Правові акти органів виконавчої влади

    Первiсно недiйсними актами є акти управлiння, якi не породжують юридичних наслiдкiв iз самого свого виникнення. Первiсно недiйсними можна назвати акти, якi мiстять вказiвки на скоєння протизаконних кримiнально карних дiй. Цi акти є недiйсними з початку їх видання, вони не спричиняють правових наслiдкiв навiть i без скасування їх особливою постановою органу влади або управлiння, рiшенням суду. Вони не пiдлягають виконанню.

    Акти, недiйснi в силу оспорювання — це такi, що видаються з порушенням компетенцiї за предметом та обсягом правового регулювання. Цi акти мають оспорюватись в позовному порядку до суду, бути предметом прокурорського протесту, скасовуватися вищими органами управлiння.

    Акти заперечнi — це такi акти, якi мiстять окремi незаконнi положения або технiчнi помилки; акти, в яких вiдсутнi реквiзити; акти, виданi з порушенням процедури, без належного кворуму i т.д. Вони є частково недiйсними, оскiльки їх доопрацювання, усунення незаконних приписiв повертає їм правову усталенiсть. Iнструментом заперечення дiйсностi цих актiв можуть стати протести прокурора, вiдповiднi дiї вищих владних i виконанчих iнстанцiй.

    У чинностi актiв управлiння розрiзняють чотири юридичних стани:

припинення; зупинення; змiна; скасування.

    Припинення — дiя закономiрна, така, що не зумовлена будь-якими екстраординарними подiями.

    Пiдставами припинення дій актiв управлiння є:

    а) загальноприйнято, що iз введениям у законну силу нового акта управлiння автоматично припиняє свою силу акт з того самого питания, виданий ранiше, хоча б у новому i не мiстилася вказiвка на його припинення;

    б) закiнчення строку, на який було видано акт;

    в) досягнення мети, поставленої перед актом (реалiзацiя правових вiдносин, виконання приписiв акта та iн.);

   г) зникнення адресата акта (лiквiдацiя юридичної особи, смерть носiя прав та обов’язкiв).[8, 3.]

    Зупинення, як i скасування актiв управлiння, обумовлюсться їхньою незаконнiстю, передбачає усунення порушень у порядку, передбаченому Конституцiєю, iншими законами України.

    Зупинення дiї незаконних актiв — тимчасовий правовий захiд, що передує процесовi оспорювання законностi акта в судовому порядку. Зупинення дiї незаконних актiв управлiння є прерогативою органiв виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, органiв з надвiдомчими наглядовими повноваженнями. Таким, наприклад, є зупинення актiв, пов’язане з фактом принесення прокурором протестiв у порядку загального нагляду на незаконнi акти.

    Змiна приписiв акта може застосовуватися стосовно заперечних актiв, коли є потреба доредагувати окремi приписи, уточнити, доопрацювати реквiзитарну частину цих загалом правомiрних актiв. Є два способи вносити змiни в акти управлiння. Перший, коли змiни вносяться в текст ранiше прийнятого документа. i другий, коли вiдповiдний правовий документ викладається в новiй редакцi.

    Скасування правового акта виявляється у визнаннi нечинним цiлого акта або окремих його приписiв, положень (заперечнi акти). Скасувати неправомiрнi акти можуть: Верховна Рада України; Президент України; Кабiнет Мiнiстрiв України; суди (районний, мiський, арбiтражний); iншi органи державної влади.

    Юридичнi наслiдки видання неправомiрних актiв — це не тiльки їх припинення або скасування. Мають анулюватись, розпадатись i конкретнi правовiдносини, що утворились внаслiдок видання згодом скасованого акта. Мають бути скасованi також акти, виданi на виконання такого акта (вториннi, “похiднi” акти).[12.с.1О1]

    Збитки, завданi актом, що визнаний нечинним, за позовом потерпiлої сторони, пiдлягають вiдшкодуванню за рахунок коштiв вiдповiдного органу управлiння.

    Передбачена вiдповiдальнiсть i за необгрунтоване зупинення дiї або скасування актiв у виглядi вiдшкодування матерiальних збиткiв, завданих необгрунтованим зупиненням (скасуванням) акта управлiння.

    Видання дефектних актiв управлiння, необгрунтоване зупинення або скасування актiв управлiння тягне за собою як матерiальнi, так i нематерiальнi, або моральнi наслiдки для органiв управлiння. До моральних наслiдкiв вiдносяться вибачення безпосереднє, письмове, через пресу органам та особам, яким завдано збиткiв будь-якого характеру.

    Пiдставами скасування актiв управлiння є:

    незаконнiсть акта;

    практична недоцiльнiсть;

    необхiднiсть замiни застарiлого акта новим, що вiдповiдає новим умовам та потребам.

    Дуже коротко зупинимося на порядку офiцiйного оприлюднення нормативно-правових актiв та набрання ними чинностi.

    Згiдно з Указом Президента  України вiд 10 червня 1997р. № 503 “Про порядок офiцiйного оприлюднення нормативно-правових актiв та набрання ними чинностi”, закони України, iншi акти Верховної Ради України, акти Президента України та Кабiнету Мiнiстрiв України не пiзнiше як у 15-ти денний строк пiсля їх прийняття у встановленому порядку i пiдписання, пiдлягають оприлюдненню державною мовою в офiцiйних друкованих виданнях: Офiцiйному вiснику України, Вiдомостях Верховної Ради України, газетi кур’єр”.

    Офiцiйне оприлюднення актiв управлiння здiйснюсться пiсля включения їх до Єдиного державного реєстру нормативних актiв iз зазначенням присвоєного їм реєстрацiйного коду.

    Нормативно праві акти можуть бути опублiкованi i в iнших виданнях, але тiльки пiсля їх офiцiйного оприлюднення.

    Нормативно-правовi акти Верховної Ради України i Президента України набирають чинностi через 10 днiв з дня їх офiцiйного оприлюднення.

    Нормативно-правовi акти Кабiнету Мiнiстрiв України набирають чинностi з моменту їх прийняття, якщо ж вони визначають права та обов’язки громадян, то тодi набирають чинностi не ранiше дня опублiкування в офiцiйних друкованих виданнях. 

    Таким чином, мета правових актiв — вiдповiдним чином впливати на суспiльнi вiдносини у сферi державного управлiння, на поведiнку учасникiв даних вiдносин. Це передбачає їх дiю, тобто фактичне застосування до рiзних конкретних обставин управлiнської дiяльностi закладених у їх змiстовi засобiв керуючого впливу.

    Пiдготовка акта управлiння проходить такi стадiї: пiдготовка проекту акта; узгодження проекту (вiзування); прийняття акта; реєстрацiя акта; доведення акта до виконавцiв.

    У чинностi, актiв управлiння розрiзняють чотири юридичних стани:

припинення; зупинення; змiна; скасування.

    Пiдставами припинення дiї актiв управлiння є: введення у законну силу нового акта управлiння з того самого питання; закiнчення строку, на який було видано акт; досягнення мети, поставленої перед актом; зникнення адресата акта.

    Пiдставами скасування акта управлiння є: незаконнiсть акта; практична недоцiльнiсть; необхiднiсть замiни застарiлого акта новим, що вiдповiдає новим умовам та потребам.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   З. Акти управлiння, що приймаються органами внутрiшнiх                                                        справ та iх особливостi .

    Органи внутрiшнiх справ, здiйснюючи покладенi на них функції, в межах сноєї компетенцiї мають право приймати юридичнi акти.

    Цi акти видаються у зв’язку iз здiйсненням адмiнiстративної (управлiнської) дiяльностi, а також дiзнання та слiдства.

    При здiйсненнi дiзнання i слiдства органи внутрiшнiх справ видають юридичнi акти кримiнально-процесуального характеру. Порядок їх видання регламентується кримiнально-процесуальним законодавством.

    Бiльшiсть актiв, що видаються органами внутрiшнiх справ, вiдносяться до юридичних актiв управлiння. Особливiстю цих актiв є те, що вони скерованi на регулювання i вирiшення питань у галузi внутрiшнiх справ, у сферi охорони громадського порядку, громадської безпеки та iнше.

    Органи внутрiшнiх справ видають нормативнi та iндивiдуальнi акти управлiння.

    Видання нормативних актiв органами внутрiшнiх справ обумовлене необхiднiстю регулювання суспiльних вiдносин, що виникають у сферi внутрiшнiх справ. Уповноваженi керiвники органiв внутрiшнiх справ видають накази, iнструкцiї, настанови, положення, статути та iншi нормативнi акти.

    Нормотворча компетенцiя органiв внутрiшнiх справ неоднакова, її обсяг встановлюється в залежностi вiд положення, яке посiдає в iєрархiчнiй системi орган внутрiшнiх справ, його функцiї. Так, центральний орган — Мiнiстерство внутрiшнiх справ має ширшi повноваження щодо видання нормативних актiв, нiж мiсцевi органи внутрiшнiх справ. [14с .90-91]

    Видаючи нормативнi акти, МВС України визначає:

    компетенцiю структурних пiдроздiлiв МВС (головних управлiнь та вiддiлiв);

     компетенцiю окремих посадових осiб (чергових органiв внутрiшнiх справ, дiльничних iнспекторiв мiлiцi та iн.).

    Нормативними актами МВС України регламентується порядок органiзацiї i дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по окремих напрямах чи питаннях роботи (по здiйсненню дозвiльної системи, забезнеченню безнеки дорожнього руху i т.iн.).

    МВС Украни, у межах своєї компетенцiї  видає нормативнi акти, керуючись Конституцiєю та законами України, актами управлiння вищих органiв державної влади i управлiння.

    З цiлого ряду питань, нормативнi акти можуть видаватись також органами внутрiшнiх справ у областях, мiстах, районах.

    Iндивiдуальнi акти управлiння видаються органами внутрiшнiх справ у зв’язку з вирiшенням конкретних питань, що виникають у сферi внутрiшнiх справ. Будь-який орган внутрiшнiх справ у тому чи iншому обсязi надiлений правом видання iндивiдуальних актiв управлiння.

     Органи внутрiшнiх справ, шляхом видання iндивiдуальних актiв управлiння, чинять активний вплив на сам процес розвитку суспiльних вiдносин у галузi внутрiшнiх справ, охорони громадського порядку.

     Iндивiдуальнi акти подiляються на: акти-регулятори та правоохороннi акти.

     Акти-регулятори видаються на основi правової норми, регулюють конкретнi суспiлънi вiдносини, встановлюють суб’єктивнi права та обов’язки учасникiв правовiдносин. Прикладом такого акта-регулятора є дозвiл

громадяниновi на придбання мисливської вогнепальної зброї.

     Правоохороннi iндивiдуальнi акти органiв внутрiшнiх справ спрямованi

на охорону  врегульованих юридичними нормами  суспiльних вiдносин, покликанi забезнечити їх недоторканнiсть. Цими актами здiйснюється безпосереднiй захист прав i законних iнтересiв громадян, пiдприємств, установ, органiзацiй.

     Правоохороннi акти управлiння можуть бути виданi в виглядi приписiв, вимог про припинення правопорушення, постанови про припинення правопорушення, притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi, накладення адмiнiстративного стягнення.

     Акти управлiння органiв внутрiшнiх справ можуть бути вираженi словесно (письмово чи усно) або конклюдентним способом. Вони можуть бути безстроковими i строковими. Їх можуть видавати центральнi (МВС Украни) й мiсцевi (УМВСУ областей, мiст, районiв) органи внутрiшнiх справ.

     Усi акти органiв внутрiшнiх справ повиннi вiдповiдати вимогам, що ставляться до юридичних актiв управлiння взагалi. 

     Таким чином, органи внутрiшнiх справ, здiйснюючи покладенi на них функцiї, в межах своїє компетенцiї мають право приймати юридичнi акти. Цi акти видаються у зв’язку iз здiйсненням адмiнiстративної (управлiнської) дiяльностi, а також дiзнання та слiдства.

     Особливiстю цих актiв є те, що вони скерованi на регулювання i вирiшення питань у галузi внутрiшнiх справ, у сферi охорони громадського порядку, громадської безпеки та iнше.

     Органи внутрiшнiх справ видають нормативнi та iндивiдуальнi акти управлiння.

     Акти управлiння, що видаються органами внутрiшнiх справ повиннi вiдповiдати усiм вимогам, що ставляться до правових актiв у цiлому.