Правові акти органів виконавчої влади

План

Вступ

1. Поняття, юридичне значення, види i вимоги, що ставляться

правових актiв органiв виконанчої влади.

2. Дія правових актiв органiв виконаної влади. Порядок пiдготовки, видання, припинення, змiни, зупинення i вiдмiни актiв управлiння.

З. Акти управлiння, що приймаються органами внутрiшнiх справ.Особливості.

4. Поняття актів управління.

Висновки

Список  використаної лiтератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Існування суспiльства i держави, уся органiзацiя суспiльного життя немислимi без повсякденної державно-владної дiяльностi з управлiння економiкою, адмiнiстративно-правовою сферою, соцiально-культурним будiвництвом, мiжгалузевими зв’язками.

     Неодмiнним iнструментом, за допомогою якого держава здiйснюе управлiння, е правовi акти державного управлiння. З ними пов’язане здiйснення державних функцiй i розв’язання будъ-яко соцiальної проблеми. Саме в них мiститься переважна частина всiх наявних у державi правових прйписiв, якi поширюються практично на всi державнi органи, недержавнi структури, посадових осiб чи громадян.

     Здiйснюючись повсюдно, на рiзних рiвнях керiвництва, великою кiлькiстю державних органiв, правовi акти органiв виконавчої влади здебiльшого становлять значну i рiзноманiтну систему правових засобiв щодо реалiзацiї законiв, закрiплення i розвитку сучасних громадських вiдносин.

     Отже, встановлення і застосування  правових норм безпосередньо пов’язано з правовими актами органiв виконавчо влади. Бiльше того, правовi акти органiв виконавчої влади — це єдиний спосiб створення i застосуванвя правових норм у процесi управлiнської дiяльностi. Визначення поняття правових актiв управлiння — одна з найскладнiших проблем сучасного адмiнiстративного права. В юридичнiй лiтературi, у тому числi й навчальнiй, їх найчастiше визначають як форму державного управлiння, документ, волевиявлення, припис, дiю.

     Основний смисл складностей щодо визначення поняття державного управлiння полягає, головним чином, у з’ясуваннi характеру його соцiальної природи. Вiн зумовлений насамперед одночасною належнiстю актiв до право- них та управлiнських явищ. Зрозумiло, державне управлiння розглядати у вiдривi вiд права не можна, так само як i право неможливо розглядати без його регулюючих, управлiнських функцiй. Проте саме акти виявилися в епiцентрi взаємозалежностей права й управлiння, саме їх генетична двоєднiсть дозволила видiлити таку категорiю, як юридичний механiзм управлiння.

     У данiй курсовiй роботi ми розглянемо питання видання та реалiзацiї правових актiв органiв виконанчої влади. дослiдимо їх походження, юридичне значення, охарактеризуемо основнi властивостi. Наведемо класифiкацiю i охарактеризусмо окремi види правових актiв органiв виконанчої влади. Зупинимося на порядковi пiдготовки, видання, змiни, зупинення та скасування правових актiв органiв виконавчої влади. Окремо розглянемо акти управлiння, що приймаються органами внутрiшнiх оправ та їх особливостi. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Поняття, юридичне значення, види i вимоги, що ставляться до правових актiв органiв виконавчої влади. 

     Центральне мiсце в дiяльностi органiв державно влади посiдає видання правових актiв. Це основна юридична форма виконавчої i розпорядчої дiяльностi.

     Правовi акти управлiння являють собою певний вид управлiнських рiшень, що приймаються суб’єктом управлiння i обов’язковi до виконання усiма керованими об’єктами.

     Слово “акт” походить з латинської мови (actum) i означає дослiвно — документ.

     У повсякденнiй i рiзностороннiй роботi органiв виконавчої влади одне з центральних мiсць посiдає прийняття правових актiв, що є однiєю з форм виконавчо-розпорядчої дiяльностi.

     Правовi акти органiв виконавчої влади — це пiдзаконне офiцiйне рiшення, прийняте органом виконавчої влади або його посадовою особою в межах їх компетенцiї в односторонньо-владному порядковi з дотриманням належної процедури i встановленої форми, яке викликає юридичнi наслiдки.

     У деяких джерелах дають таке визначення юридичного акта управлiння:

     Юридичний акт управлiння — це вольова, владна дiя органу управлiння, що здiйснюється у встановленiй законом правовiй формi.

     Актам управлiння притаманнi ряд особливостей (ознак), якi дозволяють вiдмежовувати їх вiд iнших юридичних актiв: законiв, актiв правосуддя, протестiв i подань прокурорiв, цивiльних та iнших угод. [ 9.с. 124]

     Основними ознаками правових актiв органiв виконавчої влади є:

     1) акт управлiння має юридичну силу, носить державно-владний характер i обов’язковий для тих, кому адресований. Виконання акта управлiння гарантується, а при необхiдностi забезпечується примусовою силою держави. Юридичний характер акта управлiння — спiльна риса актiв органiв держави. Специфiка юридичного характеру акта управлiння полягає в тому, що в ньому мiститься державно-владне вирiшення питань управлiння;

     2) вони видаються в односторонньому порядку, виходять вiд компетентного органу держави або посадової особи — суб’єкта державного управлiння. Ця властивiсть акта управлiння зберiгається i при узгодженому виданнi його кiлькома органами управлiння. У цьому випадку вiн виражає колективну волю суб’єктiв управлiння;

     З) акт управлiння або встановлює обов’язковi правила поведiнки, або регулює конкретнi управлiнськi вiдносини, тобто тягне за собою виникнення, змiну або припинення правовiдносин, таким чином, акт управлiння регулює як абстрактнi, так i конкретнi суспiльнi вiдносини у сферi управлiння. У цьому розумiннi юридичний акт управлiння с актом-регулятором;

    4) вони носять творчий характер, оскiльки спрямованi на оптимальне вирiшення питань управлiння. Вiд суб’єкта управлiння, що видає акт управлiння, вимагається творчий, науковий всестороннiй пiдхiд, облiк i глибокий аналiз фактичних даних;

    5) юридичний акт управлiння приймасться суб’єктом управлiння тiльки з тих питань, якi належать до його компетенцiї, i в порядку, визначеному законодавством. Такий порядок, в основному, визначається адмiнiстративно-процесуальними нормами;

    6) вони видаються на основi i по виконанню закону, тобто вони є пiдзаконними. Закон має вищу юридичну силу в порiвняннi з юридичними актами управлiння;

    7) юридичнi акти управлiння є пiдставою для виникнення інших правовiдносин (цивiльних, трудових тощо).[З]

     Юридичне значення актiв управлiння полягає в наступному:

     - вони встановлюють, змiнюють або вiдмiнюють норми права (йдеться про нормативнi акти управлiння);

    - покладають конкретнi обов’язки на об’єкти управлiння або надiляють їх певними правами;

    - виступають в якостi юридичних фактiв, тобто пiдстав для виникнення, змiни або припинення правовiдносин у сферi державного управлiння;

    - вони можуть бути пiдставою для видання iнших юридичних актiв;

    - вони можуть служити доказом для суду, бути пiдставою для порушення судової справи;

    - вони можуть бути умовою чинностi iнших правових актiв. 

    Правовi акти органiв виконавчо влади вiдрiзняються вiд iнших правових актiв державних органiв, а також актiв об’єднань громадян.

    Вiд законiв вони вiдрiзняються тим, що закони мають вищу юридичну силу щодо юридичних актiв управлiння. Акти управлiння мають пiдзаконний характер, видаються на основi i з метою виконання законiв. У разi невiдповiдностi юридичного акта управлiння вимогам чинного законодавства, вiн визнається нечинним i пiдлягає скасуванню.

    Вiд судових актiв (вироку, рiшення, ухвали, постанови) юридичнi акти управлiння вiдрiзняються як юридичними властивостями, так i пiдставами й порядком прийнятгя. Судовий акт — це правова форма вираження правосуддя. У бiльшостi випадкiв вiн е актом застосування правово норми щодо осiб, якi порушили закон, права чи законнi iнтереси iнших суб’єктiв права. Судовий акт, як правило, це — iндивiдуальний акт, який приймасться у зв’язку з розглядом i вирiшенням судом справи про правопорушення або спору про право. На вiдмiну вiд судових актiв, бiльшiсть актiв управлiння видається у зв’язку з вчиненням суб’єктами управлiння правомiрних дiй з метою здiйснення державного управлiння окремими галузями та сферами суспiльного житгя. Крiм того, суддi абсолютно незалежнi у прийнягггi судових рiшень i керуються тiльки законом. Нiхто не вправi дати вказiвку суддi щодо змiсту того чи iншого судового рiшення. Акти управлiння приймаються не тiльки на основi закону, ай на пiдставi актiв управлiння органiв вищого рiвня, приписiв, вказiвок та розпоряджень (як письмових так i усних) компетентних державних органiв та

посадових осiб. Характерною вiдмiннiстю юридичних актiв управлiння вiд судових актiв є те, що судовi акти носять, переважно, iндивiдуальний характер, не мiстять правових норм i вичерпують себе одноразовим використанням чи застосуванням. Акти управлiння, як правило, мають нормативний характер, адресуються невизначеному колу осiб, мiстять правовi норми i передбачають багаторазове їх виконання чи застосування.[14. с. 91]

    Вiд актiв прокурорського нагляду (протест, подання, припис) юридичнi акти управлiння вiдрiзняються тим, що акти прокурорського нагляду є формою реагування прокурора на порушення законностi, не мiстять у собi правових норм, а також приписiв управлiнського, виконавчо-розпорядчого характеру, що притаманне актам управлiння. 

     Правовi акти органiв виконавчо влади є — це надзвичайно численна група правових актiв, якi вiдрiзняються мiж собою за юридичними властивостями,    формою вираження та багатьма iншими критерiями.

    Правовi акти органiв виконавчої влади класифiкують за певними критерiями: за юридичними властивостями, за часом дiї, за територiєю дiї, за характером компетенцiї органiв, що видають акти управлiння, за органами, що видають акти, за формою вираження.

    За юридичними властивостями акти управлiння подiляють на:

    • нормативнi;

    • iндивiдуальнi (адмiнiстративнi);

    • змiшаного характеру.

    Нормативнi акти управлiння — це основний вид актiв управлiння, що не тiльки мiстять, а й безпосередньо встановлюють загальнi правила поведiнки. Це

— акти-регулятори. Вони регламентують суспiльнi вiдносини у певних сферах, є безпосереднiм механiзмом реалiзацiї законiв. Нормативним актам властивий загальний характер (поширюються по всiй територiї держави, адресуються великим контингентам людей i т.п.), їм притаманна стабiльнiсть, їхня юридична сила зберiгається незалежно вiд виконання приписiв акта в часi.

    Iндивiдуальнi акти — наступний вид актiв у цiй класифiкацiї. Вони видаються для вирiшення можливостями норм адмiнiстративного права конкретних управлiнських справ та ситуацiй. Стосуються конкретних дiй, фактiв, випадкiв, органiзацiйних заходiв, адресуються конкретним особам i породжують iндивiдуальнi права й обов’язки (звiдси й найменування — iндивiдуальнi акти). Цi акти iнколи називають адмiнiстративниМи.

iндивiдуальнi акти грунтуються на нормативних актах, реалiзуючи останнi в умовах конкретних життевих випадкiв, юридичних фактiв. Отже, iндивiдуальнi акти вичерпують себе одноразовим застосуванням (звiдси i Тхня друга назна — “акти застосування норм права”).

    Особливий рiзновид юридичних актiв управлiння — змiшанi, або рiзнорiднi акти, що мiстять одночасно нормативнi, iндивiдуальнi та ненормативнi приписи. Наприклад, рiшення мiсцевої ради можуть включати поряд з нормативними приписами iндивiдуальнi та процедурнi правила, наглядово-контрольнi приписи тощо.

    За часом дiї юридичнi акти управлiння подiляються на акти:

    • а невизначеним строком дiї (безстроковi),

    • строковi;

    • тимчасовi.

    Якщо в актi управлiння не визначений строк його дiї, то вiн є чинним до тих пiр, поки не буде вiдмiнений iншим актом. Якщо в актi вказаний строк його дiї, то вiн втрачає силу пiсля вказаного строку. Тимчасовi акти дiють невизначений, але короткочасний строк. В їх назвi має бути зазначено, що вони с тимчасовi.

     За територiєю дiї акти управлiння подiляються на: загальнодержавнi та мiсцевi.