використання хімічні  речовини можна поділити на:1) промислові отрути, які використовуються у виробництві (органічні розчинники, барвники) і є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

2) отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами, гризунами, комахами (гербіциди, пестициди, інсектициди);

3)лікарські препарати;

4) побутові хімічні речовини, які використовуються у якості харчових добавок, засобів санітарії, особистої гігієни, косметичних засобів;

5) біологічні отрути: рослинні та тваринні, які містяться у рослинах і грибах, тваринах і комахах;

6) отруйні речовини: зарин, іприт, фосген та ін.

Залежно від характеру  дії на організм людини хімічні шкідливі речовини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, задушливої дії та ті, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори.

Загальні  токсичні речовини – це речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на його окремі системи (наприклад, кровотворення, ЦНС). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

Подразнюючі речовини- викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, хлорацетофенон, адамсит, хлор, фтор і азотомісткі сполуки).

Мутагенні речовини -призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо).

Канцерогенні  речовини – викликають, як правило, злоякісні новоутворення – пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

Речовини  задушливої дії призводять до токсичного набрякання легень (оксид азоту, отруйні речовини).

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функцію, можуть бути радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.